Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Стаття 243. Поняття режиму знищення або руйнування 7 часть



Якщо митний орган на основі даних реєстру товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності, який ведеться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, виявляє ознаки того, що товари, пред'явлені для митного контролю та митного оформлення, є контрафактними, їх митне оформлення призупиняється. Такі товари підлягають розміщенню на складах тимчасового зберігання або на складах митних органів.

Рішення про призупинення митного оформлення строком на 15 календарних днів із можливістю наступного продовження не більше ніж на 15 календарних днів, приймає керівник митного органу або особа, що його заміщує.

Не пізніше наступного робочого дня після дати прийняття рішення про призупинення митного оформлення товарів, зазначених у частині першій цієї статті, митний орган повідомляє відповідного власника прав на об'єкт права інтелектуальної власності про факт переміщення через митний кордон України цих товарів, а декларанта - про причини призупинення їх митного оформлення, а також повідомляє декларантові найменування та адресу власника прав на об'єкт права інтелектуальної власності. У повідомленні власникові прав на об'єкт права інтелектуальної власності зазначається: митне оформлення яких саме товарів призупинено, заявлена декларантом митна вартість цих товарів, найменування та адреса власника зазначених товарів, а також інша необхідна інформація.

Власник прав на об'єкт права інтелектуальної власності та декларант з дозволу митного органу можуть брати проби і зразки товарів, щодо яких прийнято рішення про призупинення митного оформлення, і направляти їх на експертизу. Копії відповідних експертних висновків подаються митному органові.

Якщо протягом строків, зазначених у частині другій цієї статті, контрафактність товарів, щодо яких прийнято рішення про призупинення митного оформлення, буде підтверджена, митний орган в установленому цим Кодексом порядку порушує справу про порушення митних правил, а товари - безпосередні предмети правопорушення - вилучаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Якщо протягом строків, зазначених у частині другій цієї статті, контрафактність товарів, щодо яких приймалося рішення про призупинення митного оформлення, не буде підтверджена, ці товари підлягають митному оформленню в установленому порядку.

Підставою призупинення митного оформлення є наявність ознак контрафактності товарів, пред’явлених для митного контролю та митного оформлення.



Контрафактними є товари, що містять об’єкти права інтелектуальної власності, ввезення яких на митну територію України, або вивезення з цієї території призводить до порушення прав власника, що захищаються відповідно до чинного законодавства України та міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Контрафактність товарів виявляється у процесі здійснення митного контролю. Підставами для підозри про контрафактність товарів є:

виявлення товарів, занесених у реєстр, на які відсутні документи про наявність у декларанта прав на даний об’єкт інтелектуальної власності (відносно товарів, що містять об’єкти авторського права та суміжних прав);

виявлення невідповідності ознак товарів наданих для митного оформлення ознакам, що містяться у державному реєстрі;

ідентифікації товарів відповідно до наданого правовласником клопотання та опису товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності, які імпортуються чи експортуються з порушенням прав інтелектуальної власності (у разі можливості з наданим зразком цього об’єкта або його фотографічного зображення);

ідентифікації декларанта, відправника або отримувача товару, країни імпорту та експорту, як таких, що відповідають критеріям ризику, тобто оцінним критеріям, що в сукупності визначають вибір заходів, спрямованих на запобігання потенційному недотриманню вимог митного законодавства щодо переміщення товарів, які містять об’єкти інтелектуальної власності.

Зупинення митного оформлення товарів – це комплексні процесуальні дії митних органів відносно товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності, в результаті яких тимчасово, до наступу випадків, передбачених чинним законодавством, припиняється процедура митного оформлення зазначених товарів.

