Главная Обратная связь Поможем написать вашу работу!

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Розкрийте сутність раннього інституціоналізму: причини виникнення, основні напрями, спільні риси і відмінності. 2 часть



нововведеннями в енергетиці (створення атомної промисловості, будівництво атомних електростанцій);

виникненням космології — нової галузі науки і сфери діяльності людини (космічні технології з вир-ва матеріалів, лікарських препаратів у космосі) тощо.

Найпоширенішою стає американська теорія НТР, сформована переважно завдяки ідеям послідовного представника системного підходу П. Друкера, викладеним у праці «Нове сусп-во: Анатомія індустріального ладу» (1949). Друкер продемонстрував революційну роль масового поточно-конвеєрного вир-ва («фордизм»), соціально-економічні наслідки наукової організації праці («тейлоризм»), а також став автором концепції управління за цілями, яка докорінно перевернула логіку управління. Ідея Друкера стосувалася того, що управління має розпочинатися з вироблення цілей та вже потім переходити до визначення функцій, системи взаємодії та процесу, тоді як до цього увагу менеджерів було сконцентровано на функціях і процесах.

На відміну від концепцій НТР американських авторів європейські концепції1950—1960-х років створювалися за умов жорстких повоєнних класових зіткнень, значної конкуренції дешевих американських товарів.

За позицією С. Малле і А. Турена прогрес розглядався як природний перехід від низькомеханізованого вир-ва з універсальними машинами (фаза А) до суцільної механізації (фаза В) та до автоматизованого вир-ва (фаза С). Головним фактором такого розвитку є накопичення капіталу. Унаслідок цього НТР, за визначенням французьких учених, становить безпосереднє продовження та розвиток великого і капіталомісткого машинного, фабрично-заводського вир-ва, визначальною рисою якого є розвиток матеріально-технічної бази. Фактично в цьому ж руслі мислили відомі філософи Європи М. Хайдегер, К. Ясперс, Л. Мемфорд та ін.

92. Охар-йте причини, зміст та наслідки економічного зростання провідних госп-в світу. Проаналізуйте позитивні зрушення соціального характеру.

Збільшення світового промислового вир-ва із 1948 до 1971 р. в середньому на 6,5 % на рік стає безпрецедентним явищем у світовій історії. Вочевиднюється перелом основних тенденцій економічної динаміки, які мали місце впродовж попередніх двох десятиліть. «Старі» промислові країни досягли апогею тривалого економічного зростання. Якщо до 1960 р. найвищі показники темпів зростання серед європейських країн демонструвала Німеччина, то вже у період з 1960 по 1970 р., ек розвиток стає більш рівномірним. Ситуація 60-х років характеризувалася як загальним прискоренням економічного зростання, так і певною уніфікацією його параметрів.

За гіпотезою «здобуття втраченого», яку висловлювали Е. Лундберг (1907—1987) і Ф. Яношши, передбачалося, що тривала стагнація, спричинена депресією і світовою війною, відкрила нові можливості зростання з боку як пропозиції, так і попиту.І справді, потенціал зростання попиту в Західній Європі, як і в Японії,був значним. Тривалий період рівень споживання в їхніх економіках бувнижчим, ніж у США, і лише після 1950 р. ситуація вирівнюється.Стосовно пропозиції, то стагнація 1930-х років, а також наслідки двохсвітових воєн утримували непропорційно високу чисельність робочої сили узбиткових галузях економіки. Резерв робочої сили стає одним із факторів,який підтримує економічне зростання цього періоду.Засоби для подолання відставання надавала і технологія. Інновації якпродукт НТР було інтегровано в загальний процес економічного розвитку, а також технічні зрушення заклали підґрунтя для майбутнього технологічного прогресу. Процес динамічного зростання поряд з іншими факторами зумовила й змішана економіка, базована на кейнсіанських принципах. Головними цілями урядіввиступали забезпечення повної зайнятості, скорочення нерівності заробітної плати і загальне підвищення добробуту людей. Відповідно

було задіяно трансфертні механізми перерозподілу, збільшено державні видатки, що веде до глобального збільшення попиту. В плані економічної кон’юнктури було розроблено антициклічні методи фіскального і монетарного порядку, покликані стимулювати або стримувати попит залежно від ситуації на ринках.

