Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Ринок капіталу у формі ринку цінних паперів



Систему кредиту на фінансовому ринку доповнює ринок цінних паперів. На відміну від кредитних установ, які можуть надавати гроші у кредит на один або кілька років, ринок цінних паперів забезпечує їх одержання на кілька десятків років або навіть безстроково. З усіх винайдених способів залучення фінансових ресурсів ринок цінних паперів є найефективнішим.

Перші торги цінними паперами почалися біля 400 років тому, на межі XVI – XVII ст., у нідерландському порту Амстердам. Виникнення торгів цінними паперами є закономірним явищем і пов’язане зі зростанням потреби в нових, додаткових кредитних ресурсах. Необхідність в них була зумовлена розвитком міжнародної торгівлі, ускладненням і розширенням комерційної і виробничої діяльності. З їх виникненням стає можливим купувати або продавати права на власність, що утілені в цінних паперах, і отримувати дохід з цієї власності.

 

 

Ринок цінних паперів – це сфера обігу цінних паперів (фінансових активів), частина ринку позичкових капіталів, де об'єктом купівлі-продажу виступають цінні папери (документи), які виражають майнові права і надають право на одержання певного доходу.

Зазвичай ринок цінних паперів складається з фондового ринку та ринку короткострокових фінансових активів (цінних паперів), в якому здійснюється обіг короткотермінових цінних паперів (див. рис. 13.7).

Фондовий ринок – частина ринку цінних паперів, де здійснюється купівля-продаж переважно довготермінових цінних паперів, передусім акцій, облігацій та їх похідних.

 
 

 

 


Рис. 13.7. Структура ринку цінних паперів

В структурі ринку цінних паперів фондовий ринок є найважливішим сегментом функціонування та розвитку ринкової економіки. Його головне призначення – залучення інвестицій, що зумовлюють тривале економічне зростання. На цьому ринку здійснюється емісія, купівля та продаж цінних паперів, формується ринкова ціна на них, урівноважуються попит і пропозиція.

В системі суспільного відтворення фондовий ринок виступає своєрідним барометром ступеня розвитку ринкових відносин в країні. Вивчаючи масштаби фондового ринку, зміни, які відбуваються на ньому, можна дізнатися про те, в якому стані знаходиться економіка даної країни. Наприклад, показники співвідношення зміни ринкової вартості акцій, які продаються на фондовому ринку, до зміни валового внутрішнього продукту (ВВП), або співвідношення сукупного прибутку індивідуальних інвесторів до ВВП, щорічний коефіцієнт зростання цін на акції і т.п., є важливими показниками стану і розвитку ринкової економіки. Окрім того, коефіцієнт зростання цін на акції є найбільш безпосереднім показником для визначення розвитку не тільки економіки країни в цілому, але і конкретного підприємства (акціонерного товариства).



Фондовий ринок в ринковій економіці виконує багато функцій. Основними є: регулююча, мобілізаційна, інформаційна (див. рис. 13.8).

 

 

 
 

 

 


Рис. 13.8. Основні функції фондового ринку

Регулююча функція проявляється в тому, що за допомогою фондових цінних паперів відбувається регулювання загального стану економіки, економічних процесів в суспільстві. Відбиваючи дію законів попиту і пропозиції, а також динаміки норми прибутку в різних галузях виробництва, ринок цінних паперів забезпечує залучення капіталів до одних галузей і відтік капіталів з інших. Розподіл капіталів відбувається у відповідності з ринковими принципами. Цінні папери корпорацій надійних, перспективних, прибуткових галузей, як правило, користуються попитом, чого не можна сказати про цінні папери відкритих акціонерних товариств стагнуючих, занепадаючих галузей.

Мобілізаційна функція полягає в акумуляції грошових засобів інвесторів з метою реорганізації і розширення виробництва. В розвинених країнах із стабільною економікою значна частина вільного капіталу вкладається безпосередньо в придбання фондових цінних паперів.

Інформаційна функціяполягає в наданні особам, що купують фондові цінні папери (інвесторам) та особам, що випускають цінні папери (емітентам) інформацію про стан економіки, економічну кон’юнктуру в країні, об’єктивні орієнтири для вкладання грошей в конкретні компанії та галузі. Неухильне зниження цін на цінні папери або ж масове падіння їх курсу є ознакою погіршення економічної кон’юнктури. І навпаки, стабільні ціни (курс) або їх підвищення, як правило, свідчать про задовільний економічний стан в країні, галузі, корпорації.



Ефективність функціонування фондового ринку забезпечується дотриманням державою й фірмами відповідних принципів. Основними є: соціальна справедливість, надійність захисту інвесторів, регульованість, контрольованість, ефективність, правова упорядкованість, прозорість, відкритість, конкурентність.

