Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Характеристика Східної цивілізації. 3 часть



Боротьба за оволодіння новими ринками вела до створення в ря­ді країн монопольних торгов об'єднань, найбільш потуж­ними з яких стали голландська та англійська Ост-Індські компанії.

Переміщення основних торговельних шляхів із Середземного моря в Атлантичний океан зумовило занепад італійської торгівлі, передусім венеціанської та генуезької. Роль основних торговель­них центрів спочатку переходить до портів Піренейського півос­трова (Ліссабон, Кадіс — аванпорт Севільї та ін.). Італійські міста змінили торговельну спеціалізацію (увезення в Європу східних тканин, вивезення на Схід англійського сукна). Німецькі міста опинилися поза світовою торгівлею. Водночас зросло значення міст уздовж узбережжя Атлантичного океану, насамперед Антве­рпена (Нідерланди), який став справжнім центром світової торгі­влі — як ввозу, так і вивозу з Європи. Змінюється й техніка тор­гівлі, яка удосконалюється настільки, що поширюється торгівля за зразками. Це, у свою чергу, вело до створення торговельних бірж, першою з яких стає антверпенська. Поступово роль центру світової торгівлі й кредиту отримують Амстердам та Лондон.

33. Первісне нагромадження капіталу: сутність, джерела та значення для становлення ринкового госп-ва.

Процес первісного нагромадження капіталу забезпечив усі необхідні умови для переходу від переважно натурального, дрібнотоварного госп-ва до ринкового товарного вир-ва:

-звільнення основної маси робітників від особистої, феодальної залежностіі станових, цехових обмежень; відокремлення робітників від засобіввир-ва, з метою створення для них необхідності пошуку роботи загрошову плату;

-концентрація капіталу, переважно в грошовій формі, у рукахтих, хто спроможний організувати й управляти великомасштабним товарним виробництвом (у підприємців);

-наявність ринків постійного збуту продукції.

Примусове позбавлення дрібних товаровиробників засобів вир-ва і їх перетворення у бідних продавців своєї робочої сили було важливим кроком до створення умов для капіталістичного вир-ва.

Другим важливим кроком на шляху організації капіталістичного вир-ва був процес нагромадження великих грошових запасів у руках цехових майстрів, фермерів, але головним чином — у купців і лихварів.

Основними джерелами нагромадження капіталів стали:

-зовнішня торгівля, особливо колоніальними товарами — перцем, прянощами, пахощами, тютюном

система протекціонізму, державні позики, податки;

-пряме пограбування колоніальних володінь і залежних земель, колоніальні війни, торгівля рабами, піратство;



-організація в колоніях (в Америці) рабовласницького, плантаторського госп-ва; жорстокі методи поневолення та пограбування корінного нас-ння Африки, Азії, Північної і Південної Америки;

-нещадна експлуатація позбавлених засобів вир-ва і засобів існування пауперів у майстернях і робочих будинках, де робота виконувалася з перервами лише на сон і харчування.

Отже, процес первісного нагромадження капіталу це історичний процесс відокремлення виробника від засобів вир-ва, процес примусового позбавлення їх приватної власності й перетворення в бідних продавців


34. Проаналізуйте особливості форм госп-в на етапі утвердження мануфактурного вир-ва в країнах Західної Європи та українських землях.

Еволюція ринкового госп-ва в країнах Європи та українських землях пов'язана з мануфактурним виробниц­твомяк більш прогресивною й адекватною досягнутому рів­ню розвитку продуктивних сил формою організації вир-ва

Із сере­довища заможних майстрів, купців і дрібних фінансистів форму­ється прошарок мануфактурників— власників великих майсте­рень, не зайнятих фізичною працею, які є капіталістами. А дрібні ремісники поступово втрачають незалежність і право власності спочатку на вироби, а потім і на саме госп-во та знаряддя вир-ва. Паломництво, або «розсіяна» мануфактура, одер­жало особливо бурхливий розвиток там, де були слабкі цехові об­меження. А цехові майстри, збільшуючи масштаби свого вир-ва і ступінь поділу праці, створювали централізовані ману­фактури. Особливо ефективні мануфактури були в галузях із до­рогими, складними засобами вир-ва і стійкого масового збу­ту: видобувній, збройній, суднобудівній, друкарській, ткацькій.

