Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Кількість і густота населення



Розділ IV. Населення України

Людина – творець матеріальних і духовних благ суспільства. Тому знання про кількість населення, його розміщення, темпи приросту, закономірності відтворення і переміщення, віковий і статевий склад дуже важливі. Усі ці питання вивчає наука, що називається демографією.

На території сучасної України постійно проживає понад 52 млн чоловік. За цим показником наша країна перебуває на п'ятому місці в Європі після Німеччини, Великобританії, Італії та Франції. Проте Україна поступається багатьом країнам світу за густотою населення, тобто кількістю жителів на одиницю площі.

Визначте середню густоту населення України, поділивши загальну кількість його на площу території. Порівняйте результат з відповідними показниками у ФРН (218 чол. на 1 км кв), Іспанії (77 чол.), Італії (191 чол.), Польщі (121 чол.), Франції (103 чол.), США (26 чол.), Бразилії (17 чол. на 1 км кв) і т. д.

Великий вплив на кількість і густоту населення України в минулому мали постійні війни, які вів український народ з іноземними поневолювачами і загарбниками з Польщі, Туреччини, Угорщини, Румунії, Росії. Проте українці практично не виходили за межі своєї етнічної території і не претендували на чужі землі.

Особливий вплив на кількість і густоту населення в Україні мали роки радянської влади. Починаючи з 1917 p., український народ втратив понад 25 мільйонів своїх громадян вбитими і закатованими. Це найбільший з відомих геноцидів (знищення за національною ознакою), що його знала історія людства: громадянська війна 1917-1920 pp., голодомори 1920-1922 pp., 1932-1933 pp., масові репресії 1937-1939 pp., друга світова війна, голод 1947-1948 pp. Під час освоєння цілинних і перелогових земель у 1953-1954 pp. з України було вивезено понад 1,5 млн чоловік, організовано комуністичним режимом переселення українців у східні райони колишнього СРСР. І, нарешті, чорнобильська трагедія, що вже призвела до міграції сотень тисяч чоловік і перетворення в безлюдні території цілих районів нашої країни.



Кількість населення в різних областях України не однакова. Найбільше його в Донецькій, Київській (разом із Києвом), Дніпропетровській та Харківській областях. (Чим зумовлене це явище?)

За густотою населення окремі території України також істотно відрізняються. Найгустіше заселена Донецька область, найменше – Чернігівська. Досить низька густота населення спостерігається у поліських і степових областях України.

Дуже нерівномірно розміщене населення на територіях таких областей, як Луганська, Запорізька, Запарпатська, Чернівецька, а також Автономної Республіки Крим.

На кількість населення окремих областей України мало вплив і організоване владою переміщення населення з менш економічно розвинутих областей у великі промислові центри і райони. Нині здійснюється комплекс державних заходів, спрямованих на вирівнювання розміщення населення по території. Відбувається також повернення на батьківщину репресованих комуністичним режимом народів, зокрема кримських татар у Крим. (Назвіть інші народи, яких було насильно вивезено з України.)

Розвиток економіки країни, спеціалізація її окремих галузей значною мірою визначають густоту і розміщення населення. Водночас і певна густота, що історично склалася, трудові навички населення також впливають на розвиток і розміщення господарства, його спеціалізацію.

Підприємства окремих галузей промисловості, наприклад приладобудування, радіоелектроніки, робототехніки, доцільно розміщувати в густонаселених районах, де є кваліфіковані кадри. (Знайдіть на карті України такі райони. Наведіть приклади.)



Те саме треба сказати і про трудомісткі галузі сільськогосподарського виробництва – виноградарство, поливне землеробство, які доцільно розвивати в густонаселених районах. (Наведіть приклади впливу трудових навичок населення на ефективність виробництва та якість продукції.)

 

Природний приріст. Віковий і статевий склад (структура)

Кількість населення в країні до сучасного періоду збільшувалася переважно через його природний приріст, тобто перевищення рівня народжуваності над рівнем смертності. До другої світової війни в Україні був досить високий рівень народжуваності – 27 чол. на 1000 жителів. Після війни він знизився. Водночас смертність населення зросла з 7,7 чол. на 1000 жителів у 1965 р. до 12,9 – у 1991 р. У багатьох областях кількість населення зменшується не тільки відносно, а й абсолютно. Це насамперед відбувається у Вінницькій, Чернігівській, Житомирській областях України.