Соціальна справедливість – це забезпечення створення рівних можливостей та спрощення умов доступу інвесторів та позичальників на ринок фінансових ресурсів, недопущення монопольних проявів дискримінації прав і свобод суб’єктів ринку цінних паперів.

Надійність захисту інвесторівстворення необхідних умов (соціально-політичних, економічних, правових) для реалізації інтересів суб’єктів фондового ринку та забезпечення захисту їх майнових прав.

Регульованістьстворення гнучкої і ефективної системи регулювання фондового ринку.

Контрольованістьстворення надійно діючого механізму обліку і контролю, запобігання і профілактики зловживань та злочинності на ринку цінних паперів.

Ефективність максимальна реалізація потенційних можливостей фондового ринку щодо мобілізації та розміщення фінансових ресурсів у перспективні сфери національної економіки, що сприяє розвитку та зростанню матеріального добробуту людей.

Правова упорядкованість створення розвиненої правової інфраструктури забезпечення діяльності фондового ринку, яка чітко регламентує правила поведінки і взаємовідносин його суб’єктів.

Прозорість, відкритість забезпечення надання інвесторам повної і доступної інформації, що стосується умов випуску та обігу на ринку цінних паперів, гласності фінансово-господарської діяльності емітентів, усунення проявів дискримінації суб’єктів фондового ринку.

Конкурентність забезпечення необхідної свободи підприємницької діяльності інвесторів, емітентів і ринкових посередників, створення умов для чесного змагання за найбільш вигідне залучення вільних фінансових ресурсів та встановлення немонопольних цін на послуги фінансових посередників за умов контролю дотримання правил добросовісної конкуренції учасниками фондового ринку.

З появою цінних паперів, відбулося ніби розгалуження (роздвоєння) позичкового інвестиційного капіталу. Поруч з ринком капіталу у формі ринку кредитних (довготермінових грошових) ресурсів почав функціонувати ринок капіталу у формі ринку цінних паперів. Поряд з реальним фізичним (утіленим у виробничі фонди) і грошовим капіталом на ринку ресурсів почав існувати і розвиватися фіктивний капітал.

З появою цінних паперів на ринку інвестиційних ресурсів відбувся фактично поділ фінансового капіталу на реальний і фіктивний капітал. Реальний капітал – це капітал у формі довготермінових грошових ресурсів, вкладених на приріст матеріальних і нематеріальних активів.

Фіктивний капітал (від лат. fiction – вигадка) – це капітал, вкладений в цінні папери. На відміну від реального, цей капітал не є матеріально-речовою або духовною цінністю, а на відміну від позичкового, він не є грошовим капіталом у повному розумінні.

Фіктивний капітал не функціонує безпосередньо у процесі виробництва. На відміну від реального капіталу, який змінює свої функціональні форми (здійснює метаморфози, тобто перевтілення), послідовно перетворюючись із грошового у виробничий, з виробничого – у товарний, а з товарного – знову у грошовий капітал, – фіктивний капітал ніколи своєї форми не змінює.

Назва “фіктивний” обумовлена тим, що такий капітал сам по собі не створює дохід, прибуток, а лише сприяє перерозподілу доходів. На фінансовому ринку фіктивний капітал представлений звичайно цінними паперами, які виступають у вигляді грошових документів, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів, або процентів, а також можливість передачі грошово-майнових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Фіктивний капітал виступає лише як титул власності. Виникнувши в результаті передачі частки грошового капіталу в позику, цінні папери отримують форму певного кредитного документу (титулу власності), у відповідності з яким її власник зберігає за собою право власності на відданий (наданий) в позику капітал і, окрім цього, набуває на нього право на певний регулярний дохід у вигляді відсотка або дивіденда.

Величина фіктивного капіталу може змінюватись не тільки під впливом функціонування реального капіталу, але й в залежності від інших чинників (економічних, політичних і т. д.). Вартість цінних паперів може коливатись в той чи інший бік стосовно реального капіталу фірми, – перевищуючи або зменшуючи його.

Різниця між фіктивним (тобто сумою грошових засобів, отриманих від реалізації випущених цінних паперів) та реальним капіталом (тобто вартістю капіталу, який реально вкладений в підприємство) складає засновницький прибуток.

На ринку капіталів відбувається купівля-продаж цінних паперів (титулів). Цінні папери – це грошові документи, які:

– засвідчують право володіння або відношення позики;

– визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, і їх власником;

– передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передавання грошових та інших прав, що витікають із цих документів, іншим особам.

