Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Тема:№4 Порядок надання невідкладної медичної допомоги постраждалим та хворим на до госпітальному етапі. Вторинне обстеження



Методичні матеріали для практичного заняття

Для студентів 5-го курсу медичного факультету

з дисципліни «Екстрена та невідкладна медична допомога»

Тема №4 : «Порядок надання невідкладної медичної допомоги постраждалим та хворим на догоспітальному етапі. Вторинне обстеження

 

Автори-укладачі: доц.М.В.Матвійчук, проф.В.С.Тарасюк, доц.Н.Д.Корольова, Н.В.Кривецька, В.М.Кульчиковський, С.Л.Малик, В.В.Поляруш, к.м.н.С.О.Петрук, В.М.Подолян, Т.М.Подолян

 

 

Вінниця – 2013

Тема:№4 Порядок надання невідкладної медичної допомоги постраждалим та хворим на до госпітальному етапі. Вторинне обстеження.

1. Кількість академічних годин – 4

2. Вид проведення заняття – практичне заняття.

3. Місце проведення заняття – клас кафедри.

4. Мета заняття:

4.1 Навчальна мета:

4.1.1. Загальна поглиблення і закріплення студентами теоретичних знань та практичних умінь, необхідних при наданні невідкладної допомоги в екстремальній ситуації.

4.1.2. Конкретна навчитися розпізнавати невідкладні стани у роботі лікаря (незалежно від профілю). Опанувати організаційними принципами надання екстреної медичної допомоги у випадку надзвичайної ситуації мирного часу. Вивчити послідовність дій бригад екстреної медичної допомоги у випадку масових уражень.

4.2 Виховна мета – формування у студентів морально-психологічних якостей, необхідних майбутньому лікарю невідкладних станів.

5. Навчально-методичне та матеріально-технічне забезпечення:

5.1. Література:

1. Г.Г. Рощін, В.О. Крилюк та ін. Екстрена медична допомога(базова підтримка життя). Київ, 2009.125с.

 

2. Авруцкий Г.Я., Балаболкин М.И., Баркачан Э.С. и др. Справочник по оказанию скорой и неотложной медицинской помощи. – Ростов-на -Дону:

 

Феникс, 1995. –Т.1. – 576 с.; Т.2.- 575 с.

 

3. Алгоритм экстренной медицинской помощи при неотложных состояниях на догоспитальном этапе. Луганск, 2000

 

4. Бунятян А.А. Справочник по реаниматологии и анестезиологии. -М.:



 

Медицина, 1989. 272 с.

 

5. Довідник з медичної допомоги на догоспітальному етапі (за редакцією І. С. Зозулі). Київ, “Здоров’я”, 1998.

 

6. Ковальчук Л.Я., Гнатів В.В., Бех М.Д і ін. Анестезіологія реанімація та інтенсивна терапія невідкладних станів. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. – 324 с.

7. Москаленко В. Ф., Рощін Г. Г., Нацюк М. В. та ін. Стандарти надання невідкладної медичної допомоги на догоспітальному етапі за протоколами. В кн.: Проблеми військової охорони здоров’я. Київ, 2000, с. 293 – 297

 

8. Терентева Л.М., Островерхова Е.Г. Анестезіологія і реаніматологія. - Л.: Медицина, 2002.

 

9. Регеда М.С., Кресюна В.Й. Невідкладні стани. – Львів, 2003. – 890 с.

 

10. Сафар П. Сердечно-легочно-мозковая реанимация /Пер. с англ. - М.: Медицина, 2004.

11. Усенко Л.В. Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології. - Київ: Здоров’я, 2003.

12. Учебное руководство по реанимации новорожденных (под ред. Л.

 

Чамейдеса). М. АМСЗ, 2002.

13. Єпішин А.В. Діагностика і лікування невідкладних станів у клініці внутрішніх хвороб. - Тернопіль, 2002.