У Західній Європі розбудова економіки за принципами взаємної співпраці та соціального партнерства сприяла об’єднанню інтересів власників капіталу, роботодавців, профспілок як представників інтересів найманих працівників, та й держави в єдиній політиці економічного зростання.

Таким чином, основними тенденціями успішного розвитку сусп-в

Західної цивілізації у 1950—1960-х роках стали:

- значне розширення споживання та створення інституціонального середовища, здатного підтримати такий розвиток (першим імпульсом стимулювання попиту стає повоєнна реконструкція й відбудова, а в подальшому — розбудова сусп-ва споживання);

- кооперація з метою розвитку світової торгівлі (як наслідок, безперервне нарощування торгового обороту впродовж 1950—1960-х років);

- розширення системи соціального захисту (вбудовування в цю систему автоматичних стабілізаторів з метою стабільності доходів, а також запровадження прогресивного оподаткування);

- збільшення частки державних видатків у загальній сукупності внутрішніх видатків (таким чином більша частка споживчих видатків унезалежнювалася від змін на ринку, що забезпечувало розвиток сусп-ва споживання);

- комплекс заходів держави щодо забезпечення повної зайнятості;

- дискретне застосування урядами антициклічних заходів кейнсіанської політики (інтервенції для стимулювання попиту в періоди його слабкості і заходи з обмеження надлишкового попиту в періоди його загрози для платіжного балансу або ринку праці).


93. Визначте основні цілі та структурний зміст змішаних економічних систем 1950 – 70-х років. Розкрийте сутність концепції соціального ринкового госп-ва.

Змішана ринкова системазароджується ще в період кризи ринкової системи 30-х років ХХ ст., яка продемонструвала всі вади ринкового капіталізму, його внутрішню слабкість.

Ідея змішаної економіки об’єднала погляди різноманітних соціальних верств, що зрештою сприяло її інституціалізації. Ліберальну ідеологію перестали використовувати в її початковому вигляді, перш за все у Західній Європі. Внаслідок поєднання різноманітних елементів суто ринковий капіталізм у ХХ ст. трансформувався у капіталізм, що регулюється державою. Таку економічну систему було названо «змішаною економічною системою».

Основними цілями новостворених змішаних економічних систем повоєнного часу стали:

- забезпечення зайнятості;

- повне використання виробничих потужностей;



- стабілізація цін;

- паралельне зростання заробітної плати і продуктивності праці;

- рівновага платіжного балансу.

Отже, визначаючи суть змішаної економіки, слід наголосити, що як система вона базується на поєднанні різних форм власності, а також на співіснування різних суб’єктів управління підприємств (власників, менеджерів, профспілок тощо). Ще одним аспектом змішаної економіки виступає суміщення спонтанних ринково-приватних і свідомих (колек-

тивних) методів регулювання на макрорівні. Статична ефективність доповнюється динамічним виміром, що виражається у можливості для держави регулювати довгострокові інвестиції й застосовувати стратегію планування для оптимізації економічного зростання.

Після краху Третього рейху неолібералізм переживає друге народження, трансформувавшись в концепцію соціальної ринкової економіки (саму назву цієї концепції визначив А. Мюллер-Армак, але в широкий обіг її запроваджує швейцарський неоліберал В. Рьопке). Концепцію соціального ринкового госп-ва було покладено в основу економічної політики, яку проводив у ФРН Л. Ерхард. Характерними принципами соціального ринкового госп-ва, базисну основу якого становить вільне конкурентне середовище, є такі:

- оптимальне поєднання економічно прогресивних та соціально гармонізованих рис ринкової та планової моделей економіки;

- рівноправність та взаємовигідність відносин між суб’єктами-носіями (соціальними верствами) праці, інтелекту і капіталу;

- збереження базисного статусу і подальший розвиток інституту приватної власності, розгляд її як підґрунтя конкуренції;

- обмеження руйнівних форм монополізації та збереження механізмів ринкового ціноутворення як важливих елементів підприємницької економіки (фактор забезпечення сталого економічного зростання);

- визначення вільної конкуренції як обмежувача негативних тенденцій, породжених приватною власністю, та чинника економічного зростання;

- поєднання елементів протестантської трудової етики (працьовитість, аскетизм, скромність, відповідальність, ініціативність, стриманість тощо) з рисами сусп-ва масового споживання (екстравагантність, фривольність, сибаритство, лінощі тощо) як основа ідеологічно-культурного базису соціального ринкового госп-ва;

