Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Поняття та види ЗЕД договорів ,їх умови



Порядок розгляду спорів про порушення антимонопольного закон-ва Укр.

При перевірці суб’єкта господарювання або при розгляді заяви про порушення антимонопольного законодавства проводиться аналіз щодо виявлення ознак порушення. Висновки такого аналізу можуть бути негативними (ознак порушення антимонопольного законодавства не виявлено) або позитивними. У першому випадку здійснюється відмова у прийнятті заяви до розгляду, у другому – заява або матеріали перевірки приймаються до розгляду. Після цього ретельно аналізується склад порушення, збираються докази, визначається мета дій, які становлять зміст порушення відносно впливу на стан конкурентного середовища. Висновки мають дати відповідь про наявність або відсутність порушення антимонопольного законодавства. Позитивна відповідь дає підстави для розпорядження державного уповноваженого про початок розгляду справи. Після цього проводиться копітка робота по збору доказів порушення антимонопольного законодавства. У ході цієї роботи здійснюються такі операції: 1) визначення становища суб’єкта господарювання – можливого порушника на ринку; 2) опис дій, що мають ознаки порушення; 3) виявлення мети, з якою здійснювалися такі дії; 4) аналіз товарного ринку й стратегії конкуренції; 5) оцінка впливу на конкурентне середовище; 6) збір документальних доказів наявності порушення; 7) кваліфікація ознак порушення. Якщо в результаті дослідження виявлені необхідні ознаки порушення, проведена кваліфікація порушення у відповідності до Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності», то матеріали справи із спеціально підготованим поданням віддаються для прийняття рішення державному уповноваженому. Останній може запропонувати такі варіанти дій: 1) прийняття рішення по справі; 2)направити матеріали справи на додаткове дослідження; 3) припинити розгляд справи за недоведеністю ознак порушення або за його відсутністю; 4) передати матеріали справи для прийняття рішення відповідним органам.



71.Основні засади провадження ЗЕД згідно з ЗУ «Про ЗЕД»

Основним законодавчим актом, який закріплює правові засади здійснення зовнішньоекономічної діяльності вітчизняними суб'єктами господарювання, є Закон України від 16 квітня 1991 року "Про зовнішньоекономічну діяльність". Цей Закон визначає основні правові та організаційні засади здійснення ЗЕД в Україні і спрямований на удосконалення правового регулювання усіх видів ЗЕД, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, надання послуг відповідно до загальновизнаних засад, принципів, норм і правил міжнародної торгівлі та зобов'язань, взятих Україною в рамках міжнародних угод.

Вихід підприємств на світовий зовнішній ринок - закономірність розвитку ринкової економіки. Діяльність підприємств на світовому ринку пов'язана з міжнародною виробничою й науково-технічною кооперацією, експортом і імпортом товарів і послуг. Вона також включає вивіз капіталу в формі інвестування в іноземні підприємства і залучення іноземних інвестицій, створення спільних з іноземними юридичними особами підприємств. У законодавчих актах України зовнішньоекономічна діяльність визначається як діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, як на території України, так і за її межами.

Надання підприємствам права самостійно виходити на світовий ринок, установлювати прямі зв'язки з іноземними партнерами створює умови для зростання ефективності їх функціонування насамперед через появу нових фінансових і технічних можливостей, більш швидкого оновлення матеріально-технічної бази виробництва, збільшення його експортного потенціалу завдяки підвищенню якості продукції, її конкурентоспроможності. Це відкриває перед підприємствами нові можливості розширити ринок збуту своєї продукції, збільшити кількість робочих місць, а це - прямий шлях до підвищення рентабельності та "виживання" в умовах конкуренції.



Принципи та суб’єкти ЗЕД.

Принципи зовнішньоекономічної діяльності - це керівні начала, що визначають спрямованість правового регулювання зовнішньоекономічних відносин.Спеціальні принципи ЗЕД закріплює ч. 2 ст. 377 ГК, з деталізацією переліку у ст. 2 ЗУ "Про зовнішньоекономічну діяльність".1. Принцип суверенітету народу України у здійсненні
зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у:

-виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати ЗЕД на території України, керуючись законами України;

-обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі міжнародних економічних відносин.

2. Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у:

-праві суб'єктів ЗЕД добровільно вступати у зовнішньоекономічні
зв'язки;

-праві суб'єктів ЗЕД здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинним законодавством України;

-обов'язку додержувати при здійсненні ЗЕД порядку встановленого законами України.

Але, існують і обмеження - ліцензування зовнішньоекономічних операцій (ст. 16 ЗУ "Про зовнішньоекономічну діяльність"), заборона окремих видів експорту і імпорту (ст. 17 ЗУ "Про ЗЕД"), встановлення державної монополії на експорт (імпорт) певних товарів (ст. 20 ЗУ "Про ЗЕД") та ін.

3. Принцип юридичної рівності і недискримінації, що полягає у:

-рівності перед законом всіх суб'єктів ЗЕД незалежно від форм власності при здійсненні ЗЕД;

-забороні будь-яких, крім передбачених Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів ЗЕД, а також іноземних суб'єктів господарювання за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

-неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом.

4. Принцип верховенства закону, що полягає у:

-регулюванні ЗЕД тільки законами України;

-забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що створюють для суб'єктів ЗЕД умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.

Протиріччя: відповідно до ст. 7 ЗУ "Про ЗЕД" - коло засобів регулювання ЗЕД широке і включає як акти державних органів різної юридичної сили, так і акти недержавних суб'єктів, однак п. 9 ст. 92 Конституції України встановлює, що виключно законами визначаються засади ЗЕД.

5. Принцип захисту інтересів суб'єктів ЗЕД, який полягає у тому, що
Україна як держава:

-забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів ЗЕД та іноземних суб'єктів господарювання на її території згідно з законами України;

-здійснює рівний захист всіх суб'єктів ЗЕД за межами України згідно з нормами міжнародного права;

-здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами тільки відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права.

6. Принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів вказує на необхідність забезпечення правовими засобами економічної рівноваги при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, обміну рівними вартостям, недопущення фіктивного експорту з метою отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість тощо.

Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є: - фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України; - юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності; - об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність; - структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України; - спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України; - інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

Поняття та види ЗЕД договорів ,їх умови.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) — матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на визначення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається
суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у
простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним
договором України чи законом. Повноваження представника на
укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може
випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших
підстав, які не суперечать Закону. Дії, які здійснюються від
імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності
суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим
на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта
зовнішньоекономічної діяльності.

В міжнародних зовнішньоекономічних відносинах розрізняють такі основні договори: торговельні, контингентні (угоди про товарообіг), кредитні, товарні, про міжнародні розрахунки, про економічне промислове та науково-технічне співробітництво, міжнародний фінансовий лізинг, договір франчизи, з будівництва комплексного промислового об’єкта, про надання технічних послуг, а також міжнародні угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), про торгівельні аспекти прав на інтелектуальну власність (ТРІПС), з торгівлі послугами (ГАТС) тощо. Вони також є головними міжнародно-правовими актами у межах Світової організації торгівлі (СОТ).

Основною метою цих договорів є створення у світі ліберальної і відкритої торговельної системи, яка дасть змогу підприємствам країн – членів торговельну діяльність на засадах добросовісної конкуренції.


Просмотров 359

Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!