Зупинення митного оформлення товарів здійснюється:



з ініціативи митного органу відносно об’єкта інтелектуальної власності, включеного до реєстру, стосовно якого є достатні підстави вважати, що його переміщення через митний кордон України здійснюється з порушенням прав інтелектуальної власності;

після надходження до митного органу клопотання власника прав на об’єкти інтелектуальної власності, які надані для митного оформлення, або його представника, про зупинення митного оформлення об’єкта інтелектуальної власності, стосовно якого є достатні підстави вважати, що він переміщується через митний кордон України з порушенням прав інтелектуальної власності цього правовласника;

Рішення про призупинення митного оформлення приймає керівник митного органу або особа, що його заміщує.

Термін, на який призупиняється митне оформлення товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності, становить 15 календарних днів. Цій термін може бути продовжений не більше ніж на 15 календарних днів. Рішення про продовження даного терміну приймає керівник митного органу або особа, що його заміщує. Перебіг строків, вказаних у частині другій даної статті починається з дня, наступного за днем в який винесено відповідне рішення. Термін призупинення митного оформлення зазначених вище товарів може бути більшим, ніж вказаний у частині другій даної статті, якщо є ухвала суду (господарського суду) про заборону оформлення товару митними органами. В такому випадку митне оформлення може бути здійснено при вступі у законну силу відповідного рішення суду (господарського суду) або надходженні їх ухвали про скасування заборони.

Не пізніше наступного робочого дня після дати прийняття рішення про призупинення митного оформлення товарів, зазначених у частині першій цієї статті, митний орган повідомляє відповідного власника прав на об’єкт права інтелектуальної власності, а також декларанта.

При цьому, правовласник повідомляється про факт переміщення через митний кордон цих товарів, а декларант про причини призупинення митного оформлення, задекларованих ним товарів, найменування та адресу власника прав на об’єкт права інтелектуальної власності. Повідомлення правовласника повинно складатися за встановленою формою і містити наступні дані: митне оформлення яких саме товарів призупинено; заявлена декларантом митна вартість цих товарів; найменування та адреса власника зазначених товарів; інша необхідна інформація.

Під час направлення правовласникові повідомлення про факт переміщення через митний кордон товарів, внесених у реєстр, керівник митного органу або особа, що його заміщує повинен дотримуватися вимог ст. 28 Закону України “Про інформацію” від 02.10.1992 р., щодо режиму доступу до інформації, не розголошувати інформації, що є комерційною таємницею декларанта, яка може завдати його інтересам значну шкоду, а також використовувати з метою, що визначена у чинному законодавстві, як недобросовісна конкуренція.

Частиною четвертою даної статті власнику прав на об’єкт права інтелектуальної власності та декларанту надане право брати проби і зразки товарів, щодо яких прийнято рішення про призупинення митного оформлення, і направляти їх на експертизу. Однак, вказане право може бути реалізоване лише за наявністю дозволу митного органу. Такий дозвіл має право дати керівник митного органу або особа, що його заміщує.

Порядок взяття проб і зразків товарів для проведення експертизи врегульований ст. 75 Митного кодексу. Особливістю взяття проб та зразків товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності є те, що крім митного органу, декларанта та відповідних органів державного контролю, право на отримання зазначених проб та зразків надано й правовласнику.

Експертиза проб та зразків товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності, відповідно до листа Державної митної служби України № 2/24-4395-ЕП від 13.09.2001 р. рекомендовано здійснювати у Науково-дослідному інституті інтелектуальної власності, створеному у складі Академії правових наук України. Даний інститут проводить судові експертизи, в тому числі технічні, техніко-економічні та економічні, пов'язані з об'єктами інтелектуальної власності. Метою проведення згаданої експертизи є встановлення легітимності або контрафактності товарів, митне оформлення яких тимчасово призупинено.

Після проведення експертизи, копії відповідних експертних висновків подаються митному органові.

