Україна в роки революції в Російській імперії 1905-1907 рр

ТЕМА 18. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.

Економічний розвиток

Промисловість:

- високі темпи розвитку;

- переважання іноземного капіталу;

- нерівномірний розвиток регіонів (концентрація виробництва на Лівобережжі та Південній Україні);

- 70% промисловості зорієнтоване на видобуток сировини;

- 1900 – 1903 р. – економічна криза зумовлена перевиробництвом, яка охопила в найрозвинутіші галузі промисловості в Україні, зокрема металургійну і кам’яновугільну. Економічна криза сприяла посиленню концентрації виробництва й утворенню монополій;

- поява наприкінці ХІХ – початку ХХ століття монополій (монополізація виробництва).

Монополія – це об’єднання підприємств однієї галузі, яке панує на ринку.

Види монополій:

Трест – об’єднання підприємств, які повністю втрачають свою самостійність.

Синдикат – об’єднання підприємств, які зберігають виробничу самостійність, а для комерційної діяльності створюють спільне підприємство – синдикат.

Картель – об’єднання, у якому підприємства зберігають виробничу та фінансову самостійність.

Концерн – багатогалузеве об’єднання із злиттям банківського та страхового капіталу.

У Наддніпрянській Україні переважали синдикати («Продвагон», «Продамет», «Продвугілля»…)

Сільське господарство

Столипінська аграрна реформа 1906 – 1911 рр.(П.Столипін – міністр внутрішніх справ та голова Ради міністрів Російської імперії):

- розбивалися селянські общини і земельний наділ переходив до селянина в приватну власність;

- земля ставала товаром;

- передбачалася ліквідація аграрного перенаселення шляхом заохочення переселення в східні райони Росії;

Наслідки реформи суперечливі:

- зростання с/г виробництва;

- поширення товарних відносин у с/г;

- розшарування селянства (10-15% селян стали заможними, 50% - залишалися бідними);

- міграція населення на Далекий Схід, до Сибіру, Середньої Азії.

Створення українських політичних партій Наддніпрянської України

Україна в роки революції в Російській імперії 1905-1907 рр.

Причини революції:

1. Низький рівень життя більшості населення.

2. Важкі умови праці робітників.

3. Малоземелля селян.

4. Самодержавство.

5. Поширення соціалістичних ідей.

6. Російсько-японська війна.

Основні революційні події:

9 січня 1905 р. – «Кривава неділя» - розстріл царськими військами мирної робітничої демонстрації в Петербурзі (вбито і поранено 5 тис. чол.) – початок революції.

У результаті розпочалися робітничі та селянські повстання по всій Росії (також і в Україні), створюються місцеві Ради депутатів, які перебирають владу в свої руки. Спроба царської влади силою придушити революцію була невдалою. Починаються виступи проти влади в армії та на флоті:

У червні 1905 р. в Одесі повстання моряків на броненосці «Потьомкін» на Чорноморському флоті.

18-21 грудня 1905 р. – «Сорочинська трагедія» - жорстоке придушення повстання жителів с. Великі Сорочинці Полтавської губернії. Письменник Володимир Короленко відобразив ці події в нарисі «Сорочинська трагедія».

Жовтень 1905 р. – Жовтневий усеросійський політичний страйк «Геть самодержавство».

17 жовтня 1905 р. – видання царем Миколою ІІ Маніфесту про скликання Державної Думи та надання політичних прав та свобод.

Державна Дума – назва парламенту (законодавчого органу влади) в Російській імперії.

Перша Державна Дума була обрана навесні 1906 р. Українські політичні партії за виключенням УДРП бойкотували вибори, оскільки виступали за продовження революції до переможного кінця і повалення царизму. Від України було обрано 102 депутата. Українці для захисту своїх інтересів створили в Думі парламентську громаду (42 особи), яку очолив І.Шраг.

Перша Державна Дума була розпущена царем 8 липня 1906 р.

У січні 1907 р. відбулися вибори в Другу Державну Думу. Українці знову створили власну фракцію (47 депутатів). Українська громада вимагала автономії, запровадження української мови тощо.

Друга Державна Дума була розпущена царем 3 червня 1907 р. (Червневий переворот) через звинувачення в підготовці державного перевороту. Був виданий новий виборчий закон, за яким до Думи потрапляли лише ті політичні сили, які підтримували царя.

Революція зазнала поразки.