Отже, вперше за багато десятиліть природний приріст населення України став від'ємним, тобто смертність перевищує народжуваність. Причинами цього є екологічна криза, що сталася через неправильну експлуатацію великої кількості «брудних» підприємств, а також радіаційне забруднення в результаті чорнобильської катастрофи. На природний приріст населення впливає також економічна криза – наслідок соціалістичного способу виробництва.

Головна причина перевищення смертності над народжуваністю криється в підриві життєвої сили українського народу внаслідок винищення найздоровішої, найжиттєздатнішої частини нації під час голодоморів, воєн і репресій.

Позначається на природному прирості населення і розпад традиційної української сім'ї. З 80-х років в Україні постійно зростала кількість розлучень, яка у 1991 р. досягла 4,2 на 1000 чоловік населення, що становить 51% від зареєстрованих шлюбів.

На кількість населення і його вікову структуру впливає і середня тривалість життя людей. В Україні вона становить 69 років. Водночас жінки живуть у середньому 74 роки, а чоловіки – лише 64 роки.

Хлопчиків народжується завжди більше. Але вже з вікової групи 25-29 років кількість жінок починає переважати над кількістю чоловіків. І це не лише в Україні. Така ситуація характерна для більшості країн світу. Для розвитку господарства важливе значення має те, хто переважає в складі населення – чоловіки чи жінки.

В Україні протягом багатьох років співвідношення між чоловіками і жінками, тобто статева структура населення, є сталим і становить відповідно 46 і 54%. Це пов'язано з меншою пристосованістю чоловічого організму до довкілля, а також із шкідливими для здоров'я звичками, характерними більше для чоловіків (паління, вживання алкоголю), та небезпечними умовами праці чоловіків у багатьох галузях господарства.

Мал. 62. Розподіл населення за віком, 1989 р. (доступно при скачуванні повної версії підручника)

Вікова структура населення, або співвідношення осіб різного віку, в Україні також має певні особливості (мал. 62). Зростає частка людей похилого віку, тобто іде процес старіння нації. Так, у 1994 р. пенсіонери становили майже 28% всього населення країни. Для сільської місцевості та окремих областей цей показник ще вищий. Наприклад, у Чернігівській області він становить понад 35%.

 

Система розселення. Міське і сільське населення

Населені пункти, розміщені на певній території разом з усталеними зв'язками, утворюють систему розселення. Серед населених пунктів розрізняють міста, селища міського типу (смт), робітничі селища, курортні селища, села.

Місто – населений пункт, що має не менш як 12 тис. жителів, більша частина яких не зайнята в сільськогосподарському виробництві. У 1994 р. у містах України проживало 68% її жителів, а в селах відповідно – 32% (мал. 63). Зростає кількість міст та їх людність (див. додаток 9).

Після другої світової війни в Україні виникли нові міста: Сіверськодонецьк, Нововолинськ, Червоноград, Нова Каховка тощо.

На карті країни деякі населені пункти, в тому числі і окремі міста, встигли в останні роки не тільки з'явитися, а й зникнути. (Назвіть їх. Що було причиною їх будівництва? Чому люди залишили ці населені пункти?)

Для України характерні висока густота міських поселень, а також концентрація населення у великих містах. Серед них виділяються міста-мільйонери – Київ, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса, Харків. (Знайдіть на карті міста-мільйонери.)

Мал. 63. Міське і сільське населення (доступно при скачуванні повної версії підручника)

Міста виконують різні функції і, як промислові підприємства чи люди, спеціалізуються на одному або кількох видах діяльності. Є міста – транспортні вузли, є науково-освітні центри, є міста-курорти. (Спробуйте продовжити цей перелік.)

У нашій країні інтенсивно, протягом багатьох років відбувається зростання міст і підвищення їх ролі в житті суспільства, тобто процес урбанізації. Відповідно кількість міського населення постійно зростає, а сільського – зменшується. Найвищий рівень урбанізації спостерігається в Донбасі. В Донецькій області, наприклад, понад 90% населення живе в містах і селищах міського типу. Це – населений пункт, де мешкає менш як 10 тис. жителів, більшість з яких працює в промисловості, торгівлі, на транспорті, в науці, будівництві тощо. Водночас у Донбасі є цілий ряд міст і селищ, де населення зменшується або не зростає. Це Єнакієве, Алчевськ, Брянка та ін. (Чим викликаний цей процес?) Значний рівень урбанізації також в Луганській та Дніпропетровській областях.

