Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Вибори: поняття та основні види. виборчі системи



Партійні системи.

Термін "партія (від лат. partio – ділю, розділяю) у перекладі з латини означає частину, якоїсь великої спільноти. Політична партія - це організована частина сус­пільства, члени якої об'єднуються з метою вибороти владу в державі та ут­римати її.

Політичні партії – це політична організація, яка об’єднує на добровільних началах людей зі спільними інтересами, що реалізуються в основоположних ідейних настановахі програмах з метою впровадження через оволодіння політичною владою та здійснення державного керівництва країною.

Перші згадки про політичні партії зустрічаються ще у мислителів Стародавнього світу. Так, грецький мислитель Арістотель писав про бороть­бу в VI ст. до н. е. в м. Аттиці між партіями педіеїв (великих землевласників, мешканців рівнини), параліїв (торговельно-ремісниче населення побережжя) і діакріїв (селяни, жителі гористої місцевості).

У Давньому Римі точилася боротьба між партією оптиматів (пред­ставники патриціанської знаті) та партією популярів (представники пере­важно сільських плебеїв). У середні віки існуючі політичні угрупування – "партії" – виступали тимчасовими об'єднаннями. Їх виникнення було наслідком боротьби мі різними верствами суспільства. Так, боротьба між Священною Римської імперією і папством у XII–XV ст. ст. вилилася у боротьбу між партією гіббелінів (представники інтересів торговельно-ремісничих верств, прихильники світської влади римського папи) і партією гіббелінів (захищати інтереси феодалів, виступали на підтримку сильної імператорської владі

Прототипи сучасних політичних партій з'явились у період ранніх буржуазних революцій. Проте повністю вони сформувалися у часи Великої Французької революції - конституціоналісти, жирондисти, якобінці. США після проголошення незалежності наприкінці XVIII – на початі XIX ст. виникли партії федералістів і антифедералістів. У Великобританії консервативна партія (відстоювала інтереси земельної аристократії та вищого духівництва англіканської церкви) заснована 1867 р., а ліберальна (репрезентувала інтереси дворянства, торговельної та фінансової буржуазії) сформувалася в середині XIX ст.

Політичні партії у сучасному розумінні остаточно сформувалися лише в середині XX ст. одночасно з еволюцією виборчого права в напрямку до утвердження прямих, рівних, загальних виборів при таємному голосу­ванні. У сучасному світі налічується понад вісімсот партій, які об'єдну­ють близько сотні мільйонів членів.



Перші наукові уявлення про партії пов'язані з такими мислителями та політичними діячами, як Ш.-Л. Монтеск'є, Ж.-Ж. Руссо, Дж. Вашинг­тон, Дж. Медісон, А. де Токвіль, Е. Берк. Істотне місце проблемам по­літичних партій приділяли мислителі початку XX сторіччя: М. Вебер, Г. Моска, В. Парето, Р. Міхельс, Дж. Бранс та ін.

Серед чинників, які викликають утворення політичних партій, такі:

• наявність у певних соціальних груп специфічних інтересів, реалізація яких вимагає утворення партій;

• різні погляди щодо політичного устрою суспільства та інших кон­кретних політичних питань;

• незадоволення частини суспільства своїм становищем та наявність нагальної потреби діяти, щоб змінити його;

• наявність міжнаціональних конфліктів та міжконфесійних протиріч, коли партії формуються насамперед навколо національних чи релігійних ідей.

Поява партій зумовлена об'­єктивними потребами розвитку суспільства; вони є центром кристалізації політичних інтересів, засобом контролю діяльності уряду, розвитку де­мократії, громадянського суспільства, формування громадської думки.

Уявлення про ту чи іншу партію дають:

1) мета партії – завоювання й здійснення влади окремо або в коаліції;

2) характер організації партії;

3) зміст ідеології партії;

4) діяльність партії щодо забезпечення соціальної бази, підтримки з боку населення.

За визначенням М. Вебера, партії у своєму розвитку пройшли три стадії: аристократичне угрупування, політичний клуб, масова партії. Проте ці стадії пройшли лише дві англійські партії - лібералів і консерваторів торів. Більшість політичних партій формувалися як масові.