- забезпечення стабільності грошового обігу; дотримання збалансованості державного бюджету, а також тенденції щодо вирівнювання платіжного балансу;

- інтеграція й утвердження державного регулювання у первинній моделі ринкового госп-ва (законодавча діяльність, фіскальна політика (оподаткування), державні витрати, держпідприємництво);

- виконання державою таких функцій, як контроль за діяльністю монополій та їх обмеження (А. Рюстов допускав націоналізацію монополій); забезпечення вільного ціноутворення і цінової конкуренції; здійснення перерозподілу доходів на користь незахищених верств через податки та бюджетне фінансування соціальних програм;

- масове виробництво споживчих товарів, доступних усім верствам нас-ння (зростання частки зарплати у ВВП, участь робітників у прибутках компаній і корпорацій, розвиток системи довгострокового кредиту тощо);

- досягнення соціальної згоди в сусп-ві на основі соціальних програм, рівних економічних прав і стартових можливостей.

94. Порівняйте нові типи та форми корпоративних організацій та визначте їх роль у процесі глобалізації світового госп-ва (друга половина ХХ ст.).

У ХХ ст. як в усій світовій практиці, так і в межах Європ. цивілізації основною формою орган. госп-ва, управління господарськими процесами стає така гос. одиниця, як корпорація. Корпоративна форма організації підприємництва склалася напр. ХІХ ст. і була зумовлена якісними зрушеннями у продуктивних силах сусп-ва. У др. пол. ХХ ст. триває етап видозміни і структуризації різних типів корпоративних об’єднань. Найпоширенішими з них залишаються акціонерні тов., що мобілізують капітал випуском цінних паперів: акцій і облігацій. Разом із цим виникають так звані S-корпорації, для яких характерним є поєднання рис корпорації та партнерства.

Надпотужнішими утвореннями стають холдинги— власники акцій інших корпорацій, форма регулювання всього корпоративного співтовариства.

До кінця ХХ ст. утворилося три найпоширеніші типи холдингових структур: інтегровані промислові компанії, конгломерати і банківські холдинги. Особливість їх полягає в участі державного капіталу.

Функціонування холдингових систем на ринку має низку переваг порівняно з іншими компаніями:

- можливість утворення замкнених технологічних ланцюжків від видобування сировини до випуску готової продукції та доведення її до споживача;

- економія на торгових, маркетингових та інших послугах;

- використання переваг диверсифікації вир-ва;

- єдина податкова і кредитно-фінансова політика.

Від середини ХХ ст. подальшого розвитку набули консорціуми. У середині ХХ ст. вони поширюються у сфері промисловості й слугують цілям реалізації великих промислових, науково-технічних, будівельних та інших проектів.

У 1960-х роках новою формою монополістичних об’єднань стає конгломерат.

Конгломерат— організаційна форма об’єднання підприємств, що виникає в результаті злиття різних фірм незалежно від їхніх горизонтальних або вертикальних зв’язків.

Конгломератам властива значна децентралізація управління. За децентралізації основними важелями управління конгломератами виступають фінансово-економічні методи, непряме регулювання діяльності підрозділів з боку холдингової компанії, яка очолює конгломерат. Специфіка діяльності конгломерату на ринку внеобхіднює формування в його структурі особливого фінансового ядра, куди, окрім холдингової компанії, входять великі фінансові інвестиційні компанії. Подібні структури конгломератів надають їм більшої стабільності у конкурентній боротьбі та зменшують ризик збитків від кон’юнктурних, структурних і циклічних коливань.

Дослідник еволюції сучасних інститутів О. Вільямсон визначає унітарну (У) форму корпорації, під якою має на увазі традиційну організацію фірми за функціональною ознакою. Значну увагу О. Вільямсон приділяє мультидивізійній (М) формі корпорації і вбачає в ній найсуттєвішу організаційну інновацію XX ст. П. Друкер, досліджуючи сутність корпорації, демонструє виникнення у 1950-1960-х роках нового антимонопольного типу корпорацій (олігополій), здатних швидко переводити власні капітали з однієї галузі в іншу, руйнуючи монополістичні бар'єри між ними.