Якщо протягом строків, зазначених у частині другій цієї статті, контрафактність товарів, щодо яких прийнято рішення про призупинення митного оформлення, буде підтверджена, митний орган в установленому цим Кодексом порядку порушує справу про порушення митних правил, а товари – безпосередні предмети правопорушення – вилучаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Якщо протягом строків, зазначених у частині другій цієї статті, контрафактність товарів, щодо яких приймалось рішення про призупинення митного оформлення, не буде підтверджена, ці товари підлягають митному оформленню в установленому порядку.

Митне оформлення товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності, поновлюється та здійснюється в установленому порядку, у випадках:

наявності клопотання власника прав на об’єкти інтелектуальної власності про відсутність порушення його прав;

в разі визнання недостатніми поданих правовласником або його представником доказів контрафактності товарів;

після закінчення терміну призупинення митного оформлення об’єкта інтелектуальної власності за відсутності порушеної справи про порушення митних правил, судового рішення або іншого підтвердження контрафактності товарів.

 

 

Стаття 258. Взаємодія митних органів з іншими органами державної влади у сфері захисту права інтелектуальної власності

 

При здійсненні контролю за переміщенням через митний кордон України товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності, митні органи взаємодіють з іншими органами державної влади, уповноваженими у сфері захисту права інтелектуальної власності, в порядку, що визначається законодавством України.

Захист та забезпечення економічної безпеки України є завданням практично усіх правоохоронних та контролюючих органів держави.

Конституцією України, яка прийнята 28.06.1996 р., проголошено пріоритет інтересів людини над пріоритетами інтересів держави. Так, ч. 2 ст. 3 Конституції України встановлено, що “права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави”. Тому, діяльність усіх державних органів, в тому числі правоохоронних та контролюючих, до яких належить Державна митна служба України, також, в першу чергу, спрямована на захист саме прав і інтересів людини.

Для забезпечення захисту конституційних прав та інтересів людини, до яких належать права інтелектуальної власності, державним органам надані певні організаційно-розпорядчі, контролюючі та фіскальні повноваження. Але, у зв’язку з тим, що ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, без належно організованої та, такої, що постійно підтримується, взаємодії між різноманітними державними органами, усунення розбіжностей між ними у їх спільний діяльності, виконати у повному обсязі усі покладені на них завдання та в повній мірі захистити права людини, вони будуть не в змозі.

У відповідності до статей 26-29 Митного кодексу України, митні органи у своїй діяльності взаємодіють з іншими державними, в тому числі, правоохоронними органами.

Митний контроль об’єктів інтелектуальної власності повинен здійснюватися в умовах тісної взаємодії підрозділів митної служби з іншими правоохоронними та контролюючими органами України. Взаємодія тут завжди носить конкретний характер у тому розумінні, що вона є завжди відношенням сторін певної цілісної системи.

Взаємодія державних органів, в тому числі правоохоронних та контролюючих, це комплексні спільні дії, узгоджені по місцю, часу та способах їх проведення, під час яких здійснюється взаємна підтримка одного державного органу іншими, надання йому всебічної допомоги, з метою отримання єдиного результату, досягнення єдиної мети.

Співпраця в адміністративно-правових заходах, спрямованих на забезпечення інтересів держави під час здійснення митного контролю це, перш за все, здійснення різними суб’єктами (органами і їх посадовими особами) взаємодії в проведенні сумісних дій, що дозволяють вести ефективну боротьбу з замахами на порушення митних правил, прав та законних інтересів громадян і попереджувати їх. Вивчення досвіду роботи митних органів України показує, що найбільш інтенсивно вони взаємодіють з підрозділами прикордонних військ, податкової міліції ДПА, МВС, СБ України. В даний час цей порядок діяльності регулюється Указом Президента України “Про підвищення ефективності діяльності Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю” від 13.05.2003 р.