Курортними вважаються селища, де проживає не менш як 2 тис. постійних жителів. Кількість людей, що тут перебувають на лікуванні, щороку становить не менш як половину від кількості постійних жителів селища. Велика кількість курортних селищ розташована в Передкарпатті, Закарпатті, а також у Криму.

Є області, де сільське населення переважає над міським. Наприклад, Тернопільська і Вінницька. Найвищий показник густоти сільського населення з розрахунку на 1 км кв у Чернівецькій (близько 67 чоловік), Івано-Франківській і Закарпатській областях (мал. 64).

Мал. 64. Густота сільського населення (доступно при скачуванні повної версії підручника)

На характер сільських населених пунктів значно впливають природні умови. На Півночі (Полісся) переважають невеликі села з середньою людністю 250-500 чоловік. Вони розташовані на підвищеннях, у сухих місцях. У Лісостепу села багатолюдніші – 500-1500 чоловік. Вони тяжіють до річкових долин і ярів. На Півдні села налічують по кілька тисяч чоловік. Іноді на багато кілометрів простягаються вони вздовж річок і балок. У високогірній частині Карпатських гір окремі садиби розкидано по схилах за кілька кілометрів одна від одної і вони фактично не утворюють сіл. (Які села за кількістю населення характерні для вашої місцевості?)

 

Міграції населення

Кількість населення в країні в цілому і в різних її районах може змінюватись у зв'язку з переїздами людей з одних місць постійного проживання в інші, з країни в країну. Такі зміни в кількості населення називають механічними, а сам рух – міграціями.

Розрізняють внутрішню і зовнішню міграції. Зовнішня міграція поділяється на еміграцію (виїзд за межі України) і імміграцію (в'їзд іноземців на тривале чи постійне проживання або повернення на батьківщину людей і народів, що насильно були змушені залишити її).

Внутрішні міграційні процеси в державі пов'язані з різними чинниками. Так, протягом багатьох десятиліть відбувалося переміщення населення із недостатньо промислово розвинутих областей Заходу і Центру України в Донбас, Промислове Придніпров'я, на малозаселені землі Півдня.

У колишньому СРСР проводилася політика штучного переселення різних народів за межі свого постійного проживання. Українці західних земель, кримські татари, чеченці, народи Балтії зазнали репресій з боку влади і були насильно переселені на інші території СРСР. Так, українців переселяли в Сибір, на Далекий Схід, у Казахстан тощо. На їхнє місце переміщувалися переважно росіяни з різних частин Росії. Такі переселення проводилися насамперед з політичних міркувань і були спрямовані на втрату народами національних особливостей – мови, культури тощо.

Значну хвилю внутрішніх міграцій викликала чорнобильська трагедія. Населення північних районів Київської, Житомирської, Рівненської та деяких інших областей за державною програмою почало переселятися у порівняно екологічно чисті райони України. Цей процес триває. (Чи характерний він для вашої місцевості?)

Істотне значення мають так звані маятникові міграції. Як маятник коливається з одного боку в інший, так і сотні тисяч громадян України щодня вранці їдуть на роботу з приміської зони в міста, а ввечері повертаються додому.

Останнім часом зросла еміграція з України. Якщо у 1985 р. на постійне проживання за кордон дістало дозвіл на виїзд 1,5 тис. чоловік, то у 1990 р. – 95,4 тис. чоловік. Велика частина людей виїздить на тимчасове проживання і роботу.

Значні імміграційні процеси в Україні останніх років пов'язані з поверненням репресованих народів, а також військовослужбовців на батьківщину, переміщенням біженців із зон збройних конфліктів у колишній Югославії, Чечні, країнах Закавказзя тощо. Наприклад, за період між переписами 1979 і 1989 pp. кількість кримських татар в Україні зросла в 6,6 раза, вірмен і азербайджанців – у кілька разів.

 

Національний склад

Доля визначила Україні унікальне географічне положення на перехресті шляхів руху основних європейських народів. Звідси і своєрідність характеру українців, їх терпимість до інших націй. Українська нація ввібрала в себе риси адріатичного і вірменського, нордичного і слов'янського расових типів, вона розмаїта і водночас цілісна.

