Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Способи тлумачення норм права;



1. Мовне (граматичне) - з'ясування змісту правової норми через досвід її словесного формулювання на підставі лексичних, морфологічних, синтаксичних норм мовознавства.
2. Логічне - з'ясування змісту правової норми завдяки безпосередньому використанню законів і правил формальної логіки.
3. Систематичне - з'ясування змісту правової норми залежно від місця, що його посідає правова норма в системі інших норм права.

4. Історико-політичне - з'ясування суті правової норми на основі дослідження процесу її прийняття за певних історичних умов.
5. Спеціальне юридичне - аналіз норми, яка містить юридичну термінологію, розуміння її конструкції з позиції юридичної науки.

114.Функції тлумачення норм права;

пізнавальна функція - вона випливає із самого змісту;

конкретизаційна функція - при тлумаченні правові розпорядження найчастіше конкретизуються, уточнюються з урахуванням конкретних обставин;

регламентуюча функція - тлумаченням у формі офіційного роз'яснення як би завершується процес нормативної регламентації суспільних відносин; правозабеспечувальна функція - деякі акти тлумачення видаються для забезпечення єдності й ефективності правозастосовницької практики;

сигнализаторськая функція - тлумачення нормативних актів дозволяє знайти їхні недоліки технічного і юридичного характеру.

Тлумачення норм права як юридична діяльність служить задачам забезпечення законності й підвищення ефективності правового регулювання.

115. Офіційне тлумачення норм права та його види;

Офіційне тлумачення буває автентичним, легальним і відомчим.Надаеться компетентним органом чи посадовою особою на підставі службового обов'язку Автентичне тлумачення проводиться тим органом, який створив дану норму права. Воно є найбільш компетентним і авторитетним, оскільки орган, який створив правову норму, може найточніше розкрити її зміст.
Легальне тлумачення правових норм дається спеціально на те уповноваженим органом.
Відомче тлумачення здійснюється керівництвом центральної установи того чи іншого відомства, коли воно дає офіційну відповідь на запити підвідомчих організацій і підприємств з трактування і застосування повноважень та урядових нормативних актів.



116 Неофіційне тлумачення норм права та його види;

Неофіційне тлумачення - роз'яснення норм права, що дається неуповноваженим суб'єктом, а тому позбавлене юридичної сили і не тягне за собою юридичних наслідків.
Поділяється на доктринальне, компетентне та буденне.
Неофіційне доктринальне тлумачення - це наукове роз'яснення правових актів, змісту і цілей правових норм, яке міститься в теоретичних планах, науковому аналізі права в монографіях учених, науково-практичних коментарях. Коли мова йде про доктринальне тлумачення, то мається на увазі науковий характер і ступінь систематизації правової ідеології. Воно може бути систематизованим і несистематизованим
Систематизоване тлумачення являє собою більш високий ступінь наукової розробки питань права.
Несистематизоване тлумачення виражається в наукових гіпотезах, ідеях, які потребують перевірки, доповняльної аргументації, приведення до системи.
Компетентне (професійне) тлумаченнядається юристами (наприклад, адвокатами). Професійне тлумачення здійснюється також членами самокерованих недержавних організацій, для яких роз'яснення змісту закону є професійним обов'язком.
Буденне тлумачення дається особами, які виражають цим правові почуття, емоції, уявлення, і думки в їх спілкуванні під дією права.



117.Акти тлумачення норм права;

Офіційне тлумачення може бути автентичним, легальним і відомчим.

Автентичне тлумачення проводиться тим органом, який створив дану норму права. Воно є найбільш компетентним і авторитетним, оскільки орган, який створив правову норму, може найточніше розкрити її зміст.
Легальне тлумачення правових норм дається спеціально на те уповноваженим органом.
Відомче тлумачення здійснюється керівництвом центральної установи того чи іншого відомства, коли воно дає офіційну відповідь на запити підвідомчих організацій і підприємств з приводу трактування і застосування окремих повноважень та урядових нормативних актів.

Акт офіційного тлумачення норм права (інтерпретаційно-правовий акт) — офіційний документ уповноваженого державного органу чи посадової особи, а також міжнародної установи, чию юрисдикцію визнала держава, якій належить сам акт, що містить роз'яснення змісту норм права.