На першому, аристократичному, етапі партії були своєрідними кланами, згрупованими довкола правлячої верхівки. До них входили вибрані члени найближчого оточення правителів. Етап політичного клубу пов'язаний з ускладненням соціально-політичної структури суспільства, виникненням плюралізму і конкуренції у сфері політики. Партії набувають чіткішої організації та ідейно-політичної побудови. З клубних структури виникло чимало буржуазних політичних партій. У другій половині ХІХ ст. у Європі виникають масові партії, які характеризуються великою кількістю членів, більшою організованістю, впливовістю на широкі верстви суспільства. Першою масовою партією було створене у 1861 р. Ліберальне товариство реєстрації виборів в Англії.



На еволюційно-історичному шляху розвитку партій можна виділити такі головні характерні етапи:

1) Зародження нової партії в надрах старої державної, законодавчої та політичної системи як відповідна реакція на загострення протиріч у суспільстві.

2) Боротьба партії за владу: пошук засобів, форм, методів, сил, здатних дестабілізувати та дискредитувати державний лад і правлячу партію; поразка або перемога усіх громадських сил, які стоять за нею і підтримують її.

3) Конструювання нового державного і законодавчого механізму: проведення кадрової політики, яка б відповідала інтересам правлячої партії; визначення своєї ролі в державному механізмі.

4) Формування матеріально-технічної бази діяльності партії та фінансових джерел її існування.

5) Систематична розробка партією головних напрямків її діяльності одночасним розвитком її організаційної структури, форм і методів роботи з метою запобігання загостренню протиріч.

Сучасні політичні партії характеризуються складною структурою, в якій можна, насамперед, виділити такі елементи, як: лідери партії, партійний апарат, ідеологи партії, рядові члени партії. Істотну роль у визначенні політичного впливу партії відіграє "партійний електорат", "симпатики", "меценати".

Ознаки політичних партій:

• певна тривалість існування в часі;

• наявність організаційної структури;

• прагнення влади;

• пошук народної підтримки.

За сучасних умов політичні партії стають ключовим елементом демок­ратії, рушійною силою процесів трансформаційних зрушень.

Функції політичних партій

Важливе місце у розумінні сут­ності партій та оцінці їхньої ролі у житті суспільства посідає визначення функцій політичних партій.

Так, американський політолог Л. Меркл називає такі головні функції політичних партій:

• підбір партійних і державних лідерів;

• рекрутування і соціалізація" нових членів;

• вироблення заходів щодо впливу партій на суспільні інституції та соціальне середовище;

• розв'язання внутрішніх партійних протиріч, які виникають у процесі діяльності та будь – якого роду інших внутрішніх проблем.

К. фон Бойме виокремлює чотири функції політичних партій:

• визначення мети;

• акумуляція та вираження соціальних інтересів;

• мобілізація та соціалізація громадськості у межах системи, особливо на виборах;

• "рекрутування" еліти та формування уряду.

 

Типи політичних партій

 

Типологія політичних партій здійснюється за різними критеріями. Виокремимо найголовніші критерії класифікації та типи політичних партій.

1. За типом організаційної структури виділяють: кадрові, масові, партії виборців .

2. За класовим характером і соціальною сутністю виділяють: робітничі, буржуазні, селянські, націоналістичні, конфесіональні .

3. За способом функціонування­ – демократичні, авторитарні, тоталітарні.

4. За ставленням до існуючого суспільного ладу – революційні, реформістські, ліберальні, консервативні.

5. За місцем і роллю в політичній системі – правлячі або неправлячі, легальні або нелегальні, опозиційні.

6. За місцем у спектрі політичних сил – ліві, центристські, праві.

7. За політичними цілями та ідеологією – комуністичні, соціал-демократичні, ліберальні, консервативні, націоналістичні та інші.

 

Вибори: поняття та основні види. виборчі системи.

Вибори як форма народного волевиявлення є одним із способів формування народом органів державної влади та місцевого самоврядування або інших інститутів. Це стосується насамперед формування представницьких органів законодавчої влади – парламентів, інституту президента, органів місцевого самоврядування. Вільні вибори є однією з основних ознак демократичності будь-якого суспільства. Практично неможливо уявити собі демократичну країну, в якій не існує виборів. Вибори дають змогу народу формувати владу, здійснювати контроль за виконанням її функцій.


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!