Українці – дуже давня землеробська нація, яка живе на своїй рідній землі багато тисяч років. Як тільки не визначали походження українського народу зарубіжні історики: слов'янізовані тюрки, русифіковані поляки, полонізовані росіяни. Серед деяких німецьких істориків побутує думка, що українці є слов'янізованими германцями. Звідси ніби притаманні українцям працелюбність, акуратність, службові здібності. Це ґрунтувалося на тому, що серед давніх українських слів дуже багато германського походження. Наприклад, цибуля, барліг, гроші, крейда, папір, цап, льох, струмок, цегла, стос, крам, олія, корок, краватка, паля, рада, смак, мусити, дякувати, воліти, радше, ланка, решта, куций та багато інших, співзвучних сучасним німецьким і англійським словам. Хто ж такі українці і чим вони відрізняються від інших народів, близьких і далеких?

Українці – корінне населення нашої країни, одна з найбільших і найдавніших націй світу. Частка їх в усьому населенні України становить близько 73%. В усіх областях більшість населення – українці. Тільки в Криму вони за кількістю на другому місці. Розміщені вони по окремих областях нерівномірно. Найбільше українців проживає в Центральному Придніпров'ї та західних областях, найменше – в Донбасі, Одеській області та в Криму. У Полтавській, Волинській, Черкаській, Вінницькій, Чернігівській, Тернопільській та деяких інших областях кількість українців становить від 90 до 96% усього населення. Більш як 70% його проживає у Харківській, Дніпропетровській, Миколаївській, Херсонській областях, близько 55% – у Луганській, Одеській, Донецькій областях.

В Україні живе також 14 млн. або 27% від загальної кількості населення, людей інших національностей. Найчисельнішою групою серед них є росіяни. Вони становлять понад 21% всього населення України. На початку XX ст. їхня частка становила 11, за переписом 1959 p. – 17%. Близько 80% росіян проживає в містах. Переважають росіяни і в Автономній Республіці Крим (67%), значна їх кількість зосереджена в Луганській, Донецькій, Харківській, Запорізькій, Дніпропетровській, Херсонській областях та Києві.

Третьою за величиною національною групою в Україні є євреї. За десятиліття між останніми переписами населення (1979-1989) їхня кількість зменшилася на 146 тис. осіб і нині становить приблизно 500 тисяч. Живуть вони переважно в містах (99%). Основна маса євреїв зосереджена у місті Києві, Одеській, Чернівецькій, Харківській, Житомирській, Вінницькій і Дніпропетровській областях. У зв'язку з переселенням до Ізраїлю – історичної батьківщини євреїв – їхня кількість продовжує зменшуватися.

В Україні проживають також білоруси (близько 440 тис. чоловік), молдавани (понад 325 тис.), поляки (понад 210 тис.), болгари (близько 240 тис.), угорці (близько 163 тис. чоловік) та ін.

До корінних жителів України належать і кримські татари, які були примусово виселені із власної землі у 1944 р. На території України живуть і працюють люди понад 100 національностей.

В Україні є області з дуже строкатим національним складом (див. додаток 10). Так, в Одеській області живуть крім 55% українців ще й 24% росіян, близько 7% болгар, молдавани, євреї, гагаузи та ін. У Закарпатській області, де українців близько 80% усього населення, живуть угорці, росіяни, румуни, євреї, словаки.

Багаторічний геноцид українців на їхній землі призвів до того, що їхня кількість в Україні з 1917 р. практично не зросла. Українці є єдиною великою нацією, якій досі доводиться відстоювати право на життя на своїй рідній землі.

На етнічній території (тобто тій, на якій історично проживає народ) українців можна виділити сім антропологічних типів. У Галичині переважає дунайський тип, який охоплює понад 10% українців. На Волині – поліський тип (10% українців). Понад 60% українців (Центральна і Східна Україна) належить до центральноукраїнського типу, який являє собою дещо видозмінений дунайський тип з поліським елементом. Отже, спрощено можна сказати, що більша частина українців антропологічно є галичанами, що змішалися з волинянами. Для українців характерний високий зріст при типово європеоїдних рисах обличчя.

 

Українська діаспора

Діаспора – це перебування поза етнічною територією народу у результаті добровільної чи примусової еміграції.

Українське населення, яке державними кордонами було відділене від України і нині живе в прикордонних районах Росії, Білорусі і Польщі, Словаччини, Румунії, Молдови, не можна вважати діаспорою.