118.Правова поведінка: поняття та види;

Правова поведінка - це соціальна поведінка особи свідомо вольового характеру, яка є врегульованою нормами права і спричиняє юридичні наслідки.

Юридичне нейтральна поведінка не є правовою. Правова поведінка -ОЗНАКИ:

1) має соціальне значення як соціальне корисна (правомірна поведінка) або як соціальне шкідлива (правопорушення

2) має зовні виражений характер у вигляді дії або бездіяльності. Дія безпосередньо впливає на відносини між суб'єктами.

3) має свідомо вольовий характер, тобто припускає усвідомлення обставин і можливість здійснювати волю: спрямовувати свою поведінку і керувати своїми вчинками;

4) регулюється правовими нормами, що містяться в текстах правових актів

5) має властивість спричиняти юридичні наслідки, оскільки пов'язана з:

а) реалізацією суб'єктом своїх інтересів (досягнення особистих цілей, задоволення потреб); б) реакцією держави на результати правової поведінки .



Правова поведінка складається з елементів - правових вчинків. Елементи правового вчинку (суб'єкт, суб'єктивна сторона)називають складом правової поведінки.


119. Правомірна поведінка: сутність та види;

-регулюється соціальними, в тому числі й правовими нормами. Та нормативна поведінка людей, що регулюється нормами права, називається правовою поведінкою. Складається здвох протилежних видів:

1) поведінка правомірна;

2) поведінка протиправна .

Правомірна поведінка - це суспільно корисна, необхідна, бажана і допустима поведінка індивідуальних і колективних суб'єктів, яка не суперечить приписам правових норм або основним принципам права певної держави, нею гарантується та охороняється.

Ознаки :1) виражає об'єктивну можливість і необхідність;2) виражає бажаність і допустимість;

3) гарантується і охороняється державою;4) відповідає вимогам норм права.

ВИДИ:1) за сферою суспільних відносин - економічна, політична, соціальна тощо;

2) за суб'єктами - діяльність державних органів, громадських об'єднань, соціальних спільнот,

3) за суб'єктивною стороною .

принципова звичайна конформістка маргінальна

4) за об'єктивною стороною - дія або бездіяльність;

5) за формою зовнішнього прояву - фізична, вербальна, письмова;

120.Правопорушення: поняття та види;

Правопорушення - це соціально небезпечне або шкідливе, протиправне, винне діяння деліктоздатного суб'єкта ,яке передбачене діючим законодавством і за нього встановлена юридична відповідальність.
Правопорушення відрізняється від правомірної поведінки і діяльності наступними ознаками:
1) це суспільне небезпечне діяння;2) це протиправне діяння 3) винне протиправне діяння;
4) юридичне карне діяння;5) наявність причинного зв'язку між протиправними діяннями і наслідками.
Всі правопорушення поділяються на дві групи: кримінальні злочини і проступки. Проступки в свою чергу поділяютьсяна адміністративні правопорушення, конституційні, фінансові, цивільно-правові, дисциплінарні земельні, екологічні, процесуальні, шлюбно-сімейні.

121.Ознаки правопорушення;

Правопорушення --це суспільне небезпечне або шкідливо неправомірне (протиправне) винне діяння, яке спричиняє юридичну відповідальність.

ознаки:

1) має протиправний, неправомірний, характер, тобто суперечить нормам права, чиниться всупереч праву, є свавіллям суб'єкта; являє собою порушення заборон, зазначених у законах і підзаконних актах.

2) є суспільна шкідливимабо суспільно небезпечним (посягання на життя людини). (злочин) - основна об'єктивна ознака, що відрізняє правомірну поведінку від неправомірної. Юридичний аспект шкідливості виражається в порушенні суб'єктивних юридичних прав і обов'язків або перешкоді їх виконанню. 3) виражається в поведінці -- протиправній дії (крадіжка, розбій, наклеп, образа) або бездіяльності (недбалість, прогул, залишення особи в безпомічному стані). 4) має свідомо вольовий характер, тобто в момент вчинення правопорушення залежить від волі і свідомості учасників, перебуває під контролем їх волі і свідомості, здійснюється ними усвідомлено і добровільно.

5) є винним 6) є кримінальним, тобто спричиняє застосування до правопорушника заходів державного примусу, заходів юридичної відповідальності у вигляді позбавлень особистого, організаційного і матеріального характеру.

