Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Розкрийте сутність раннього інституціоналізму: причини виникнення, основні напрями, спільні риси і відмінності. 3 часть



У сфері грошового обігу, фінансів та банківської справи уряд М Тетчер керувався монетаристського концепцією, яка пропону­вала жорстке обмеження грошової маси в обігу. Уряд консерваторів здійснював політику переважного стиму­лювання приватного бізнесу та одночасного обмеження держ підприємництва. Найважливі­шим напрямом реформ був курс на приватизацію держ сек­тору. Важливого значення уряд М. Тетчер приділяв приватизації житла. Уряд через парламент провів закон, що зобов'язував про­давати будинки за пільговими цінами мешканцям-орендаторам, унаслідок чого значно зросла частка громадян країни, які стали власниками свого житла.

Уряд Великої Британії ужив цілу низку заходів, що стимулю­вали розвиток приватного бізнесу, серед них — збільшення подат­кових пільг. Одним із найважливіших напрямів діяльності уряду М. Тетчер була боротьба з інфляцією. Суворо контролювалися темпи зростан­ня грошової маси в обігу, були скорочені позики, що надавалися державою приватному сектору, відмінено контроль над цінами та заробітною платою, підвищено ставки відсотка. Реформаторська діяльність уряду М. Тетчер дала плідні резуль­тати. Було не лише зупинено спад вир-ва у промисловості, але вже у 1982 році було очевидне його зростання, а на середину 1980-х років Велика Британія мала середні темпи екон зростання, характерні для розвинених країн. Різко скорочено рі­вень інфляції, зміцнено позиції Лондона як одного з фінансових центрів світу. У США альтернативою кеннсіанству стала чиказька школа неолібералізму, що сповідувала ідеї монетаризму. Очолював школу відомий американський економіст Мілтон Фрідмен. Монетаризм центральна теорія неоконсерватизму. Монетаризм пов'я­заний з регулюванням економіки через сферу грошово-кредит­ного обігу. На думку монетаристів, лише послідовна політика за­безпечення госп-ва грошима може створити впевненість економічних агентів у неіінфляційному розвитку економіки й сприяти рівномірному інвестуванню із мінімальним ризиком.У широкому сенсі монетарим — це всі економіч­ні доктрини, що надають грошам першочергового значення та пов'язані із розробленням грошово-кредитної політики, спрямованої на регулювання грошової маси в обігу. Саме такі концепції реалізуються сьогодні в різних формах у господарській політиці США та інших розвинених країн. В основі сучасних монетаристських концеп­цій лежить кількісна теорія грошей, яка виникла ще XVI ст., згід­но з якою рівень товарних цін тим вищий, чим більше грошей в обігу. На відміну від кейнсіаиства, природу та причини циклічності ринкової економіки М. Фрідмен вбачає у порушенні монетарної стабільності, неперед-бачених зрушеннях грошової пропозиції, негативних наслідках невираженого втручання держави в еконо­міку, передусім його емісійної політики. М. Фрідмен та його прихильники вважали, що розширення капіталістичного відтворення в довгостроковому періоді мож­ливе лише за умови приросту грошової маси в обігу. М. Фрідмен визнавав за грошима монопольну роль у коливаннях національного доходу й висунув тезу: «Гроші ма­ють значення».


99. Визначте причини та охар-йте заходи неоконсервативних реформи: «тетчеризму» та «рейганоміки».

У 1970-х роках у Великій Британіїуповільнилося зростання вир-ва, почастішали циклічні кризи, подовжилася фаза депресії. Вирішити економічні проблеми у 1980-х роках мав уряд консерваторів на чолі з М. Тетчер (р. н. 1925). Економічна політика й комплексне реформування економіки Великої Британії увійшли в історію під назвою «тетчеризм».М. Тетчер відмовилася від жорсткого державного регулювання економіки й запропонувала нову економічну програму, яка ґрунтувалася на концепції економічного лібералізму та його сучасній модифікації — монетаризму. Програма, що являла собою різновид неоконсерватизму, мала на меті довести, що соціал-демократична стратегія неокейнсіанства вичерпала свої можливості. Проголошені в програмі денаціоналізація і приватизація, дерегулювання, дебюрократизація означали підтримку підприємницької ініціативи, крайній індивідуалізм.

