Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Проста (звичайна) акція – це акція, яка дає право участі у зборах акціонерів і право отримати дивіденди при розподілі чистого прибутку компанії



Проста (звичайна) акція дозволяє отримувати дивіденди за наявності чистого прибутку у компанії та право голосу (участі) на зборах акціонерів.

Привілейована акція (преференція, префакція) – це акція, яка дає право на отримання заздалегідь установленого фіксованого доходу (дивіденду), а також на пріоритетну участь у розподілі майна корпорації у випадку її ліквідації.

Іменна акція – це акція, яка видана на ім’я конкретної особи і зафіксована в реєстрі власників іменних цінних паперів, який ведеться незалежною фірмою-реєстратором. Надання прав за іменною акцією здійснюється через проставлення передаточного напису на документі, шляхом передачі документа і занесення імені нового власника до книги акціонерного товариства.

Акції на пред’явника відрізняються від іменних акцій тим, що найменування власника на них не вказується.

Облігація (лат. obligatio – зобов’язання) – свідоцтво, що засвідчує внесення його власником певних коштів і підтверджує зобов’язання емітента обов’язково відшкодувати власникові номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ньому термін із виплатою щорічного фіксованого процента.

 

Облігація засвідчує:

– факт надання її власником певних коштів емітенту;

– підтверджує зобов’язання суб’єкта господарювання (емітента) відшкодувати власникові номінальну вартість, що вказана в облігації в передбачений в ній термін із виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачене умовами випуску);

– право інвестора отримувати у вигляді винагороди певний відсоток номінальної вартості облігації за надані в позику кошти.

Відшкодування (повернення взятих у кредит коштів) називається погашеннямоблігації. Це остання, четверта фаза у життєвому циклі, що проходить облігація. При здійсненні операції погашення облігацій вони виводяться з обігу – втрачають властивості, які були притаманні їм раніше. Погашення облігацій здійснюється платіжним агентом за дорученням емітента.

Джерелом засобів для погашення позики і сплати відсотків виступають податкові надходження, прибутки або нові позики. Окрім викупу протягом наперед обумовленого терміну, емітент облігації зобов’язаний виплачувати їх власнику фіксованийвідсоток від номінальної вартості облігації, або дохід у вигляді виграшу, що розігруються у спеціальних тиражах, або здійснювати оплату купонів до облігації. Прибутковість облігацій традиційно залежить від поточних ставок кредитів і депозитів. При цьому облігації виглядають більш привабливо, ніж депозити. У випадку нездатності позичальника оплачувати свої зобов’язання, його майно може бути продано в оплату боргів.



Випускають облігації з метою залучення грошових засобів, а тому вони є формою кредитування емітентів особами, що придбали облігації. Залежно від статусу емітента, облігації можуть бути державними (державна позика), місцевих органів влади (позика під муніципальну власність), компаній чи їх об’єднань (позика під їх власність), міжнародні (міжнародних економічних організації).

Державними – називаються облігації, що випускаються державою. Вони бувають внутрішніми і зовнішніми.

Внутрішні державні облігації – це облігації, що розміщуються на внутрішньому фінансовому ринку країни. У більшості країн світу вони є найважливішою складовою у структурі державного боргу і суттєво впливають на розвиток економіки.

Державні зовнішні облігації – це облігації, що випущені державою для розміщення на фінансових ринках інших країн. Зовнішні державні облігації, з огляду на обов’язковість виконання по них зобов’язань, вважаються більш ризикованим інвестиційним інструментом, у порівнянні з внутрішніми. Вони є найбільш жорсткими зобов’язаннями, їх недотримання призводить до таких серйозних негативних наслідків для кредитного рейтингу держави, як дефолт – втрата довіри.

Муніципальні облігації – це облігації, що випускаються місцевими органами влади. Вони використовуються місцевими (регіональними) органами влади як інструменти залучення позикових коштів для розв’язання багатьох внутрішніх регіональних проблем.

Облігації, емітентом яких є компанії чи їх об’єднання, називаються корпоративними облігаціями. Засоби, що залучаються шляхом випуску корпоративних облігацій, більшою мірою використовуються для розширення капіталовкладень, розвитку корпорації. Розвинутий ринок корпоративних облігацій виступає важливим інструментом формування ефективної грошово-кредитної політики країни.