14. Чорнобровий М.П. Критичні стани в пульмонології. - Київ: Здоров’я, 2003.

 

 

5.2. Схеми таблиці, тести, відеофільм.

 

5.3. Технічні засоби навчання:

- Тренажерний клас;

- Відеомагнітофон, телевізор;

Організаційна структура заняття:



Основні питання, що підлягають вивченню на даному занятті:

І. Вторинний огляд (АВС+DE)

1. Неврологічні порушення (Disability):

1.2. Шкала коми Глазго (для дорослих та дітей);

1.2. Основні клінічні характеристики оцінки стану свідомості.

1.2. Оцінка стану зіниць.

2. Додаткове обстеження (Exposure).

2.1. Загальний огляд.

2.1.1. Огляд, пальпація, перкусія, аускультація окремих ділянок тіла потерпілого (хворого).

2.2. Правила збору анамнезу.

2.3. Інструментальні методи дослідження.

 

Хід заняття:

Внаслідок вивчення матеріалу з теми студент повинен:

Знати: організаційні аспекти при проведенні вторинного огляду потерпілого надання екстреної медичної допомоги у випадку надзвичайної ситуації мирного часу;

Вміти: розпізнавати невідкладні стани у роботі лікаря (незалежно від профілю);

Виконувати послідовно, поетапно дії бригади екстреної медичної допомоги при вторинному обстеженні згідно протоколу №1.

У тих випадках, коли немає безпосередньої загрози для життя потерпілого, необхідно провести вторинний огляд (АВС-DE) для виявлення інших можливих травм і пошкоджень. Пам'ятайте, що переміщення постраждалого може привести до погіршення його стану, тому не слід переміщувати його для проведення вторинного огляду. Більшість постраждалих в змозі самі знайти найбільш зручне для них положення.

До огляду переходять тільки після стабілізації стану постраждалого, тобто після того як відновлені прохідність дихальних шляхів, дихання, кровообіг.

Вторинний огляд складається з трьох етапів:

1. Опитування постраждалого та оточуючих.

2. Перевірка ознак життя.

3. Проведення загального огляду постраждалого (тільки у тому випадку, коли існує підозра на наявність травми).

Вторинний огляд необхідно проводити в наступній послідовності:

- огляд голови та шиї;



- огляд грудної клітки;

- огляд спини;

- огляд живота;

- огляд таза;

- огляд геніталій;

- огляд ніг і рук.

Закінчивши огляд, продовжуйте надавати потерпілому допомогу з урахуванням отриманих у результаті вторинного огляду відомостей про характер травми.

Порядок надання допомоги при декількох потерпілих.

Якщо потерпілих декілька, необхідно починати з тих, хто перебуває в найбільш важкому стані (як правило, вони ведуть себе тихо, лежать нерухомо). Перш за все, слід звернути увагу на ознаки стану, що загрожують життю – в першу чергу, сильної кровотечі з магістральних сосудів. Лише переконавшись у відсутності безпосередньої загрози для життя, можна продовжувати огляд, перейшовши до наступного потерпілого. Спочатку допомогу надають тим, у кого сильна кровотеча, потім – тим, хто потребує серцево-легеневої реанімації (відсутність дихання і серцебиття), далі – постраждалим з переломами, опіками, вивихами, забоями.

A. Прохідність дихальних шляхів (Airvais).

B. Дихання (Breathing).

C. Кровообіг (Circlation).

D. Неврологічні порушення (Disability).

Перевірка ознак життя

Свідомість, дихання і пульс називаються ознаками життя. Ці ознаки допоможуть вам визначити, як організм постраждалого реагує на травму або захворювання. Намагайтесь виявити будь-які зміни або порушення ознак життя, перевіряйте їх кожні 5 хвилин.

Перевірте рівень свідомості.

• Звичайно людина при свідомості контактна і орієнтується в просторі та часі. Щоб визначити, чи орієнтується людина у просторі і часі, задайте їй наступні питання:

- Скільки вам років?

