Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Досвід роботи мережі спеціалізованих служб з освітньо-профілактичної діяльності у молодіжному середовищі



Завдяки об’єднанню зусиль представництва організації “Лікарі світу - США" в Україні, Служби у справах дітей Чернігівської облдерж­адміністрації, Чернігівської міської ради та Деснянської районної ради у місті Чернігові у квітні 2007 р. в Чернігові було відкрито Центр соціально-профілактичної роботи з дітьми вулиці.

Центр соціально-профілактичної роботи з дітьми вулиці (на­далі - Центр) - заклад соціальної підтримки дітей, який створюється для надання соціальної, психологічної, первинної медичної, правової та Інших видів допомоги безпритульним і бездоглядним дітям віком від 3 до 18 років, а також членам їхніх сімей, родин або особам, які їх заміняють, що належать до групи ризику щодо дитячої бездогляд­ності та перебувають у скрутних життєвих обставинах.

У 2009 р. Центр передано на утримання місцевого бюджету і він став першим в Україні прототипом державних установ вуличної робо­ти з безпритульними й бездоглядними дітьми, що створювалися в рамках Державної програми подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006-2010 рр.

Основною метою діяльності Центру є соціальна підтримка, реабілітація, подолання і профілактика безпритульності та бездогляд­ності дітей, які з тих чи інших причин проживають на вулицях або належать до групи ризику з дитячої бездоглядності.

Основні завдання діяльності Центру:

- здійснення заходів вуличної роботи з ідентифікації безпри­тульних і бездоглядних дітей на вулицях міста, заохочення їх до користування послугами Центру, запобігання довготривалому пере­буванню їх на вулиці;

- надання комплексної реабілітаційної допомоги безпритульним і бездоглядним дітям, а також членам їхніх сімей, родин або особам, які їх заміняють;

 

- створення додаткових умов для всебічного задоволення по­треб безпритульних і бездоглядних дітей, членів їх сімей, родин або осіб, які їх заміняють, шляхом залучення до інших компетентних ус­танов та організацій;

- індивідуальна і групова робота за методикою ведення випадку над випадком дитини з оцінюванням її індивідуальних потреб, стану фізичного і психічного розвитку;

- визначення обсягу і тривалості реабілітаційних заходів, роз­робка і реалізація індивідуального реабілітаційного плану з надання соціальної, психологічної, педагогічної, юридичної, консультаційної та інших видів допомоги, медичного обслуговування, соціальної реа­білітації;

- виявлення і поновлення сімейних і суспільних стосунків дитини для формування та розвитку соціально-прийнятної поведінки, профі­лактики правопорушень, подальшого успішного влаштування в житті.



- збереження фізичного і психічного здоров'я дітей з фупи ри­зику, сприяння формуванню у них здорового способу життя, профі­лактика соціально-значущих захворювань;

- надання невідкладної консультаційної і першої медичної до­помоги дитині, яка опинилася у гострій кризовій ситуації;

- участь у проведенні місцевим органом виконавчої влади й ор­ганом місцевого самоврядування заходів для подолання безпритуль­ності;

- узагальнення досвіду роботи, розробка рекомендацій з питань проведення вуличної роботи з метою профілактики явищ безпри­тульності та бездоглядності дітей, усунення конкретних причин соціального дискомфорту, що викликають ці явища, сприяння фор­муванню соціально-прийнятної поведінки дітей, їх соціальної адаптації.

Завдання Центру реалізуються, основуючись на таких принципах діяльності: захист прав і інтересів дитини; комплексність послуг; адресність послуг; доступність послуг, індивідуальний підхід; добро­вільність; повага до особистості; конфіденційність; довіра; партнер­ство (Положення про Центр).

Центр виступає проміжною Ланкою між вуличним життям і поверненням до сімї (біологічної або опікунської) чи соціального закладу на більш тривалий термін перебування.