Облігації можуть випускатися як у валюті країни, так і у валютах інших країн. Ті з них, що випущені в доларах або євро, можуть отримати статус єврооблігації.

Єврооблігація – це сертифікат, в якому містяться дані про суму боргу в доларах або євровалюті (євро), порядок отримання відсотків відповідно до купонів. Єврооблігації мають різні терміни обігу і випускаються у декількох видах: звичайні (прямі), з плаваючою ставкою відсотка, з нульовим відсотком (купоном), з індексованим відсотком, конвертовані, з опціоном, змішані або гібридні.

Ринок цінних паперів поділяється на первинний і вторинний (див. рис. 13.10).

 
 

 

 


Рис. 13.10. Структура ринку цінних паперів

 

Первинний ринок цінних паперів – це ринок, на якому відбувається купівля-продаж випущених емітентом цінних паперів, які можуть бути цікаві для потенційних покупців за своїми параметрами (поєднання рівня прибутковості з терміном обігу, наявністю додаткових опцій, що підвищують ліквідність).

Вторинний ринок – це ринок, де здійснюється перепродаж раніше випущених цінних паперів. Організаторами торгів на цьому ринку виступають фондові біржі, торговельно-інформаційні системи (ТІС) та інформаційні системи. Вторинний ринок не відрізняється на разі високою активністю щодо більшості цінних паперів, представлених на ньому. На вторинному ринку багато торгів цінними паперами припадає на технічні (неринкові) операції між банками (наприклад, для підтримки ліквідності).

В структурі первинного ринку розрізняють ринки перших і повторних емісій. Проведення повторних емісій дозволяє емітентам збільшувати свій статутний капітал.

В структурі вторинного ринку виділяють біржовий (офіційний) і позабіржовий (неофіційний) обіг цінних паперів.

Біржовий оборот (біржовий ринок) – це сукупність всіх угод купівлі та продажу високоліквідних і надійних цінних паперів, що здійснюються на офіційній фондовій біржі. Розраховується цей оборот як сума цін реалізованих цінних паперів за певний період часу.

Позабіржовий оборот (позабіржовий ринок) – це купівля та продаж цінних паперів за межами офіційної фондової біржі, або шляхом прямого узгодження умов угоди між продавцем і покупцем, а також через посередницькі фірми, банки. Цей оборот складається з позабіржового організованого і неорганізованого обороту.

Позабіржовий організований оборотце купівля-продаж цінних паперів на неофіційній (нелегальній) біржі. Позабіржовий неорганізований оборот – це купівля-продаж цінних паперів шляхом прямого узгодження умов згоди між продавцем і покупцем, а також через посередницькі фірми, банки. Неофіційною біржею, наприклад, в Нью-Йорку є Американська фондова біржа, в Лондоні – вулична, в Парижі – “чорна”. Історично, позабіржовий ринок передує біржовому. Біржі природно виникали із вуличного ринку. Внаслідок цього вони розвивалися паралельно. Якщо інвестор бажав придбати цінні папери, які не котируються на біржі, він звертався безпосередньо до фінансової контори корпорації, підписувався на певну суму і отримував сертифікати придбаних документів “через прилавок”, тобто минаючи біржу. У подальшому цей термін закріплюється за всіма видами позабіржових операцій.

Ступінь доступності цінних паперів на торги, на біржовий і позабіржовий ринки неоднаковий. Біржовий ринок працює лише з відомими, великими, солідними корпораціями, тоді як позабіржовий – практично з будь-якою компанією.

У позабіржовому обігу котируються менш привабливі цінні папери, зазвичай, другорядних емітентів. На такому ринку установлені не такі суворі вимоги, як на біржовому. Позабіржовий ринок надає можливість невеликим венчурним компаніям піднімати ліквідність своїх цінних паперів. Встановлення курсу (ціни) цінних паперів на такому ринку, зазвичай, здійснюється не в результаті дії ринкових чинників, а самим емітентом. Цінні папери деяких емітентів можуть одночасно обертатися як в біржовому, так і у позабіржовому обігу.

 


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!