Пришвидшення інтернаціоналізації світогосп. зв’язків, інтеграційні процеси у др. пол. ХХ ст. ведуть до виникнення нового явища у розвитку світових цивілізацій — глобалізації Важливу роль у визначенні глобальної проблематики та окресленні завдань і напрямів її вирішення починає виконувати така неформальна організація як Римський клуб,яку було створено у 1968 році за ініціативи італійського промисловця і економіста доктора А. Печчеї (1908—1984). Ця організація об’єднує у своїх лавах учених, суспільних діячів, бізнесменів. Напрями і суть впливу було сформульовано у визначенні цілей Клубу його засновником: «Перша мета — сприяти тому, щоб люди якомога ясніше і глибше усвідомлювали ускладнення для людства. Друга — використовувати усі доступні знання, щоби стимулювати встановлення нових відносин, політичних курсів і інститутів, котрі посприяли б виправленню ситуації, що склалася»


95. Порівняйте загальні риси неокейн (Р. Харрод, О. Домар), неоклас (Р. Солоу, Дж. Мід) та неоінст (С. Кузнець) теорій ек зростання.

Проблеми еконю зростання найінтенсивніше почали розроблятися в екон. теорії після Другої світової війни, хоча особливої актуальності набувають після кризи 1929—1933 років. Від сер. ХХ ст. теорії зростання сформували особливий напрям екон. науки. Першість у цьому напрямі належала неокейнсіанцям. В центрі їхніх розроблень була концепція проблеми сталого екон. зростання на тривалу перспективу.

Спрощеній, однофакторній моделі екон. зростання Харрода—Домара притаманні такі основні риси:

- визнання досягнення усталених темпів екон. зростання вирішальною умовою динамічної рівноваги ринкової економіки;

- динамічна рівновага й усталені темпи екон. зростання досягаються не автоматично, а є результатом активного державного регулювання економіки;

- визнання вирішальної ролі інвестицій у забезпеченні зрост. доходу, що сприяє розширенню зайнятості і, своєю чергою, запобігає виникненню недовантаження підприємств і безробіття;

- встановлення залежності характеру і динаміки екон. процесів від пропорцій між інвестиціями і заощадженнями. Звідси: випереджальне зростання інвестицій є причиною інфляції, а заощаджень — причиною неповної зайнятості. Таким чином, лише рівність інвестицій і заощаджень забезпечує економічну рівновагу без інфляції та за ситуації повної зайнятості.

Загалом неокейнсіанці дійшли висновку, що темпи екон. зрост. визначаються двома основними факторами — величиною капіталовкладень, або часткою нагромаджень в нац. доході, і рівнем капіталомісткості вир-ва.

Серед неокласичних теорій екон. зростання,розроблення яких розпочалася у 50—60-ті роки ХХ ст. у відповідь на появу неокейнсіанських розробок, слід назвати моделі Р. Солоу та Дж. Міда. Складові моделі зростання Солоу викладено у праці «Внесок у теорію економічного зростання» (1956 р.). Головним недоліком моделі Харрода—Домара, на думку вченого, є ігнорування можливих змін співвідношення капітальних благ і праці. У центрі уваги Солоу опиняється заміщення праці уречевленим капіталом. Капітал як фактор виробн. зростає в ціні за умови невисокої норми заощаджень, і навпаки, здешевлення капіталу відбувається за її підвищення. У тривалій перспективі за відсутності технічного прогресу відбувається рівномірне зростання капіталу, праці та обсягу виробн. Темпи екон. зрост. при цьому залежать не від норми заощаджень (котра визначає капіталовкладення), а від пропозиції праці. Основний висновок, до якого схиляється Р. Солоу, зводиться до того, що зниження трудомісткості сприятиме зниженню залежності зрост. виробн. від зрост. пропозиції праці. Саме тому вирішальним фактором екон. зростання у довготривалий період є зрост. як втілення технічного прогресу, а не зрост. капіталовкладень. Можливість існування сталої динамічної рівноваги доведено у праці британського вченого Дж. Міда «Неокласична теорія екон. зрост.» (1961 р.). Дж. Мід робить висновок, що стале зрост. буде досягнуто, якщо темп зрост. капіталу дорівнюватиме темпу зрост. нац.доходу. За ситуації, коли збільшення капіталу перевищує темпи зрост. доходу, відбувається зниження його нагромадження, а якщо темпи зрост. праці перевищують темпи нагромадження капіталу, тоді внаслідок зниження граничної продуктивності праці відбудеться заміщення цього фактора (праці) капіталом. Нове поєднання факторів вир-ва за умов збереження незмінної пропорції розподілу доходу між ними забезпечить повну зайнятість їх.

