Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Специфіка санкцій та інституту відповідальності у буддистському релігійному праві



В буддистській етиці існує 10 невмілих вчинків, які приводять до страждань, як самого буддиста так і оточуючих його осіб. Страждання є внутрішнім покаранням за ці вчинки.. Їх розділено на три категорії: тілесні, словесні та духовні невмілі вчинки. До тілесних відносяться: вбивство, крадіжка та помилкові сексуальні відносини (подружня зрада, педофілія та інше). Словесні невмілі дії: брехня, сіяння розбрату (розмови, які ведуть до сварок), образливі слова та безглузда розмова. Духовними невмілими діями є: користолюбство, недоброзичливе ставлення до інших та невірні погляди.

Проте в основному покарання за порушення певних норм передбачені у буддистському законі Віяна в якому розділ Пратимокша класифікує порушення та систему покарань.
Система покарань, передбачена правилами , складається з чотирьох головних видів, що змінюються від остаточного та беззаперечного вигнання з сангхи до простого визнання в присутності іншого ченця.
Чернець, який здійснив одне з чотирьох найбільш серйозних проступків, що входять в розділ параджика, автоматично вважається позбавленим чернечого звання, навіть якщо про це проступок нікому не відомо.. Сам акт вчинення проступку є актом виключення з чернечої громади. Чернець вважається виключеним з сангхи остаточно і безповоротно, що в цьому житті він не може знову вступити в громаду. Якщо монах порушує одне з наступних за важливістю правил - правила сангхадисеса, він зобов'язаний повідомити про це одного з ченців і просити громаду принаймні з чотирьох ченців накласти на нього шестиденний період покарання. Під час покарання чернець позбавляється свого статусу і повинен дотримуватися ряд обмежень, головними з яких є наступні:
-він не може жити під одним дахом з повністю присвяченими ченцями; -він не може виходити за межі монастиря без супроводу повністю присвячених ченців; -кожен день він повинен повідомляти всім ченцям в монастирі, яке порушення він скоїв і яке покарання накладено на нього. Якщо у монастирі є прийшлі ченці, він також зобов'язаний інформувати їх. Після того, як термін покарання закінчився, чернець може просити громаду принаймні з двадцяти ченців реабілітувати його. Після реабілітації-ції він повертається до колишнього статусу повністю присвяченого ченця регулярного поведінки. Якщо чернець якийсь час приховував, що він порушив одне з правил сангхадисеса, він повинен дотримуватися додатковий випробувальний термін такої ж тривалості, який він приховував свій проступок. Тільки після цього він може просити про шестиденному покарання і подальшої реабілітації. Порушення з розряду сангхадисеса відносяться до розряду важких - як за їх власною серйозності, так і з-за того занепокоєння, яке приносить громаді процедура покарання і подальшої реабілітації. Наступний тип покарань накладається за порушення правил нисаггия пачиттия, що можна перевести як “вимагає розплати і визнання”. Кожне з правил цього розділу пов'язано з предметом, який чернець придбав або використовував неправильним чином. Перш ніж публічно визнати свою помилку, чернець повинен віддати цей предмет “в якості розплати” своєму товаришеві - ченця чи групи ченців. Після публічного визнання він осво-бождается від проступку. У більшості випадків, розплата є символічною - після свого визнання монах отримує предмет назад, і тільки в трьох випадках він віддає предмет назавжди. Крім того, існують ще похідні покарання, які не зазначені в правилах Пратимокши, але зазначені в Вибханге і в коментарях. Ці похідні покарання мають справу з двома видами випадків: До таких похідних покарань належать тхуллачия (у більш серйозних випадках) і дукката ( у менш серйозних випадках). Похідне покарання за неправильне мовлення включає також дуббхасита. Вина за вчинення таких похідних порушень знімається через просте визнання. У разі, якщо ці покарання не виправляють поведінку порушника, і він повторно порушує правила, громада може накласти на нього додаткові покарання. Вони можуть змінюватися від зняття деяких привілеїв старшинства, вигнання з окремої громади ченців або вигнання з общини як цілого. У всіх випадках покарання тимчасово, якщо чернець розуміє свої помилки і виправляє свій образ дій, громада повертає йому колишній статус. Таке ж тимчасове вигнання з общини відбувається у разі, якщо монах, скоїв проступок, відмовляється понести покарання.





 

45.Об’єкти релігійних правових відносин.

