Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






З . Соціальна місія спеціалізованих формувань волонтерського руху в Україні



Згідно з Положенням про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг, волонтерська діяльність у сфері надання соціальних послуг - це добровільна неприбуткова діяль­ність фізичних осіб-волонтерів, яка спрямована на надання допо­моги особам, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги, та сприяє самореалізації волонтера.

Волонтерська діяльність ґрунтується на таких основополож­них засадах, добровільність і доброчинність; законність; гуманність і гідність; спільність інтересів і рівність прав її учасників; гласність; відповідальність; конфіденційність.

Початок розгалуження мережі центрів соціальних служб для мо­лоді в Україні припадає в основному на 1992-1993 рр. Волонтерські служби при центрах соціальних служб для молоді поступово стали одним Із напрямів державної молодіжної політики.

Волонтери — люди, які віддають частину свого часу добрій спрві : Інколи годину на місяць, Інколи — годину на тиждень, а можливо весь Свій вільний час. Найчастіше доброволець працює в іншій установі Де Й отримує зарплату або навчається Волонтер не отримує матеріальної допомоги у вигляді зарплати, проте він має умови для розвитку власних здібностей, моральне задо­волення, усвідомлення власної необхідності тим, хто потребує допо- моги що він приносить користь, набуває нових знань, досвіду, вста­новлення особистих контактів та ін. Часто волонтерська діяльність - це прямий шлях до оплачуваної роботи, тут завжди є можливість виявити і зарекомендувати себе з кращого боку, спробувати себе в різних сферах діяльності та визначитися з вибором життєвого шляху.

Волонтерський Рух є, по суті, частиною будь-якого суспіль­ства. У загальному розумінні — це той внесок, який робиться людьми на засадах неприбуткової діяльності без заробітної платні, - без про­сування по службі, для добробуту та процвітання спільнот і суспіль­ства в цілому. Ця діяльність може набувати різних форм: від повсяк­денних форм взаємодопомоги до спільних дій під час кризи. Участь у волонтерському русі молоді дає можливість їй самореалізувати себе з однієї сторони, відчути себе причетними до участі у державних справах з другої сторони.

Роком виникнення волонтерського руху вважається 1859. Саме тоді французький письменник-журналіст Анрі Дюнам, вражений кри­вавими картинами битви при Сольферино, запропонував ідею ство­рення Червоного Хреста — організації, яка працювала б на волонтер­ських засадах і надавала першу медичну допомогу пораненим бійцям. Принципами, сформульованими Дюнаном, керуються сьогодні во­лонтерські організації у всьому світі.



Поняття "волонтер” і волонтерство є дуже широкими. В ос­нові добровільності покладена здатність однієї людини безкорисливо й, у більшості випадків, анонімно виконувати роботу на благо іншої

Тобто частину часу, енергії, знання, досвіду волонтер витрачає на виконання діяльності, яка приносить користь іншим людям чи суспільству в цілому.

Волонтерство — це діяльність, спрямована - на допомогу іншим, яка здійснюється не заради грошової компенсації, матеріаль­ної користі й не ґрунтується на примусі. Волонтер — це будь-яка фізична особа, у тому числі іноземні громадяни і особи без грома­дянства, які вносять свій внесок у розвиток волонтера, здійснюючи волонтерську діяльність.

Діапазон особистісних якостей людини дуже великий і широкий. У кожної людини свій характер, індивідуальні психічні властивості, власний життєвий досвід, який збагачується і нашаровується в про­цесі суспільної діяльності. Людина прагне удосконалити себе, знайти своє призначення і місце в житті. Волонтерська діяльність — це шлях самопізнання і самоперевірки. Тому у добровільній роботі беруть участь різні категорії волонтерів.

Основними ресурсами волонтерського руху є:

- учнівська молодь (учні старших класів шкіл і середніх спе­ціальних закладів);

- студентська молодь (студенти вищих навчальних закладів переважно з відділень педагогіки, психології, соціальної роботи тощо);

- фахівці (психологи, педагоги, соціальні працівники, соціальні педагоги, юристи, лікарі тощо);

- батьки та члени родин дітей і молоді;

- громадські організації.