Дослідження проблем екон. зрост. С. Кузнеця (1901—1985) розглядаються в контексті інституціональної теорії екон. зрост.Серед факторів, які справляють основний вплив на динаміку нац. доходу, С. Кузнець називав такі: рух і чисельність нас-ння; зміни його розподілу за віком, родом занять, проф. рівнем; структурні зрушення у промисловості; технічний прогрес; зміни структури і якостікапіталу; зміни в соц. сфері; інституціональні та політ. зміни, які безпосередньо стосуються ринкових відносин; розвиток міжнар. торгівлі; процеси міграції капіталів.Кузнець дійшов висновку, що за суч. умов екон. зростання залежить від внесків у «людський капітал» куди більшою мірою, ніж від інвестицій в уречевлений капітал.

96. Розкрийте теоретичний зміст та порівняйте специфіку реалізації реформ у досягненні«економічного дива» в Німеччини та Японії.

Однією з найуспішніших економік повоєнного періоду, де екон. зрост. набуло вражаючих темпів, стала економіка Німеччини. Прискорений екон. розвиток цієї країни та вихід її на друге місце у світі у 1950-х роках було названо «економічним дивом».

Основними ж факторами реформування економіки слід вважати такі:

-по-перше, відбувається поновлення основного капіталу за участю держави та за мінімальних видатків на ВПК.

-по-друге, виникає можливість розвитку цивільних галузей та використання їхньої екон. віддачі задля реконструкції промисловості й сприяння насиченню попиту;

-по-третє, Західна Німеччина отримувала гуманітарну допомогу від США, насамперед у вигляді споживчих товарів на суму 2,5 млрд дол.

Основою «економічного дива»стала реформа Л. Ерхарда— (у 1949 році, після утворення ФРН — міністр економіки, а від 1963 р. — канцлер ФРН). Людина, котра втілювала в життя розроблення Л. Ерхарда, — канцлер К. Аденауера

Сутність реформи зводилася до перетворення Західної Німеч­чини з країниіз жорстко регулятивною економікою на країну розвиненого ринкового госп-ва. Завдання реформи — створення умов для розвитку вільної, конкурентоспроможної економіки та підвищення життєвого рів­ня нас-ння.

Першим кроком до цього стало «соціальне» житлове будівництво — відносно дешеві будинки і квартири для робітників за рахунок бюджету.

Вагоме значення мала грошова реформа 1948 р., основним завданням якої стало вилучення з ринку знеціненої грошової маси.

Серед найважливіших заходів з реалізації реформ розвитку виробничої сфери слід назвати такі:

-зниження обов’язкового мінімуму фінансових резервів комерційних банків;

-зниження облікової ставки відсотка, що здешевлювало кредити для промисловців;

-надання банкам дотації (300 млн ДМ) та використання її для довгострокового кредитування промисловості;

-сприяння конкуренції (проголошення свободи цін, обмеження концентрації капіталу й утворення монополій

-зниження податків та компенсація втрат за попередніми завищеним ставками.

Вагомим фактором економічного зростання виявилася допомога Західній Німеччині за планом Маршалла у розмірі 2 млрд 422 млн дол. США.

Успішний приклад економічного поступу й зростання демонструвала у повоєнний період і Японія, стрімко перетворюючись на економічного лідера Південно-Східної Азії.

Першою реформою була декартелізація методом реорганізації дзайбацу (1945 р.).За цим законом дзайбацу (форма монополії, сімейні конгломерати) ліквідовувалися як підприємства, що заважали прогресу і були опороюреакційної політики.

Другою за хронологією стає буржуазна аграрна реформа 1947—1949 років,головне завдання якої полягало в ліквідації паразитичного напівфеодального землеволодіння. З цією метою було здійснено примусовий викуп державою землі у поміщиків за символічними цінами, ізподальшим продажем її селянам.

Унаслідок цієї реформи вже до кінця 1950-х років відбувається збільшення обсягів сільськогосп. вир-ва, підвищується загальна ефективність аграрного сектору, знижується зайнятість, зростає пропозиція праці для промисловості. Позитивним наслідком реформи також можна вважати підвищення купівельної спроможності селян.

