Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Попит на гроші. Класична, кейнсіанська і фрідманівська функції попиту на грошовому ринку



При моделюванні грошового ринку попит на гроші задається ендогенно і становить значний інтерес для центрального банку. Існують три основні теоріі визначення грошового попиту :

1) Теорія уподобань ліквідності Дж. Кейнса, де обсяг попиту на гроші визначається схильністю суб’єктів економіки до тримання певної кількості грошей у ліквідній формі;

2) Теорія портфельного вибори М. Фрідмена, де частка грошей у портфелі фінансових активів визначається, як зважена величина між факторами ліквідності, прибутковості та ризику;

3) Теорія “стоптаних черевиків” Ьаумоля і Тобіна, за нею кількість грошей, що тримають на руках суб’єкти економіки визначається трансакційними витратами на переведення грошей з готівкової у безготівкову форму, тобто частотою відвідувань клієнтом свого банку.

Кейнс визнавав три основні мотиви за якими існує потреба суб’єктів економіки в грошах :

1) Трансакційний мотив - суб’єкти тримають гроші на руках для здійснення трансакцій, тобто актів купівлі-продажу товарів;

2) Мотив обережності – гроші потрібні про всяк випадок та для їх нагромадження з метою покупок у майбутньому;

3) Спекулятивний мотив – гроші потрібні для здійснення операцій з цінними паперами на фондовому ринку.

Відповідно до цих мотивів запропоновані наступні види грошового попиту:

1) Трансакційний попит;

2) Спекулятивний попит;

3) Загальний попит;

4) Загальний реальний попит на гроші (реальні касові залишки).

Трансакційний або операційний попит на гроші – це потреба в ліквідних засобах для здійснення актів купівлі-продажу. Його величина дорівнює:

 

MDt =

MDt – трансакційний попит на гроші.

Виходячи з формули (3) можна констатувати, що трансакційний попит на гроші MDt не залежить від процентної ставки, а його лінія має вигляд вертикальної прямої.

Спекулятивний попит – суб’єкти економіки тримають частину коштів для заощадження і використання на придбання цінних паперів та інших фінансових активів. Попит на гроші, як елемент активів називається спекулятивним попитом. Його величина залежить від процентної ставки. Цю залежність можна пояснити за допомогою теорії портфельного вибору. Вона твердить, що кожен власник фінансових активів тримає свої кошти в різних формах, оскільки кожен актив має свої недоліки та переваги (готівкові кошти ліквідні, але неприбуткові; цінні папери менш ліквідні, але мають можливість отримання прибутку).



Між обсягом спекулятивного попиту та процентною ставкою існує обернений зв’язок. Його можна пояснити за допомогою порівняння властивостей готівкових грошей та консолей, тобто безстрокових державних облігацій з фіксованим доходом, які служать альтернативою грошам. Вартість облігацій визначається :

 

ВР = ∙ 100 %, де

ВР – ринкова або курсова ціна облігації

В∙Y – фіксований дохід, щорічно отримуваний за облігацією

r - дохідність облігації рівна процентній ставці

Спекулятивний попит на гроші змінюється під впливом дій власників фінансових активів. Залежно від динаміки процентної ставки та дохідності облігацій їх тактика наступна:

1) Якщо процентна ставка низька і очікується її подальше підвищення економічні суб’єкти продають облігації збільшуючи спекулятивний попит на гроші;

2) Висока процентна ставка і можлива тенденція до її зниження збільшують попит на облігації, а спекулятивний попит на гроші при цьому скорочується

Таким чином складається обернена залежність між обсягом спекулятивного попиту на гроші та процентною ставкою;



Загальний попит на гроші, який складається з двох елементів :

 

MD = MDt + MDA , де

MD - загальний номінальний попит на гроші;

MDt - трансакційний попит на гроші;

MDA - спекулятивний попит на гроші;

Крива загального попиту на гроші має від’ємний нахил (тому що такий нахил має лінія спекулятивного попиту) і зсунута вправо на величину транс- акційного попиту (тому що він не залежить від процентної ставки).

Реальний грошовий попит – це потреба в грошовій масі викликана зміною реального продукту та реальної процентної ставки :

=MD(Y) + MD(r) , де

загальний реальний попит на гроші або реальні касові залишки;

MD(Y) – реальний трансакційний попит, як функція від реального продукту Y або доходу (швидкість обігу грошей приймається незмінною);

MD(r) – реальний спекулятивний попит, як функція від реальної ставки процента.

 


Просмотров 438

Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!