Волонтери керуються такими принципами:

- визнають право на ствердження за всіма чоловіками, жінками та дітьми, незалежно від їхньої расової приналежності, віросповідан­ня, фізичних особливостей, відповідного соціального та матеріаль­ного становища;



- поважають гідність і культуру всіх людей;

- надають допомогу, безкоштовні послуги особисто або органі­зовано в дусі партнерства і братерства;

- визнають рівну важливість особистих і колективних потреб, сприяють їх колективному забезпеченню;

- ставлять перед собою мету перетворити волонтерство на еле­мент особистого процвітання, набуття нових знань і навичок, удоско­налення здібностей, стимулюючи для цього ініціативу і творчість лю­дей, надаючи кожному можливість бути творцем, а не користувачем, спостерігачем;

- стимулюють почуття відповідальності, заохочують сімейну, колективну і міжнародну солідарність.

В Україні існує давня традиція суспільної праці, взаємодопомоги, піклування про ближнього. Осіб, які працювали у цій сфері, називали Громадськими діячами, альтруїстами, доброчинцями, добровольцями ТОЩО- Настали нові часи І по-іншому стали називати таких людей — во­лонтери. У Законі України "Про соціальні послуги" поняття “волонтер" трактується як фізична особа, яка добровільно здійснює благодійну, неприбуткову та вмотивовану діяльність, що має суспільно корисний

характер.

За належністю до певної організаційної структури серед волон­терів України можна умовно виокремити тих, хто працює при центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (ЦСССДМ), а також волонтерів - членів різних громадських об'єднань (Всеукраїнський громадський центр “Волонтер”, Центр волонтеріату “Добра воля"тощо).

Серед волонтерів наичисельнішою групою є учні старших класів і середніх спеціальних закладів, студенти вищої школи. Волонтерами виступають також батьки, пенсіонери та спеціалісти, які безкоштовно надають різні види соціальних послуг.

Волонтерська діяльність як прояв милосердя і доброчинності буде існувати доти, доки існує потреба людей у тій чи іншій допомозі та обмежена державна участь у задоволенні потреб своїх громадян, їхній соціальній підтримці.

Роль волонтерства у соціальній сфері визнана на державному рівні, що знаходить своє підтвердження в окремих законодавчих до­кументах, зокрема у законах України “Про соціальну роботу з діть­ми та молоддю”, *Про соціальні послуги”, в яких добровільна праця волонтерів визнається як необхідна та суспільно корисна.

Особливість волонтерського руху в Україні полягає у тому, що найчисельнішою групою волонтерів, які працюють у соціальній сфе­рі, є учнівська та студентська молодь. Участь молодих людей у во­лонтерському русі дає їм змогу зробити особистий внесок у розв’язан­ня соціальних проблем, випробувати свої можливості, беручи участь у проектах і програмах соціальної спрямованості.

Теоретична й практична підготовка учнівської та студентської мо­лоді до волонтерської діяльності здійснюється у школах волонтерів. Школи волонтерів включають різноманітні форми, методи підготовки та навчання. Вони є інтегрованими структурами, де потріб­ний курс можуть собі вибрати і вже професійний волонтер і той. хто тільки починає працювати, де можна отримати комплексну систему знань або підвищити рівень фахової підготовки.

Символ волонтерів України — жовтий колір вбрання, який озна­чає тепло сонця, самовідданість і послідовність у бажанні зробити нав­колишній світ світлішим.

З 2001 р. системою Центрів Соціальних Служб для молоді ре алізовується комплексна програма “Всеукраїнська школа волон­терів*, оскільки волонтери займають невід'ємну частину у реалізації соціальних програм. Діяльність волонтерів при ЦСССМ здійснюється відповідно до програм: "Соціальна підтримка сім’ї”, “Профілактика негативних явищ у дитячому та молодіжному середовищі", “Праце­влаштування та вторинна зайнятість", “Підтримка військовозобов'язаної молоді* робити, а не що думати І робити.