Одним із перших кроків було ухвалення законів, що обмежували права профспілокна оголошення страйків, а також законів, які давали уряду змогу вистояти в боротьбі зі страйкарями.У сфері грошового обігу, фінансів та банківської справиуряд М. Тетчер спирався на монетаристську концепцію, яка пропонувала жорстке обмеження грошової маси в обігу. Досягти цього передбачалося послабленням податкового контролю за функціонуванням ринку, підвищенням ролі кредитно-грошових інститутів, радикальною зміною структури бюджетного механізму, що проявлялося у відході від прогресивного оподаткування приватних осіб та підприємців.

Найважливішим напрямом реформ став курс на приватизацію державного сектору.

Приватизації зазнали багаті родовища нафти в Північному морі, заводиз вир-ва радіоактивних ізотопів, національна компанія з перевезення вантажів, вугільні шахти тощо.

Серед заходів стимулювання приватного бізнесуслід назвати збільшення податкових пільг. Ставку податку на прибуток було знижено до 50 %, а потім до 35 %. Зросла сума кредитів, які надавалися банками країни. Важливим напрямом була боротьба з інфляцією. Суворо контролювалися темпи збільшення грошової маси в обігу, були скорочені позики, що надавалися державою приватному сектору, відмінено контроль над цінами та заробітною платою, підвищено ставки відсотка. Серед антиінфляційних заходів вельми суттєвим було обмеження державних витрат.

«Рейганоміка»була найсерйознішою спробою змінити напрям американської економічної політики із часів Нового курсу. Після кризи 1974-1975 p., уряд США відмовився від кейнсіанської концепції глобального регулювання економіки. Рекомендації Фрідмена починають давати відповідний ефект. Цілковитого тріумфу його економічна теорія зазнала за президента Р. Рейгана, коли було досягнуто високого рівня стабілізації американської економіки, послаблено інфляцію, зміцнено долар.

Програма економічного піднесення Р. Рейгана, запроваджена у 1981 р., передбачала досягнення чотирьох головних політичних цілей: зниження зростання державних видатків; зниження граничних ставок прибуткового податку як для працівників,так і для підприємців; зменшення регулювання; зниження інфляції шляхом контролю за збільшенням грошової маси.

Ці основні зміни в економічній політиці мали збільшити заощадження й інвестиції, а також темпи економічного зростання, збалансувати бюджет, забезпечити стабільність фінансових ринків, знизити інфляцію і відсоткові ставки.



Зміни у федеральному податковому кодексі: верхній граничний рівень прибуткового податку був знижений з 70 % до 28 %. Ставка податку на прибуток була знижена з 48 % до 34 %. Різні категорії індивідуальних податків були індексовані. Найбідніші верстви нас-ння були звільнені від сплати податків.

Було здійснено глибоку зміну в оподаткуванні бізнесу. У 1981 р. булосхвалено великий пакет інвестиційних стимулів, одначе до 1985 р. він поступово урізувався, а 1986 р. податкова база для доходів підприємницького сектору була істотно розширена. Було зменшено оподаткування різнихвидів інвестицій, але одночасно підвищено середню фактичну податковуставку на нові інвестиції.

Послаблення економічного регулювання, розпочате за адміністрації Картера, тривало, хоча й повільнішими темпами. Рейган частково послабив і частково скасував контроль над цінами на нафту і природний газ, кабельне телебачення, міжміський і міжнародний телефонний зв’язок тощо.

У контексті грошової політикиРейган підтримав скорочення збільшеннягрошової маси, розпочате ФРС наприкінці 1979 р., що призвело, з одного боку, до кризи 1982 р., з іншого — до відчутного зниження темпів інфляції та відсоткової ставки.

100. Розкрийте причини та зміст еволюції кейнсіанської теорії: теорія Дж. М. Кейнса, неокейнсіанство,посткейнсіанство.

Починаючи з 1929 р. у світі набувають популярності економічні праці Джона Мейнарда Кейнса. Перші праці Дж. М. Кейнса, зокрема «Трактат про грошову реформу», «Кінець lasser faire», присвячені проблемам економічної політики. У 1936 р. Дж. Кейнс опублікував книгу «Загальна теорія зайнятості, процента та грошей», яка принесла йому світову популярність. Критика автора спрямована проти неокласичної ортодоксії, відповідно до якої головним завданням і метою економічної теорії є вибір найкращого з варіантів використання рідкісних ресурсів. У кейнсіанській моделі макроекономічної рівноваги значну роль відведено концепції «мультиплікатора».

