Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Кейнсіанська теорія економічного зростання



Її засновниками були англійський економіст Р. Харрод і американський економіст Є. Домар.

У моделі Харрода—Домара джерелом інвестування є заощадження, які залежать від доходу (ВВП) і норми заощадження, тобто S = s × Y.

Обсяг інвестування визначається попитом на інвестиції, який ставиться в залежність від приросту продукту та його капіталомісткості Ky = DK / DY.

Оскільки I = DK, а DK = DY × Ky, то попит на інвестиції визначається так: I = DY× Ky.

Припущення моделі Харрода—Домара: 1) капіталомісткість є незмінною внаслідок негнучкості цін в короткостроковому періоді та нейтральності технічного прогресу; 2) норма заощаджень у довгостроковому періоді також має тенденцію до стабільності; 3) інвестиції дорівнюють заощадженням (I = S).

Умови рівноваги:

Типи економічного зростання в кейнсіанській моделі

Оскільки норма заощаджень (s) і капіталомісткість (Ky) є постійними, то і темп економічного зростання має бути постійним. Такий темп Харрод назвав «гарантованим».

Крім «гарантованого» Харродом уведено поняття «природного» темпу зростання, який досягається в умовах повної зайнятості.

Необхідність забезпечення «гарантованого» і «природного» темпів економічного зростання кейнсіанці не ототожнювали з автоматичною можливістю їх досягнення.

Навпаки, вони визнавали, що фактичні темпи зростання економіки можуть відхилятися від бажаних. При цьому відхилення фактичних темпів від «гарантованого» породжує певні диспропорції в економіці, а відхилення «гарантованого» темпу від «природного» викликає рецесію або інфляцію.

Неокласичні теорії економічного зростання

Приблизно із середини 50-х років 20 ст. з’явилася неокласична теорія економічного зростання. В основу її були покладені такі положення:

1) вартість продукту створюється факторами виробництва, і передусім, працею і капіталом, кожний з яких робить свій внесок в її створення;

2) ціни виробничих факторів, якими виступають заробітна плата і прибуток, дорівнюють їхнім граничним продуктам;



3) зв’язок між збільшенням факторів виробництва і зростанням продукту описується за допомогою виробничої функції.

Прикладом неокласичної виробничої функції є виробнича функція Коба-Дугласа:

де А - продуктивність факторів виробництва за наявної технології;

а - частка капіталу у виробленому продукті;

1–а — частка праці у виробленому продукті.

39. Модель економічного зростання Р. Солоу. «Золоте правило накопичення»

Свою модель Солоу побудував з урахуванням ідей як кейнсіанської, так і неокласичної теорій. У кейнсіанської теорії Солоу запозичив функцію інвестицій, обсяг яких ставиться в залежність від доходу і норми заощаджень. Відповідно до неокласичної теорії він спирається на апарат виробничої функції, але чинники економічного зростання доповнює зростанням населення та технічним прогресом.

Передумови моделі Солоу

1. Об’єктом моделювання слугує приватна закрита економіка, рівновага в якій визначається за формулою Y = C + I.

2. Цільовою функцією моделі є зростання не загального обсягу продукту, а зростання продуктивності праці. Тому в моделі Солоу абревіатура будується за допомогою малих букв, які відображують відповідні параметри в розрахунку на одного працюючого:

продуктивність праці: y = Y / L;

капіталоозброєність: k = K / L;

інвестиції: i = I / L.

Врахуємо ще два параметри: s — норма заощадження; d — норма амортизації.

3. Продуктивність праці залежить від її капіталоозброєності. Це положення реалізується на основі перетворення простої виробничої функції: Y = f(K, L).



4. Капіталоозброєність ставиться в залежність від трьох чинників: нагромадження капіталу, приріст населення, технічний прогрес.

5. Інвестиції дорівнюють заощадженням. Тому i = s × y, або i = s × f(k).


Просмотров 620

Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!