Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Кредит як форма руху ринку капіталів



Класичними формами руху позичкового капіталу є позика і кредит. Позика (від англ. loan) – це передання однією стороною (позикодавцем, кредитором) права власності інший стороні (позикоодержувачу, дебітору) на гроші або матеріальні цінності на певний строк з нарахуванням відсотків чи без останніх. Термін “кредит” (від лат. credere) означає довіру, надання грошей або товарів в борг зі сплатою відсотка.

Кредит виконує певні функції. Основними є: розподільча, регулююча, контрольна.

Розподільча функція кредиту виявляється в тому, що через його використання відбувається розподіл і перерозподіл грошових коштів і інших товарних ресурсів. На основі цієї функції тимчасово вільні грошові засоби одних господарюючих суб’єктів передаються у тимчасове користування іншим господарюючим суб’єктам і тим самим забезпечується задоволення їхніх поточних потреб. Внаслідок кредитного перерозподілу прискорюється залучення нових грошових коштів у сферу господарювання. Завдяки цій функції забезпечується прискорення формування та оновлення виробничого потенціалу, обігу грошей, підвищення ефективності господарської діяльності.

Регулююча функція кредиту полягає в тому, що використовуючи кредит, господарюючі суб’єкти можуть проводити певну фінансову політику, стримувати або прискорювати розвиток економічних процесів. На основі кредиту, його розширення або звуження, можна регулювати кількість грошей в обігу.

Контрольна функція полягає в тому, що в процесі проведення кредитних операцій здійснюється банківський контроль за діяльністю позичальника. В свою чергу, одержувач кредиту також має контролювати свою діяльність, аби своєчасно і повністю повернути позику.

Функціонування механізму кредитування будується на певних принципах. До основних відносяться: поверненість і строковість надання грошових коштів, їх цільове призначення, забезпеченість і платність, тобто відшкодованість.

Поверненістьозначає, що позичені грошові кошти на оплату будь-яких послуг мають бути обов’язково повернені або погашені позичальником у повному обсязі.

Строковість означає необхідність повернення кредиту у точно визначений строк. При укладанні угоди про кредит поруч із зобов’язанням щодо повернення вказується і термін, коли це повернення має відбутися. Строк користування кредитом залежить від часу наявності дійсної потреби в кредиті.

Принцип цільового призначення реалізується в наданні і застосуванні кредиту на суворо визначені цілі. Практичного втілення цей принцип набуває у відповідному розділі кредитного договору, в якому встановлюється мета кредиту, що надається (наприклад, придбання нової техніки). Порушення зобов’язання цільового використання кредиту може стати підставою для дострокового відкликання кредиту.



Принцип забезпеченості означає, що і кредитор (позикодавець), і позичальник (отримувач) повинні бути впевнені в тому, що позичені грошові кошти мають бути повернені. Забезпеченість кредиту на практиці застосовується у формах позики під заставу або під фінансові гарантії.

Принцип платності пов’язується з відшкодованістюпевними процентами за отримані позичені засоби. Він вказує на необхідності не лише прямого повернення отриманих в позику ресурсів на оплату господарських послуг, а й оплати права на їх використання. Розміри процента встановлюються у вигляді річних норм або ставок, які можуть бути твердими або плаваючими і залежать від строку кредитування.

У господарській практиці розрізняють дві форми надання кредиту: товарну і грошову.

Кредит в товарній формі – це кредит в речовій формі, у вигляді різних матеріальних і духовних благ. Кредитні відносини можуть виникати, по-перше, між функціонуючими підприємцями-продавцями і покупцями товарів і послуг, коли останні одержують вказані цінності з відстрочкою платежу. У товарній формі кредит надається тоді, коли товаровиробник (продавець) прагне реалізувати вироблений товар, але у покупця немає грошей в даний момент для його оплати. За спільною домовленістю товар може бути переданий постачальником покупцеві в кредит. По-друге, такі відносини виникають і тоді, коли товари і послуги продаються населенню в кредит.

Кредит в грошовій формі – це кредит у вигляді наявних грошей. Цей кредит надають в основному банки. Оскільки рух переважної частини позичкового фонду в країні здійснюється у грошовій формі, то переважна більшість кредиту надається і погашається грошима.



Окрім форм кредиту, виділяють види кредитів, якікласифікують за різними ознаками: за кредиторами, за метою використання, за терміном надання, за забезпеченням, за порядком надання і т.д.

За кредиторами в першу чергу виділяють банківський і комерційний кредити.

Банківський кредит – це кредит, що надається банками та іншими кредитно-фінансовими установами суб’єктам господарювання усіх форм власності в грошовій формі. При наданні банківського кредиту береться застава – будь-яке ліквідне забезпечення.

Комерційний кредит – це короткотерміновий кредит, що надають один одному господарюючі суб’єкти у товарній формі у вигляді відстрочки платежу за продані товари та послуги. Звичайно знаряддям такого кредиту є вексель, який позичальник підписує і віддає кредитору і оплачує через комерційний банк в установлений час. Відсоток за комерційним кредитом, що входить до складу ціни товару і суми векселя, звичайно нижчий, ніж за банківським кредитом. Призначення комерційного кредиту – прискорити процес реалізації товарів і одержання прибутку.

У фінансовому бізнесі велике значення має термін надання кредиту. За терміном надання кредити розрізняють короткострокові, середньострокові і довгострокові. У світовій практиці короткостроковими вважаються кредити терміном до 1 року, середньостроковими від 1 до 5 років і довгостроковими від 5 років – до 10-15, а то й до 30 років. В Україні короткостроковими вважаються кредити до 1 року, середньостроковими – до 3 років і довгостроковими – від 3 років і більше.

Короткострокові кредити надаються банками у випадку тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв’язку з витратами виробництва та обігу, незабезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді. Середньострокові кредити надаються на оплату обладнання, на фінансування капітальних вкладень тощо. Довгострокові кредити надаються для формування основного капіталу, на реконструкцію, модернізацію, на нове будівництво тощо.

Сутність і функції кредиту реалізуються через кредитно-банківську систему.

 

Кредитно-банківська система – це сукупність кредитних відносин, форм і методів кредитування, система різноманітних взаємопов’язаних кредитно-фінансових установ, діючих в межах єдиного грошово-кредитного механізму.

 

Кредитно-банківську систему розглядають в двох аспектах: функціональному, як сукупність кредитно-розрахункових відносин, форм та методів кредитування і інституціональному, як сукупність банків та інших кредитно-фінансових інститутів.

В сучасному ринковому середовищі без участі і активної ролі банків та інших кредитно-фінансових установ не може здійснюватися грошовий обіг. Вони відіграють роль посередника у взаємних виплатах і розрахунках між підприємствами, організаціями, установами та окремими фізичними особами, цілеспрямовано регулюють грошові потоки у народногосподарському обігу. В ринковій економіці їм відводиться одночасно роль провідних агентів господарювання і важливих каналів впливу на макроекономічні процеси. Виключно важливим є їх значення у підтримці сталого соціального клімату в країні.

Всередині кредитно-банківської системи виділяють дві підсистеми: банківську і небанківську (парабанківську), які характеризуються відповідними банківськими і небанківськими установами (див. рис. 13.4).

Банківська система – це сукупність різних видів взаємопов’язаних банків, що функціонують в даний історичний період і виконують властиві їм функції.

 

 


 

Рис. 13.4. Загальний вигляд інституціональної структури


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!