 

Релігійно-правові відносини можуть виникати з приводу управління церковними об’єднаннями(тобто церквою) з приводу церковного майна та безпосереднього здійснення церковних правил. Таким чином можна зробити висновок, що об’єктами церковно-правових відносин можуть виступати відповідні матеріальні об’єкти, що належать церкви,

Окрім того, об’єктом церковних правовідносин може виступати порядок вчинення того чи іншого таїнства, а також порядок призначення певної особи на відповідну церковну посаду. Також, у правовідносинах які виникають з приводу призначення церковних покарань об’єктом правовідносин може виступати поведінка особи. Слід зазначити, що чітко визначеного переліку об’єктів церковних правовідносин немає і виникає деяка складність при процесі виокремлення об’єкта з загальної структури церковних правовідносин.

 

28. Юридична доктрина як джерело релігійного права.

У науці канонічного права безпосереднім джерелом канонічного права прийнято вважати лише тлумачення авторитетних каноністів. Юридична доктрина як цілісно-єдине джерело права згадується лише у поодиноких сучасних фахових працях. Відповідно до церковної традиції, найбільш авторитетними тлумачами канонічного права східної християнської церкви, пояснення яких можна розглядати, щонайменше, як допоміжні джерела права, є відомі церковні та державні діячі ХІІ ст. Олексій Арестин, Іоанн Зонара та Феодор Вальсамон. Кожного з них характеризує власний методологічний підхід до тлумачення канонічних приписів.

Юридична доктрина посідає важливе місце серед джерел канонічного права у східному християнстві. При цьому, її значення не вичерпується формально-регулятивним. Юридична доктрина – головний чинник у розвитку канонічно-правової науки та засобів регулятивного впливу. Роль доктрини у становленні канонічного права як цілісної системи можна порівняти із значенням юриспруденції Давнього Риму у представленні суперечливої сукупності різнотипних норм римського позитивного законодавства у вигляді стрункої та впорядкованої нормативної системи, що тривалі віки була зразком для наслідування. З часу фактичного припинення у православній церкві процесу створення універсальних канонічних приписів найвищого рівня, юридична доктрина (яка включає, окрім інших елементів, ще й правові принципи та авторитетні тлумачення) може вважатися ключовим методом пристосування існуючого канонічно-нормативного матеріалу до вимог мінливих церковних відносин.

 

 

11.Специфіка релігійних об’єднань у індуїзмі.

Сама релігія індуїзму характеризується різними напрямками, які виступають релігійними обєднаннями. У сучасному індуїзмі існує чотири основні напрямки, до яких належить абсолютна більшість індусів — вайшнавізм, шиваїзм, шактизм і смартизм.

Вчені-Індологи виділяють шість основних видів індуїзму, і ряд менш значних його різновидів.[18] Згідно із даною типологією, найдавнішою формою індуїзму виступають народні вірування, для яких характерне поклоніння місцевим божествам і обожненим формам. Другий основний різновид індуїзму — це ведичний індуїзм, заснований на священних текстах індуїзму, особливо на ведичних писаннях, найважливішим і прадавнім з яких прийнято вважати «Ріг-Веду». Третій різновид індуїзму — ведантичний індуїзм — базується на Упанішадах — релігійно-філософських трактатах, які примикають до чотирьох Вед. Напрямок йоги в індуїзмі є його четвертим різновидом, представленим у «Йога-сутрах» Патанджалі. П'ятий вид індуїзму — це дхармічний індуїзм, котрий проявляється у повсякденному слідуванні певним моральним засадам. Він широко розповсюджений і його відрізняє невизначеність відносно приналежності до якої-небудь конкретної філософської школи або течії. Шостим типом індуїзму виступає бгакті, або шлях любовного відданого служіння Богу в одній з Його форм або іпостасей.[18]

Місцем сповідування відповідної релігії є індуїстський храм. Манді́р або Індуї́стський храм (санскр. मंदिर) — місце поклоніння для послідовників індуїзму. Зазвичай використовується специфічно для духовної та релігійної діяльності.

Індуїстський храм може бути окремою будівлею або частиною якоїсь будівлі. Основною відмінною рисою індуїстського храму є присутністьмурті, якому або яким і присвячений храм. Під час обряду освячення храму, Бога в одній з Його форм або Дева запрошують «втілитися» в кам'яне, металеве або дерев'яне мурті щоб розпочати поклоніння. Храм зазвичай присвячується мурті однієї з форм Бога або одному з Девів. Це мурті виступає як головне божество, поряд з яким встановлюються «другорядні», мурті інших форм Бога або девів. Однак, також існує багато храмів, у яких відразу кілька мурті грають роль головних божеств.

 


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!