З метою посилення боротьби з контрабандою і максимального використання можливостей в цій галузі зацікавлених міністерств і установ України, наказом Державного митного Комітету України № 225 від 21 вересня 1994 р. затверджена і введена в дію Інструкція про взаємодію правоохоронних та інших державних органів України у боротьбі із злочинністю, яка узгоджена з керівниками МВС, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України. Ця Інструкція надала змогу підвищити ефективність взаємодії МВС, Служби безпеки України, Державної митної служби України і Державної прикордонної служби України у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів у сфері зовнішньоекономічної діяльності, припиненні незаконного вивезення та ввезення на територію України об’єктів інтелектуальної власності, наркотичних засобів, сильнодіючих отруйних, радіоактивних, вибухових речовин, зброї та набоїв до неї, предметів культурної та історичної спадщини, виявленні та усуненні причин і умов, що сприяють здійсненню таких правопорушень.

Слід зазначити, що найбільш ефективними напрямками і формами взаємодії митних органів з іншими правоохоронними органами при здійсненні митного контролю є:

-систематичне взаємне інформування про оперативну обстановку, наміри і спроби порушень державного кордону, незаконне переміщення через кордон товарів та інших предметів, а також про джерела придбання і канали переміщення через митний кордон валюти, сировини, значних обсягів промислових виробів та сільськогосподарської продукції, товарів народного вжитку, культурних та історичних цінностей, крадених автомобілів;

-спільне планування та проведення заходів (операцій), спрямованих на запобігання, виявлення і розкриття порушень чинного законодавства з прикордонних і митних питань, протидія організованій нелегальній міграції, контрабандному та незаконному переміщенню через кордон товарів та інших предметів;

-здійснення спільних заходів при розслідуванні та розкритті злочинів, в тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, розшук і затримання злочинців та інші;

Взаємодія МВС, Служби безпеки України, Державної митної Служби України і Держкомкордону України організовується безпосередньо керівниками відповідних органів на місцях.

Координація взаємодії органів, як в центрі, так і на місцях, при вирішенні питань організації боротьби зі злочинністю в даній сфері покладається на спеціально створені для цього спільні робочі групи, які розробляють спільні плани взаємодії з урахуванням оперативної обстановки та місцевих умов.

Результати взаємодії щорічно аналізуються та узагальнюються робочою групою і висвітлюються в річних звітах. За підсумками узагальнення, в разі необхідності, вносяться нормативи в організацію подальшої спільної діяльності.

Основними принципами взаємодії зазначених відомств є: суворе дотримання законності, відповідальність за збереження службових таємниць, оперативність та комплексне використання сил і засобів, що є у наявності в кожному відомстві.

Реалізація представленого вище механізму взаємодії митних органів з іншими правоохоронними органами можлива тільки при наявності встановленого стійкого, своєчасного, об’єктивного та повного мережного обміну інформацією між цими органами. Дана умова необхідна, тому що саме обмін інформацією, який здійснюється з дотриманням вказаних вище принципів, дозволить вживати своєчасних заходів щодо попередження та припинення фактів порушень прав інтелектуальної власності під час митного контролю. Відсутність налагодженого інформаційного обміну катастрофічно знижує ефективність такої взаємодії.

Важливе значення має порядок надання інформації іншим державним органам, зокрема з наступних аспектів: інформація про проведене митне оформлення товарів щоденно у вигляді баз даних направляється до центральної бази даних ДМСУ, звідки направляється до Державної податкової адміністрації та Національного банку України; в необхідному для контролю об’сязі, у вигляді баз даних інформація з центральної бази даних ДМСУ направляється до органів Держстандарту, Державного комітету України у справах захисту прав споживачів та статистики; іншим органам групові об’сяги інформації подаються за дозволами Держмитслужби.

Механізм взаємодії митних та інших правоохоронних органів під час здійснення митного контролю товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності, можна представити наступним чином (схема 3).

