Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Стаття 389. Строк розгляду справи про порушення митних правил



Справа про порушення митних правил розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання посадовою особою митного органу або судом (суддею) матеріалів, необхідних для вирішення справи.

 

З метою оперативного вирішення справи про порушення митних правил та найбільш ефективного виконання завдань, покладених на митні органи ст.11 цього Кодексу, встановлено п’ятнадцятиденний термін для розгляду справи про порушення митних правил, який входить у двумісячний строк притягнення до адміністративної відповідальності.

Початок обчислення цього терміну наступає з моменту отримання начальником митного органу або їого заступником, або судом відповідних матеріалів, які необхідні для вирішення по справи.

Встановлений п’ятнадцятиденний термін для розгляду справи про порушення митних правил є остаточним і не може бути продовжений.

 

Стаття 390. Присутність під час розгляду справи особи, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, або її представника

Справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до відповідальності, або її представника.

Митний орган інформує особу, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, про час та місце розгляду справи в митному органі, як правило, відповідним письмовим повідомленням, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.

У разі розгляду справи в суді про час та місце розгляду справи суд (суддя) повідомляє особу, яка притягується до відповідальності, а також відповідний митний орган.

Справа про порушення митних правил може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

 

Оскільки одним з елементів юридичної відповідальності особи є її винність цілком обгрунтованою є вимога коментованої статті про обов’язкову присутність особи, яка притягується до відповідальності, або її представника під час розгляду справи про порушення митних правил. Це дозволяє уникнути “заочного” розгляду справи, дає змогу повно і об’єктивно дослідити всі наявні у ній докази, та прийняти у справі законне і огрунтоване рішення.

З метою вчасного розгляду справи про порушення митних правил, митний орган заздалегідь інформує особу, яка притягується до відповідальності, про час та місце розгляду справи. Таке інформування здійснюється письмовим повідомленням.



У разі розгляду справи судом він повідомляє про розгляд справи не тільки особу, що притягається до відповідальності, а і відповідний митний орган. Повідомлення судом осіб здійснюється за допомогою судових повісток, а митні органи повідомляються листами або по телефону.

Ч.4 коментованої статті встановлює випадок, коли справи про порушення митних правил можуть розглядатися в часі відсутності особи, яка притягується до відповідальності. Це можливо лише у тому разі, коли орган, який розглядає справу про порушення митних правил, має відповідні дані про належне сповіщення особи про місце і час розгляду справи. Повідомлення про розгляд справи надсилається цій особі за повідомленою нею або наявною адресою. Повідомлення вважається врученим, навіть якщо особа, яка вчинила ПМП і притягується до відповідальності, не перебувала за повідомленою нею адресою. Якщо особа належним чином сповіщена про місце і час розгляду справи і від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду, справу можна розглядати без її участі.

Повідомлення судом відповідного митного органу має за собою можливість участі представників митного органу у судовому засіданні.

 

 

Стаття 391. Види постанов у справі про порушення митних правил

У справі про порушення митних правил митний орган або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов:

1) про проведення додаткової перевірки;

2) про накладення адміністративного стягнення;

3) про закриття провадження у справі;

4) про порушення кримінальної справи про контрабанду.

У постанові про проведення додаткової перевірки зазначаються конкретні суб'єкти, завдання та строки перевірки. Ці дії не повинні порушувати права особи, шкодити господарській діяльності юридичної особи.



 

Розгляд справи про порушення митних правил закінчується винесенням одного з наступних підсумкових рішень:

1) про проведення додаткової перевірки,

2) про накладення адміністративного стягнення,

3) про закриття провадження у справі,

4)про порушення кримінальної справи.

Всі ці рішення приймаються на підставі внутрішнього переконання органу, який розглядає справу про порушення митних правил, в залежності від фактичних обставин конкретної справи.