Кордон між Росією і Україною формувався за правом сильного. Мільйони українців опинилися за межами етнічної території: в Курській, Бєлгородській та Воронезькій областях, на Кубані. В 1925 р. було передано Росії заселені переважно українцями Таганрозьку і Шахтинську округи, які увійшли до складу Ростовської області.

Масове переселення українців на Нижнє Поволжя почалося ще у XVIII ст. У другій половині XIX ст. значна їхня кількість оселилася на Тереку. З 1880 по 1914 рік понад 2 млн українців переселилося за Урал, у Західний Сибір, на Амур та Уссурі. У цей період почалося землеробське освоєння українцями степів Казахстану та Чуйської долини в Киргизії.

Наприкінці XIX ст. із західних територій України розпочалося масове переселення українців за Атлантичний океан. Найбільше осіб українського походження нині живуть у Росії, США та Канаді; значна їх частина виїхала до країн Південної Америки: Бразилії, Аргентини, Парагваю, Уругваю, Венесуели і Чилі.

Після другої світової війни кілька десятків тисяч українців переселилося до Австралії, Німеччини, Великобританії, Бельгії, Франції. Кілька тисяч живе у Південноафриканській Республіці.

На території колишньої Югославії українці оселилися ще у XVIII ст. У 90-ті роки XX ст. вони опинилися у зоні запеклих збройних конфліктів, тому частина їх переселилася в Україну.

Активний осередок українців із школами, українськими організаціями діяв у 30-ті роки в Харбіні (Китай). Таким чином, за межами України нині проживає від 11 до 15 млн чоловік.

Дані таблиць (див. додатки 11, 12) допоможуть вам краще вивчити особливості української діаспори.

 

Культура українського народу

Культура українського народу має багатовікову історію. Писемність у Київській Русі набула поширення ще до прийняття християнства. Київські князі, передусім Ярослав Мудрий (978-1054), всебічно сприяли розвитку культури, писемності й поширенню наукових знань.

У XVI ст. у Києві, Львові, Луцьку створюються братства – громадські організації, які засновують школи й друкарні. Наприкінці XVI – на початку XVII ст. Україна перетворюється у державу майже суцільної грамотності.

Великий внесок у розвиток культури в Україні зробили митрополит Київський і Галицький Петро Могила (1596-1647) та гетьман Іван Мазепа (бл. 1640-1709).

У XVII-XVIII ст. культурним осередком східних слов'ян стає Києво-Могилянська академія.

Нині в Україні 80% населення мають середню і вищу освіту. Приблизно 900 тис. студентів навчаються у вищих навчальних закладах країни.

Носієм національної духовності народу, що формується протягом тривалого історичного періоду, є мова. Вона зберігає надбання культури народу, його традиції. Збереження і розвиток мови – це збереження і розвиток самого народу.

Українська мова сформувалася на терені давньослов'янської мови. Вона інтенсивно розвивалась протягом XIV-XVIII ст., вдосконалюючи граматичну будову і збагачуючи свій лексичний склад. Проте подальший її розвиток гальмувався різними заборонами Російської імперії та Польщі. У колишньому СРСР мовою міжнаціонального спілкування була російська. Намаганням відродити українську мову сприяє Закон про мови, прийнятий Верховною Радою України в 1990 р.

У духовній культурі українського народу провідне місце належить обрядам, звичаям, народній творчості, мистецтву, які своїм корінням сягають у давні часи родоплемінних відносин. Так, основним змістом аграрно-календарних обрядів є поклоніння Землі, Сонцю, силам природи. Вони передавали нащадкам знання, навички і традиції сільськогосподарського виробництва. З давніх часів збереглися такі обряди, як різдвяні колядки, свята весни, надії на успішний збір урожаю, осінні свята тощо.

Роль релігії в житті людей дуже велика. Східні слов'яни були язичниками. Утворення держави Київська Русь привело до прийняття її народом християнства. Нині християнство найбільш поширене в Україні. Будуються нові храми, реставруються давні.

