Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






ПОЧАТКОВА ОСВІТИ У СХІДНОУКРАЇНСЬКОМУ РЕГІОНІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX – НА ПОЧАТКУ XX СТ. ЯК ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА



 

Вступ

В умовах становлення та розвитку української держави, реформування освіти України з урахуванням її інтеграції в європейський культурній та економічний простір, що висуває нові завдання в галузі освіти й виховання підростаючого покоління, особливої актуальності набуває проблема розвитку початкової освіти в Україні. Закони України: «Про освіту», «Про початкову освіту» Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття») визначають основні засади розвитку початкової ланки вітчизняної освіти, спрямовують її на інтелектуальний, соціальний, духовний розвиток дитини, закладання основ для подальшого успішного навчання у середніх та вищих закладах освіти, розгортання процесів саморозвитку і самоосвіти. Виходячи з цього, можна наголосити на особливому значенні початкової освіти як своєрідної бази для входження людини у культурно-освітній простір та самореалізації у ньому.

Суттєвою умовою успішної реалізації цих завдань є не лише пошук нових дієвих теоретичних та практичних розробок щодо вдосконалення процесів навчання та виховання дітей у молодших класах, а й вивчення, узагальнення і творче переосмислення історико-педагогічного досвіду розвитку початкової освіти в Україні, зокрема досвіду прогресивної педагогіки другої половини XIX – початку XX століття, для якої характерні суттєві реформаторські зміни та перетворення в галузі освіти, та подальше використання його окремих положень для удосконалення та оновлення цієї ланки освіти. Тільки такий підхід до вирішення складних завдань виховання підростаючого покоління, основою якого є глибоке осмислення й усвідомлення історико-педагогічного досвіду, звернення до національних джерел педагогічної теорії та шкільної практики, методів та форм практичної діяльності вчителів початкової школи, може забезпечити реалізацію освітньо-виховної мети сучасної початкової освіти, а з нею сприятиме зростанню освітнього потенціалу усього суспільства.

Робота виконана за планом науково-дослідницької діяльності кафедри теорії і практики професійної освіти Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди.



Мета: актуалізувати питання вивчення теорії та практики розвитку початкової освіти у Східноукраїнському регіоні другої половини ХІХ – початку ХХ ст.

Об'єкт дослідження: історико-педагогічний аспект становлення початкової освіти у Східноукраїнському регіоні другої половини ХІХ – початку ХХ ст.

Предмет дослідження: вплив освітніх соціальних, політичних, економічних чинників на становлення та розвиток початкової освіти у Східноукраїнському регіоні другої половини ХІХ – початку ХХ ст.

Методи: загальнонаукові (аналіз, синтез, систематизація, зіставлення, класифікація історико-педагогічних джерел, архівних документів, матеріалів, періодичних видань досліджуваного періоду), що дозволило узагальнити та систематизувати погляди зарубіжних та вітчизняних педагогів на проблему, яка вивчається,; історичні (хронологічний, історико-типологічний, логіко-історичний), які дали можливість простежити становлення початкових шкіл у Східноукраїнському регіоні у другій половині XIX на початку XX ст. у динаміці, в часовому просторі й послідовності; порівняльно-історичний і системно-структурний – для зіставлення й порівняння подій, фактів, поглядів щодо означеної проблеми, характеристики питань організації навчання учнів початкових шкіл у досліджуваний період.

Результати дослідження.

Аналіз історико-педагогічної літератури, публікацій у періодичних виданнях досліджуваного періоду показав, що в працях видатних педагогів і просвітників минулого порушено чимало педагогічних питань, пов’язаних з розвитком початкової освіти, які не втратили своєї актуальності. Серед них :



ü  загальні питання розвитку освіти в регіоні, підготовки вчителів початкової школи (Г. Гіппіус, З. Кіпріянова, В. Бейєр, К Вентцель, К. Ліпілов);

ü  визначення сутності початкової освіти (М.Бунаков, Б.Грінченко, П.Каптерев, М.Костомаров, В.Острогорський, С.Русова, К.Ушинський та інші);

ü  аналіз вікових та психофізичних особливостей дітей молодшого шкільного віку, що визначають специфіку методів і форм навчання та виховання у початковій школі (В. Острогорський, М.Рубінштейн, М.Румянцев, С.Русова, К.Ушинський та інші);

ü  розкриття методичного аспекту навчання у початковій школі (А.Ведель, М.Дашевський, С.Миропольський, В. Острогорський, Д. Тихомиров, А.Сосновський та інші).