Суттєвою новацією стає реформа у сфері держ устрою, а саме створення сис-ми парламентаризму (видання законів, управління ек життям, внутр та зовн політикою). При цьому символічно зберігався титул імператора.

Від середини 1960-х років відбувається перехід до кібернетизації вир-ва та наукомістких галузей.

Визначаючи особливості «японського дива», варто також звернути увагу на особливі форми відносин праці та високий рівень капіталовкладень у національному доході. Японія інвестувала в госп-во близько третини валового національного продукту (основні інвестори: банки та їхні кредити — 70 %, а також заощадження приватних осіб — 1/3). Крім того, Японія мала перевагу щодо низького рівня витрат на оплату праці у вартості продукції порівняно із високорозвиненими країнами.

Ефективною виявилася патерналістська модель соціально-трудових відносин (пожиттєве закріплення працівника за фірмою в ек спосіб).

Слід наголосити вагому роль традицій і релігії (східної філософії) у формуванні почуття обов’язку, сумління, відповідальності перед колективом, поваги до закону. Цей фактор вважають одним із найвагоміших заумов трансформаційних зрушень будь-якого сусп-ва.

97. Охар-йте кризи світової економіки та кейнсіанства у 1970-80-ті

Новими екон явищами, що характеризували функціон світового госп-ва у 70-х на початку 80-х рр. XX ст., були: подальше розгортання НТР, посилення інтелектуа­лізації й віртуалізації екон відносин; вступ вир-ва на основі переходу до наукомістких і ресурсозбережувальних технологій у фазу глобальної технолог модернізації; вичерп­ність традиційних екстенсивних факторів екон зростан­ня; загострення проблеми дефіцитності енергетичних ресурсів у вигляді глобальної енергетичної (нафто-газової) кризи розвине­них країн. Також у цей період посилювалася роль екологічної складової екон прогресу перед загрозою тотального руйнування навколишнього природного середовища. Зростання інтернац-іоналізації господарських зв язків та панування транс­національних корпорацій надавали кризовим явищам характеру глобальності. Характерним було також поєднання глобальних проблем із поглибленням екон суперечностей та виявів макроекономічної нестабільності економік провідних країн Заходу. Світові економіч­ні кризи 1974—1975 та 1980—1982 рр. Надзвичайної гостроти їм надавало поєднання циклічних спадів із низкою структурних криз —- енергетичною, валютно-фінансовою, екологічною, що зу­мовило небачені раніше за глибиною й раптовістю шоки пропози­ції. Стрімке зростання світових цін на нафту спричинило подоро­жчання паливно-сировинних ресурсів. Ціни на сировину та паливо впродовж 1972—1973 рр. перевищили зростання їх за період від кіпця Другої світової війни до 1972 року, що завдало нищівного удару по пропозиції; зумовило спад у країнах із розвиненою рин­ковою економікою за одночасного зростання цін. Суттєвою відмінністю від попередніх циклічних спадів стало та­ке нове екон явище, як стагфляція — одночасний спад зі зростанням безробіття, та інфляція. Необхідність пошуку шляхів виходу з кризи кейнсіанського напряму призвела до посилення критики кейнсіанської ортодоксії з боку представників неортодоксального кейнсіанства. Вихід із кризи вбачали в необхідності модернізації та модифікації мето­дологічних засад кейнсіанства. Посилення розмежування в сере­довищі кейнсіанства наприкінці 60-х — на початку 70-х рр. XX ст., що було пов'язане з переоцінкою вагомості ортодоксальної теорії кейнсіанства з боку самих кейнсіапців, призвело до формування двох основних тенденцій подальшого розвитку цього напряму: 1)традиційні кейисіанці, представники старого поко­ління кейнсіанців ( Семюелсоп, Дж. Тобін, Екклі, Клейн), які за умов теоретич. кризи цього напряму за­лишилися на непохитних позиціях кейнсіанської ортодоксії, 2) поеткейнсіанці, що являли собою молоду генерацію науковців-иноваторів (Р. Клауер, А. Лейонхуфвуд, П. Девідсон, С. Вайнтрауб, X. Мінскі), які виступили з різкою критикою ортодо­ксальної кейнсіанської теорії. Утворилось дві течії. Отже, виходячи зі сказаного вище, можна вирізнити дві основ­ні течії у структурі посткейнсіанства: америк. течія або монетарне — Р. Клауер, А. Лсйонхуфвуд, П. Девідсон, С. Вайптрауб, X. Мінскі; 2)англ течія або калецькіансько-неорікардіанське — Дж. Робінсон, Н. Калдор,П. Сраффа, Л. Пазінетті, Я. Крсгель, Дж. Ітуелл.Отже, у 1970-х рр. посткейнсіапство як нове теоретичневідгалу­ження кейпсіанського напряму зробило спробу оновлення макроекономічної теорії з урахуванням змін у тогочасній ринковій економіці.

