Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Людські ресурси як важлива складова географії туризму



Вивчення людських ресурсів - важлива складова географії туризму. Адже завдяки їм вирішується два важливих завдання. З одного боку, населення - є носій людських ресурсів - це споживач туристичних послуг, а з іншого - формує трудоресурсний потенціал трудомісткої галузі економіки, якою є туризм.

Трудові ресурси - працездатна частина населення країни, що володіє фізичними й інтелектуальними можливостями для виробництва матеріальних благ і послуг. До населення у працездатному віці належать жінки від 14 до 54 років і чоловіки 16-59 років. До складу трудових ресурсів входять особи пенсійного віку та підлітки (14-15 років), котрі працюють. Пенсіонери, які не працюють, не належать до трудових ресурсів. Основні категорії населення трудових ресурсів України показані у табл. 4.560.

Таблиця 4.5. Чисельність населення України, млн осіб

Показники 1991 р. 1996 р. 2001 р. 2006 р. 2009 р.
Усе населення 51,9 51,3 48,9 46,9 46,1
у тому числі: міське населення 35,1 34,8 32,9 31,9 31,6
сільське населення 16,8 16,5 16,0 15,0 14,5
Кількість чоловіків 23,9 23,6 22,5 21,6 21,2
Кількість жінок 27,7 27,3 26,2 25,1 24,7

Основою кадрового потенціалу будь-якого підприємства є економічно активне населення, тобто частина населення, яка забезпечує виробництво товарів і надає різноманітні послуги, в тому числі й туристичні.

До економічно неактивного населення (поза робочою силою) належать люди, що не зайняті: учні й студенти; пенсіонери; інваліди; особи, зайняті у домашньому господарстві, доглядають дітей, хворих; безробітні й особи, які припинили пошук роботи, але можуть працювати, та ті, котрим немає необхідності працювати.

Економічно активне населення розподіляють на зайнятих і безробітних. До категорії зайнятих входять особи у віці 15-70 років, а також особи, які виконували роботу за наймом, тимчасово відсутні на роботі через хворобу або травми, догляду за хворими та ін.



До категорії безробітних (за методологією МОП) належать особи 15-70 років, котрі на певний момент працездатні, але не мають роботи чи заробітку, зареєстровані в органах зайнятості або шукають роботу і згодні приступити до роботи.

Туристичний продукт можна "виробляти" водночас із його споживанням. За визначенням Г. Яковлева, ці особливості й визначають своєрідний характер праці в туризмі61: велика часка живої праці; велика ступінь впливу на процес виробництва та реалізацію туристичного продукту суб'єктивних чинників і туристичного підприємства, і клієнта; комплексність виробництва туристичного продукту - результату злагодженої роботи самостійних колективів, праця котрих підпорядкована задоволенню потреб клієнта.

Аналіз кількості економічно активного населення в Україні (табл. 4.6) засвідчує, що існує соціальна група "безробітні", значна частина яких могла б працювати у галузі туризму. Тим паче, що збільшення кількості тих, хто відпочиває в регіонах, спричиняє збільшення кількості зайнятих місцевого населення у цій сфері діяльності. У Карпатських областях (Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська та Чернівецька) з високим розвитком туризму зайнятість населення у віці 15-70 років є чи не найнижчою в Україні, становлячи відповідно 59,4; 52,8; 56,6 і 56,5 % (2007 р.). Подальше розширення туризму не створюватиме проблем зі забезпеченістю трудовими ресурсами. Так, у Карпатських областях відсоток зайнятих працездатного населення найнижчий, у середньому в Україні він становить 58,7 %, а в Карпатських областях - 56,3 %.



Таблиця 4.6. Кількість економічно активного населення України, зайнятих і безробітних, тис. осіб

Показники 2000 р. 2002 р. 2004 р. 2006 р. 2007 р.
Економічно активне, усього 23 127,4 22 701,7 22 202,4 22 245,4 22 322,3
у тому числі: чоловіки 11896,6 11612,9 11 290,4 11479,7 11 535,5
жінки 11 230,8 11 088,8 10 912,0 10 765,7 10 786,8
Зайняті в економіці, усього 20419,8 20 400,7 20 295,7 20 730,4 20 904,7
у тому числі: чоловіки 10 504,4 10416,5 10 288,8 10 675,6 10 764,8
жінки 9 915,4 9 984,2 10 006,9 10 054,8 10 139,9
Безробітні, всього 2 707,6 2 301,0 1 906,7 1 515,0 1 417,6
у тому числі: чоловіки 1 392,2 1 196,4 1001,6 804,1 770,7
жінки 1315,4 1 104,6 905,1 710,9 649,9