- Який сьогодні день?

- Де ви знаходитесь?

Шкала коми Глазго (ШКГ, Глазго-шкала тяжкості коми, The Glasgow Coma Scale, GCS) - шкала для оцінки ступеня порушення свідомості і коми дітей старше за 4-и роки і дорослих. Шкала була опублікована в 1974 році Грехемом Тіздейлом і Б. Дж. Дженнетт, професорами нейрохірургії Інституту Неврологічних наук Університету Глазго.

Шкала складається з трьох тестів, що оцінюють реакцію розплющення очей (E), а також мовні (V) і руховій (M) реакції. За кожен тест нараховується певна кількість балів. У тесті розплющення очей від 1 до 4, в тесті мовних реакцій від 1 до 5, а в тесті на рухові реакції від 1 до 6 балів. Таким чином, мінімальна кількість балів - 3 (глибока кома), максимальне - 15 (ясна свідомість).

Розплющення очей (E)

- Спонтанно - 4 бали

- Як реакція на голос - 3 бали

- Як реакція на біль - 2 бали

- Відсутня - 1 бал

Мовна реакція (V)

- Хворий орієнтований - 5 балів.

- Хворий дезорієнтований, сплутана мова - 4 бали.

- Незрозумілі слова - 3 бали.

- Незрозумілі звуки - 2 бали.

- Відсутність мови - 1 бал.

Рухова реакція (M)

- Виконує рухи по команді - 6 балів

- Цілеспрямовано на біль - 5 балів

- Не цілеспрямовано на біль - 4 бали

- Тонічні згинання на біль - 3 бали

- Тонічні розгинання на біль - 2 бали

- Відсутність рухів - 1 бал

 

Існує декілька варіантів шкали Глазго. Одна з них – дитяча шкала коми.

 

Дитяча шкала коми.

Для дітей молодше 4-х років – подібна до шкали для дорослих за винятком оцінки вербальної відповіді.

Розплющенняочей(E)

• Довільне – 4 бали

• Реакція на голос – 3 бали

• Реакція на біль – 2 бали

• Реакція відсутня – 1 бал

Мовнареакція(V)

• Дитина посміхається, орієнтується на звук, стежить за об'єктами, інтерактивна – 5 балів

• Дитину при плачі можна заспокоїти, інтерактивність неповноцінна – 4 бали

• При плачі заспокоюється, але ненадовго, стогне – 3 бали

• Не заспокоюється при плачі, неспокійна – 2 бали

• Плач і інтерактивність відсутні – 1 бал

Руховареакція(M)

• Виконання рухів по команді – 6 балів

• Доцільний рух у відповідь на больове подразнення (відштовхування) – 5 балів

• Відсмикування кінцівок у відповідь на больове подразнення – 4 бали

• Патологічне згинання у відповідь на больове подразнення (декортикація) – 3 бали

• Патологічне розгинання у відповідь на больове подразнення (децеребрація) – 2 бали

• Відсутність рухів – 1 бал

Інтерпретаціяотриманихрезультатів.

• 15 балів – свідомість ясна;

• 10-14 балів – помірне і глибоке оглушення;

• 8-10 балів – сопор;

• 6-7 балів – помірна кома;

• 4-5 балів – термінальна кома;

• 3 бали – загибель кори головного мозку;

Основні клінічні характеристики оцінки стану свідомості (А. І. Коновалов і ін., 1982)

Ясна свідомість - повне його збереження, адекватна реакція на навколишнє оточення, повна орієнтація, неспання.

Помірне оглушення - помірна сонливість, часткова дезорієнтація, затримка відповідей на питання (часто потрібне повторення), сповільнене виконання команд.

Глибоке оглушення - глибока сонливість, дезорієнтація, майже повний сонний стан, обмеження і утруднення мовного контакту, односкладові відповіді на повторні питання, виконання лише простих команд.