 


 

Cхема 3

Організація взаємодії між органами ДМСУ та іншими

правоохоронними органами при здійсненні митного контролю за дотриманням прав інтелектуальної власності при переміщенні товарів через митний кордон України

 

     
 
 
   

 


З метою вдосконалення взаємодії, координації зусиль і розмежування функцій на кордоні України організацій державної влади і управління, Державним комітетом у справах охорони державного кордону України, Державною митною службою, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки, Міністерством транспорту, Міністерством закордонних справ, Міністерством охорони здоров’я, Міністерством сільського господарства і продовольства, Міністерством охорони навколишнього середовища, Міністерством юстиції України, за узгодженням з Генеральним прокурором України, була розроблена “Інструкція про взаємодію та розмежування функцій щодо здійснення контролю на державному кордоні”, яка введена в дію в митних органах України наказом Державного митного комітету України №181 від 20 липня 1995р.

Зазначеною Інструкцією встановлюється, що особи, транспортні засоби, товари та інші предмети, що перетинають державний кордон України, підлягають прикордонному і митному контролю. У відповідних випадках здійснюється також і санітарно-карантинний, ветеринарний, фітосанітарний і екологічний контроль та ін.

Значну роль щодо припинення фактів незаконного обігу товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності грає взаємодія між підрозділами митної служби та прокуратури України. Згідно ст. 1 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 р., прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Одним із основних завдань прокурорського нагляду, закріплених п. 2) ст. 4 даного Закону, є діяльність, яка спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина.

У зв’язку з тим, що незаконним відтворенням, тиражуванням та розповсюдженням, в тому числі, шляхом здійснення імпортно-експортних операцій, об’єктів інтелектуальної власності порушуються, як правило, права та законні інтереси громадян, без допомоги органів прокуратури виконання функцій, що покладені на митні органи у сфері боротьби з незаконним переміщенням інтелектуальної власності буде в значної мірі ускладнено. Так, наприклад, п. 29 “Положення про порядок реєстрації та переміщення через митний кордон України товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 412 від 28.04.2001 р., встановлено, що у випадку надання митною лабораторією висновку про те, що затримані митним органом оптичні носії інформації були вироблені на українських підприємствах, митна лабораторія надсилає відповідний висновок Держмитслужбі та обласній прокуратурі за місцем затримання оптичних носіїв інформації для вирішення питання про наявність порушення законодавства у сфері захисту прав інтелектуальної власності під час виготовлення цих об'єктів інтелектуальної власності.

Слід звернути увагу на взаємодію митних органів України з державними інспекціями та іншими державними органами, на які, відповідно до ст.18 Митного кодексу України, також покладається контроль за переміщенням товарів та інших предметів через митний кордон України. Ці інспекції не є правоохоронними органами, однак вони відносяться до категорії органів, які забезпечують законність, володіють великими повноваженнями щодо застосування міри адміністративного примусу.

Важливим кроком вперед стало введення у штат Державного департаменту інтелектуальної власності інспекторів з питань інтелектуальної власності. Введення вказаних посади було встановлено Указом Президента України “Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні” №285/2001 від 27.04.2001 р. На підставі даного нормативного акту Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова № 674 від 17.05.2002 р. “Про затвердження Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності Державного департаменту інтелектуальної власності”, нормами якої врегульовані завдання, функції та повноваження зазначених посадових осіб.

Згідно п. 3 Положення, основними завданнями державного інспектора є здійснення державного контролю за дотриманням суб’єктами господарювання незалежно від форм власності вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності, а також у сфері виробництва, експорту, імпорту дисків для лазерних систем зчитування. Тому, взаємодії митних органів з саме вказаною категорією державних службовців повинна приділятися найбільша увага при здійсненні митного контролю об’єктів інтелектуальної власності.

Таким чином, вищезазначені міністерства та відомства здійснюють взаємодію на основі законодавства України, в якому визначені основні напрямки та функції, що здійснюються правоохоронними органами, спрямовані на організацію та реалізацію державної політики у сфері боротьби зі злочинністю, виявлення і розкриття порушень чинного законодавства з прикордонних і митних питань, протидії організованій нелегальній міграції, контрабандному переміщенню через кордон товарів та інших предметів, в тому числі таких, що містять об’єкти інтелектуальної власності.