Центр здійснює діяльність, спрямовану на комплексну соціальну реабілітацію, консультування і соціальну підтримку безпритульних і бездоглядних дітей, а також членів їх сімей, родин або осіб, які заміняють, котрі належать до груп ризику або перебувають и скрутних життєвих обставинах. Сутність реабілітаційної діяльності зводиться до формування позитивної життєвої мотивації, здоро­вого способу життя, заохочення до трудової діяльності збереження цінностей сімейного виховання, подолання і профілактики безпри­тульності і бездоглядності, попередження соціально-значущих захво­рювань. Реабілітаційна діяльність передбачав три складові*, соціальна (поновлення чи допомога в навчанні; ресоціалізація, відновлення сімейних, родинних чи соціальних стосунків; профорієнтація; офор­млення документів на встановлення допомог, пільг, пенсій тощо; захист житлових прав і інтересів бездоглядних дітей); медична (допомо­га в організації медичного обстеження, санаторно-курортного ліку­вання; ситуативна й екстрена перша медична допомога); психологічна (корекція особистісних порушень і змін у пізнавальній сфері; норма­лізація функціонування сім’ї; реабілітація дітей, які пережили травма­тичний стрес, а також тих, хто вживає наркотичні речовини тощо).



В рамках діяльності Центру надаються такі види допомоги:

1. Медична та санітарно-гігієнічна допомога:

- долікарський огляд і долікарська медична допомога;

- перша медична допомога у випадку травм, гострих станів і захворювань;

- спрямування в медичні заклади для отримання кваліфікованої та спеціалізованої медичної допомоги;

- санітарна обробка проти педикульоза та сверблячки;

- гігієнічний душ;

- прання одягу;

- індивідуальне та групове консультування з профілактики ін­фекцій, що передаються статевим шляхом, ВІЧ/СНІД, контрацепції, наркозал ежності.

2. Соціальна допомога:

- консультування з соціальних питань (питання життєвлаилу- вання, призначення та виплати - - допомоги, захисту власності та інших прав);

- допомога в оформленні загублених або відсутніх документів;

- допомога в поновленні за місцем навчання, вступ до навчаль­ного закладу;

- супроводження клієнтів до державних закладів та організацій.

3. Психологічна допомога:

- психологічне консультування (індивідуальне та групове);

- психодіагностика;

- допомога в кризових станах;

- консультування та психотерапія сім'ї;

- профорієнтація.

4. Педагогічна допомога:

- організація та проведення дозвіллєвих заходів;

- допомога в навчанні в школі.

Крім вищеназваних видів діяльності, для реалізації покладених на Центр завдань його співробітники здійснюють вуличну роботу, що заохочує "дітей вулиці, які потребують соціальної реабілітації, до ре_ гулярного відвідування Центру; проводять соціально-психологічну та медичну діагностику, яка включає комплексну оцінку потреб дитини з урахуванням ситуації у сім’ї; розробляють індивідуальний план про­ведення комплексних корекційно-реабілітаційних заходів; спонукають до відновлення та формування побутових, санітарно-гігієнічних нави­чок, навичок спілкування; консультують дітей, а також членів їх сімей з питань виховання, законодавства, навчання, працевлаштування' вивчають причини соціальної дезадаптації І соціального дискомфор­ту, організовують діяльність з профілактики асоціальних дій І право­порушень; сприяють у захисті прав та представленні інтересів дітей; здійснюють заходи щодо соціально патронажу і моніторингу бездог­лядних дітей, а також членів їх сімей; взаємодіють зі структурними підрозділами місцевого органу виконавчої влади й органу місцевого самоврядування, закладами соціального захисту, охорони здоров'я, освіти з питань розв’язання проблем дітей або членів їх сімей; ве­дуть облік дітей, а також їх сімей, які належать до групи ризику дитя­чої безпритульності та бездоглядності, котрі користуються послугами Центру тощо.

Залучення дітей до Центру відбувається завдяки впровадженню інноваційного методу соціальної роботи — вуличної роботи або аут- рич-роботи. Такий вид діяльності передбачає виявлення безпритуль­них і бездоглядних дітей безпосередньо в середовищі їх проживання, встановлення з ними довірливих стосунків. Важливим етапом в організації вуличної аутріч-служби є картування території, тобто визначення місць проживання та проведення часу бездоглядних і безпритульних дітей.

Вулична робота з безпритульними та бездоглядними неповно­літніми починається зі збору інформації про дитину, з’ясування при­чин виходу на вулицю з метою складання індивідуальної програми допомоги. Наступними кроками є встановлення відносин співпраці з угрупуваннями вуличних дітей, надання їм різноманітних послуг, індивідуальна робота з дитиною щодо вибору власного майбутнього. Головним завданням вуличної соціальної роботи зз бездоглядними те безпритульними дітьми є сприяння у фор­муванні мотивації на повернення до сім7, на активну позицію У вирішенні власної долі. Враховуючи специфіку цього виду соціаль­ної вуличної роботи, слід зазначити, що вона має орієнтуватися на довгострокову стратегію допомоги “дітям вулиці".