Тренінгові цикли містять рольові вправи, інформаційні блоки а також ігри та вправи для стимулювання групової динаміки та научіння. На тренінгу опрацьовуються можливі форми добровільної допомоги, особливості мотивації до участі у волонтеріаті, а також окремі програми волонтерства.

Під час тренінгу створюється неформальне, невимушене спіл­кування, яке відкриває перед групою безліч варіантів розвитку і вирі­шення проблеми, заради якої вона зібралася. Як правило, учасники в захваті від тренінгових методів, тому що вони роблять процес на­вчання цікавим, необтяжливим.

Тренінг і традиційні форми навчання мають суттєві відмінності. Традиційне навчання більше орієнтоване на правильну відповідь, і за своєю сутністю є формою передачі інформації та засвоєння знань. Натомість тренінг, перш за все, орієнтований на запитання та пошук. На відміну від традиційних, тренінгові форми навчання повністю охоплюють весь потенціал людини: рівень та обсяг її компетентності (соціальної, емоційної, та інтелектуальної), самостійність, здатність до прийняття рішень, взаємодії тощо. Звичайно, традиційна форма передачі знань- не є сама по собі чимось негативним, проте в світі швидких змін і безперервного старіння знань, традиційна форма на­вчання має звужені рамки застосування.

Так само, як і будь-яке навчальне заняття, тренінг також має певну мету:

- інформування та набуття учасниками тренінгу нових навичок та умінь;

опанування новими технологіями;

- зменшення чогось небажаного (проявів поведінки, стилю неефективного спілкування, особливостей реагування тощо),

- зміна погляду на проблему*,

- зміна погляду на процес навчання як такий, що може приносити наснагу та задоволення;

- підвищення здатності учасників до позитивного ставлення до себе та життя;

- пошук ефективних шляхів вирішення поставлених проблем завдяки об’єднанню у тренінговій роботі різних спеціалістів, пред­ставників різних відомств, які впливають на вирішення зазначеної проблеми.

Тренінг сприяє інтенсивності навчання, результат якого досяга­ється завдяки власній активній роботі його учасників. Знання не пода­ються в готовому вигляді, а стають продуктом активної діяльності самих учасників.

Активною формою соціальної освіти у сфері волонтерської діяльності є самостійне навчання учасників волонтерського руху та інтенсивна їх взаємодія. Відповідальність за результативність навчального процесу несуть в однаковій мірі як ведучий, так і кожний учасник тренінгу.

Процес підготовки волонтерів є однією з форм соціальної осві­ти, його можна поділити на кілька етапів:

Підготовчий етап. Загальна інформація про волонтерську ді­яльність і “Школу волонтерів”:

- Історія волонтерського руху.

- Визначення понять “волонтерська діяльність’, “волонтер* (мо­тивація, знання, вміння, форми, методи, навички волонтера).

- Напрями волонтерської діяльності:

а) за сферами діяльності;

б) за проблемами;

в) за категоріями.

- Школа волонтерів (зміст, структура, система підготовки, на­вчальні плани та програми, учасники).

Перший етап. Пізнання себе: за допомогою соціально-психоло­гічних методів дослідження (ділових ігор, анкет, опитувальників, тестів, проективних малюнків, незакінчених речень тощо) визначити в учасників програми: самооцінку; темперамент; характер; комуніка­тивні здібності; організаторські здібності; рівень тривожності, рівень конфліктності; САН (самопочуття, активність, настрій).

Другий етап. Формування загальних знань, умінь, навичок: тре­нінг комун ікативності . тренінг поведінки; тренінг подолання конфлікт­ності; тренінг етичності; лідерський тренінг; тренінг релаксації та творчості; тренінг з техніки безпеки.

