Сучасний погляд на організаційну культуру управління соціальними організаціями та службами

Термін "культура управління” останнім часом набуває все шир­шого розповсюдження. Цим терміном усе частіше користуються як науковці, так і практики. Саме тому доцільно, насамперед, визначити зміст цього терміна з урахуванням основних тенденцій розвитку нау­кових управлінських знань, вирішених і невирішених проблем у цій галузі. Насамперед, необхідно з’ясувати суть поняття предмета куль­тури управління.

Культура управління — це теорія того, як краще, з урахуванням економічних та інших тенденцій розвитку об’єкта управління, засто­сувати адекватну йому достатньо ефективну управлінську систему, структуру. Наприклад, як організувати систему управління освітою так, щоб з її допомогою впливати на хід розвитку освіти в необхід­ному для держави напрямі, чи що слід сьогодні зробити уряду неза­лежної України, щоб подолати кризову ситуацію та вивести країну на шлях успішного розвитку.

Культура управління це теорія закономірностей комплексного, системного підходу до вирішення управлінських проблем, що займа­ється управлінням на універсальному організаційному баченні об’єк­та управління. Перед нею стоїть завдання створити такий управлін­ський світогляд кожного керівника, який здатний піднести його до висот сучасної професійної культури.

Предмет культури управління включає в себе завдання управлінцям-практикам освоїти різні методи вирішення усіх можливих організаційно-управлінських проблем; навчити їх ставити мету й науково достовірно аналізувати труднощі, що заважають її реалізації; показувати їм, як треба оцінювати переваги чи недоліки прийнятих управлінських рішень. До предмета культури управління, як і до організації культури, відносяться питання технологічного характеру, способи отримання і переробки інформації, визначення чисельності необхідних працівників апарату управління, підбір та розстановка кадрів, їх виховання, атестація тощо,

Виходячи із сказаного, культура управління - це сукупність тео­ретичних і практичних положень, принципів і норм, що мають загаль­ний характер і стосуються різною мірою всіх аспектів людської діяльності, це важлива сфера впливу на свідомість, вчинки підлеглих, їх помисли і бажання, водночас, вона один з вирішальних факторів успіху В управлінні.

Разом з тим, більшість авторів сходиться на тому, що організа­ційна культура е складною композицією важливих припущень, які часто не підлягають формулюванню, бездоказово сприймаються і поділяються всіма членами колективу. Здебільшого організаційна культура, трактується та сприймається більшістю членів орга­нізації як філософія й ідеологія управління, загальні припущення, ціннісні орієнтації, вірування, очікування, розмірковування і норми, що лежать в основі стосунків більшості працівників як усередині організації, так і за ЇЇ межами. Оскільки організаційна культура вияв­ляється У взаємовідносинах між людьми в організації, окремі люди або окремі підрозділи організації схильні описувати її схожими тер­мінами.

Організаційна культура - могутня сила, яка може працювати на організацію або проти неї. Організація, а це може бути підприєм­ство, фірма чи корпорація, як люди чи нація, набуває досвіду протя­гом свого розвитку, що акумулюється в колективній підсвідомості. Це визначає організаційну поведінку людей шляхом настанов. приписів, заборон, закодованих послань. Як підкреслював відомий китайський діяч Лі Куан Ю: "Культура має досить глибокі корені. Ті не можна відчути на дотик, але вона реальна цінність, і її сприйняття, соціальні приписи, вихідні положення - все це викристалізовується в людській свідомості”

Російські вчені О. С. Віханський і А. І. Наумов, узагальнюють: організаційна культура – це набір найважливіших припущень, що сприймаються членами організації і отримують вираження в заявлених організацією цінностях, які визначають людям орієнтири їх поведінки і дій. Це символічні засоби духовного і матеріального внутрішнього оточення.

Крім формування цих загальних поглядів, культура соціальної організації забезпечує гармонізацію колективних та індивідуальних інтересів працівників У рамках організаційної культури кожен працівник соціальної структури усвідомлює свою роль у управління, те. що від нього чекають і як щонайкраща він на це може відповісти конкретною працею. У свою чергу, кожен знає. що він мо­же отримати від організації, якщо буде плідно виконувати свої обо­в'язки. У такий спосіб сформована організаційна культура, а кон­кретніше корпоративна. мобілізує енергію його членів і спрямовує Аг на досягнення стратегічних цілей, подальший розвиток організації

У соціальному менеджменті між розміром організації і центра­лізацією існує зворотна залежність. Якщо соціальне служба невели­ка, управління в ній зазвичай централізоване. Якщо служба більша, вище керівництво не в стані забезпечити контроль за всім і виму­шене делегувати частину повноважень на нижні рівні. Вплив техно­логії виробництва на організаційну структуру організації є першоряд­ним фактором. Під технологією розуміється процес перетворення початкового продукту на кінцевий (потреби в послузі).

Теорія і практика сучасного соціального менеджменту також показує, що широке використання комп’ютерної техніки є невід’єм­ною частиною формування організаційної культури соціальних струк­тур. Комп’ютеризація в управлінні сприяє розвитку горизонтальних зв’язків між менеджерами і підрозділами завдяки можливості прямо­го доступу до необхідної інформації. Менеджери з допомогою осо­бистих комп’ютерів (терміналів) швидко зв'язуються один з одним для вирішення спеціальних питань. Комп’ютеризація інформації — це засіб зв’язків між всіма підрозділами адаптивної структури: продук­товими, венчурними, інноваційними, відділами фахівців і т. д. Комп’ю­тер і комп'ютерний збір інформації також допомагають і вищій ланці менеджерського корпусу соціальних структур краще орієнтуватися втому, що відбувається на низинних рівнях, швидше, у випадку необхідності, вносити корективи, спираючись на закономірності роз­витку їх організаційної культури.