До ідейно-теоретичних ідей посткейнсіанства можна віднести:

1) власне теорію Дж. М. Кейнса, яка лежала в основі обох на­прямів посткейпсіанства;

2)критичне й творче використання ідей монетаризму та нео­класичної мікроекономічної теорії американськими посткейнсіанцями; 3)відродження рікардіанства, і передусім методологічних за­сад його теорії вартості представниками англ посткейн­сіанства (Сраффа);

4)використання англ посткейнсіанцями здобутків інституціонального напряму екон теорії, врахову-ючи у влас­них дослідженнях існування і взаємодію соціальноекон та політичних інституцій;

5)використання наукових ідей макроекономічної теорії й тео­рії розподілу національного доходу, економіко-математичні ме­тоди дослідження польського економіста Міхала Калецького; 6)визнання деякими представниками англ посткейнсі­анства (Робінсон) доцільності викорис-тання елементів марк­систського аналізу, особливо макроекономічних, загальнорівноважних аспектів теорії суспільного відтворення.

Посткейнсіанські течії об'єднують спільні цілі, якими є:1)теоретичне протистояння неокласичній системі; 2)необхідність завершення кейнсіанської революції; 3)створення нового синтезу макро- та мікроекономіки.Але поряд з цим американське та англійське посткейнсіанство мають певні відмінності та особливості


98. Визначте причини виникнення та охар-йте зміст і основні теорії економічного неоконсерватизму.

Діяльність неоконсервативних урядів 70—-80-х рр. XX ст. («рейганоміка» у США, «тетчеризм» у Вел Британії, відроджене «соціальне ринкове госп-во» у ФРН) була спрямована на забезпечення монопольно високих при­бутків, стимулювання підприємницької ініціативи.

Структурна перебудо­ва капіталіст відтворення, здійснювана у 1960—1970 роки під впливом НТР та складних умов екон зростання, була досить болісною і супроводж певним зниженням темпів росту продуктивності праці, ефективності капіталіст еконо­міки загалом. Зовсім новий характер мали економічні труднощі та супереч­ності 1970-х --- початку 1980-х рр., коли проблемою стали самі виробничі потужності, а не попит, необхідність формування про­позиції. Так звана «рейганоміка»була одним із варіантів неоконсервативної політики, що впродовж ї 980-х -— на початку 1990-х років застосовувалася в багатьох розвинених капіталістичних країнах (зокрема, у Вел Британії політика М. Тетчер — «тетчеризм»). На перший план вийшли завдання раціоналізації вир-ва, поліпшення його структури, технологічної перебудови, інтернаціоналізації капіталу. У 1970-і роки ак­тивно втілювалась у життя концепція нового федералізму, яка пе­редбачала перенесення центру ваги у прийнятті громадських рі­шень на місцеві органи й активний розвиток самоврядування на місцях. У період президентства Р. Рейгана (1981—1988) економіка країни була охоплена кризою. Ще однією складовою економ політики Р. Рейгана було скорочення податків. У 1970-х роках у Великобр уповільнилося зростання вир-ва, почастішали кризи, подовжилася де­пресії, зросли темпи інфляції. Політика виходу британської економіки з кризи за допомогою впровадження неоконсервативної моделі державного регулюван­ня, реалізована урядом консерваторів на чолі із М. Теттчер, увійшла в історію під назвою «тєтчєргізм». М. Тетчер відкинула жорстке державне регулювання економіки й запропонувала нову економ програму, яка ґрунтувалася на концепції економічного лібералізму та його сучасній модифіка­ції— монетаризмі.


Просмотров 624

Эта страница нарушает авторские права



allrefrs.ru - 2022 год. Все права принадлежат их авторам!