Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Визначення понять рід, плем’я, народність, народ, нація



Народність - це форма спільноти людей, яка історично виникає за родоплемінною спільністю і формується на певній території при натурально-господарчій діяльності у процесі злиття, консолідації різних племен завдяки створенню єдиної мови, культури, традицій, обрядів.

Народ - багатозначний термін. Під народом розуміють, зокрема, етнос, тобто певну групу людей, що відрізняється спільністю ряду ознак - мови, культури, території, релігії, історичного минулого і т. д. . Хоча однією з найважливіших ознак етносу є загальний мову, це аж ніяк не єдина умова - існують різні етноси, що говорять на одному і тому ж мовою. Наприклад, шотландці, ірландці і валлійці практично повністю перейняли англійська мова, але англійцями себе не вважають. Слово "народ" також використовується в значенні нація. Поняття "народ" також вживається для позначення всього населення будь-якої країни, незалежно від його етнічної приналежності. У політичному сенсі нерідко вживається термін народ (маса), що означає основну непривілейованих масу населення, на противагу " еліті "і" влади ". Словом "народ" іноді позначається натовп - велика кількість людей, що зібралися в одному місці.

Пле́м'я (старослав. язик, грецьке ethnos, євр.גוי‎ гой, мн. גויים гоїм) — тип етнічної спільноти людей, що об'єднані спільним походженням, мовою, вірою і звичаями, історичний тип етнічної спільноти, стадія еволюції Етносу, що ґрунтується на родових взаєминах та суспільному поділі праці, які визначають розрізненість племен за територією, мовою, культурою, організацією життєдіяльності.

Рід — доісторична і ранньоісторична суспільно-організаційна спільнота, стадія еволюції Етносу, до якої належали кровно пов'язані нащадки одного предка.

Нація (від латів.(латинський) natio — плем'я, народ), історична спільність людей, що складається в ході формування спільності їх території, економічних зв'язків, літературної мови, деяких особливостей культури і характеру, які складають її ознаки. Нації визначаються певним рядом характеристик, що стосуються як індивідуальних її членів так і всієї нації. Такі характеристики мають нести в собі як об'єднуючу функцію — спільнота людей, що не має між собою нічого спільного не може бути нацією, так і відокремлюючу — що відрізняє дану націю від сусідніх. Будь-яка з таких характеристик може стати предметом дискусій, однак заперечення існування визначальних чинників містить в собі заперечення існування окремих націй.



Послідовність “рід > плем’я > народність > народ (етнос) нація” називається етногенетичним ланцюжком. Родом називається доісторична і ранньоісторична суспільно організаційна спільнота, стадія еволюції Етносу, до якої належали кровно пов’язані нащадки одного предка.

На думку деяких дослідників, на чолі першого роду стояла жїнка-родоначальниця (матріархат), але справжнім головою роду був виборний ватажок, здебільшого хтось з найближчих родичів родоначальниці. Коли ж завдання роду почали ускладнюватися, на чолі його став чоловік (патріархат).

Рід селився в одному місці, мав спільну власність і спільне господарство, разом дбав про харчування своїх членів, обробляючи ріллю, годуючи худобу, полюючи назвірівіловлячирибу;узамкнсному колі роду вироблялося здебільшого все потрібне для прожитку знаряддя. Крім господарських, рід виконував ще й суспільні функції: охороняв своїх членів перед чужинцями і підтримував згоду поміж членами роду. Чисельне зростання членів роду і зміна господарчої системи спричинилися до того, що з роду почали відокремлюватися сім’ї, не втрачаючи однак з ним зв’язку. Відкриті археологами стоянки показують, що їх вистачало лише для розміщення однієї сім’ї, зате кількість стоянок у поселенні одного роду значно збільшувалася. Екзогамні подружжя вимагали близького співжиття кількох родів, пов’язаних між собою родинними відносинами. Сусідні роди, що їх, крім споріднення, єднала ще й спільна мова (або ж діалект), релігія культ і праця, об’єднувалися у племена.



Плем’ям називається тип етнічної спільноти людей, стадія еволюції Етносу, що ґрунтується на родових відносинах та суспільному поділі праці, які визначають розрізненість племен за територією, мовою, культурою, організацією життєдіяльності.

Родова спільнота є однією з необхідних умов виникнення племені. Характерними рисами раннього племені є: наявність племінної території, відокремленої від території сусідніх племен умовними рубежами; певна економічна спільність і взаємодопомога одноплемінників, що виражається, наприклад, у колективних полюваннях; єдина племінна мова, культура, племінна самосвідомість, традиції, самоназва тощо. Плем’я виникає одночасно з родом, бо екзогамність роду потребує постійних зв’язків хоча б між двома родовими колективами. Плем’я утворюється на основі родів, які мають спільне походження і базується, на кровноспоріднених зв’язках між його членами. Саме кровноспоріднений зв’язок, який об’єднав два чи кілька родів, перетворює їх на плем’я. Розвинуті племена мали племінне самоврядування, яке складалося з племінної ради, військових та цивідьних вождів.

Поступово у племені розвивається майнове розшарування, виділяються багаті і бідні роди, з’являється племінна знать, зростає роль військового керівництва, яке нерідко захоплює й цивільну владу в племені.



На зміну племені приходить нова форма етнічної спільності - народність і нова форма організації суспільства - держава.

Форма спільноти людей, яка історично виникає за родоплемінною спільністю і формується на певній території при Ііцтурально-господарчій діяльності у процесі злиття, консолідації ріпних племен завдяки створенню єдиної мови, культури, традицій, обрядів називається народністю.