Третій етап. Формування спеціальних знань, вмінь і навичок наприклад, вуличної роботи і з зменшення шкоди осіб, які вживають наркотики (роботи, яка необхідна організації):

- специфіка роботи з групами ризику, розкриття змісту, мети завдань даної програми, принципів роботи з ін'єкційними спожива­чами наркотиків, методи та форми вуличної роботи, знання, вміння навички, техніка безпеки під час роботи тощо;

- принципи роботи з профілактики наркоманії, ВІЛ/СНІДу, ІПСШ

- особливості роботи з молодими наркоманами;

- напрями роботи з ВІЛ інфікованою молоддю;

- особливості реалізації програми профілактики ВІЛчнфекції серед ін'єкційних споживачів наркотиків;

- організація роботи на пункті “Довіра";

- особливості роботи з ін'єкційними споживачами наркотиків на мобільних пунктах “Довіра".

Форми роботи:

- дотримання техніки безпеки;

- специфіка вуличної роботи, заключний етап.

Закріплення здобутих знань. Організація тижневої практики ву­личної роботи під час рейдів. Вручення посвідчення волонтерові. Сфе­ри молодіжної участі: сім’я, школа, громада, громадські організації, держава, міжнародне життя.

Отже, волонтерство - це добровільний вибір, що визначаєть­ся особистими поглядами та позицією; активна участь громадя­нина у житті суспільства; самореалізація в суспільній діяльності в рамках різноманітних асоціацій, доброчинних організацій та гро­мадських об’єднань; сприяння покращанню якості та рівня життя, особистому розвитку та поглибленому почуттю солідарності; сприяння реалізації основних людських потреб заради справедли­вості та миру в суспільстві.

Попит на волонтерську працю зростає з кожним роком. З’явило­ся багато організацій в Україні, які займаються залученням і на­вчанням волонтерів або тих, що спеціалізуються лише на розвитку волонтерства. У 2006 р. було вперше проведено Всеукраїнський конкурс “Волонтер року". Конкурс проводився для того, щоб публічно подякувати волонтерам, а також, щоб продемонструвати приклади

волонтерської діяльності і цим самим надихнути Інших долучитися

до волонтерського руху. Щороку 5 грудня в Україні, якІ у всьому світі, відзначається Міжнародний день волонтерів. Динаміка розвитку во­лонтерського руху з моменту здобуття Україною незалежності свід­чить про постійний пошук студентами нових напрямів, форм і техно­логій участі у вирішенні соціальних проблем міста та області, розширення діапазону цієї участі та зв'язків з державними та недер­жавними соціальними службами. Стійкою с тенденція посилення професійної складової волонтерської діяльності, що, безумовно, під­вищує якість надання соціальних послуг. Усі ці позитивні зміни ство­рюють більш сприятливі умови для оптимальної соціалізації волон­терів.

 

4.Організація соціальної освіти у процесі підготовки молоді до сімейного життя й усвідомленого батьківства

В Україні в останні роки відбувається скорочення народжуваності, збільшення кількості розлучень, зростання кількості дітей, народжених поза шлюбом, зростання кількості цивільних шлюбів, майже повна відсутність знань у молоді про сімейне життя. Все це актуалізувало проблему підготовки молоді до створення власної сім'ї, а особливо старшокласників до майбутнього відповідального шлюбу, як основну проблему розвитку майбутнього суспільства. Покращання знань моло­ді про соціально-психологічні процеси, які відбуваються при станов­ленні молодої сім'ї, є однією з форм зміцнення майбутньої сім'ї.

Всі вищезазначені тенденції у розвитку сучасної сім'ї обумовлю­ють, на наш погляд, необхідність розробки нових підходів до процесу соціально) освіти з питання підготовки молоді до сімейного життя, а саме, розробку програм формування у старшокласників усвідомленого ставлення до сімейного життя. Численні дослідження соціологів, психологів, педагогів говорять про те, що стабільна сім’я може бути створена при певній готовності молодих людей до сімей­ного життя. Поняття “готовність до сімейного життя’ включає со- ціально-етичну, мотиваційну, психологічну і педагогічну готовність. Психологічна готовність до створення сімі - це наявність розвине­них навиків спілкування з людьми, єдність або схожість поглядів на світ і сімейне життя, уміння створити здоровий морально-психологіч­ний клімат в сім’ї, стійкість характеру і відчуттів, розвинених вольових якостей особи. Дослідження сучасної сім’ї свідчать про недостатній рівень готовності подружжя до шлюбу. І як наслідок - малодітність і