Сини української землі впродовж віків примножували славу і духовні цінності інших народів. Спираючись на культуру і освіту, що прийшли з глибин духовності рідного народу, позбавлені власної державності, в умовах російського, польського чи іншого чужоземного панування, коли заперечувався сам факт існування української нації, її мови, українці не знаходили іншого виходу, як служити своїм талантом іншим народам. Тільки Полтавщина дала українському народові та всьому світу Івана Котляревського, Леоніда Глібова, Панаса Мирного, Григорія Сковороду, Євгена Гребінку, Архипа Тесленка, Миколу Лисенка та багатьох інших геніїв, подарувала Росії видатного прозаїка Миколу Гоголя, сатирика Михайла Зощенка, художника Володимира Боровиковського. Прадід композитора Петра Чайковського – козак Чайка також родом із Полтавщини. Родом з України і художник Дмитро Левицький, математик Михайло Остроградський, граматик Мелетій Смотрицький та багато інших. Вагомий внесок у розвиток світової космонавтики зробили Микола Кибальчич, Юрій Кондратюк, Сергій Корольов, Валентин Глушко.

Нині відбувається підтримуване державою відродження культури, мови, національної свідомості українського народу.

 

Трудові ресурси

Трудові ресурси – це наявне працездатне населення (чоловіки від 16 до 59 років і жінки – від 16 до 54 років), а також працюючі підлітки і пенсіонери. Загальна кількість працездатного населення України в 1993 р. перевищила 29 млн чоловік.

У сфері матеріального виробництва на початку 90-х років було зайнято 75% усіх працівників. Понад 29% населення країни працювало в промисловості, більш як 20 – у сільському господарстві, понад 11% – в освіті, галузях культури і науки. Значна частка припадала на будівництво (7,4%), торгівлю, громадське харчування (7,1%), транспорт і зв'язок (6,7%).

Нині переважною формою зайнятості працездатного населення все ще залишається державний сектор економіки. Проте частка недержавних форм власності поступово зростає. В перспективі передбачається відплив робочої сили (до 400 тис. чоловік) з підприємств державного сектору в різні приватні, малі, спільні та інші недержавні підприємства.

В Україні все більше проблем виникає з раціональним використанням трудових ресурсів. Ще недостатньо використовуються вони у малих і середніх містах, особливо на Правобережжі.

Кількість безробітних в Україні на кінець 1995 р. становила понад 100 тис. чоловік. Це порівняно небагато. Проте в країні поширене приховане безробіття, особливо в містах з незначним вибором місць роботи. Найбільше безробітних серед службовців (інженери і техніки). (Як ви думаєте, з чим це пов'язано? Чи є такі проблеми у вашому місті?)

У народному господарстві країни жінки переважають над чоловіками. Часто-густо вони зайняті на важких і шкідливих роботах, працюють у нічну зміну. Це ще один із чинників демографічної кризи в Україні.

Коефіцієнт змінності більшості промислових підприємств України невисокий. Раніше він становив 1,2-1,4, нині ще більше знизився.

У нашій країні встановлено восьмигодинний робочий день. Оскільки доба має 24 години, обладнання можна використовувати, працюючи в три зміни (коефіцієнт – 3). Отже, для того щоб збільшити випуск продукції, не обов'язково будувати нові заводи і фабрики. Необхідно повніше і ефективніше використовувати устаткування і робочу силу протягом доби. Тут знаходиться один з резервів підвищення рівня зайнятості населення.

 

Висновки

На території сучасної України постійно проживає понад 52 млн чоловік. За цим показником наша держава знаходиться в Європі після Німеччини, Великобританії, Італії та Франції. За густотою населення Україна поступається багатьом країнам світу. Значний вплив на кількість і густоту населення мали численні війни українського народу із своїми поневолювачами, громадянська війна 1917-1920 pp., голодомори 1920-1922 pp., 1932-1933 pp., масові репресії 1937-1939 pp., друга світова війна, чорнобильська трагедія 1986 р. тощо.

Кількість населення в різних областях не однакова. Найбільша густота населення в Донецькій області, найменша – в Чернігівській.

Розвиток економіки, спеціалізація її окремих галузей впливають на густоту і розміщення населення. Водночас і населення, що історично склалось на певній території, також впливає на розвиток, розміщення і спеціалізацію галузей господарства.

Нині природний приріст в Україні від'ємний, тобто смертність перевищує народжуваність. Середня тривалість життя становить 69 років, у жінок – 74 роки, у чоловіків – 64. Статева структура населення України стала: 46% – чоловіків і 54% – жінок.