Подальша доля кейнсіанського напрямув середині 1970-х — на початку 1980-х років визначалася спробами його представників надолужитивади регуляторної політики, коли світова ринкова економіка зазнала глибоких циклічних коливань, структурних криз та проблем стагфляції. У цей період поширення набувають посткейнсіанствота нове кейнсіанство. Посткейнсіанці виступили з різкою критикою прихильників «хіксіанського кейнсіанства», для яких був властивий спрощений погляд на економіку, згідно з яким вона може зазнавати або безробіття, або інфляції, тобто вони не передбачали стану стагфляції та засобів боротьби з ним. У монетарному посткейнсіанстві (П. Девідсон, Х. Мінскі, Я. Крегельта ін.) досліджуються проблеми грошей і

ділового циклу.Нове кейнсіанство, сформоване у США, базувалося на розробленнях таких учених, як Дж. Стігліц, Г. Акерлоф (р. н. 1940)та ін. Представники нового кейнсіанства виходять з вирішальної ролі монополій в економіці, дотримуючись при цьому теорії монополістичної конкуренції.

З огляду на це вони створили модель взаємозалежності зайнятості й оплати праці.


101. Дайте хар-ку посиленню інтернаціоналізації та глобалізації світового госп-ва кінця ХХ – початку ХХІ ст..

Складовою глобалізацій процесів, а також характерною ри­сою сучасного етапу розвитку світового госп-ва є сталий розвиток міжнародної торгівлі й розширення потоків капіталів. Сучасне виробництво, що ґрунтується на новітніх технологіях, наштовхнулося на вузькість національного ринку при реалізації своєї продукції, що стимулювало прагнення країн збільшувати експорт. Нарощування обсягів міжнародної торгівлі тепер відбува­ється не лише за рахунок розширення експортного вир-ва в країні, а й експорту капіталу до інших країн для будівництва під­приємств, що вироблятимуть ці товари. Посилення спеціалізації вир-ва зумовлює до перетворення великих сучасних компа­ній. Сучасні компанії перетворюються на транснаціональні корпорації (ТНК). Інвестування набуває форм прямих капіталовкладень. Сьогодні рівень міжнародної торгівлі набагато вищий, ніж будь-коли. Але найголовніша відмінність полягає в інтенсивності фі­нансових потоків та рух капіталів. Сучасна світова економіка, прив'язана до «електронних грошей», які існують лише у вигляді цифр на моніторі комп'ютера, не має аналогів у минулому.Проникнення ТНК до інших країн супроводжується привне­сенням до цих країн нових знань, нової технології вир-ва і нових виробничих відносин. За підтримки національних урядів руйнуються соціальні структури традиційних сусп-в, адже міжнародні корпорації перетворюють їх відповідно до «міжнарод­них стандартів». Глобалізація набуває різного сенсу залежно від того, чи йдеть­ся про окрему компанію, галузь, країну, або про світове вироб­ництво загалом. Глобалізація фінансового капіталу випробувала концепції рівноважного розвитку ринкової економіки на основі ліберальної економічної політики.

Для сучасного періоду розвитку світового госп-ва хара­ктерним також с посилення ідеології інтернаціоналізації та кон­солідації. Цьому сприяв розвиток продуктивних сил, що дедалі більше вимагав активного обміну між багатьма країнами та уні­фікованих правил гри на міжнародному ринку. Від переговорів на двосторонній основі, що створювало різні умови для експорту чи імпорту одного товару, країни перейшли до міжнародних угод. Стосовно посилення ідеології інтернаціоналізації та консолі­дації у світовому госп-ві необхідно зазначити, що нині на авансцену світового економічного життя виходять нові учасники, які, поряд із традиційними, стають головними законодавцями моди у світогосподарських процесах.Так, сьогодні виокремлюють вісім нових основних суб'єктів, що справляють вирішальний вплив на світогосподарські процеси. Це:-міжнародні організації — Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк, Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), Продовольча і сільськогосподарська організація Об'єднаних Націй (ФАО), Міжнародна організація праці (МОП), Світова організація торгівлі (СОТ); країни «Великої сімки»(чи вісімки,разом із Росією); регіональні організації, яких налічується близько 60;2)багатонаціональні корпорації (понад 60 тисяч);3)інституціональні інвестори (пенсійні та інвестиційні фонди,страхові компанії); 4)неурядові організації; 5)великі міста; 6)окремі видатні особистості (науковці -— лауреати Нобелів­ської премії, університетські професори, відомі фінансисти, під­приємці та ін.) Таким чином, глобалізація стала постійним чинником внутріш­ньої та міжнародного економічного життя.