Склад правопорушення;

Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності.

Структура складу правопорушення:

Об'єкт правопорушення;-життя, здоров, честь, свобода

Об'єктивна сторона правопорушення;-обставини

Суб'єкт правопорушення;

Суб'єктивна сторона правопорушення-мета, мотив,вина.

123.Юридична відповідальність: поняття та підстави;

Юридична відповідальність - це різновид соціальної відповідальності.

В юридичній науці існує двоаспектне розуміння юридичної відповідальності:

позитивний (проспективний, або заохочувальний) аспект -передбачає заохочення - за виконання корисних для суспільства та держави варіантів поведінки на рівні, що перевищує загальні вимоги (негативний(ретроспективний, або охоронний) аспект -передбачає покарання - за правопорушення.

Юридична відповідальність - це передбачені законом вид і міра державно-владного (примусового) зазнання особою втрат благ особистого, організаційного і майнового характеру за вчинене правопорушення.

Підстави юридичної відповідальності - це сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність можливою тa повинною. Слід розрізнятипідставипритягнення до юридичної відповідальності і підстави настання юридичної відповідальності.

Підстави притягнення до юридичної відповідальності - це сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність можливою.

Підстави настання юридичної відповідальності - це сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність повинною.

124.Види юридичної відповідальності;

установлюється компетентними органами держави і пов'язана із здійсненням державного примусу. Юридична відповідальність - це передбачене чинним законодавством і застосоване до винної особи примусових заходів (особистого, майнового або організаційного характеру) за вчинене правопорушення. поділяється на: 1) перспективну (позитивну); 2) ретроспективну (негативну). Позитивна юридична відповідальність - це сумлінне виконання своїх обов'язків громадянським суспільством, правовою державою, колективом людей та окремою особою. Ретроспективна юридична відповідальність - це специфічні правовідносини між державою і правопорушником внаслідок державно-правового примусу.

види :- кримінальна відповідальність- заходи державного осуду у вигляді позбавлення або обмеження особистого, майнового або іншого характеру (покарання). адміністративна відповідальністьполягає у застосуванні до винних фізичних чи службових осіб адміністративних стягнень за адміністративні правопорушення. цивільна відповідальністьполягає у застосуванні до фізичних чи юридичних осіб цивільно-правових стягнень за порушення договірних зобов'язань, заподіяння позадоговірної майнової шкоди. дисциплінарна відповідальністьполягає у застосуванні адміністрацією підприємств, установ, організацій заходів дисциплінарного впливу на працівника за вчинення дисциплінарних проступків.

 

 


125. Сутність позитивної юридичної відповідальності;

В.Н.Кудрявцев вважає, що юриди­чна сутність позитивної відповідальності полягає в обов’язку і що поведінка суб’єкта, за який він несе відповідальність,суспільно корисна і пра­вомірна, а головним елементом такої відповіда­льності єпокарання .

Під позитивною юридичною відповідаль­ністю деякі автори розуміють правомірну діяль­ність, певний внутрішній стан індивіда, відчуття самодисципліни, свідомості тощо. А на думку П. Недбайла така відповідальність виникає у людини вже тоді, коли він приступає до виконання обов’язків, а нетільки тоді, коли він їх не вико­нує, діє всупереч їм .

Позитивна юридична відповідальність - це сумлінне виконання своїх обов'язків громадянським суспільством, правовою державою, колективом людей та окремою особою.

126. Сутність ретроспективної юридичної відповідальності;

Ретроспективна відповідальність наступає саме в силу того, що суб'єкт своїми діями порушує відносини юридичної відповідальності, чинить безвідповідально. Тому ретроспективна юридична відповідальність - це теж правові відносини, але конкретні, індивідуалізовані, що виникають на підставі правопорушення.

Ретроспективна юридична відповідальність - це визначені правом несприятливі наслідки, що настають для конкретної особи у зв язку з вчиненням нею правопорушення.

Ретроспективна юридична відповідальність - це специфічні правовідносини між державою і правопорушником внаслідок державно-правового примусу, що характеризуються засудженням протиправного діяння і суб'єкта правопорушення, покладення на останнього обов'язку витерпіти позбавлення і несприятливі наслідки особистого, майнового, організаційного характеру за скоєне правопорушення.

