Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Поняття, сутність та значення позовної давності



Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);

2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.

3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу);

4) у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу);

5) про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу);

6) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу);

7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу).

Позовна давність у п'ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману.

Позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.

Зміна тривалості позовної давності

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

 

 

Суміжні права.

Суміжні права – це права виконавців на результати творчої діяльності, а також права виробників фонограм (відеограм), організацій мовлення щодо використання творів науки, літератури, мистецтва, які охороняються авторським правом.

Особливістю суміжних прав є те, що більшість з них залежить від прав авторів, творчою працею яких створено твір, вони є похідними від авторських прав. Як правило, виконавець здійснює виконання твору на підставі договору з автором, а виробники фонограм (відеограм), організації мовлення здійснюють надані їм права в межах, що визначені договором з виконавцем та автором твору, який записується або передається в ефір.



Відповідно до ЦКУУ, Закону «Про авторське право і суміжні права» об’єктами суміжних прав є:

1. виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів;

2. фонограми, відеограми;

3. передачі (програми) організацій мовлення.

Законодавство не потребує виконання будь-яких формальностей щодо цих об’єктів. Вони охороняються законом незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження.

До суб’єктів суміжних прав згідно з українським законодавством належать:

1. виконавці творів, їх спадкоємці та особи, яким на законних підставах передані суміжні майнові права щодо виконань;

2. виробники фонограм, їх спадкоємці (правонаступники) і особи, яким на законних підставах передані суміжні майнові права щодо фонограм;

3. виробники фонограм, відеограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм, відеограм;

4. організації мовлення і їх правонаступники.

Виконавці здійснюють свої права за умови дотримання ними прав авторів, що виконують твір та інших суб’єктів авторського права. Виробники фонограм і відеограм повинні дотримуватися прав суб’єктів авторського права і виконавців. Організації мовлення, у свою чергу, повинні дотримуватися прав суб’єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм, відеограм.
Таким чином, первинними суб’єктами суміжних прав є виконавці, виробники фонограм, відеограм, організації мовлення. Суміжні права виникають унаслідок факту виконання твору, виробництва фонограм і відеограм, оприлюднення передачі організації мовлення. Для виникнення і здійснення суміжних прав не потрібно виконання будь-яких процедур.
Виконавець, виробник фонограм, відеограм для сповіщення про свої суміжні права на фонограмах, відеограмах і всіх їх примірниках, що поширюються серед публіки на законних підставах або на їх упаковках, можуть використовувати знак охорони суміжних прав. Цей знак складається з таких елементів:



1. латинська буква «Р», обведена колом;

2. імена (назви) осіб, що володіють щодо цих фонограм, відеограм суміжними правами;

3. рік першої публікації фонограми, відеограми.

За умови відсутності доказів іншого виконавцем, виробником фонограми, відеограми вважаються особи, імена (назви) яких зазначені на фонограмі, відеограмі та їх примірниках або на їх упаковці.

7.2 Охорона прав виконавців, виробників фонограм (відеограм), організацій мовлення

Виконавцеві твору належать такі особисті немайнові права:
а) вимагати визнання того, що він є виконавцем твору;

б) вимагати, щоб його ім’я або псевдонім вказувалися або повідомлялися у зв’язку з кожним його виступом, записом або виконанням (у випадку, якщо це можливо);

в) вимагати забезпечення належної якості запису його виконання і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню або будь-якій іншій суттєвій зміні, що може завдати шкоди його честі і репутації.
Виробник фонограм, відеограм має право зазначити своє ім’я (назву) на кожному носії запису або його упаковці поруч із зазначенням авторів, виконавців і назв творів, вимагати його згадування у процесі використання фонограм і відеограм.

Організація мовлення має право вимагати згадування своєї назви у зв’язку із записом, відтворенням, розповсюдженням своєї передачі і публічним повторним сповіщенням її іншою організацією мовлення.

Суб’єкти суміжних прав мають майнові права.Майновим правом виконавців є їх виключне право дозволяти або забороняти іншим особам такі дії:

1. публічне сповіщення своїх незафіксованих виконань (прямий ефір);

2. фіксацію у фонограмах, відеограмах своїх раніше незафіксованих виконань;

3. відтворення (прямо і (або) опосередковано) своїх виконань, зафіксованих без їх згоди у фонограмі або відеограмі, чи за їх згодою, але якщо відтворення здійснюється з іншою метою, ніж та, на яку вони дали свою згоду;

4. поширення своїх виконань, зафіксованих у фонограмі або відеограмі шляхом першого продажу або іншої передачі права власності, коли вони при першій фіксації виконання не дали згоди виробнику фонограм, відеограм на її подальше відтворення;

5. комерційний прокат, майновий найм своїх виконань, зафіксованих у фонограмі або відеограмі, якщо при фіксації не було їх згоди на комерційний прокат і майновий найм, навіть після розповсюдження виконань, здійсненого виробником фонограм (відеограм) або за його дозволом;

6. розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмах (відеограмах) через будь-які засоби зв’язку таким чином, що будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором, якщо при першій фіксації виконання не було їх згоди на такий вид розповсюдження.

Майнові права виконавців можуть передаватися (відчужуватися) іншим особам на підставі договору.

До майнових прав виробників фонограм і виробників відеограм відноситься їх виключне право на використання своїх фонограм, відеограм і виключне право дозволяти або забороняти іншим особам такі дії:

1. відтворення своїх фонограм і відеограм у будь-якій формі і будь-якому способі;

2. розповсюдження серед публіки фонограм, відеограм і їх примірників шляхом першого продажу або іншої передачі права власності;

3. комерційний прокат фонограм, відеограм і їх примірників, навіть після їх розповсюдження, здійсненого виробником фонограми або відеограми або за їх дозволом;

4. публічне сповіщення фонограм, відеограм та їх примірників через будь-які засоби зв’язку таким чином, що будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором;

5. будь-яку видозміну своїх фонограм і відеограм;

6. ввезення на митну територію України фонограм, відеограм і їх примірників з метою їх поширення серед публіки.

Майнові права виробників фонограм, відеограм можуть передаватися іншим особам на підставі договору. Майнові права виробника фонограм, відеограм, який є юридичною особою можуть бути передані іншій особі у встановленому законом порядку внаслідок ліквідації юридичної особи – суб’єкта суміжних прав.

До майнових прав організацій мовлення відноситься їх виключне право дозволяти або забороняти іншим особам такі дії:

1. публічне сповіщення своїх програм шляхом трансляції і ретрансляції;

2. фіксацію своїх програм на матеріальному носії та їх відтворення;

3. публічне виконання і публічну демонстрацію своїх програм у місцях з платним входом.

Майнові права організацій мовлення можуть передаватися (відчужуватися) іншими особами на підставі договору, в якому визначаються спосіб і строк використання програми мовлення, розмір і порядок виплати винагороди, територія, на яку розповсюджуються передані права тощо.


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!