Сопор (безпам'ятність, міцний сон) - майже повна відсутність свідомості, збереження цілеспрямованих, координованих захисних рухів, розплющення очей на больові і звукові подразники, епізодично односкладові відповіді на багатократні повторення питання, нерухомість або автоматизовані стереотипні рухи, втрата контролю за тазовими функціями.

Помірна кома (I) - нерозбудити, хаотичні некоординовані захисні рухи на больові подразники, відсутність розплющення очей на подразники і контролю за тазовими функціями, можливі легкі порушення дихання і серцево-судинної діяльності.

Глибока кома (II) – нерозбудити, відсутність захисних рухів, порушення м'язового тонусу, пригноблення сухожильних рефлексів, грубе порушення дихання, серцево-судинна декомпенсація.

Позамежна (термінальна) кома (III) - атональний стан, атонія, арефлексія, вітальні функції підтримуються дихальними апаратами і серцево-судинними препаратами.

Оцінка стану зіниць.

Якщо в стані коми зіниці залишаються круглими, симетричними, і реагують на світло, це дає можливість виключити патологію середнього мозку і вказує на порушення метаболізму як фактор коми.

Точкові зіниці спостерігаються при передозуванні наркотичних препаратів, крім димедрола, звужені зіниці до нормального діаметра.

Зіниці малих розмірів спостерігаються також при водянці головного мозку або пошкодженні таламуса і варолієва мосту.

Ушкодження середнього мозку і здавлювання 3-го черепно-мозкового нерва провокує однобічне збільшення зіниці, вени стають витягнутими, майже не реагує на світло.

Двостороннє збільшення зіниць в відсутність реакції на світло говорить про важке двостороннє пошкодження середнього мозку, передозуванні антихолінергічних галюциногенів або пошкодженні очей.

Очі в стані спокою, неможливість повернути очне яблуко назовні говорить про пошкодження 4-го черепно-мозкового нерва, що характерно для внутрішньочерепної гіпертензії або пошкодження варолієва мосту.

Око з збільшеною, несприйнятливою до світла зіницею звичайно в стані спокою повернутий назовні і не може наводитися через порушення роботи 3-ї пари черепномозкових нервів (відповідальних за рух очей) при транстенторіальній дислокації.

Порушення положення очних осей по вертикалі можлива при пошкодженні мозочка або варолієва мосту.

Очний феномен ляльки (окулоцефалічний рефлекс) і окуловестибулярний рефлекс дають можливість поставити діагноз пошкодження черепномозкових нервів у людей, нездатних здійснювати спонтанні рухи очима.

Окулоцефалічний рефлекс спостерігають при вивченні руху очей під час пасивного руху голови в бік (протипоказано при серйозному пошкодженні тканин шиї).

Вільний рух очей пацієнта при очному феномені ляльки спостерігається при пошкодженні обох півкуль переднього мозку.

У пацієнта в коматозному стані зі здоровим мозковим стовбуром підйом голови на 60 градусів і вливання в зовнішній слуховий прохід холодної води призводять до тонічного відхилення зіниць у бік подразнення. У людей у свідомості ця процедура провокує ністагм, запаморочення і нудоту.

 

E. Додаткове обстеження (Exposure)

Загальний огляд.

При несвідомому стані хворого лікар повинен усвідомити: чи має він справу з травмою мозку або ж з явищами шоку; що це - гостре недокрів'я і колапс або ж комбінація ряду ушкоджень.