127. Принципи юридичної відповідальності;

Законність.Юридична відповідальність застосовується відповідно до вимог матеріального й процесуального права.

Невідворотність.Юридична відповідальність повинна бути обов'язковим слідством якого-небудь правопорушення.

Обґрунтованість.Застосування мір юридичної відповідальності припускає попереднє встановлення об'єктивного існування всіх фактів, що мають значення для прийняття цих мір

Справедливість.Застосування мір юридичної відповідальності припускає, що за одне правопорушення наступає одна відповідальність (відповідного виду);

Доцільність.Застосува мір юр відповідальності припускає:

128. Мета і функції юридичної відповідальності;

Мета юридичної відповідальності - це конкретний вияв загальних цілей права, серед яких виділяють регулювання і охорону суспільних відносин.
Головними цілями юридичної відповідальності, що випливають із загальних цілей права, є: 1) забезпечення нормального функціонування механізму правового 2) охорона існуючого державного ладу та суспільного порядку; 3) утвердження законності і захист правопорядку; 4) захист прав і свобод громадян від незаконних порушень; 5) покарання винного у скоєнні правопорушення; Головними функціями виступають регулятивна і охоронна. Підставами юридичної відповідальності є: 1) факт скоєння правопорушення; 2) наявність у діях особи складу правопорушення; 3) наявність відповідної правової норми, яка передбачає притягнення до юридичної відповідальності за певне правопорушення 4) акт застосування .

129.Законність та правовий порядок: порівняльна характеристика;

Законність - це комплексна політико-правова категорія, що відображає правовий характер організації суспільно-політичного життя, органічну взаємодію права та влади, права та держави. Це визначення характеризує основні риси законності як самостійної категорії:

- це критерій оцінки правового життя суспільства;

- це принцип, метод і режим неухильного виконання норм права;

- це категорія, що має визначений зміст.

Основними чинниками змісту законності є її вимоги, тобто моменти, сторони, з яких вона складається.

Основними вимогами законності є наступні:

1. Верховенство права 2. Верховенство закону 3. Рівність перед законом 4. Неухильне дотримання правових актів

Правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Правовий порядок — це стан упорядкованості, урегульованості, організованості суспільних відносин, який утворюється, існує і функціонує внаслідок фактичної реалізації правових норм відповідно до принципу законності.Зміст правопорядку виражається в його спрямованості на захист прав і свобод людини, забезпечення нормальних умов життєдіяльності суспільства, верховенства права в державному і суспільному житті. Правопорядок існує один і він є єдиним у країні.

130.Державна дисципліна та її види; Дисципліна пов'язана з діяльністю (поведінкою) особи. В ній відбиваються: 1) вимоги суспільства до індивідів і колективів; 2) соціальна оцінка поведінки людини з погляду її відповід­ності інтересам суспільства, законності, правовій культурі. Види дисципліни: · державна - виконання державними службовцями вимог, що ставляться державою; • трудова - обов'язкове додержання учасниками трудового процесу встановленого розпорядку; • військова - додержання військовослужбовцями правил, вста­новлених законами, військовими статутами, наказами; • договірна - додержання суб'єктами права договірних зобо­в'язань; • фінансова - додержання суб'єктами права бюджетних, по­даткових та інших фінансових розпоряджень;

технологічна - додержання технологічних розпоряджень у процесі виробничої діяльності та ін. Державна дисципліна - це режим панування закону у взає­мовідносинах органів держави, посадових осіб, інших уповнова­жених суб'єктів, який ґрунтується на вимогах до кожного су­б'єкта виконувати свої обов'язки, не перевищувати своїх повно­важень, не посягати на права, не зачіпати інтересів інших суб'єктів, проявляти ініціативу і відповідальність у дорученій справі. Державна дисципліна, законність і правопорядок тісно по­в'язані між собою, тому що державна дисципліна неможлива без додержання і виконання законів і свідомого позитивного став­лення державних службовців до встановленого правопорядку. Державна дисципліна реалізується в сфері здійснення функ­цій держави, її органів, установ, підприємств, її види: планова, фінансова, службова дисципліна та ін.


131. Гарантії законності.