Перший контакт з клієнтом Центру здійснює медичний праців­ник. Це є необхідною умовою не лише першого відвідання дитиною Центру, а й усіх наступних. Метою є виключення перебування в Центрі клієнтів з контагіозними захворюваннями, такими як педикульоз та сверблячка, а також у стані алкогольного сп'яніння. Після ог­ляду медичним працівником і санітарно-гігієнічних процедур дитина приєднується до діяльності інших відвідувачів та співробітників Центру.

Залучивши безпритульну чи бездоглядну дитину до Центру, з нею починає працювати вся команда закладу. Робота базується на методі ведення випадку, коли за конкретним клієнтом закріплений со­ціальний працівник, який координує діяльність всієї команди. В першу чергу неповнолітнього оглядає лікар, у разі потреби надає медичну допомогу чи направляє до стаціонарного відділу лікарні, якщо в ме­жах Центру лікування неможливе. Виявленням рівня розумового роз­витку, психологічних особливостей займається психолог. Педагог- вихователь спостерігає за дитиною у ігровій діяльності. Таким чином, проводиться діагностика за участю різних спеціалістів Центру.

Дитині, яка прийшла до Центру, може бути призначена зустріч з одним із співробітників Центру - спеціалістом із соціальної роботи, який відповідає за його випадок, з психологом чи педаго­гом. У такому випадку клієнт зустрічається з цим спеціалістом, щоб отримати консультацію, обговорити труднощі та подальші кроки з виконання плану діяльності щодо допомоги клієнту. Після цього відвідувач Центру може взяти участь у дозвіллєвих заходах, тренінгах чи групових заняттях. Так, в Центрі регулярно проводяться заняття по арт-терапії, тренінги для розвитку навичок комунікації та профілактики ризикованої поведінки, різноманітн свята тощо.

Раз на тиждень відбувається засідання консиліуму Центру за участю менеджера, соціального працівника, який відповідає за випа­док психолога, педагога-вихователя, аутрич-працівника та медика. Іноді проводяться відкриті консиліуми, на які запрошуються пред­ставники шкіл, ЦСССДМ, служби у справах дітей. На консиліумі спеціалістів розглядається конкретний випадок, а команда вирішує яка допомога потрібка клієнтові, відповідно вибудовується стратегія допомоги та етапи її здійснення. Причому, команда спеціалістів на­магається залучати до співпраці батьків дітей-клієнтів Центру чи осіб які їх замінюють. Однак, цей напрям роботи недостатньо розвинений.

Часто сім'ї рекомендується допомога психолога, яка має добро, вільний характер взаємодії. Для організованості співпраці з батьками-клієнтами Центру з ними підписується відповідна угода. Ступінь складності проблеми визначає тривалість роботи з випадком. Крите- рієм ефективності роботи вважається нормалізація взаємин дитини з родичами, по можливості, повернення дитини в сім'ю, школу чи влаштування до іншого закладу соціального захисту (притулку для дітей, центру соціально-психологічної реабілітації). Якщо проблема виходить за рамки роботи Центру, то її переадресовують до партнерських організацій.

Важливо пам'ятати, що надання послуг дітям і їх сім’ям здійсню­ється на підставі особистого звернення, направлення служби у спра­вах дітей, інших уповноважених структур. Спеціалісти Центру мають право відмовити в допомозі у разі: порушення клієнтом правил сус­пільного порядку та правил внутрішнього розпорядку Центру; невід­повідності запиту цілям і завданням діяльності Центру; якщо діти перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, пси­хічно хворі, із симптомами хвороби в гострому періоді або в періоді загострення хронічних захворювань; тим, хто вчинив правопорушен­ня і стосовно них є відомості про прийняте компетентними органами чи посадовими особами рішення про затримання, арешт або розмі­щення у приймальнику-розподільнику для неповнолітніх.