Серед робіт сучасних вчених з означеної проблематики слід відзначити: «Розвиток початкової освіти на Харківщині в другій половині XIX – на початку XX ст.» (Т. Кравченко, 1999), «Освіта та педагогічна думка Східноукраїнського регіону у XX столітті» (В. Курило, 2000), «Теорія та практика навчання образотворчого мистецтва учнів початкових шкіл Слобожанщини (друга половина XIX – початок XX ст.)» (В. Ворожбіт, 2001), «Теорія і практика навчання співу у початкових школах Слобожанщини (друга половина XIX – початок XX ст.)» (Н. Рудічєва, 2002) та ін. У наведених вище наукових працях відтворено еволюцію теорії та практики початкової освіти України та навчання окремим предметам в початкових школах Східноукраїнського регіону у другій половині XIX – на початку XX ст., виявлено і схарактеризовано провідні методи й організаційні форми навчання в початкових школах в досліджуваний період. Однак проведений аналіз численних наукових праць дозволяє зробити висновок про те, що на сьогодні в педагогічній науці недостатньо повно у історико-педагогічному аспекті розкрито проблему навчання молодших школярів, не узагальнено провідні ідеї вітчизняних та зарубіжних педагогів із зазначеної проблеми, не висвітлено зміст початкового навчання, а також практичний досвід навчання дітей в початкових школах Східноукраїнського регіону другої половини XIX – початку XX ст.



У зазначений період освіта регіону вже мала певні історично закладені традиції, що і визначили напрям її розвитку. Аналіз праць вчених [2; 3] показав, що ще наприкінці ХVII – на початку ХVІІІ століття на Лівобережній і Слобідській Україні у ряді міст i сіл були початкові школи, в яких навчалися діти городян, козаків і селян; грамоту поширювали також мандрівні дяки. У другій половині ХVІІІ століття внаслідок посилення національного гноблення й розорення селян та козаків більшість сільських шкіл на Лівобережній і Слобідській Україні припинили своє існування.

У 1786 році указом цариці Катерини II було затверджено "Статут народних училищ", за яким у повітових містах українських губерній були відкриті малі школи з дворічним курсом, а в губернських центрах – головні школи з 5-ти річним терміном навчання. Поряд з училищами в окремих селах існували так звані дяківки-приватні навчальні заклади, де вчителями були дяки [3]. У 1804 році царський уряд провів реформу шкільної освіти, за якою були встановлені такі типи освітніх закладів початкової ланки освіти: парафіяльне училище, повітове училище, а також середньої ланки: гімназія й університет [2]. Парафіяльні школи були підпорядковані духовному відомству. Парафіяльні (від слова парафія – село чи кілька навколишніх сіл, які були прикріплені до однієї церкви школи) були таких типів: школи грамоти, однокласні та двокласні. Школи грамоти були з однорічним курсом, однокласні – з двохрічним, а двокласні – з п’ятирічним курсом-навчання. У 1884 році Міністерством освіти видані “Правила про парафіяльні школи”, за якими ці школи почали називатися церковнопарафіяльними [5]. Цим ще раз було наголошено, що школи знаходяться цілком у віданні православної церкви. У середині – наприкінці ХІХ ст. цей тип початкових шкіл домінував у регіоні.

На розвиток початкової освіти у Східноукраїнському регіоні другої половини ХІХ – початку ХХ ст. вплинуло те, що у багатьох містах краю ще з початку ХІХ ст. діяли різноманітні навчальні заклади, що постачали вчительські кадри для початкових шкіл. Серед подібних закладів, що першими в Україні з'явилися у Харкові, Чернігові, Катеринославі, Новгороді-Сіверському, Полтаві, Херсоні, гімназії та інститути шляхетних дівчат.

Крупні освітні заклади краю, під патронатом Міністерства освіти, займалися і влаштуванням початкових шкіл. Так, у 1805 р. у Харкові відкрився перший в Україні університет, який здійснюючи керівництво навчальними закладами Харківського навчального округу, відіграв значну роль у розвитку культури, науки, освіти і початкової школи. У 1885 р. у віданні цього університету було 136 парафіяльних училищ, 116 повітових училищ і 13 гімназій [2].

Завдяки бурхливому розвитку освіти у регіоні к кінцю ХІХ ст. в Україні, крім церковнопарафіяльних шкіл та початкових шкіл Міністерства освіти, діяли й школи інших відомств, наприклад школа торгового мореплавства у Херсоні, школа виноградарства в Криму, школи садівництва в Полтаві, Катеринославі та інших містах. Після скасування-кріпосного права у розвитку початкової освіти на Україні значну роль відігравали земства, створені внаслідок земської реформи 1864 року. Земства також відкривали і на свої кошти утримували початкові школи – так звані земські, а також організовували вчительські курси.

Педагогічний досвід, накопичений у на протязі ХІХ ст., у Східноукраїнському регіоні активно збагачувався ідеями видатних вітчизняних педагогів та склав основу подальшого розвитку теорії та практики навчання і виховання у початкових школах краю. В цей період закладалися основи становлення та розвитку початкової освіти, що і відбувся у другій половині століття. В цей період кількість початкових шкіл у Східноукраїнському регіоні зросла у 12 разів (порівняно з серединою століття), однак вони не задовольняли потреби народу в початковій освіті [2; 4]. Аналіз документів, що належать тому часу, показує проблеми, з якими стикалася початкова освіта у період свого становлення:

1. Низький рівень грамотності населення, за переписом населення 1897 року на Україні 75% населення було неписьменним [2; 3].