Гарантії законності - це умови суспільного життя і заходи, що вживаються державою для забезпечення режиму законності і стабільного правопорядку.

Загальносоціальні та спеціально-соціальні.

Загальносоціальні гарантії законності:

1) економічні; 2) політичні. 3) ідеологічні.

Спеціально-соціальні гарантії законності :юридичні та організаційні.Юридичні гарантії законності створюються в результаті діяльності, законодавчих, виконавчих, правоохоронних і судових органів влади, спрямованої на запобігання правопорушенням та їх припинення.

Юридичні гарантії законності за найближчими цілями такі:1) превентивні (запобіжні) - 2) припиняючі - спрямовані на припинення виявлених правопорушень: затримання, арешт, обшук, підписка про невиїзд;3) відновлюючі - виражаються в усуненні або відшкодуванні негативних наслідків правопорушень: примусове стягнення аліментів, примусове вилучення майна із чужого незаконного володіння;4) каральні, або штрафні, - спрямовані на реалізацію юридичної відповідальності правопорушників: покарання особи, винної у вчиненні равопорушення.

Юридичні гарантії законності за суб'єктами застосування:- парламентські; президентські;- судові;- прокурорські;- адміністративні (управлінські);- контрольні;- муніципальні

132. Правосвідомість.

Правосвідомість - одна із форм суспільної свідомості. Свідомість людини, відображаючи об'єктивні потреби суспільного розвитку, є передумовою і регулятором поведінки людини. Свідомість додає цілеспрямованого характеру людській діяльності.

Свідомість як система включає різні форми відображення суспільних відносин: політичні, правові, етичні, філософські, релігійні. Всі формиbсуспільної свідомості є взаємозалежними і справляють взаємний вплив одна на одну.

Правосвідомість становить відносно самостійну сферу (ділянку) свідомості:- суспільної;- групової;- індивідуальної.

. Правосвідомість має бути властива не тільки творцям юридичних норм, законодавцям, а й усім громадянам держави.

Правосвідомість - це система ідей, уявлень, емоцій і почуттів, яківиражають ставлення індивіда, групи, суспільства до чинного, минулого табажаного права, а також до діяльності, пов'язаної з правом.

Ключовий пункт правосвідомості - усвідомлення людьми цінностей природного права, прав і свобод людини і оцінка чинного права з погляду його відповідності загальнолюдським цінностям, що знайшли закріплення в міжнародних документах про права людини. Правосвідомість не тільки виражає ставлення індивіда до правової дійсності, а й спрямовує її на певні зміни в правовому середовищі, прогнозує і моделює їх.

133. Елементи правосвідомості.

Правосвідомість - це система відображення правової дійсності в поглядах, теоріях, концепціях, почуттях, уявленнях людей про право, його місце і роль у забезпеченні свободи особи та інших загальнолюдських цінностей. Правосвідомість є специфічною формою суспільної свідомості.

елементи:1.Правова психологія - правові почуття, настрої, інші емоційні сприйняття правових явищ.У структурі правової психології виділяють: -сталі частини (настрої, почуття, переживання);-пізнавальні частини (правові емпіричні знання, уявлення, погляди);-емоційні складові (правові емоції, почуття, настрої);-регулятивні елементи (правові звички, традиції).

2. Правова ідеологія - знання, уявлення, поняття про зміст права, що формуються в результаті правового виховання та юридичних наукових досліджень.У структурі правової ідеології виділяють такі складові:- правові ідеї, теорії, переконання;

- правові поняття, правові категорії;- правові принципи.

3. Правова поведінка - це вольова сторона правосвідомості, яка становить процес перетворення норм права в реальну правову поведінку.У структурі поведінкової частини правосвідомості виділяють такі елементи:- мотиви правової поведінки;- правові установки,

134. Види правосвідомості.

Правосвідомість - це система відображення правової дійсності в поглядах, теоріях, концепціях, почуттях, уявленнях людей про право, його місце і роль у забезпеченні свободи особи та інших загальнолюдських цінностей.

Перший рівень - повсякденна правосвідомість, притаманна більшості членів суспільства, формується в повсякденному житті у сфері правового регулювання. Вона складається стихійно, під впливом особистого досвіду.Повсякденна правосвідомість - уявлення, емоції, настрої з приводу права і законності, що поширені серед загалу.

