Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Утворення системи світового соціалізму



Найбільші міжнаціональні та міждержавні конфлікти на пострадянському

Просторі

 

 

Демократичні революції 1989—1991 рр. у країнах Центральної і Східної Європи

Збройні конфлікти на території колишньої Югославії

 

Охарактеризуйте процес встановлення прорадянських режимів у країнах Центральної та Східної Європи у др..пол.20 ст.

Країни Центральної та Східної Європи — Польща, Угорщина, Болга­рія, Румунія, Чехословаччина, Югославія.

1944—1945 рр. — прихід до влади урядів національних фронтів, які складалися з кількох партій та організацій, що боролися проти окупантів. Послідовне встановлення комуністичного режиму.

І етап

Створення справжніх коаліційних урядів, які протрималися: у Болгарії — до січня 1945 р., у Румунії — до лютого 1945 р., в Угорщині — до весни 1947 р., у Чехословаччині до лютого 1948 р.

Здійснення перетворень у різних сферах.

Ліквідація фашистських партій та організацій.

Функціонування парламентів; створення нових органів місце­вого управління — національних комітетів або рад.

ІІ етап

Створення формальних коаліційних урядів, у яких вся влада належала комуністам.

Ліквідація поміщицького землеволодіння (крім Болгарії, де ця проблема вже була вирішена).

Націоналізація найважливіших підприємств та банків.

Утиски буржуазних партій, які перебували в опозиції, арешт їхніх лідерів.

Збереження в певних межах політичного плюралізму, багатопартійності, різноманітних форм власності.

Соціальні реформи; розширення можливостей для здобуття освіти та користування культурними цінностями.

Прагнення компартій зміцнити соціальну опору для майбут­ніх виборів.

ІІІ етап

Створення власне комуністичних урядів: восени 1947 р. — у Болгарії та Румунії; у лютому 1948 р. — у Чехословаччині; у березні 1948 р. — в Угорщині.

Реалізація сталінського плану будівництва соціалізму — індустріалізація та колективізація, яка мала примусовий, насильницький характер.

Культ вождів: Б. Берута в Польщі; К. Готвальда в Чехосло­ваччині, М. Ракоші в Угорщині та ін.

 

Утворення системи світового соціалізму

■ Намагання СРСР закріпити свій вплив на країни Східної Європи.

1949 р. — створення Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ) у складі СРСР, Болгарії, Угорщини, Польщі, Румунії та Чехословаччини для спільного розв’язання економічних проблем, реаліза­ції спільних проектів.



■ 1991 р. — припинення діяльпості РЕВ.

■ 1955 р. - заснування Організації Варшавського договору (ОВД) — воєнно-політичного союзу європейських соціалістичних держав, створеного на основі договору про дружбу, співробітництво і вза­ємну допомогу, підписаного у Варшаві Албанією (від 1962 р. не брала участі в роботі, а 1968 р. вийшла з ОВД), Болгарією, НДР (після об’єднання Німеччини 1990 р. вийшла з ОВД), Польщею, Румунією, СРСР, Угорщиною та Чехословаччиною;

1991 р. при­пинення дії Варшавського договору.

 

 

37. РОСІЯ НАПРИКІНЦІ XX - НА ПОЧАТКУ XXI СТ.

 

Перехід до ринкової економіки

12 червня 1990 р. — проголошення Росією суверенітету.

Жовтень 1991 р. — проголошення Б. Єльциним програми радикальних економічних перетворень шляхом «шокової терапії».

1992 р. — реформа Є. Гайдара, яка передбачала лібералізацію ціп, зо­внішньої торгівлі; приватизацію землі та промисловості; дозвіл приват­ного фермерства; створення стійкої конвертованої національної валюти; подолання інфляції шляхом скорочення державних видатків.

Наслідки реформи: початок структурної перебудови економіки і форму­вання ринку; соціальне розшарування; зростання соціальної напруже­ності, падіння виробництва і життєвого рівня громадян; кризовий стан бюджетної сфери, культури, науки, освіти; криміналізація бізнесу. Відставка уряду Є. Гайдара, призначення головою уряду В. Чорномирдіна, який намагався поєднати зміцнення ролі держави в економіці з роз­витком ринкових відносин.

1994 р. — початок приватизації.

1998 р. — відставка уряду В. Чорномирдіна, призначення новим прем’єр- міністром С. Кирієнка.

Серпень 1998 р. - глибока фінансова криза, «обвал рубля». Повернення до влади «старої гвардії» під керівництвом Є. При мако­ва, який зумів поступово стабілізувати соціально-економічну ситуацію в країні.



1999 р. — призначення прем’єр-міністром В. Путіна, який продовжив курс, на подальшу стабілізацію.

31 грудня 1999 р. — добровільна відставка Б. Єльцина.

Березень 2000 р. — перемога на президентських виборах В. Путіна, що перебував на посаді Президента вісім років: проведення адміністративної реформи, завдяки якій вдалося посилити централізацію влади, ліквіду­вати прояви сепаратизму; прийняття податкового кодексу, за яким було введено єдиний податок у розмірі 13 %, боротьба з всевладдям олігархів.

2008 р. — обрання Президентом Д. Медвєдєва, який продовжив курс свого попередника.

2012 р. повернення на посаду Президента В. Путіна (уперше прези­дент РФ обирався на шість років).

Зовнішня політика

 

■ Російська Федерація (РФ) — правонаступник СРСР на міжнародній арені.

■ Росія — постійний член Ради Безпеки 00Н.

■ Росія — велика ядерна держава, із якою має рахуватися Захід.

■ Долучення РФ до «клубу обраних» «великої вісімки».

■ Налагодження політичного та економічного співробітництва з країнами близького (у рамках СНД) та далекого зарубіжжя.

■ Росія — ініціатор посилення інтеграційних процесів у рамках СНД; вод­ночас послаблення зв’язків із країнами колишнього соцтабору.

■ Розширення економічного та стратегічного співробітництва з країнами Азії, особливо з Китаєм та Індією.

 


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!