Дослідження засвідчують, що на 1 тис. туристів, котрі зупиняються в готелях, створено 279 місць працевлаштування у самому туризмі та 107 - для зайнятості, не пов'язаної з туризмом безпосередньо62, а саме - на будівництві й ремонті об'єктів розміщення туристів, у харчовій промисловості, сільському господарстві, у галузях обслуговування - на транспорті, в закладах, які беруть участь в організації видовищних заходів, спортивних змагань, об'єктах ресторанного і готельного бізнесу та ін.

Особливість туристичної галузі полягає в тому, що її зростання приводить до створення додаткових робочих місць незалежно від рівня розвитку країни. Тому всі країни світу зацікавлені у розвитку туризму. Причому вплив туризму на зайнятість - визначальний чинник для багатьох невеликих країн і територій: Антили, Багами, Мальдіви та інші, які суттєво залежать від розвитку цього сектору економіки. У згаданих країнах понад 21 % працездатного населення зайнято у розвиток туризму (табл. 4.7)63.



Таблиця 4.7. Групування країн і території за відсотками зайнятості у сфері туризму

Частка зайнятих у туризмі від кількості активного населення, % Країни і території
5-10 Беліз, Бермуди (Велика Британія), Вануату, Домінікана, Гваделупа (Франція), Йорданія, Ісландія, Іспанія, Італія, Кабо-Верде, Коста-Рика, Кот-д'Івуар, Куба, Лаос, Маврикій, Намібія, Нова Зеландія, Португалія, Сейшели, Сент-Вінсент іҐренадіни, Сент-Кітс і Невіс, Суринам, США, Туніс, Фіджі, Швейцарія, Ямайка
11-15 Антигуа і Барбуда, Барбадос, Кіпр
16-20 Віргіни (США), Аруба (Нідерланди), Мальта, Сент-Люсія
Понад 21 Антили (Нідерланди), Багами, Віргіни, Каймани (Велика Британія), Мальдіви

У високорозвинутих країнах відсоток зайнятості у туризмі значно менший. Він становить 4-5 %. Однак абсолютні показники зайнятості в туризмі достатньо високі. Так, у СІЛА в сфері туризму зайнято 9 млн осіб, що перевищує кількість тих, хто працює у сільському господарстві, автомобільній, електронній, сталеплавильній і текстильній промисловості. В Європі цей показник навіть вищий, аніж у США. Він дорівнює майже 10 %. Причому затрати на створення робочого місця у туризмі у 20 разів менші, ніж у промисловості64.

У країнах, що розвиваються, зокрема в тих, де темпи розвитку туризму постійно зростають (Індонезія, Єгипет, Індія, Таїланд, Туреччина та ін.), створюють значно більше робочих місць, аніж в інших галузях економіки. Тут туризм сприяє вирішенню питань повнішої зайнятості працездатного або економічно активного населення.

Специфікою туризму є також і те, що в ньому широко зайняте жіноче населення, яке не потребує високої кваліфікації. Наприклад, у готелях і ресторанах Фінляндії, Швеції, Австрії, Австралії, Великої Британії, Канаді частка жіночої праці становить від 76 до 58 %.

Відповідно до інформації Всесвітньої ради подорожей і туризму, на початок XXI ст. у сфері туризму налічувалося понад 350 млн робочих місць. Тепер у цій галузі економіки зайнятий кожен десятий працівник світу65.

Вивчення людського ресурсу пов'язане з такими важливими питаннями, як встановлення попиту на туристичні послуги. Безперечно, його обсяг залежить від багатьох чинників, зокрема загальної чисельності населення, динаміка якого безпосередньо впливає на цей показник. Кількість населення у світі зростає. Це особливо характерне для країн третього світу. З-поміж інших чинників, котрі активно впливають на розвиток туристичного ринку в світі, В. Кварталь-нов вирізняє66:

- старіння населення;

- збільшення кількості працюючих жінок;

- тенденції до пізніх шлюбів;

- збільшення частки одиноких людей;

- швидке зростання бездітних сімейних пар порівняно зі зростанням народонаселення;

- збільшення сімейного доходу;

- збільшення тривалості оплачуваних відпусток;

- послаблення імміграційних обмежень;

- тенденція до пониження вікового цензу переходу на заслужений відпочинок;

- усвідомлення можливостей туризму.

