![]() Дисциплины:
Архитектура (936) |
Україна в роки революції в Російській імперії 1905-1907 рр
ТЕМА 18. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ НА ПОЧАТКУ ХХ СТ. Економічний розвиток
Промисловість: - високі темпи розвитку; - переважання іноземного капіталу; - нерівномірний розвиток регіонів (концентрація виробництва на Лівобережжі та Південній Україні); - 70% промисловості зорієнтоване на видобуток сировини; - 1900 – 1903 р. – економічна криза зумовлена перевиробництвом, яка охопила в найрозвинутіші галузі промисловості в Україні, зокрема металургійну і кам’яновугільну. Економічна криза сприяла посиленню концентрації виробництва й утворенню монополій; - поява наприкінці ХІХ – початку ХХ століття монополій (монополізація виробництва). Монополія – це об’єднання підприємств однієї галузі, яке панує на ринку.
Види монополій:
Трест – об’єднання підприємств, які повністю втрачають свою самостійність.
Синдикат – об’єднання підприємств, які зберігають виробничу самостійність, а для комерційної діяльності створюють спільне підприємство – синдикат.
Картель – об’єднання, у якому підприємства зберігають виробничу та фінансову самостійність.
Концерн – багатогалузеве об’єднання із злиттям банківського та страхового капіталу.
У Наддніпрянській Україні переважали синдикати («Продвагон», «Продамет», «Продвугілля»…) Сільське господарство Столипінська аграрна реформа 1906 – 1911 рр.(П.Столипін – міністр внутрішніх справ та голова Ради міністрів Російської імперії): - розбивалися селянські общини і земельний наділ переходив до селянина в приватну власність; - земля ставала товаром; - передбачалася ліквідація аграрного перенаселення шляхом заохочення переселення в східні райони Росії;
Наслідки реформи суперечливі:
- зростання с/г виробництва; - поширення товарних відносин у с/г; - розшарування селянства (10-15% селян стали заможними, 50% - залишалися бідними); - міграція населення на Далекий Схід, до Сибіру, Середньої Азії. Створення українських політичних партій Наддніпрянської України
Україна в роки революції в Російській імперії 1905-1907 рр. Причини революції: 1. Низький рівень життя більшості населення. 2. Важкі умови праці робітників. 3. Малоземелля селян. 4. Самодержавство. 5. Поширення соціалістичних ідей. 6. Російсько-японська війна.
Основні революційні події: 9 січня 1905 р. – «Кривава неділя» - розстріл царськими військами мирної робітничої демонстрації в Петербурзі (вбито і поранено 5 тис. чол.) – початок революції. У результаті розпочалися робітничі та селянські повстання по всій Росії (також і в Україні), створюються місцеві Ради депутатів, які перебирають владу в свої руки. Спроба царської влади силою придушити революцію була невдалою. Починаються виступи проти влади в армії та на флоті:
У червні 1905 р. в Одесі повстання моряків на броненосці «Потьомкін» на Чорноморському флоті.
18-21 грудня 1905 р. – «Сорочинська трагедія» - жорстоке придушення повстання жителів с. Великі Сорочинці Полтавської губернії. Письменник Володимир Короленко відобразив ці події в нарисі «Сорочинська трагедія». Жовтень 1905 р. – Жовтневий усеросійський політичний страйк «Геть самодержавство».
17 жовтня 1905 р. – видання царем Миколою ІІ Маніфесту про скликання Державної Думи та надання політичних прав та свобод.
Державна Дума – назва парламенту (законодавчого органу влади) в Російській імперії.
Перша Державна Дума була обрана навесні 1906 р. Українські політичні партії за виключенням УДРП бойкотували вибори, оскільки виступали за продовження революції до переможного кінця і повалення царизму. Від України було обрано 102 депутата. Українці для захисту своїх інтересів створили в Думі парламентську громаду (42 особи), яку очолив І.Шраг. Перша Державна Дума була розпущена царем 8 липня 1906 р.
У січні 1907 р. відбулися вибори в Другу Державну Думу. Українці знову створили власну фракцію (47 депутатів). Українська громада вимагала автономії, запровадження української мови тощо.
Друга Державна Дума була розпущена царем 3 червня 1907 р. (Червневий переворот) через звинувачення в підготовці державного перевороту. Був виданий новий виборчий закон, за яким до Думи потрапляли лише ті політичні сили, які підтримували царя. Революція зазнала поразки.
|