102. Охар-йте особливості діяльності транснаціональних корпорацій та їх вплив на світогосподарський розвиток в кінці ХХ – початку ХХІ ст..

Однією з ключових характеристик світогосподарських процесів 50—70-х рр. XX ст. стає транснаціоналізація. Поява у світовому госп-ві міжнародних корпорацій означала вихід підприємницьких структур на якісно новий рівень, вирішальною рисою якого стала втрата капіталом своєї винятково національної природи. Багатонаціональні та міжнародні корпорації є інтернаціональними за принципом утворення капіталу та сферами діяльності. Вони являють собою особливий випадок міжнар-ї корпорації, оскільки створювалися переважно у західноєвроп регіоні. Загальним чинником появи транснаціональних корпорацій (ТНК) був розвиток процесів інтернаціоналізації, в основі якого— поглиблення міжнар поділу праці та спеціалізації. Конкретні причини виникнення ТНК можуть бути різними. До переліку їх входять існування обмежень на шляху розвитку міжнародної торгівлі, сильна монопольна влада виробників, валютний контроль, транспортні витрати, відмінності в податковому законодавстві окремих країн тощо.

Науково-технічний процес посилив процес переростання великих національних компаній у транснаціональні. Поглиблення суспільного поділу праці й упровадження нових технологій створювали можливості для просторового роз'єднання окремих технологічних процесів, а виникнення нових засобів транспорту й зв'язку сприяло реалізації цих можливостей. У 1960—1980-ті роки в діяльності ТНК органічно поєднуються елементи національного і зарубіжного вир-ва. Важливим моментом стає сприяння ТНК поширенню досягнень НТП до периферійних зон світового госп-ва, і, що найголовніше, — формування екон передумов виникнення міжнародного вир-ва з єдиним ринковим та інформаційним простором, міжнародним ринком капіталу і робочої сили, науково-технічних послуг.

Діяльності ТНК активно сприяли уряди багатьох країн і передовсім уряд США. Істотними, як і раніше, були вкладення у виробництво сировинних матеріалів та деякі інші традиційні галузі промисловості, але в повоєнний період вони були пов'язані з передовими виробничими галузями і секторами економіки, автомобільною, хімічною, електронною промисловістю.

До 1970-х років транснаціональні корпорації вели бізнес переважно через свої філії у різних країнах. Ці філії здійснювали оперативну діяльність автономно, максимально враховуючи особливості національних ринків, при цьому централізовано координувалися головними офісами ТНК, як правило функції фінансів, передання технології, експорт. Уже від 1970-х років сталися значні зміни в характері конкуренції, яка набуває рис глобальної конкуренції, за якої найбільші ТНК конкуруютьміж собою на глобальному ринку, а не на окремих національних ринках.


103. Визначте передумови, суть і наслідки інформаційно-технологічної революції кінця ХХ – початку ХХІ ст. та її відображення в сучасній економічній думці.

Економічна криза 70-х рр. XX ст. та загроза вичерпання ресурсів активізували пошук нових, нетрадиційних шляхів розвитку. За 10—15 років було здійснено багато важливих наукових відкриттів та винаходів —більше, ніж за всю попередню історію людства. Ці відкриття дали можливість зробити висновок про початок третьої наукової революції та хвилі технічного прогресу. Сучасну НТР, яка пройшла кілька етапів, а один із них на межі 70—80-х років можна повною мірою вважати як технологічну революцію, а підсиленуі доповнену процесами інформатизації вир-ва та сусп-ва — як технолого-інформаційну {інформаційно-технологічну) революцію. Серед основних її компонентів — революційний переворот у продуктивних силах сусп-ва. Основними рисами цього перевороту були структурна перебудова суспільного вир-ва на базі наукомістких технологій, мікропроцесорної техніки, інформатики, радіотехніки, автоматичних систем управління, біотехнології.