2. Незадовільна якість навчання у початкових школах. Найпримітивнішу освіту давали церковнопарафіяльні школи, які й у 1900 р. становили 80% від усіх початкових шкіл. У занедбаному стані були парафіяльні школи. На їхнє утримання держава коштів не відпускала. Спеціальних шкільних приміщень не було. Навчання в них обмежувалося читанням, початками арифметики та вивченням молитов. У цих школах вивчались предмети: Закон Божий, який викладали, як правило, священнослужителі, російська мова, слов’янська мова, історія, арифметика, географія, письмо, церковні співи [5].

3. Низький рівень підготовленості вчителів початкових шкіл, яких за архівними даними готували лише декілька навчальних закладів, оскільки, стан вищої педагогічної освіти в Україні був ще незадовільним, а усі вищі навчальні заклади зосереджувалися у крупних містах: Києві, Харкові, Одесі й Катеринославі.

4. Розгалуженість системи управління діяльністю початкових шкіл, що унеможливлювало створення єдиних вимог до якості початкової освіти, ускладнювало перевірку успішності роботи вчителів, глибини та міцності знань учнів.

5. У підросійській Україні в усіх початкових і середніх школах навчали російською мовою за навчальними планами і програмами, що діяли по всій Росії [4]. На розвиток освіти на цих територіях значною мірою впливала русифікаторська політика царизму.

Пошук шляхів усунення зазначених труднощів становлення початкової освіти другої половини ХІХ – початку ХХ ст., що виникали на тлі бурхливого розвитку Східноукраїнського регіону, зумовив особливий інтерес накопиченого у той період історико-педагогічного матеріалу для сучасних вчених. Отже, вивчення теорії та практики розвитку початкової освіти у Східноукраїнському регіоні другої половини ХІХ – початку ХХ ст. є актуальною історико-педагогічною проблемою.

Висновки.

У ході дослідження встановлено, що на організацію педагогічної праці вчителя початкової школи у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. позитивно вплинули такі соціально-політичні та економічні умови, як скасування кріпацтва та проведення реформ головних аспектів життя суспільства; загострення національно-політичних, економічних, соціокультурних суперечностей у суспільстві , що призвело до шкільних реформ 60-х рр. ХІХ ст. У цей час створено початкову народну школу, яка була представлена переважно міністерськими, земськими і церковнопарафіяльними школами.

Встановлено, що негативно позначилось на організації педагогічної праці вчителів початкової школи недостатнє фінансування шкільної мережі, важке економічне становище населення, недостатня кількість шкіл, відсутність національної школи, невідповідність політики влади в галузі народної початкової освіти потребам соціально-економічного та гуманітарного розвитку. Низький соціальний статус вчителя початкової школи, його матеріальна незабезпеченість, правова незахищеність не сприяли самостійній творчій праці, вдосконаленню педагогічної майстерності, призводили до плинності кадрів.

Перспективи подальших досліджень у даному напрямі.

Усвідомлюючи багатогранність обраної теми і враховуючи обмежені рамки роботи, дослідження не претендує на повне висвітлення теми. До перспективних напрямів подальших наукових розробок відносимо вивчення підготовки педагогічних кадрів, організації діяльності, зміст та методи навчання у початкових школах Східноукраїнського регіону другої половини ХІХ – початку ХХ ст.

Література.

1. Акимов В. Земская работа по подготовке народных вчителей // Журнал Министерства Народного Просвещения. – 1915. – №4. – С. 145-183; №5. – С. 1-25; №6. – С. 129-167.Курило В.С., Подов В.И. Образование в Донбассе (ХІХ начало ХХ вв.) – Луганск: ЛДПУ, 1999. – 114 с.

2. Любар О.О., Стельмахович М.Г., Федоренко Д.Т. Історія української педагогіки. – К.: Інститут змісту і методів навчання МО України, 1999. – 356 с.

3. Столярчук Т. О. Боротьба українських вчителів та просвітителів за право навчання у народній школі рідною мовою у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття // Наукові записки ТДПУ. Серія: Педагогіка. – 2003. – №1. – С. 70-75.

4. Столярчук Т. О. Організація праці народних вчителів у церковнопарафіяльних школах у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття // Наукові записки ВДПУ. Серія: Педагогіка і психологія. – 2004. – Вип. 9. – С. 155-160.

5. Фатальчук С.Д. Передумови виникнення гімназійної освіти Східноукраїнського регіону в другій половині ХІХ – на початку ХХ століття. // Дійсність – думка – дослід. Матеріали 1-ї загальноуніверситетської конференції молодих учених, присвяченої 60-річчю звільнення м.Слов’янська від німецько-фашистських загарбників і 12-й річниці незалежності України / Відп. ред. проф.Глущенко В.А.– Слов’янськ: Видавничий центр СДПУ, 2004. – С. 32–34.


Просмотров 657

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!