Так, рішення про проведення додаткової перевірки приймається у тих випадках, коли встановлені не всі обставини, що входять до предмету доказування по даній справі, коли його елементи не підтверджені доказами, коли протокол складено недбало, допущено помилки, необумовлені виправлення і т.п. У постанові про проведення додаткової перевірки зазначаються конкретні суб’єкти, завдання (конкретні дії, які необхідно провести митному органу для усунення неповноти, як то : допитати осіб, зібрати докази, визначити вартість товарів) та строки перевірки. Отримавши матеріал для додаткової перевірки, посадова особа митного органу зобов’язана усунути допущені порушення і повторно направити справу на повторний розгляд з урахуванням двухмісячного строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по суті означає, що вчинення порушення митних правил особою, яка притягається до відповідальності, доведено в повному обсязі, підтверджується зібраними у справі доказами, у тому числі і поясненнями самого порушника, що особа винна у вчиненні порушення митних правил і і до неї має застосуватися санкція, передбачена у конкретній статті Митного кодексу. Постанова про накладення адміністративного стягнення констатує, що конкретна особа вчинила протиправне, винне (умисне або з необережності) діяння, що посягає на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, тобто порушення митних правил (ст. 319 цього Кодексу) і має нести за це передбачену законом відповідальність.

Закриття провадження у справі має місце тоді, коли:

1)відсутні подія і склад порушення митних правил;

2)у разі недосягнення особою, яка вчинила порушення митних правил шістнадцятирічного віку;

3) коли порушення митних правил вчинено у стані неосудності, в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;

4)у зв’язку з виданням акту амністії, якщо він усуває застосування стягнення за порушення митних правил;

5)у разі скасування акта, який встановлює відповідальність за порушення митних правил;

6) у разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 328 Митного кодексу;

7)у разі наявності по тому самому факту щодо особи, яка притягається до відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також порушення по даному факту кримінальної справи;

8) у разі смерті особи, що притягається до відповідальності. Оскільки порушення митних правил є адміністративним правопорушенням (ст.319 Митного кодексу), то вирішуючи питання про закриття провадження у справі цілком логічно застосувати ст. 247 Кодексу України про адміністративну відповідальність , яка містить вичерпний перелік обставин, що виключають провадження у справі. Застосовуючи ст. 247 Кодексу України про адміністративну відповідальність, орган, який розглядає справу, керується ст. 357 цього Кодексу, відповідно до якої провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним – відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Окремий вид самостійних обставин, за яких справу має бути закрито, встановлює ст. 321 цього Кодексу. Так, вчинення правопорушень, передбачених статтями 331,332,348-350 цього Кодексу, внаслідок аварії або дії непереборної сили, що підтверджується відповідними документами, не тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом.

За загальним правилом, сплин двохмісячного терміну виключає відповідальність за порушення митних правил. Викладене не стосується конфіскації товарів за ч.3 ст. 322 цього Кодексу, які підлягають конфіскації, незалежно від часу вчинення або виявлення правопорушення (ч.3 ст. 328).

Адміністративна відповідальність за порушення, передбачені Митним кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність (ч. 2ст.319). Підставою для порушення кримінальної справи про контрабанду є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину, передбаченого ст. 201, 305 КК України.

Вивчення судової практики показує, що у 100 % кримінальних справ про контрабанду, які порушені митними органами, складалися протоколи про порушення митних правил. Це свідчить про те, що практично у всіх кримінальних справах про контрабанду безпосереднім приводом до їх порушення є виявлення ознак контрабанди у ході специфічної діяльності митних органів – митного контролю. Однак можливі і інші приводи до порушення кримінальної справи, які означені у ст. 94 КПК.

Відповідно до змін до КПК України, внесених Законом України від 21 червня 2001 року, обмежено право суду на порушення кримінальної кримінальної справи, у тому числі і про контрабанду. Однак коментована стаття покладає на нього обов’язок вирішити питання про порушення кримінальної справи. Вказані зміни не торкнулися і ст. 97 КПК, відповідно до якої суд залишається одним із суб’єктів, які зобов’язані порушити кримінальну справу.

Тому у разі, якщо органом, який розглядає справу про порушення митних правил, буде винесено постанову про порушення кримінальної справи, вона повинна бути направлена разом з матеріалами справи для проведення дізнання компетентному митному органу, а після цього- в СБУ для проведення досудового слідства (ст.112 КПК). Зміст постанови про порушення кримінальної справи регламентує ст. 130 КПК. З моменту винесення постанови про порушення кримінальної справи про контрабанду розпочинаються кримінально-процесуальні відносини на підставі норм КПК.