В ході сучасної технологічної революції наприкінці XX — початку XXI ст. людство переживає один із тих рідкісних в історії моментів, який характеризується трансформацією матеріальної культури завдяки роботі нової технологічної парадигми, що побудована навколо інформаційних технологій. Так, до інформаційних технологій зазвичай відносять сукупність технологій у мікроелектроніці, створенні обчислювальної техніки {машин та програмного забезпечення), телекомуні-кації/мовлення та оптико-електронної промисловості. Поряд із цим М. Кастельс, на відміну від інших дослідників, до галузі інформаційних технологій відносить також генну інженерію. Він вважає, що у 1990-х роках біологія, електроніка й інформатика почали зближуватися і взаємодіяти у царині використання та відкриття нових матеріалів.

Навколо цього ядра інформаційних технологій за останні два десятиліття XX ст. виникає сузір'я великих технологічних проривів у сфері нових матеріалів, джерел енергії, в медицині, у виробничій техніці (наявній чи потенційній, як, приміром, нанотехнології), зокрема в транспортній технології.

Технологічна революція спричинила гігантську економію живої праці, витіснення її із виробничого процесу. Чи не найголовнішим результатом інформаційно-технологічної революції стала зміна структури вир-ва та структуризайнятості. Спираючись на теоретико-методологічні засади теорії постіндустріального сусп-ва та теорії «трьох хвиль цивілізації», можна сказати, що на зміну домінування вторинного сектора економіки — переробної промисловості та будівництва —прийшло домінування складного за структурою третинного сектору економіки — сфери послуг, де була зосереджена переважна частина зайнятих у суспільному виробництві і вироблялася основна частина продукції та наданих послуг у вартісному вираженні. Під час третьої хвилі НТП розпочалося й господарське освоєння навколо-земного космічного простору, були синтезовані матеріали, яких раніше не існувало в природі, створено промислові роботи, здатні практично повністю замінити людину на виробництві, а персональний комп'ютер перетворив і примножив потоки інформації.

Застосування в сільському госп-ві електроніки, краплинного зрошення, хімізації, генної селекції суттєво підвищило інтенсивність сільськогосп. вир-ва, в якому відбулося перетворення с/г праці на різновид індустріальної,Усе це створило передумови для значного збільшення обсягу випуску продукції та підвищення її товарності.

 

104. Розкрийте основні тенденції економічного розвитку США на етапі інформаційно-технологічної революції та її відображення в сучасній економічній думці.

Структурна перебудо­ва капіталіст відтворення, здійснювана у 1960—1970 роки під впливом НТР та складних умов екон зростання, була досить болісною і супроводж певним зниженням темпів росту продуктивності праці, ефективності капіталіст еконо­міки загалом. Усе це вело до необхідності суттєвої переорієнтації державної економ політики, переоцінки ролі тогочасної ка­піталістичної держави в регулюванні капіталіст вир-ва.

Зовсім новий характер мали економічні труднощі та супереч­ності 1970-х --- початку 1980-х рр., коли проблемою стали самі виробничі потужності, а не попит, необхідність формування про­позиції. Таким чином, був потрібен демонтаж кейнсіанських форм та методів регулювання економіки, пов'язаних, на думку неоконсерваторів, із бюрократизацією державного апарату, неви­правданим зростанням бюджетних витрат, розширенням соціаль­них програм капіталістичної держави. Так звана «рейганоміка»була одним із варіантів неоконсервативної політики, що впродовж 1980-х -— на початку 1990-х років застосовувалася в багатьох розвинених капіталістичних країнах. Ця політика стала відповід­дю на погіршення умов капіталіст відтворення. На перший план вийшли завдання раціоналізації вир-ва, поліпшення його структури, технологічної перебудови, інтернаціоналізації капіталу. У 70-і рр. XX ст. в економі­ці США відбулися структурні зміни. Було проведено масову «чи­стку» не конкуренто-спроможних галузей економіки, сотні під­приємств ліквідовано. Водночас з'явилися нові наукоємні галузі, які й сьогодні визначають обличчя сучасного світу.

У 1970-і роки ак­тивно втілювалась у життя концепція нового федералізму, яка пе­редбачала перенесення центру ваги у прийнятті громадських рі­шень на місцеві органи й активний розвиток самоврядування на місцях. У період президентства Р. Рейгана (1981—1988) економіка країни була охоплена кризою. Ще однією складовою економ політики Р. Рейгана було скорочення податків.