Цінні папери можуть виступати як в “матеріалізованій” формі (на паперових носіях) так і у “дематеріалізованій” формі (у записах на електронних носіях). Усі вони можуть бути використані для залучення (отримання) готівкових коштів шляхом їх продажу, або для здійснення взаємних розрахунків, або ж як застава для забезпечення певних платежів і кредитів.

В залежності від ознак, які покладені в основу класифікації, цінні папери можна поділити на різні групи, типи і види. Серед основних титулів можна виділити чотири (типи) групи: пайові цінні папери, боргові цінні папери, похідні цінні папери, приватизаційні цінні папери (див. рис. 13.9).

Пайові цінні папери – це ті цінні папери, що виражають відносини співвласності (акції, інвестиційні сертифікати, депозитарні розписки тощо).

Боргові цінні папери – це ті папери, що опосередковують кредитні відносини (облігації, векселі, комерційні папери, ощадні сертифікати тощо). Боргові цінні папери випускаються з певною ставкою відсотка у вигляді боргових зобов’язань, що передбачають повернення суми боргу до певної дати.

Похідні цінні паперице фондові деривативи.

Приватизаційні папери – це приватизаційні майнові сертифікати, житлові чеки, земельні борги тощо.

 
 

 

 


 

Рис. 13.9. Основні групи цінних паперів (титулів)

 

В залежності від економічного статусу, цінні папери бувають фондові (акції, облігації тощо) та комерційні (векселі, чеки тощо). Фондові цінні папери випускаються і використовуються для формування і нарощування основного капіталу емітента і отримання доходу тримачем паперу. Вони вільно обертаються на фондовому ринку. Комерційні цінні папери обслуговують товарні угоди і товарообіг. Їх випуск пов’язується з нестачею обігових коштів або для залучення грошових ресурсів.

За типом передачі майнових прав цінні папери класифікуються: на пред’явника, іменні і ордерні (переказні).

Пред’явницькі цінні папери – це цінні папери, на яких не зазначено ім’я власника; в якості власника таких паперів виступає пред’явник, з яким і ведуться розрахунки. Цінні папери, які оформлені на конкретне ім’я (особу), відносяться до категорії іменних цінних паперів. Ім’я власника іменних цінних паперів реєструється в книгах (реєстрах) компанії або в записах на спеціальних рахунках цінних паперів. Цінні папери ордерного типу – це цінні папери, які дозволяють їх власникам передавати свої права, які засвідчені на них, іншим правомочним особам. Передача прав здійснюється за допомогою так званого передатного напису (індосаменту), який здійснюється, зазвичай, на зворотній стороні цінного паперу. Ордерні цінні папери можуть бути іменними і пред’явницькими.

В залежності від статусу емітента розрізняють такі види цінних паперів: державні (казначейські), муніципальні, корпоративні, іноземних емітентів. Серед боргових інструментів, які випускаються державою або муніципалітетами, переважають облігації, але можуть бути і такі види, як векселі, сертифікати, чеки і т.п. Серед корпоративних цінних паперів переважають акції, але часто випускаються векселі і облігації. До цінних паперів іноземних інвесторів відносяться акції та облігації, які обертаються на внутрішньому ринку країни.

За способом виплати доходу цінні папери бувають з фіксованим платежем (привілейована акція, облігація, вексель, казначейське зобов’язання), з плаваючою ставкою відсоткового доходу (облігація з плаваючим відсотком), з доходом, який залежить від розміруприбутку (акції, інвестиційні сертифікати). Фіксація платежу на цінний папір з фіксованим платежем встановлюється в момент емісії. До цінних паперів з плаваючою ставкою відсоткового доходу відносяться цінні папери, відсоток по яких залежить або від результатів роботи компанії-емітента, або від процентних ставок на міжбанківському ринку кредитів. До останньої групи входять цінні папери, власники яких отримують дохід (дивіденд), який нараховується в залежності від розміру прибутку компанії.

Класифікуються цінні папери також за роллю у здійсненні майнових і немайнових прав. Це слугує основою для їх поділу на основні і допоміжні (похідні). Основні цінні папери реалізують головні економічні характеристики даного паперу, а допоміжні папери сприяють цьому, або реалізують другорядні економічні характеристики даного цінного паперу. До основних видів цінних паперів відносяться акції і облігації.

 

Акція (від англ. stock або share – пай) – це свідоцтво без встановленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, і дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна акціонерного товариства при його ліквідації.

 

Акції випускаються компанією для збільшення власного капіталу (обігових коштів) та під реальні інвестиційні програми, включаючи поглинання компаній.

Акції бувають прості (звичайні), привілейовані (преференційні), іменні та на пред’явника.


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!