 

 

Розділ XІ

МИТНА ВАРТІСТЬ ТОВАРІВ. МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ МИТНОЇ ВАРТОСТІ ТОВАРІВ

Глава 46 Загальні положення

Стаття 259. Митна вартість товарів

 

Митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України відповідно до положень цього Кодексу.

 

Поняття митної вартості є базовою категорією не лише в системі митного оподаткування, але й у системі митного контролю та митного оформлення, так як саме на основі митної вартості розраховуються такі платежі як мито, митні збори, акцизний збір та податок на додану вартість.

Правильне розуміння суті та змісту митної вартості потребує розгляду еволюції даного поняття.

Так відповідно до Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів, підписаної у 1950 році в Брюселі, митна вартість сприймалася як нормальна ціна товару (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем за умов повної конкуренції відкритого ринку), визначена на умовах СІФ у місці перетинання митного кордону країни – імпортера товару.

У 1979 році в рамках Токійського раунду багатосторонніх торговельних переговорів під егідою ГАТТ було підписано Угоду про застосування статті VII ГАТТ “Оцінка товарів для митних цілей”, яка визначила митну вартість товару як ціну, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари при продажу з метою експорту до країни імпорту, скориговану з урахуванням встановлених додаткових нарахувань до цієї ціни.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митна вартість імпортних товарів є контрактною вартістю, тобто ціною, фактично сплаченою або що підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту. При чому в цій Угоді “митна вартість імпортних товарів” означає вартість товарів для цілей стягнення адвалорних мит на імпортні товари.

Отже призначенням митної вартості є реалізація основного принципу статті VII ГАТТ, згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Дійсна вартість повинна дорівнювати ціні, за якою для часу і місця, визначених законодавством країни імпортера, такий або аналогічний товар продається чи пропонується для продажу у звичайному режимі торгівлі за умов повної конкуренції.

Визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, здійснюється декларантом з метою заявлення митному органу та відповідно до методів, передбачених Митним кодексом

Митний орган, що проводить митне оформлення товарів, здійснює контроль за правильністю визначення декларантом їх митної вартості, у тому числі правильністю й можливістю застосування обраного дек­­ларантом методу визначення митної вартості, повнотою (комплектністю) поданих декларан­­­том документів (обов'язкових і додаткових) та їх відповідністю встановленим вимогам.

Якщо митний орган вважає, що певні конкретні елементи витрат, які формують частину вартості для митних цілей, понесені покупцем, але не включені до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари, то митний орган має право відповідним чином корегувати заявлену митну вартість .

Дана стаття Митного кодексу підкреслює, що при розрахунку митної вартості враховуються витрати, понесені покупцем до моменту перетину кордону.

 

 

Стаття 260. Визначення митної вартості та митна оцінка товарів, що переміщуються через митний кордон України

Порядок визначення митної вартості та митної оцінки товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України.

Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Товари, які переміщуються через митний кордон України – це товари, які перетинають митний кордон України у буть який спосіб.

Преміщення товарів через митний кордон здійснюється засобами авіаційного, водного, автомобільного, залізничного, трубопровідного транспорту, а також лініями електропередачі. Залежно від наявності перевізника, відправника, одержувача, а також договору на перевезення товари переміщуються у вантажних відправленнях (з оформленням вантажної митної деклараціїї), у супроводжуваному чи несупроводжуваному багажі (з оформленням багажних документів), у ручній поклажі (без оформлення багажних документів), у міжнародних поштових чи експрес-відправленнях.

Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються статтями 266 – 273 цього Кодексу.

 

 

Стаття 261. Використання відомостей про митну вартість товарів

Відомості про митну вартість товарів, заявлені декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України і прийняті митним органом, використовуються для нарахування податків і зборів, ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!