Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Диверсифікація інвестицій і дисперсія доходу



ТЕМА 9. НЕВИЗНАЧЕНІСТЬ І РИЗИК В ІНВЕСТИЦІЙНОМУ МЕНЕДЖМЕНТІ

План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

9.1. Поняття ризику інвестування

9.2. Диверсифікація інвестицій і дисперсія доходу

9.3. Мінімізація ризику інвестиційного портфелю підприємства

9.4. Стратегічне інвестиційне планування і методи портфоліо-аналізу інвестицій

Після вивчення теми студент зможе:

· надати визначення інвестиційного ризику;

· показати переваги диверсифікації інвестицій;

· описати методи мінімізації ризику інвестиційного портфеля;

· провести стратегічний аналіз інвестицій підприємства

Поняття ризику інвестування

У фінансовому аналізі виробничих інвестицій ми обов’язково стикаємось із невизначеністю, неоднозначністю показників витрат і віддачі. У зв’язку з цим виникає проблема виміру ризику ті його впливу на результати інвестицій.

Широко розповсюджений термін «ризик», як відомо, розуміється неоднозначно. Його зміст визначається тією конкретною задачею, де цей термін використовується. Достатньо просто перерахувати такі поняття як кредитний, валютний, інвестиційний, політичний, технологічний ризики, ризик ліквідності активів тощо. Відмітимо, що навіть найбільш узагальнене визначення цього поняття не залишалось незмінним у часі. Кажучи про перше в економіці наукове визначення ризику, звичайно посилаються на Ф. Найта (1921), який розрізняти ризик і невизначеність. Ризик має місце тоді, коли певна дія може привести до декількох взаємовиключних результатів з відомим розподілом їх ймовірностей. Якщо ж такий розподіл невідомий, то відповідна ситуація розглядається як невизначеність. В економічній практиці, особливо фінансовій, звичайно не роблять різниці між ризиком і невизначеністю.

Найчастіше під ризиком розуміють деяку можливу втрату, викликану настанням випадкових несприятливих подій.

В деяких областях економічної діяльності склалися стійкі традиції розуміння й виміру ризику. Найбільшу увагу до виміру ризику проявлено у страхуванні. Пояснювати причину такої уваги немає необхідності. Вимірник ризику, як можлива втрата страховика, був використаний ще наприкінці 18 ст. В інших напрямах фінансової діяльності під ризиком також розуміється певна втрата. Вона може бути об’єктивною, тобто визначатись зовнішніми впливами на хід і результати діяльності господарюючого суб’єкта. Так, наприклад, втрата купівельної спроможності грошей (інфляційний ризик) не залежить від волі та дій їх власника. Однак часто ризик як можлива втрата може бути пов’язаний з вибором того чи іншого рішення, тієї чи іншої лінії поведінки. Коли неможливі безпосередні виміри розмірів втрат або їх ймовірностей, ризик можна квантифікувати за допомогою ранжирування відповідних об’єктів, процесів або явищ у відношення можливих втрат. Ранжирування звичайно базується на експертних судженнях.



Природною реакцією на наявність ризику у фінансовій діяльності є намагання компенсувати його за допомогою так званих ризикових премій, які представляють собою різного роду надбавки (до ціни, рівня відсоткової ставки, тарифу тощо), які виступають у вигляді «плати за ризик».

Другий шлях послаблення впливу ризику заклечається в управлінні ризиком. Останнє здійснюється на основі різноманітних прийомів, наприклад, за допомогою укладання форвардних контрактів, купівлі валютних або відсоткових опціонів тощо.

Одним із прийомів скорочення ризику, що застосовується в інвестиційних рішеннях, є диверсифікація, під якою розуміють розподіл загальної інвестиційної суми поміж декількома об’єктами.

Диверсифікація – загальноприйнятий засіб скорочення будь-якого виду ризику. Зі зростанням числа елементів набору (портфеля) зменшується загальний розмір ризику. Однак тільки у випадку, коли ризик може бути виміряний я представлений у вигляді статистичного показника, управління ризиком одержує надійну основу, а наслідки диверсифікації піддаються аналізу із залученням методів математичної статистики. В інвестиційному аналізі і страховій справі ризик часто вимірюється за допомогою таких стандартних статистичних характеристик як дисперсія і середнє квадратичне (стандартне) відхилення. Обидві характеристики вимірюють коливання, у даному випадку – коливання доходу. Чим вони більші, тим вище розсіювання показників доходу навколо середньої та, отже, ступінь ризику.