Так, люди старших вікових груп (від 55 - жінки і 60 - чоловіки) починають все більше брати участь у розвитку туризму. Основними постачальниками цієї категорії туристів у світі є США, Японія, Канада, європейські високорозвинуті країни. Ці люди матеріально забезпечені, їм притаманна висока фізична активність. Підраховано, що впродовж року старші вікові групи здійснюють 2,4 поїздки у межах своєї країни і 0,8 поїздки - за кордон67.

Збільшення кількості працюючих жінок, тенденція до пізніх шлюбів і зростання доходів на кожного члена сім'ї впливає на збільшення кількості ділових поїздок, поїздок з метою відпочинку й оздоровлення. Подружжя, яке бере пізній шлюб, має значно більше фінансових можливостей для поїздок за кордон, проведення медового місяця.

Збільшення частки одиноких людей і бездітних сімей впливати ме на розширення сегмента туристичного ринку - "поїздки для одиноких" з метою відпочинку. Збільшення тривалості оплачуваних відпусток сприятиме зростанню потреб у найрізноманітніших поїздах, що загалом впливатиме на кількість прибутків і доходів від розвитку туризму.

Послаблення імміграційних обмежень також сприятиме переміщенню людських ресурсів із країн третього світу до розвинутих країн, де значна їх частина трудовлаштується у туристичні галузі. Уже на сучасному етапі у Швейцарії кожен другий робітник - іммігрант, Німеччині - третій, будучи зайнятими у секторах готельного та ресторанного бізнесу. Майже не поступаються за таким співвідношенням туристичні заклади Італії, Іспанії, Португалії.

Вагоме питання подальшого розвитку туризму - підготовка фахівців, котрі могли б працювати у готельному та ресторанному бізнесі, стати екскурсоводами, маркетологами і менеджерами найрізноманітніших видів туризму.

У світі склалися дві системи підготовки кадрів для туризму, їх умовно називають європейською й американською. Якщо за американською системою кадри для туризму готують в університетських коледжах, то за європейською - у вищих спеціалізованих закладах, забезпечуючи бакалаврський рівень підготовки. У Центрально-Східній Європі такі кадри навчають в університетах на кафедрах географічного (Польща), економічного (Сербія) або історичних факультетів (Литва)68.

В Україні кадри для туризму розпочали готувати ще в 70-х роках XX ст. Після звернення Республіканської ради з туризму до Київського держаного університету імені Тараса Шевченка на базі географічного факультету (кафедра фізичної географії) розпочалася підготовка методистів-організаторів туристично-екскурсійної справи на рівні спеціалізації фаху "Географія".

За роки незалежності України кадри для туризму готують понад 150 навчальних закладів. Майже половина з них - це університети, які займаються підготовкою спеціалістів управлінського рівня. Київські професори Я. Олійник та О. Любіцева пропонують впорядкувати, тобто диференціювати вищі навчальні заклади, що готують кадри для туризму. Визначальною у розв'язанні цієї проблеми повинна бути держава, яка указами, нормативними актами сприятиме підвищенню якості підготовки кадрів відповідно до вимог і потреб сучасного національного та світового туристичного ринку69. Відтак підготовку управлінських кадрів мають здійснювати класичні університети. "Фахові" університети можуть спеціалізуватися на підготовці працівників середнього рівня для готельно-ресторанного бізнесу, організації туристичної діяльності. На базі технікумів та училищ потрібно навчати кадри виконавчої ланки та робочих спеціальностей.

Важливим питанням кадрового забезпечення туристичної галузі є підготовка персоналу. В період економічної кризи, коли знижуються потоки клієнтів, наприклад, для власників готельного бізнесу, що залишається найслабшою ланкою в українській сфері обслуговування, важливо організовувати навчання власного персоналу-покоївок, чергових, портьє, рівень яких здебільшого не відповідає сучасним вимогам. Такі тренінги доцільно організовувати й на інших ділянках туристичної діяльності.

Отже, туризм залишається вагомою сферою працевлаштування для економічно активного населення, а якість обслуговування туристів може значно підвищитися з упорядкуванням освітніх закладів, що готують кадри для туризму відповідно до потреб національного та світового туристичного ринку.


Просмотров 731

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!