![]() Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу! ![]() Дисциплины:
Архитектура (936) ![]() |
![]() Сучасний погляд на організаційну культуру управління соціальними організаціями та службами
Термін "культура управління” останнім часом набуває все ширшого розповсюдження. Цим терміном усе частіше користуються як науковці, так і практики. Саме тому доцільно, насамперед, визначити зміст цього терміна з урахуванням основних тенденцій розвитку наукових управлінських знань, вирішених і невирішених проблем у цій галузі. Насамперед, необхідно з’ясувати суть поняття предмета культури управління. Культура управління — це теорія того, як краще, з урахуванням економічних та інших тенденцій розвитку об’єкта управління, застосувати адекватну йому достатньо ефективну управлінську систему, структуру. Наприклад, як організувати систему управління освітою так, щоб з її допомогою впливати на хід розвитку освіти в необхідному для держави напрямі, чи що слід сьогодні зробити уряду незалежної України, щоб подолати кризову ситуацію та вивести країну на шлях успішного розвитку. Культура управління це теорія закономірностей комплексного, системного підходу до вирішення управлінських проблем, що займається управлінням на універсальному організаційному баченні об’єкта управління. Перед нею стоїть завдання створити такий управлінський світогляд кожного керівника, який здатний піднести його до висот сучасної професійної культури. Предмет культури управління включає в себе завдання управлінцям-практикам освоїти різні методи вирішення усіх можливих організаційно-управлінських проблем; навчити їх ставити мету й науково достовірно аналізувати труднощі, що заважають її реалізації; показувати їм, як треба оцінювати переваги чи недоліки прийнятих управлінських рішень. До предмета культури управління, як і до організації культури, відносяться питання технологічного характеру, способи отримання і переробки інформації, визначення чисельності необхідних працівників апарату управління, підбір та розстановка кадрів, їх виховання, атестація тощо, Виходячи із сказаного, культура управління - це сукупність теоретичних і практичних положень, принципів і норм, що мають загальний характер і стосуються різною мірою всіх аспектів людської діяльності, це важлива сфера впливу на свідомість, вчинки підлеглих, їх помисли і бажання, водночас, вона один з вирішальних факторів успіху В управлінні. Разом з тим, більшість авторів сходиться на тому, що організаційна культура е складною композицією важливих припущень, які часто не підлягають формулюванню, бездоказово сприймаються і поділяються всіма членами колективу. Здебільшого організаційна культура, трактується та сприймається більшістю членів організації як філософія й ідеологія управління, загальні припущення, ціннісні орієнтації, вірування, очікування, розмірковування і норми, що лежать в основі стосунків більшості працівників як усередині організації, так і за ЇЇ межами. Оскільки організаційна культура виявляється У взаємовідносинах між людьми в організації, окремі люди або окремі підрозділи організації схильні описувати її схожими термінами. Організаційна культура - могутня сила, яка може працювати на організацію або проти неї. Організація, а це може бути підприємство, фірма чи корпорація, як люди чи нація, набуває досвіду протягом свого розвитку, що акумулюється в колективній підсвідомості. Це визначає організаційну поведінку людей шляхом настанов. приписів, заборон, закодованих послань. Як підкреслював відомий китайський діяч Лі Куан Ю: "Культура має досить глибокі корені. Ті не можна відчути на дотик, але вона реальна цінність, і її сприйняття, соціальні приписи, вихідні положення - все це викристалізовується в людській свідомості” Російські вчені О. С. Віханський і А. І. Наумов, узагальнюють: організаційна культура – це набір найважливіших припущень, що сприймаються членами організації і отримують вираження в заявлених організацією цінностях, які визначають людям орієнтири їх поведінки і дій. Це символічні засоби духовного і матеріального внутрішнього оточення. Крім формування цих загальних поглядів, культура соціальної організації забезпечує гармонізацію колективних та індивідуальних інтересів працівників У рамках організаційної культури кожен працівник соціальної структури усвідомлює свою роль у управління, те. що від нього чекають і як щонайкраща він на це може відповісти конкретною працею. У свою чергу, кожен знає. що він може отримати від організації, якщо буде плідно виконувати свої обов'язки. У такий спосіб сформована організаційна культура, а конкретніше корпоративна. мобілізує енергію його членів і спрямовує Аг на досягнення стратегічних цілей, подальший розвиток організації У соціальному менеджменті між розміром організації і централізацією існує зворотна залежність. Якщо соціальне служба невелика, управління в ній зазвичай централізоване. Якщо служба більша, вище керівництво не в стані забезпечити контроль за всім і вимушене делегувати частину повноважень на нижні рівні. Вплив технології виробництва на організаційну структуру організації є першорядним фактором. Під технологією розуміється процес перетворення початкового продукту на кінцевий (потреби в послузі). Теорія і практика сучасного соціального менеджменту також показує, що широке використання комп’ютерної техніки є невід’ємною частиною формування організаційної культури соціальних структур. Комп’ютеризація в управлінні сприяє розвитку горизонтальних зв’язків між менеджерами і підрозділами завдяки можливості прямого доступу до необхідної інформації. Менеджери з допомогою особистих комп’ютерів (терміналів) швидко зв'язуються один з одним для вирішення спеціальних питань. Комп’ютеризація інформації — це засіб зв’язків між всіма підрозділами адаптивної структури: продуктовими, венчурними, інноваційними, відділами фахівців і т. д. Комп’ютер і комп'ютерний збір інформації також допомагають і вищій ланці менеджерського корпусу соціальних структур краще орієнтуватися втому, що відбувається на низинних рівнях, швидше, у випадку необхідності, вносити корективи, спираючись на закономірності розвитку їх організаційної культури.
![]() |