Другий рівень - професійна правосвідомість, яка складається в ході спеціальної підготовки та в процесі здійснення практичної юридичної діяльності. Це правосвідомість юристів-практиків. Професійна правосвідомість - поняття, уявлення, переконання, традиції, стереотипи, що складаються в середовищі професіоналів-юристів.

Третій рівень - науково-теоретична правосвідомість, яка притаманна вченим-юристам, які займаються вирішенням теоретичних питань у правовій сфері. Формується на базі широких і глибоких правових узагальнень, знань

закономірностей тощо.

За суб’єктами (носіями) правосвідомість поділяється на індивідуальну (належить окремим індивідам) і колективну (притаманну окремим суспільним групам, класам, верствам суспільства). Колективну правосвідомість треба відокремлювати від масової, яка характерна для нестабільних, тимчасових об’єднань людей - мітингів, демонстрацій. Для характеристики макроколективів використовують поняття суспільної правосвідомості (правосвідомість населення країни, нації, народності).

135. Функції правосвідомості.

Правосвідомість -елемент правової системи, поєднані з її іншими елементами: системою права, системою законодавства, юридичною практикою, правовою культурою тощо.

Функції правосвідомості - це основні напрямки її впливу на правові явища, правову систему в цілому. Основні функції правосвідомості:

1) когнітивна (пізнавальна, інформаційна) - припускає знання права, поінформованість про нормативні акти, зміст юридичних норм; без інформації про закон не може бути і ставлення до нього.

2) правостворююча (ціннісна, емоційна) - припускає ціннісне ставлення до законодавства, співвіднесення правових норм зі своїми поглядами на правове, обов'язкове, необхідне. Ця функція свідчить про те, що нормативно-правові акти виступають як зовнішнє вираження правосвідомості суспільства і законодавчих органів держави;

3) регулююча (настановна) - припускає співвідношення поведінки людей зчинною в суспільстві системою правових розпоряджень; мотиви і настановистосовно поведінки, врегульованої правом - відповідно до правових дозволень і заборон


136. Правова ідеологія.

Правова ідеологія - це система правових принципів, ідей, теорій, концепцій, що відображають теоретичне (наукове) осмислення правової дійсності, усвідомлене проникнення в сутність правових явищ. Це концептуально оформлена, логічно систематизована, теоретично і науково осмислена правосвідомість. Інтелект є провідним елементом правової ідеології. Сучасна правова ідеологія ґрунтується на системі теорій, ідей і принципів: теорії соціальної правової держави, принципу поділу влади, теорії народного суверенітету, визнання пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими, принципу верховенства права, переваги загальновизнаних норм міжнародного права над нормами національного права та ін.

Правова ідеологія і правова психологія можуть містити в собі інтелектуальні та емоційні елементи, але в різних пропорціях, а також як істинні, так і помилкові (міфологізовані) знання про правову дійсність.

137. Правова психологія.

Правова психологія -це сукупність почуттів і емоцій, що виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до права, правових явищ. Це неусвідомлене або не до кінця продумане ставлення до права, правових явищ, що й є правосвідомістю, яка походить з повсякденної практики у процесі зіткнення з конкретними юридичними ситуаціями, а тому формується

здебільшого стихійно, спорадично, безсистемне, тобто правова психологія не осмислена теоретично, не упорядкована логічно. В ній провідним елементом є емоції, а не понятійні форми відображення правової дійсності.

правові практичні знання, правові уявлення, правові погляди

правові звички, правові традиції, правові звичаї

рухомі, емоційні

пізнавальні, передбачають самооцінку, тобто вміння критично оцінити свою поведінку з погляду її відповідності праву

нерухомі, стійкі, виступають як регулятори поведінки

139.Правовий нігілізм та форми його прояву.

Однією із цілей правової освіти є подолання правового нігілізму - антипода правової культури. Правовий нігілізм породжує правопорушення, утому числі кримінальні злочини.

Правовий нігілізм - це деформований стан правосвідомості особи, суспільства, групи, який характеризується усвідомленим ігноруванням вимог закону, цінності права, зневажливим ставленням до правових принципів і традицій, однак виключає злочинний намір.

Явища правового нігілізму (невизнання законів, негативне ставлення до права) - найбільш поширена і укорінена форма деформації правосвідомості населення в державах з авторитарним і тоталітарним режимами.