 

 

Стаття 392. Особливості розгляду судом справ про порушення митних правил

Справа про порушення митних правил розглядається суддею одноособово.

У справі про порушення митних правил суд (суддя) виносить одну з постанов, передбачених частиною першою статті 391 цього Кодексу.

У разі, якщо за результатами перевірки законності та обгрунтованості постанови суду у справі про порушення митних правил ця постанова буде скасована, а справа закрита, або стягнення за порушення митних правил буде змінено, конфісковані товари, транспортні засоби, сума штрафу або її відповідна частина повертаються особі, яка притягалася до відповідальності, або її представникові. Якщо конфісковані товари, транспортні засоби неможливо повернути в натурі, повертається їхня вартість за вирахуванням сум належних податків і зборів за ставками, що діяли на день конфіскації. Повернення грошових коштів, зазначених у цій частині, здійснюється органами Державного казначейства України з Державного бюджету України.

 

Розгляд судом справ про порушення митних правил має свої особливості:

По-перше, справа про порушення митних правил розглядається суддею одноособово.

По-друге, учасником судового розгляду справи може бути представник митного органу, який заздалегідь повинен бути повідомлений про час і місце судового розгляду.

Деякі суди розглядають справи про порушення митних правил з обов’язковою участю прокурора.

Суддя проводить підготовку справи до судового розгляду, в ході якої з’ясовує наступні питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2)чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про порушення митних правил;

3)чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді, про час та місце її розгляду;

4)чи витребувано необхідні додаткові матеріали (Ст.376 цього Кодексу),чи підлягають задоволенню заявлені клопотання учасників розгляду (ст. 278 Кодексу України про адміністративну відповідальність).

Суд розглядає справу з дотриманням процедури, передбаченої ст.279 Кодексу України про адміністративну відповідальність.

Розглядаючи справу про порушення митних правил, суд зобов’язаний встановити всі елементи предмету доказування в цих справах, а саме: чи було вчинено порушення митних правил, у чому саме воно полягає ( час, місце, спосіб та інші обставини), чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності за вчинене, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, який її розмір, чи є підстави для передачі матеріалів для розгляду трудовим колективом за місцем роботи порушника та всі інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. (ст. 280 Кодексу України про адміністративну відповідальність).

У ході судового розгляду заслуховуються особи, які беруть участь у справі, досліджуються докази. Доказами у справі про порушення митних правил є документи, які складалися в ході митного огляду, митного оформлення, (протокол про порушення митних правил, протокол опитування, акт митного огляду, митна декларація тощо), пояснення особи, яка притягається до відповідальності, пояснення свідків, висновок експерта, речові докази, письмові докази.

У справі про порушення митних правил суддя виносить одну з постанов, передбачених ст.391 Митного кодексу. В постанові повинно бути зазначено прізвище судді, який розглядав справу, дату розгляду, відомості про особу, щодо якої розглядається справа, викладення обставин так, як вони були встановлені в ході судового розгляду, зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, прийняте по справі рішення, вирішення питання про відшкодування витрат, понесених у справі, про долю речових доказів (ст.238 Кодексу України про адміністративну відповідальність).

Суди практикують ведення протоколу, в якому фіксують весь хід судового розгляду справи про порушення митних правил.

Основною особливістю розгляду судом справи про порушення митних правил є те, що він реалізує в ході розгляду специфічну, притаманну тільки йому як органу судової влади функцію по здійсненню правосуддя (ч.2 ст.1 Закону України “Про судоустрій України”).

Постанова по справі про порушення митних правил не є остаточною і може бути скаржена особою, щодо якої її винесено або її представником (ст. 393 цього Кодексу). У разі скасування цієї постанови і закриття справи (п.3 ст. 394 цього Кодексу), або зміни стягнення за порушення митних правил (п.4 ст. 394 цього Кодексу) конфісковані товари, транспортні засоби, сума штрафу або її відповідна частина повинні бути повернені особі, яка притягалася до відповідальності, або її представникові. Якщо неможливо повернути конфісковані товари, транспортні засоби в натурі в натурі, то повертається їх вартість за вирахуванням сум податків і зборів за ставками, що діяли на день конфіскації. Повернення грошових коштів здійснюється органами Державного казначейства України з Державного бюджету України.

 

 


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!