розлучення. Дві третини розлучень припадають на перші п’ять років шлюбу. Це спричиняється багатьма факторами: завищеними очіку­ваннями від шлюбу, особистісною незрілістю подружжя, комунікатив­ною некомпетентністю і т. ін. актуальною на сьогодні є спеціальна підготовка молоді до шлюбу і сімейного життя, яка передбачає: під­вищення відповідальності молоді у шлюбно-сімейних стосунках а також щодо батьківства; формування здорового способу життя через роз'яснення залежності сексуальності, можливості батьківства вщ наявності шкідливих звичок (куріння, алкоголізму, вживання нарко­тиків); формування психологічної компетентності щодо особливостей взаємин у сім’ї; висвітлення питань раціонального ведення господар­ства, ефективної організації бюджету сім’ї. Для підвищення рівня готовності молодих батьків до виконання виховної функції недостат­ньо використовуються можливості державних районних служб за місцем проживання молодих сімей, центрів соціальних служб для молоді, жіночих консультацій при поліклініках, громадських організа­цій, вітчизняних ЗМІ, видавництв. Конче необхідно ввести до шкіль­них і вузівських курсів навчання предмет “Сімейна педагогіка і психо­логія*. Підвищення уваги до молодої сім’ї, систематична і ціле­спрямована робота щодо формування її готовності до виконання виховної функції дозволить уникнути багатьох психолого-педагогіч- них проблем і значно підвищити рівень педагогічної культури сучас­них батьків і сім’ї в цілому.

Підготовка молоді до сімейного життя передбачає формування навичок здорового способу життя, психолого-педагогічних, юридичних, економічних, медичних знань з питань становлення особистості, фор­мування статево-рольової ідентифікації, розвитку комунікативних нави­чок, корекції особистих проблем, духовного виховання, створення власного іміджу, оволодіння знаннями медико-соціальних проблем алкоголізму, наркоманії, профілактики захворювань, що передаються статевим шляхом, планування сімї та збереження репродуктивного здоров'я молоді, профілактики вагітності, народження здорових дітей, розвитку сімейних традицій тощо.

Формами та структурою організації роботи з підготовки підлітків до шлюбного життя є мобільні курси, навчально-консультативні пунк- і ти (у тому числі виїзні у сільські місцевості), вечірні жіночі та юнацькі 1 гімназії, клуби для дівчат, кабінети ‘‘Довіри”; лекторії, дискусійні клу­би, діяльність спеціалізованих служб (Служба знайомств, Пошта І довіри, Школа молодого подружжя, Телефон довіри”) тощо. Для досягнення поставленої мети застосовуються такі форми роботи, як різноманітні комунікативні тренінги, тестування, індивідуально-групові

психологічні консультації, психологічний театр мініатюр, лекціґ та семінари, проектні методики, шоу-програми, тематичні КВК тощо. З метою створення і поширення інноваційних соціальних технологій організовуються експериментальні майданчики.

У 2000 р. в Україні, МОЗ України, Державний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і Дитячий Фонд ООН ЮНІСЕФ, роз­почали спільний проект "Дружні послуги для молоді". Метою проекту е формування в Україні мережі клінік для підлітків і молоді, які будуть впроваджувати у свою роботу нову модель медичної допомоги. Щоб забезпечити функціонування такої моделі допомоги, необхідно нала­годити співпрацю медиків, психологів, соціальних працівників, юрис­тів та забезпечити особливий, “дружній підхід" до підлітка.

Робота за методикою “дружності" передбачає неосудливий, від­критий і гнучкий підхід, створення теплої, дружньої атмосфери, зде­більшого неформальної, спроможної сформувати довіру у підлітка. Це також спільний пошук шляхів вирішення проблем підлітка, спрямова­ний на зміну ризикованої моделі поведінки на безпечну й відповідальну та збереження здоров'я молоді.

