Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Поняття й види груп. Характеристика груп



Группа - конкретная общность людей, вовлеченных в типичные для них виды и формы деятельности и объединенных системой отношений.

Поведение и деятельность людей в группах регулируются общими целями, нормами, ценностями. Главные признаки группы:

- содержание и характер совместной деятельности;

- цели и задачи совместной деятельности - определенный тип отношений между лицами в группе;

- внешняя и внутренняя организация;

- принятые в группе нормы и ценности;

- осознание принадлежащими к группе лицами своей причастности к ней, наличие "мы-чувства";

- наличие групповых атрибутов (название, символы и т.д.).

1.2. Виды групп .

Общепринятой является классификация групп по статусу:

- формальные;

- неформальные.

Формальная - группа, имеющая состав, зафиксированный в официальных документах (бригада, экипаж, отдел). Неформальной является группа людей, объединяемых по вкусам, нормами поведения, интересами. Типичный пример: музыкальные и спортивные фанаты, дворовые подростковые компании.

По характеру взаимодействия различают группы:

- контактные;

- условные.

В контактных (реальных) группах взаимодействие происходит непосредственно между членами группы. В условных группах взаимодействие между членами группы происходит опосредованно (через газеты, письма, выступления на радио и телевидении).

Группе присущи следующие общие закономерности: 1) группа неизбежно будет структурироваться; 2) группа развивается (прогресс либо регресс, но динамические процессы в группе происходят); 3) флуктуация, изменение места человека в группе может происходить неоднократно.

По психологическим характеристикам различают:

- группы членства;

- референтные группы (эталонные), нормы и правила которых служат для личности образцом.

Референтные группы могут быть реальные или воображаемые, но они всегда выступают как источник норм или правил, к которым человек хочет приобщиться.

Можно провести классификацию групп с точки зрения специфики распространения информации и организации взаимодействия между членами группы. Так, выделяют:



1. пирамидальную группу , которая является:

а) системой закрытого типа;

б) построена иерархически, т. е. чем выше место, тем выше права и влияние;

в) информация идет в основном по вертикали, снизу вверх (отчеты) и сверху вниз (приказы);

г) каждый человек знает свое «жесткое» место;

д) в группе ценятся традиции;

е) руководитель этой группы должен заботиться о подчиненных, взамен они беспрекословно подчиняются;

ж) такие группы встречаются в армии, в налаженном производстве, а также в экстремальных ситуациях;

2. случайную группу, в которой каждый принимает решения самостоятельно, люди относительно независимы, двигаются в разные стороны, но что-то их объединяет. Такие группы встречаются в творческих коллективах, атакже в ситуации рыночной неопределенности типичны для новых коммерческих структур;

3. открытую группу , в которой каждый имеет право на инициативу, но все вместе открыто обсуждают вопросы. Главное для них — общее дело. Свободно происходит смена ролей, присуща эмоциональная открытость, усиливается неформальное общение людей;

4. группу синхронного типа, когда все люди находятся в разных местах, но все двигаются в одном направлении, так как все знают, что надо делать, у всех один образ, одна модель, и хотя каждый двигается сам, но все синхронно в одном направлении, даже без обсуждения и согласования.



76.Особливості організаційного конфлікту визначаються трьома моментами :

· Відмінності в обсягах соціальних систем. У порівнянні з суспільством організація більш локальна і проста система, це система скоординованого поведінки, де правила, регулятори, стандартні процедури і т.п., це всього лише механізми скоординованого поведінки. Це дозволяє говорити про керованість, можливості прогнозування конфліктних ситуацій;

· Рольова структура організацій. Важливим є той факт, що люди в процесі входження в організацію жертвують частиною своєї свободи і роблять це з метою досягнення особистих і організаційних цілей, тобто на перший план висуваються професійні якості і посадове становище, а також певна «несвобода» виконання своїх ролей. Роль працівника в організації - це набір очікуваних поведінкових стереотипів, пов'язаних з виконанням конкретної роботи. Ці очікування залежать насамперед від положення, займаного індивідом, а не від його особистих характеристик, і будуть однаковими для всіх індивідів, що займають цю позицію Розуміння ролей дає нам можливість дізнатися про те, як люди усвідомлюють, що вони повинні робити в якійсь конкретній ситуації. Цим ролям властиві кілька характеристик. По-перше, робочі ролі незалежні, вони виконуються кожним, хто займає конкретну соціальну позицію. По-друге, вони мають пряме відношення до трудового поведінці, пов'язаній з виконанням завдання. По-третє, робочі ролі можуть бути важко сумісні один з одним. Проблема полягає у визначенні того, хто визначає, що від кого очікується. Нарешті, ролі швидко вивчаються і можуть мати значний вплив як на соціальні позиції, так і на трудову поведінку працівників. Велика частина того, що ми думаємо і робимо, визначається нашими ролями.

· Організація - це «замкнута громада». Управління організацією включає в себе координацію людських і матеріальних ресурсів для досягнення формальних цілей організації. Організаційна структура це загальна сума методів, якими організація поділяє свій трудовий процес на окремі завдання і, потім, домагається координації між цими завданнями.

У структурі організації виділяють горизонтальну і вертикальну диференціацію. Горизонтальна диференціація відноситься до способу в якому різні завдання виконуються в організації поділяються і групуються на окремі принципи. Існують різні види горизонтальної диференціації: по виконуваній роботі, по виробленому продукту, по споживчим групам, за місцем розташування. Горизонтальна диференціація може призвести до конфлікту інтересів, оскільки групи, сформовані за різними критеріями, переслідує різні цілі. На додаток до горизонтальної диференціації, організації також розділені вертикально. Вертикальна диференціація визначається кількістю рівнів влади, ступенем розділеності управлінських спеціальностей. Ступінь вертикальної диференціації виявляє помітний вплив на задоволеність роботою членів організації.


Просмотров 751

Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2021 год. Все права принадлежат их авторам!