Початок формування народностей належить до періоду консолідації племінних союзів і виявляється у поступовому .імітуванні племен, зміні попередніх (кровноспоріднених) зв’язків територіальними. Першими склалися народності рабовласницької епохи: давньоєгипетська, давньогрецька та ін. У Європі процес утворення народностей завершився переважно в період феодалізму (давньоруської, польської, французької та інших). В інших частинах світу цей процес тривав і в наступні епохи. Народності звичайно складалися з кількох племен, близьких за своїм походженням та мовою (наприклад, польська - зі слов’янських племен: полян, післян, мазовшан та ін.) або з різномовних племен, що змішувались у результаті завоювання одних племен іншими (наприклад, французька - із галльських племен, римських колоністів та германських племен: франків, вестготів, бургундів та ін.). У процесі формування народностей, у міру посилення зв’язків між окремим їхніми частинами, мова одного з етнічних компонентів (більш численного чи більш розвинутого) стає спільною мовою народності, а інші племінні мови зводяться до діалектів, а іноді й зовсім зникають. Утворюється територіальна, культурна і господарська спільність зі спільною самоназвою. Становлення держави сприяло зміцненню народностей, але в процесі історичного розвитку народності могли це збігатися з державами ні територією, ні мовою.

Народ (етнос) (від грец. ethnos) дослівно перекладається з давньогрецької мови як “негрек”, “чужинець”, “ідоловірець”. Етимологічно воно означає стадо, група (натовп) людей, народ, плем’я, рід, іноземне плем’я і т. п. З V ст. до н. е. його використовували у значенні “плем’я негрецького походження”, “народ негрецького походження”. Себе греки позначали словом “демос” (народ) і відрізняли від негреків тим, що останніх іменували “етносом”. У такому значенні римляни ввели слово “етнос” у латинську мову. Внаслідок латинізації з’явився прикметник “етнічний”" (еЩпісоз), що вживався у значенні “ кехрис ти я н с ьки й ”, “язичницький” Нині термін “етнос” став науковим поняттям і є еквівалентом давньогрецького слова “демос” (народ) у значенні специфічної міжпоколінної історико- культурної і природної, усвідомленої людьми спільноти. Щоб підкреслити саме таке його значення, інколи поєднують обидва слова у словосполученні “етноси-народи” Нині поняття “етнос” вживається як науковий термін для означення всіх історичних типів етнічних спільнот - від племен до сучасних націй.

У найширшому розумінні поняття означає весь еволюційний ланцюжок виникнення і становлення Етносу.

Часто етнос визначають як міжлоколінну групу людей, об'єднану тривалим спільним проживанням на певній території, спільною мовою, культурою і самосвідомістю. Поняття етносу, як категорії, що узагальнює ознаки етнічних спільнот на всіх етапах історії людства, розроблялося переважно в російській, радянській і пострадянській етнографії. У російській етнології термін “етнос” уживається майже в усіх випадках, коли мова йде про народ і навіть націю. У західній соціально-культурній антропології поняття етносу зживається порівняно рідко, а побудова його теорії не вважається актуальною. Ьільш уживаним є поняття “етнічність”, що відбиває приналежність до певної нації або етнічної групи. Дотепер зберігає свою значимість дане Максом Вебером визначення етнічної групи: ця така група, члени якої “мають суб’єктивну віру в своє спільне походження через схожість фізичного вигляду або звичаїв, або того й іншого разом, або ж через спільну пам’ять про колонізацію і міграцію” Важливу роль у створенні теоретичної основи для вивчення етнічності відіграли роботи норвезького вченого Ф. Варта з проблеми співвідношення етнічних і соціальних границь. Цей учений звернув увагу на те, що характеристики, використовувані для визначення етнічних груп, яе можуть зводитися до суми культурного матеріалу, що міститься з межах етнічних границь. Етнічні групи (або етноси) визначаються насамперед за тими характеристиками, які самі члени групи вважають для себе значимими і які лежать в основі їхньої самосвідомості. Отже, етнічність - це форма соціальної організації культурних розбіжностей.

Нація (від лат. паtіо - плем’я, народ) - полісемантичне поняття, що застосовується для характеристики великих соціокультурних спільнот індустріальної епохи. Нація - це історичний тип етнічної спільноти; стадія Етносу; результат еволюційного процесу Етносу; Кінець еволюції Етносу; соціокультурне оформлення Етносу.

Слід розрізняти такі взаємозалежні, але не ідентичні поняття, ик “нація” і “національність”. Поняття “національність”, виражаючи етнічну спільність, являє собою лише один із чинників нації і народності. Тому воно є вужчим, ніж поняття “нація”. Джерело етнічного зв’язку людей - спільність генетичних характеристик І природних умов буття, що приводять до диференціації даної первинної групи від іншої. Нація - більш складне поняття. Якщо етноси існували протягом всієї світової історії, то багато націй формуються вже в період Нового і навіть Новітнього часу.

Нація може бути двох видів; поліетнічною або моноетнічною. Етнічно однорідні нації вкрай рідкісні і зустрічаються в основному у віддалених кутках світу (наприклад Ісландії). Зазвичай нація будується на базі великої кількості етносів, яких звела разом історична доля. Поліетнічцими с, наприклад, швейцарська, французька, в’єтнамська нації, а американці взагалі ке мають ніякого яскраво вираженого етнічного обличчя.

Термін вживається і е таких значеннях:

• Політична спільнота громадян певної держави - політична нація. Часто вживається як синонім терміну держава, коли мається на узазі її населення (наприклад для посилання на “національні” університети, банки та інші установи).

• Етнічна спільнота (етнос) з єдиною мовою і самосвідомістю (як особистим відчуттям “національної ідентичності”, так і колективним усвідомленням своєї єдності і відмінності від інших). У цьому значенні фактично є синонімом терміна “народ”.

 


Просмотров 1584

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!