Заключним етапом вторинного огляду є загальний огляд постраждалого. Проводьте його обережно і систематично, намагаючись не нанести хворому додаткових ушкоджень. Перед тим як починати огляд, повідомте постраждалому про ваші наміри. Не доторкайтесь до болючих ділянок на тілі постраждалого і не дозволяйте йому рухати частиною тіла, в якій він відчуває дискомфорт. Слідкуйте за мімікою постраждалого і його голосом, намагаючись визначити, де йому боляче. Уважно перевірте, чи немає пошкоджень або деформацій шкірного покриву. При огляді з підозрою на пошкодження внутрішніх органів черевної порожнини відзначають стан шкірних покривів і видимих слизових оболонок. Як правило, у таких потерпілих з'являються характерні риси абдомінального синдрому: блідість, іноді з невеликим ціанозом шкірних покривів, загострені риси обличчя. Під час огляду хворого вимірюють величину артеріального тиску і визначають характер пульсу, тип дихання.

• Дихання здорової людини регулярне, легке та безшумне.

• Нормальна частота дихання у дорослого в стані спокою становить від 12 до 20 вдихів за хвилину. Діти та немовлята звичайно дихають з більшою частотою.

• Постраждалий хапає ротом повітря.

• Дихання шумне, свистяче. Булькаючи звуки при диханні.

• Прискорене або уповільнене дихання.

• Біль при диханні.

• Дуже глибоке або занадто поверхневе дихання.

 

Порушення пульсу можна визначити по будь-яким з наступних ознак:

• Перевірте, чи не порушений пульс.

• У здорової людини пульс ритмічний.

• Пульс від 60 до 80 ударів за хвилину є нормальним для дорослого в стані спокою. У дітей та немовлят пульс більш частий.

• Аритмічність (спитайте у постраждалого, чи є у нього ця проблема).

• Слабий або погано визначаємий пульс.

• Прискорений або уповільнений пульс.

Обома руками прощупайте голову постраждалого,зверніть увагу на наявність саден, ран, синців, відсутність ділянок вдавлення. Загляньте у вушні та носові проходи на предмет виявлення виділень (витікання крові, жовтуватої рідини). Огляньте ротову порожнину. Відчуває при цьому постраждалий біль, чи ні?

Визначте стан і температуру шкіри. Прощупайте лоба тильною поверхнею долоні. Задайте собі питання про стан шкіри постраждалого:

- Холодна чи гаряча?

- Незвичайно волога або суха?

- Бліда або почервоніла?

Потім приступають до огляду і пальпації шиї. Огляньте шию з усіх сторін, та приступіть до пальпації шиї з усіх сторін. Старайтесь не рухати головою постраждалого.

А потім приступайте до огляду, пальпації перкусії та аускультації грудної клітини. При цьому встановлюють, чи бере участь вона в акті дихання або з якоїсь причини дихання утруднене, чи є крепітація, яка свідчить про підшкірні емфіземи, і рухливість ребер при їх пошкодженні. Перкутуючи грудну клітку, визначають ділянки зі зміненим перкуторним звуком за рахунок пневмо- або гемотораксу.

Перш за все, зупинимося на фізичних характеристиках перкуторних звуків, що виникають при перкусії людського тіла. Це перш за все, щільна м’язова тканина (так званий тупий звук), повітряна еластична тканина легень, що дає ясний звук, та повітряні порожнисті органи з недуже напруженими стінками, що дають тимпанічний звук - кишківник, газовий пухир шлунку, або простір Траубе в лівому підребер’ї. Кожен із цих звуків має такі фізичні характеристики:

- гучність - (силу), яка залежить від амплітуди коливань;

- тривалість - звуки короткі і звуки тривалі;

- висоту, яка залежить від частоти коливань в одиницю часу. Вона значно більша у щільних органах, тому над м’язами, над печінкою звук високий, а над легенями і кишківником - низький. Отже, легеневий звукце звук сильний, гучний, тривалий і низький, він є шумом, оскільки складається із великої кількості складових, тобто має виражену темброву окраску.

Тимпанічний звук – ще гучніший, протяжний і низький, але має значно менше обертонів і немає тембрового забарвлення, як і коробковий звук, який можна знайти над легенями при втраті їх еластичності, або при емфіземі .

Тупий звук – тихий, короткий, але високий.