У середині 1970 р відбулося перегрупування основних напрямів економ думки, яке полягло у втраті кенсіанством ролі теорит лідера й актуалізації неокласики у вигляді економ. Неоконсерватизму, який перетворився на провідний напрям ек науки.

Від 80-х років XX ст. у розвинених капіталістичних країнах нєоконсереатизм охоплює три основні напрями нової неокласики: 1)'монетаризм, або чиказька школа неолібералізму (М. Фрід-мен) — центральна теорія неоконсерватизму. Монетаризм пов'я­заний з регулюванням економіки через сферу грошово-кредит­ного обігу. На думку монетаристів, лише послідовна політика за­безпечення госп-ва грошима може створити впевненість економічних агентів у неіінфляційному розвитку економіки й сприяти рівномірному інвестуванню із мінімальним ризиком; 2теорія економіки пропозиції (А. Лаффер, Дж. Гілдер, 1 і. Робертс, Р. Манделла), згідно з якою надмірне підвищення податків позбавляє підприємців стимулів до інвестування та призводить, таким чином, до падіння вир-ва й підриву фінансової бази оподаткування, а зниження податкових ставок є достатньою умо­вою для стимулювання підприємницької активності й ініціативи; 3 нова класична м акр о економіка теорія раціональних очі­кувань (Дж. Мут, Р. Лукас, Т. Сарджепт, Н. Воллес), згідно з якою економічні агенти в будь-якому разі не виправдовують надії владних структур, бо заздалегідь враховують наміри влади й ней­тралізують своїми заходами (підвищенням чи зниженням цін)політику уряду.

Важливою складовою неоконсерватизму також є теорія еконо­міки пропозиції, або септш-сайд економіка (економісти Артур Лаффер, П. Робертс, Р. Манделла, журналісти Дж. Гілдер, Дж. Ван-ніскі, конгресмен Дж. Кемп), яка доповнювала монетарні форми та методи регулювання економіки й була створена після кризи 1974—1975 рр.; вона, по суті, стала теоретико-методологічним підґрунтям «рейганоміки». Ця теорія, подібно до монетаризму, ви­ходить із неокласичної рівноважної схеми, а критику кейнсіанства зосереджує на проблемі інвестиційної функції капіталу.


105. Визначте структуру інституціоналізму та його методологічні особливості наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст..

Інституціоналізм – своєрідний напрям в ек науці. Назва напряму від лат слова « institution» ( звичай, настанова) і близького до нього слова «інститут» (зовн втілення «інституцій», закріпл-я їх у вигляді законів, установ, спілок). Виник наприкінці 19 ст. в Америці. Засновник – Веблен «Теорія бездіяльного класу» 1899. Осн представники: Коуз «Природа фірми», Норт, Вільямсон. Подолання аксіоматичних обмежень мейнстрім економікс: повна раціональність, абсолют інформативність, доскон конкуренція, цінновий механізм встановл-я рівноваги.

Стр-ра інст.-зму:

1) неоінс-зм ( теорія прав влас-ті – Коуз, Познер, теорія опт контрасту – Стігліц,, теорія транснац витрат – Коуз, Вільямс, теорія сусп. Вибору – Б))юкенен , Таллок)

2) нова інститут ек-ка (теорія ігор – Нейман, неш, Моргенштерн, теорія неповної рац-сті – Саймон, ек-ка угод – Тевенор, Фавро, Орлен, Буайє).

Неоінс-зм засновник Коуз ( «Природа фірми» 1937, «Проблема сусп. Витрат» 1960):

А) «Жорстке ядро» (неокласики, Латакош) – традиц інс-зм та неокласика на основі мікроек методів аналізу: рівновага на ринку завжди існує, вона єдина і співпадає з оптимумом Паретто (модель заг ек рівноваги Вальраса-Ерроу-Дебре); рац вибір та прагматизм; концепція «ек людини»; вподобання індивіда стабільні та ендогенні.

Б) «Ек імперіалізм»-проник-ня в сумісні дисципіни (Беккер).