Центр соціально-профілактичної роботи з дітьми вулиці поки що діє як громадська організація, тому не має прав і законних повнова­жень на деякі види діяльності, такі як відвідання сім'ї, хоча у багатьох випадках подібні заходи необхідні. Представник Центру може відві­дати сім'ю лише за участю спеціалістів ЦСССДМ чи Служб у справах дітей.

Протягом року діяльності Центру в ньому отримали соціальну, медяну, психологічну допомогу 200 дітей. Причому 29 дітей-клієнтів вдалось перемістити у більш стабільні та сприятливі умови прожи­вання: чотирьох підлітків було влаштовано на навчання до профе­сійно-технічних училищ, трьох безпритульних дітей направлено у притулок для дітей, двох бездоглядних дітей — у Центр соціально- психологічної реабілітації, у 20 випадках досягнуто покращання пік­лування з боку біологічних батьків.

Досягти результатів у соціальній роботі з дітьми вулиці не зов­сім легко, оскільки, як Правило, вони проявляють надмірну гість, настороженість, неприйняття соціально-педагогічних впливів. Робота з ними потребує неабиякого терпіння, такту і гнучкості,

усвідомлення того, що результати будуть очевидні не відразу, Лише ці­леспрямоване довготривале спілкування з ними, включення їх у процес самореалізації приведуть до змін у їх побуті, соціальному існуванні.

Незважаючи на світове визнання, для України такий вид соціальних послуг як телефонне консультування порівняно молодий. Прига­даємо, перша служба невідкладної телефонної психологічної допомого "Телефон Довіри” (ТД) була заснована у 1983 р. в м. Дніпропетров­ську на базі психоневрологічного диспансеру, мережа служб невід­кладної телефонної допомоги молоді почала організовуватися при центрах соціальних служб для молоді на початку 90-х рр.

Як зазначають науковці і практики, сьогодні телефонне консуль­тування зіштовхується із широким спектром психологічних і соціаль­них проблем сучасних дітей. Значною мірою це пов'язане з тим, що сучасне покоління дітей е не тільки свідком, але й активним учасни­ком чотирьох таких значних соціальних зрушень, як надання рівних можливостей розвитку всім, незалежно від статі; радикальні зміни в системі освіти; феномен глобалізації; інформаційна революція. Водночас сьогодні чимало родин намагаються змінити домінуючий, авторитарний стиль виховання на той, що відповідає сучасним вимогам і уявленням про права дітей. Зазначене є чинниками того, що поступово телефонне консультування як форма психолого-терапевтичної, соціально-педагогічної допомоги набуває популярності у службовців та довіри у пересічених громадян.

Переважно абоненти звертаються на ТД з питань міжособистісних стосунків, особистісного росту та вирішення особистісних проб­лем; юридичних питань; з метою отримати переадресацію до органі­зацій та закладів соціальної сфери, які більш повно та компетентно можуть вирішити їхні проблеми (насамперед, якщо необхідне довго­тривале втручання психолога або соціального працівника, лікаря надання певної інформації, юридична допомога).

Варто зазначити, що більшість дзвінків дуже серйозні, є чимало суїцидного характеру. Тому повинно дуже гостро ставитися питання про рівень Підготовки телефонних консультантів, IX психологічний фах В т.ч. це стосується ТД, створених на місцях. Непрофесійна консультація не лише не допоможе дитині, дорослому, а навіть може зашкодити і такі випадки, на жаль, вже є. а це в свою чергу, знижує рівень довіри до державних служб, дорослих.

При можливості консультант ТД записує біографічні дані про абонента, який зазнав жорстокого поводження будь-якого виду, його місце проживання, дані про кривдника, до яких організацій абонент або його рідні вже зверталися і які результати це дало. За згоди абонента дані передаються для подальшого розгляду і втручання – до управління соціально-правового захисту Міністерства у справах сімї, дітей та молоді.

Розподіл звернень з приводу різних ВИДІВ насильства та жорстокою поводження такий;

- психологічно насильство - 12 (48 %);

- фізичне насильство 10 (40 %);

- сексуальне - 3 (12 %);

- економічно 0.

Важливо відзначити, що зростає непримиренність дітей і дорос­лих саме до психологічного насильства.

Практика свідчить, що для батьків, стурбованих поведінкою своїх дітей. інколи важливо просто отримати інформацію про те. як вони самі змогли б допомогти дитині. У цьому випадку консультант бере на себе просвітницьку функцію, залишаючи право вибору за батьками.

 


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!