Фізичні основи аускультації.Вухо людини сприймає вібрації в межах від 16-20 до 20 000 коливань за 1 с або від 16 до 20 000 Гц, а зміни частоти сприймаються краще, ніж зміни сили звуку. Найкраще сприймається вухом 20 000 Гц, тоді як 10 000 Гц на 50% слабше.

При патології зміни везикулярного дихання частіше односторонні або вогнищеві.

Ослаблене везикулярне дихання при патології є наслідком:

1. Запалення міжреберних м’язів і нервів;

2. Втрати еластичності, внаслідок руйнування еластичних волокон при емфіземі легень;

3. Набухання стінки альвеол, при запальному їх ураженні і в результаті, зменшення їх коливань;

4. Перешкод в бронхах, зокрема інородного тіла чи пухлини бронхах;

5. Прояви перешкоди на шляху поширення звукової хвилі до вуха досліджувача, зокрема, рідина в плевральній порожнині – гідротораксу, повітря – пневмотораксу, проростання сполучною тканиною – фібротораксу.

При цих патологіях везикулярне дихання може зовсім зникати (не прослуховуватися) як і при повній закупорці бронха над обструктивним ателектазом легень, що при цьому утворився.

Закінчивши огляд, аускультацію, перкусію і пальпацію грудної клітки, переходять до огляду та пальпації верхніх і нижніх кінцівок, при цьому встановлюють, чи немає порушення їх функції (деформація і обмеження рухливості в області суглобів), одночасно перевіряючи функцію рухових і чутливих нервів.

Після цього переходять до пальпації, перкусії та аускультації області живота потерпілого і прилеглих до неї прикордонних областей (поперекова область, область таза).

При обстеженні живота відзначають ступінь участі передньої черевної стінки в акті дихання і відсутність в акті дихання місць, відповідних травмі (права чи ліва половина черевної стінки, правий або лівий квадрант). При огляді живота звертають увагу на його форму і вид - втягнута черевна стінка або іі вздуття (метеоризм обмежений або розлитий). Іноді при огляді черевної стінки вдається встановити різко обмежене вибухання, що характерно для підшкірного розриву м'язів передньої черевної стінки.

Закінчивши огляд живота, приступають до його аускультації. При наявності в черевній порожнині крові, сечі, жовчі перистальтичні шуми стають ледве прослуховуваними і рідкісними. При розривах різних ділянок шлунково-кишкового тракту перистальтика швидко зникає за рахунок приєднання явищ подразнення очеревини, а в подальшому перитоніту і парезу кишковика.

У разі забрюшинної гематоми, Що розташовується поблизу черевних нервів, кишкова перистальтика й шуми затихають, а потім нерідко зовсім припиняються - розвивається метеоризм. Через 5-6 г, якщо гематома не наростає, перистальтика поступово відновлюється. Закінчивши аускультацію черевної порожнини, приступають до перкусії та пальпації її.

Пальпація не повинна завдавати хворому неприємних або хворобливих відчуттів. З цією метою її проводять теплою рукою, починаючи з легкого погладжування найменш болючих областей і поступово переходячи до місця найбільшої болючості.

Пальпація дає уявлення про наявність і локалізацію напруження м'язів черевної стінки і одночасно виявляються симптоми подразнення очеревини (симптоми Блюмберга-Щоткіна та ін.) Нерідко при пальпації живота в перші години після травми можна виявити зону найбільшої напруги і хворобливості на обмеженій ділянці передньої черевної стінки (область лівого або правого підребер’я), що вказує на локалізацію того чи іншого ушкодження. При цьому важливо, щоб постраждалий, не насторожувався в очікуванні болю, заспокоївся і не перешкоджав обстеженню. Груба пальпація живота призводить до активного скорочення м'язів черевної стінки. Істинну напругу м'язів вдається виявити тільки при методично правильній, обережній пальпації живота.


Просмотров 1590

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!