Нагадаємо, що між дисперсією (D) і середнім квадратичним відхиленням (σ) існує наступне співвідношення:

У свою чергу дисперсія відносно вибіркової середньої знаходиться як:

Як відомо, середнє квадратичне відхилення має ту безспірну властивість, що при близькості розподілу доходу від інвестицій до нормального, цей параметр може бути використаний для визначення меж, в яких з заданою ймовірністю слід очікувати значення випадкової змінної. Так, наприклад, з імовірністю 68% можна стверджувати, що значення випадкової змінної (в нашому випадку дохід) знаходиться в межах , а з імовірністю 95% – у межах тощо.

Диверсифікація інвестицій і дисперсія доходу

Визначимо тепер, що дає диверсифікація для зменшення ризику і виявимо умови, коли ця мета досягається. В якості об’єкту аналізу приймемо деякий абстрактний портфель цінних паперів. Такий вибір пояснюється методологічними перевагами – в цьому випадку простіше виявити залежності між основними змінними. Однак отримані результати можна розповсюдити й на виробничі інвестиції. У попередньому параграфі ми відмічали, що в якості вимірника ризику в довгострокових фінансових операціях широко розповсюджена така міра, як дисперсія доходу у часі. Диверсифікація портфеля при правильному її застосуванні призводить до зменшення цієї дисперсії при всіх інших рівних умовах. Диверсифікація базується на простій гіпотезі. Якщо кожна компонента портфеля (або вид цінного паперу) характеризується деякою дисперсією доходу, то дохід від портфеля має дисперсію, яка визначається його складом. Таким чином, змінюючи склад портфеля, можна змінювати сумарну дисперсію доходу, а в деяких випадках звести її до мінімуму. Отже, нехай є портфель з п видів цінних паперів. Дохід від одного паперу виду і складає величину di. Сумарний дохід (А), вочевидь, рівний:

Для початку положимо, що показники доходів різних видів паперів є статистично незалежними величинами (інакше кажучи, не корелюють між собою). Дисперсія доходу портфеля (D) в цьому випадку знаходиться як:

Для залежних у статистичному змісті показників доходу окремих паперів дисперсію сумарного доходу знаходимо наступним чином:

Коефіцієнт кореляції двох змінних х та у, як відомо визначається за формулою:

Оскільки коефіцієнт кореляції може бути як позитивною, так і негативною величиною, то, як це випливає з формули (6.5), при позитивній кореляції дисперсія сумарного доходу зростає, при негативній – скорочується. Насправді, при помітній негативній кореляції позитивні відхилення від середнього доходу одних паперів погашаються негативними відхиленнями в інших. І навпаки, при позитивній кореляції відхилення складаються, що збільшує загальну дисперсію та ризик.

Простежимо тепер, який вплив масштабу диверсифікації на розмір ризику. Під масштабом диверсифікації тут будемо розуміти кількість об’єктів, обраних для інвестицій (кількість видів цінних паперів). Звернемося до умовного прикладу, який дозволяє виділити вплив указаного фактору. Отже, нехай портфель складається з паперів різного виду, але таких, що мають однакову дисперсію доходу (σ20). Питома вага в портфелі кожного виду паперів теж однакова, а загальна сума вкладень рівна 1. Нехай показники доходності у окремих видів паперів статистично незалежні, тобто застосовується формула (6.4). Скористуємось наведеною формулою і визначимо дисперсію доходу для портфеля, що складається з двох і трьох видів паперів. Отже, для двох паперів маємо: .

Для трьох видів паперів квадратичне відхилення портфеля складе 0,58σ0. Таким чином, зі збільшенням кількості складових портфеля ризик зменшується навіть за однакової дисперсії складових елементів. Однак приріст дієвості диверсифікації зменшується.

Портфель має складатись із двох видів паперів, параметри яких:

Дохід від портфеля . Таким чином, дохід в залежності від величини часток знаходиться у межах . Дисперсія суми доходу складе: Визначимо дохід і дисперсію для портфеля з частками, рівними, припустимо, 0,3 та 0,7. Одержимо за формулою (6.5): та А = 2,7. Таким чином, при повній позитивній кореляції D=1,021, при повній негативній кореляції D=0,281. У підсумку з імовірністю 95% можна стверджувати, що сумарний дохід знаходиться у першому випадку в межах ; другому: . При нульовій кореляції доходів межі складуть .


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!