- дифер-ція досліджуваних форм вл-сті та контракт форм, на осові яких здійснюється обмін

- інформац витрати

- транснац витрати – витрати взаємодії між людьми (неокласичні види витрат: виробничі, трансформаційні)

- обмеж рац-сть та опортуністична поведінка ( О. Вільямсон).

Нова інситуц ек-ка – не повязана з поперед постулатами неокласики – відбулись зміни « в жорсткому ядрі»:

1) неортодоксальні погляди на аг-ек рівновагу (Вальрас-Ерроу-Дебре): існує декілька точок рівноваги; точки рівноваги не співпадають з точками оптимуму за Паретто; рівноваги може не бути.

2) Піддається сумніву ендогенн хар-тер уподобань та їх стабільність

3) Заміна принципу оптиміз=ції на принципи задоволеності

4) Проблема взаємодії інститутів та інтересів окр. Індивідів.

106. Охар-йте трансакційний сектор економіки, теорію прав власності та трансакційних витрат. Розкрийте теорему Р. Коуза.

Трансакційні витрати— це витрати, що забезпечують пере­хід прав власності із одних рук до інших і охорону і$их прав. На відміну від трансформаційних витрат, трансакційиі витрати не пов'язані із самим процесом створення вартості. Вони забезпе­чують трапсакгі/ю.

Уперше поняттям «трансакційних витрат» скористався Ро-нальд Коуз. У своїй статті «Природа фірми» (1937) він визначив трансакційиі витрати як витрати функціонування ринку.У середині ХХ-го ст. трансакціпні витрати переважна біль­шість вчених розуміє інтегрально, як втрати функціонування си­стеми. Трапсакціпні витрати — це витрати, ідо виникають, коли індивіди обмінюють свої права власності за умов непов­ної інформації або підтверджують їх за тих самих умов.У зв'язку із виявленням трансакційних витрат можна вести мову і про трансакцій ний сектор економіки. Якщо донедавна основний ек аналіз було спрямовано на вивчення еко­номіки в межах інституціошільної структури то у 1937 р. Р. Коузу вперше вдалося пору­шити і частково розв'язати питання, яке традиційна теорія навіть не ставилася: чому існує фірма, якщо є ринок. Ще однією фундаменталь­ною проблемою неоінституціональної економічної теорії є права власності. Під системою прав власності, згідно з поглядами А. Алчі­ана та Г. Демсетца, розуміють усю сукупність норм, що регулю­ють доступ до рідкісних ресурсів. Ці норми можуть встановлю­ватися і захищатися не тільки державою, а й іншими соціальни­ми механізмами . Заснований Коузом напрям економічної науки діс­тав назву «проблеми соціальної вартості. Праця Р. Коуза була спрямована проти панування в економіч­ній теорії тенденції усюди, де тільки можна, шукати так звані «провали ринку» й закликати до державного втручання з метою подолання їх. У ній він також запропонував новий поворот дис­кусії про значення прямої взаємодії між фірмами та домашніми госп-вами. Висновки, що підтверджують радикальніш вплив витрат із діловодства, основний результат аналізу Р. Коуза, Якоюсь мі­рою парадоксально, але саме висновок про наслідки передбачення витрат з діловодства дістав назву «теореми Коуза», згідно з якою «якщо права власності, чітко визначені і траисакційні витрати дорівнюють нулю, то розміщення ресурсів (структура вир-ва) залишатиметься незмінною та ефективною незалежно від змін у розподілі прав власності». Нині теорема Коуза вважається одним із найяскравіших досягнень економічної думки повоєнного пе­ріоду.Із теореми Коуза випливає декілька важливих теоретичних і практичних висновків. По-перше, вона висвітлює ек зміст прав власності. По-друге, теорема Коуза знімає з ринку звинувачення в «провалах». По-третє, теорема Коуза виявляє ключове значення трансакційних витрат. По-четверте, теорема Коуза доводить, що посилання на зовнішні ефекти —- недостатня підстава для держав­ного втручання. Йому вдалося досягти багато чого. Зокрема, Р. Коузу вдалося пояснити структуру й еволюцію інститутів, ви­ходячи із понятгя трапсакційних витрат. Саме у відсутності рин­кових інститутів, що забезпечують мінімізацію трансакційних витрат, Коуз вбачає головне лихо постсоціалістичних країн.


Просмотров 671

Эта страница нарушает авторские права



allrefrs.ru - 2022 год. Все права принадлежат их авторам!