Згідно з проектом Дружні послуги для молоді", структурна мере­жа "дружніх” клінік передбачає створення в кожній області декількох “Клінік, дружніх до молоді’’ (КДМ) та одного базового центру, що здій­снюватиме координацію та організаційно-методичне керівництво ними. Рішення про створення базового центру приймалося на рівні обласної державної адміністрації. Відкрито базовий центр медико- соціальної допомоги дітям та молоді (далі - Центр), функціонує на правах структурного підрозділу.

Завданням Центру є надання медичної, психологічної допомо­ги в амбулаторних умовах і забезпечення соціального супроводу. Надання послуг у Центрі організовано дещо інакше, ніж у традицій­них поліклініках. Відмінність роботи Центру полягає у наступному: Центр надає широкий спектр послуг з можливістю отримання ком­плексної допомоги (медичної, психологічної допомоги та соціального й юридичного супроводу); у своїй роботі Центр реалізує принцип 'Друж­ності" (доброзичливості, доступності, добровільності, анонімності та конфіденційності).

Особливістю роботи Центру є командна співпраця фахівців Центру що є запорукою якісного надання відповідної' допомоги Ефек­тивність роботи Центру в значній мірі визначається правильним пі бором і навчанням персоналу (в т. ч. середнього медична)

В Україні лише розробляються теоретичні концепції Інтегративної медицини, тому немає практичного досвіду надання такої комплексної допомоги. Проте такий досвід надання медико-психо-соціальної допо­моги дітям і підліткам з успіхом реалізовується спеціалістами євро­пейських клінік, зокрема фахівцями дитячої університетської клініки м. Фрайбурга.

Основні напрями роботи Центру:

1. Забезпечення комплексного медичного обстеження та лікування із залученням лабораторної служби та інших фахівців.

2. Індивідуальне консультування з питань соматичного, психіч­ного, сексуального та репродуктивного здоров'я.

3. Специфічна профілактика та лікування невротичних, соматичного формних, поведінкових розладів, розладів особистості тощо.

4. Проведення психологічного консультування та тестування, надання психологічного супроводу.

5. Проведення індивідуальної та групової психотерапії.

6. Пропаганда та навчання здорового способу життя, проведен­ня навчальних інформаційних тренінгів для підлітків та молоді, залу­чення волонтерів до тренінгової роботи.

7. Співпраця з іншими медичними установами, соціальними службами та громадськими організаціями із залученням їх до реалі­зації програм послуг, дружніх до молоді.

Традиційна модель медичної допомоги не може вирішити весь спектр проблем підліткового віку. З метою забезпечення медичною допомогою цих категорій, необхідно впровадити нову модель медич­ної допомоги, в основі якої лежить надання медико-лсихо-соціальних послуг. Європейські країни вже тривалий час у медичній практиці з успіхом використовують сучасну медико-психо-соціальну модель допомоги. При вирішенні проблем така модель враховує і фізичні, і психологічні, і соціальні феномени, застосовуючи міжсекторіальний комплексний підхід. На сьогоднішній день у нашій країні розпочалась реорганізація медичної, психіатричної та психо-соціальної допомоги дітям і підліткам. МОЗ України, Державний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та Дитячий Фонд ООН ЮНІСЕФ розпочали спільний проект “Дружні послуги для молоді". Метою проекту е фор­мування по Україні мережі клінік для підлітків та молоді, які впрова­джуватимуть у свою роботу нову модель медичної допомоги. Струк­турна мережа таких клінік передбачає створення в кожній області декількох "Клінік, дружніх до молоді" (КДМ) та одного базового центру , що здійснюватиме координацію тз організаційно-методичне керівництво теми. Центр медико-соціальної допомоги ДІТЯМ та МОЛОДІ “Клініка, дружня для молоді", де з успіхом впроваджена мова модель медико-психо-соціальної допомоги, яка е вже одним п ваго­мих здобутків організації діяльносгі спеціалізованих формувань з проблеми створення соціальної освіти в молодіжному середовищі.


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!