У країні зростає частка людей похилого віку, тобто іде процес старіння нації. Населення України живе в містах, селах, селищах міського типу, робітничих і курортних селищах. У містах зосереджено 68% жителів країни, у селах – 32%. Інтенсивно протягом багатьох років йде процес урбанізації – зростання міст і міського населення. Найвищий рівень урбанізації в Донбасі.

Сільські населені пункти мають значні відмінності в різних природно-географічних зонах. На Поліссі переважають невеликі села (250-500 чоловік), у Лісостепу – багатолюдніші (500-1500 чоловік), на Півдні села налічують по кілька тисяч чоловік. В Україні є області, де сільське населення переважає над міським (Тернопільська, Вінницька). Найвищий показник густоти сільського населення у Чернівецькій області (близько 67 чоловік на 1 км ).

На демографічну ситуацію в Україні значний вплив мають міграції. Розрізняють внутрішню і зовнішню міграції. Зовнішня міграція поділяється на еміграцію і імміграцію. Внутрішні міграційні процеси в державі пов'язані з переміщенням населення із недостатньо промислово розвинутих областей Заходу і Центру України в Донбас, Промислове Придніпров'я, зрошувальні землі Півдня. Значну хвилю внутрішніх міграцій викликала чорнобильська трагедія.

Істотне значення мають так звані маятникові міграції – переміщення населення з приміської зони у місто і додому. Значні імміграційні процеси в Україні останніх років пов'язані з поверненням репресованих народів, військовослужбовців, переміщенням біженців із зон збройних конфліктів у колишній Югославії, Чечні, країнах Закавказзя.

Зростає еміграційна активність населення України, На території України живуть люди понад 100 національностей. Більшість населення в державі становлять українці (73%). Найбільше їх проживає в Центральному Придніпров'ї, західних областях країни, найменше – в Криму та Донбасі, Одеській області.

В Україні живе 14 мільйонів (27%) людей інших національностей. Найчисельнішою групою серед них є росіяни (21% усього населення країни). Крім українців і росіян в Україні живуть євреї, білоруси, молдавани, поляки, болгари, угорці та ін. Крім своєї етнічної території українці розсіяні по різних країнах світу і утворюють українську діаспору. Найбільше осіб українського походження живуть у Росії, США та Канаді, є українці в Австралії, країнах Південної Америки та ін.

Культура українського народу має багатовікову історію. Писемність у Київській Русі поширилась ще до прийняття християнства. У XVI ст. у Києві, Львові, Луцьку створюються братства, які засновують школи і друкарні. У XVII-XVIII ст. культурним осередком східних слов'ян стала Києво-Могилянська академія. Нині 80% населення України мають середню і вищу освіту. У вищих навчальних закладах навчається близько 900 тис. студентів.

Українська мова сформувалася на терені давньослов'янської. Вона інтенсивно розвивалась протягом XIV-XVIII ст. Подальший розвиток її гальмувався заборонами Російської імперії і Польщі, імперською політикою КПРС. Відродженню української мови сприяє Закон про мови.

У духовній культурі українського народу провідне місце належить обрядам, звичаям, народній творчості, мистецтву. Релігійні вірування народу України базуються на християнстві, яке було прийнято ще за часів Київської Русі і є однією з основних релігій світу.

Усе працездатне населення України становить трудові ресурси. У сфері матеріального виробництва на початку 90-х років було зайнято 75% усіх працюючих.

Переважною формою зайнятості працездатного населення є державний сектор економіки. В народному господарстві країни працює більше жінок, ніж чоловіків.

Останнім часом поширеним явищем в країні стало безробіття. На кінець 1995 р. кількість безробітних становила 100 тис. чоловік. З-поміж безробітних найбільше службовців – інженерів і техніків та ін.

 

Для поглиблення знань з окремих питань цього розділу радимо ознайомитися з такими виданнями:

1. Воля О. Мор. Книга буття України. – Дорога правди. – Канада – Україна. – К., 1993.

2. Дзира І., Пінчук С. Чи була «спільна колиска трьох братніх народів» // Неопалима купина. – 1993. – № 3-4.

3. Енциклопедія українознавства: Т. 1. Словникова частина. – Львів: НТШ, 1993.

4. Історія релігій в Україні. – Київ-Львів: Генеза, 1993.

5. Літопис нескореної України. – Львів: Просвіта, 1993.

 


Просмотров 905

Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!