Найбільш яскравими та очевидними формами правового нігілізму є такі:

1. прямі умисні порушення чинних законів і інших нормативно-правових актів 2. Загальне недотримання або невиконання юридичних норм, 3. Видання суперечливих, паралельних або навіть взаємовиключаючих правових актів, 4. Конфронтація представницьких і виконавчих структур влади на всіх рівнях. 5. Порушення таких прав людини, як право на життя, честь, гідність, житло, майно, безпеку.

140. Правова культура: поняття та зміст.

Право, як мораль і релігія, є інститутом культури, визначається її змістом. Усі юридичні норми є нормами культури, однак не всі норми культури перетворюються на юридичні норми.

Правова культура тісно пов'язана з загальною культурою народу, ґрунтується на її засадах, служить відображенням рівня її розвитку.

Правова культура — це сукупність правових знань та цін­ностей, що відповідають рівню досягнутого суспільством стано­вища у правовій сфері, правильне розуміння приписів норм права та свідоме виконання їх вимог. Основними показниками рівня правової культури вважають:1) досягнення якісного стану юридичної охорони та захисту прав і свобод людини і громадянина;2) ступень впровадження у практику суспільного і державного життя принципів верховенства права і закону;3) рівень правосвідомості громадян та посадових осіб, 4) якість системи законодавства5) стан законності у суспільстві, 6) рівень ефективності роботи правозастосовних, зокрема, правоо­хоронних органів та їх посадових осіб;7) стан розвитку юридичної науки,

Залежно від носія правової культури розрізняють три її види:

1) правову культуру суспільства;

2) правову культуру особи;

3) правову культуру професійної групи.

141. Правове виховання: поняття, форми, методи.

Правове виховання - це цілеспрямований постійний вплив на людину з метою формування у неї правової культури і активної правомірноїповедінки.

Сутністю правового виховання є формування правової настанови на узгодження прагнень і сподівань особи з інтересами і сподіваннямисуспільства, тобто процес вироблення непохитних правових ідей і принципів у правосвідомості виховуваних, формування правової культури.

Об'єктом правового регулювання є головним чином відносини - вольові акти поведінки особи, а об'єктом правового виховання, виховною функцією права - її свідомість: думки, почуття, уявлення. До форм правового виховання відносяться:правове навчання (спеціальна підготовка і навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в школі);правова пропаганда (правове виховання населення у лекторіях, громадських консультаціях, телебаченням, іншими засобами масової інформації і т. д.);правове виховання правопорушників правозастосувальними (правоохоронними) органами (правовиховна діяльність органів внутрішніх справ, суду, прокуратури, органів, що виконують покарання, і ін);юридична практика (особливо важлива для практикуючих студентів, які отримують знання в результаті безпосередньої участі у правозастосовчій діяльності) Методи правового виховання - це різноманітні прийоми педагогічного, психологічного та іншого впливу на виховуваних. До них відносять, перш за все, переконання і примус, особистий приклад, заохочення

142. Механізм правового регулювання: поняття та елементи.

механізм - систему правових засобів і форм (норми права, правовідносини, акти реалізації і застосування норм права та ін.), тоді як правовий вплив здійснюється за допомогою системи неюридичних засобів - ідеологічних, психологічних, інформаційних та інших механізмів

Механізм - є певною системою взаємодіючих між собою елементів, серед яких виділяють правові засоби (норми, суб'єктивні права та юридичні обов'язкитощо), способи (дозволи, заборони і зобов'язання) та форми (дотримання, виконання і використання);

Широкий підхід: наявністю сукупності елементів, які беруть участь у процесі впорядкування суспільних відносин, а саме:

- норма права, яка визначає моделі можливої та необхідної поведінки суб'єктів суспільних відносин;

- нормативно-правовий акт - юридичні факти - конкретні життєві обставини, які спричиняють дію норми права;

- правовідносини - юридична відповідальність -

Другий підхід до елементної будови механізму правового регулювання є вузьким та включає лише елементи, які складають основу регулятивноїфункції права. Серед них виділяють: норми права, нормативно-правові акти, правовідносини, реалізацію права, законність.


Просмотров 543

Эта страница нарушает авторские права




allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!