Мануфактурне виробництво в Україні мало свої особ­ливості. Основними видами мануфактур, що існували в українсь­ких землях, були кріпосна та капіталістична мануфактури. До кріпосної мануфактури належать:



вотчинна мануфактура (підприємство, базоване на приму­совій праці, що виникає з XVII ст. у великих маєтках-вотчин Російської імперії; в основному займається переробкою сирови­ни, що виробляється в маєтку); в Україні до вотчинної мануфак­тури відносять суконну та цукрову мануфактури;

посесійна мануфактура (виникає у XVIII ст., в період прав­ління Петра І; передбачає умовне володіння, використовує при­мусову працю приписних робітників); найбільшого поширення
набула в галузях важкої індустрії.

До капіталістичної мануфактури належали:

купецька мануфактура (виникає в України в XVII ст., базу­ється на вільнонайманій праці, як правило, належить представни­кам III стану — купцям);

- селянська мануфактура (підприємство, засноване заможним селянством); виростає, як правило, із селянських кустарних промислів, використовує вільнонайману працю.

Розвиток ремесла, його подальша спеціалізація, поява ману­фактур посилювали територіальний поділ праці, що в свою чергу стимулювало розширення внутрішнього ринку. Збільшилася кіль­кість торгів та ярмарків. Міцніли й економічні зв'язки України із зовнішнім світом: з Західною Європою, Росією, Сходом. Проте умови для торгівлі були дуже важкими. Економічна політика польського уряду захищала передусім інтереси шляхти і завдава­ла великої шкоди розвиткові української вітчизняної промисло­вості, затримувала загальний ек розвиток

35. Розкрийте суть ринкової системи вільної конкуренції та концепцію лібералізму А. Сміта.

Ринкова система вільної конкуренції - невтручання держави в економіку , згідно з яким втручання держави у природний порядок гальмує процес зростання багатства та економічно ефективне розміщення ресурсів. Втручання держави у господарське життя має бути мінімальним: здійснення правосуддя (охорона життя, свободи і власності громадян), організація суспільних робіт, забезпечення зовнішньої безпеки. А. Сміт висловлювався за державне регулювання податкової системи, мінімуму заробітної плати, норми позикового процента.

Ек лібералізм - це система ідейних принципів, змістом якої є визнання саморегульованого ринкового механізму господарювання, свободи реалізації інтересів суб'єктів економічних відносин, обмеження державного втручання в економіку.

Центральне місце в методології А. Сміта належало концепції економічного лібералізму, в основу якої він, як і фізіократи, поклав ідею природного порядку, тобто об'єктивних економічних законів в умовах ринкових економічних відносин. Ринкові закони краще можуть впливати на економіку, коли приватний інтерес вищий, ніж суспільний, тобто коли інтереси сусп-ва загалом розглядають як суму інтересів осіб, в якому вони виникають. Розвиваючи цю ідею, автор "Багатства народів" увів поняття "економічна людина" ("homo economicus") і "невидима рука" ("invisible hand").

Учений характеризував "економічну людину" так: "Не від добродійства м'ясника, пивовара чи пекаря очікуємо отримати свій обід, а від дотримання ними власних інтересів. Ми звертаємося не до їх людяності, а до їх егоїзму, і ніколи не говоримо їм про нашу потребу, а про їх користь. Кожна окрема людина намагається використати свій капітал так, щоб продукти його мали найбільшу вартість. Звичайно, вона і не думає при цьому про суспільну користь і не усвідомлює, наскільки сприяє їй. Людина має на увазі лише власні інтереси, але в цьому випадку, як і в багатьох інших, вона невидимою рукою спрямовується до мети, яка зовсім не входила в її наміри". Без особливих коментарів А. Сміт подає положення про "невидиму руку". Він вважає, що її суть полягає у створенні таких суспільних прав і умов, за яких завдяки вільній конкуренції підприємців і через їх власні інтереси ринкова економіка якнайліпше вирішуватиме суспільні завдання і приведе до гармонії власну і колективну волю з максимально можливою користю для всіх і кожного.

36. Охар-йте фізіократизм: передумови виникнення, суть та внесок в розвиток економічної теорії. «Економічна таблиця» Ф. Кене.

Фізіократизм(від природа і влада) – економ концепц франц науков школи фізіократів XVIIІ ст, що прийшла на зміну меркантилізму. Його представн — франц Франсуа Кене,Анн Тюрго та ін. Найважливіші ідеї вчення фізіократів:

1. Джерелом багатства нації вони вважали не зовнішню торгівлю, а с/г.Спростовуючи погляди меркантилістів на роль держави у забезпеченні активного торговельного балансу, Ф. Кене та його однодумці виступили з ідеєю еквівалентного обміну та обґрунтували концепцію екон лібералізму, концентрованим вираження якої став знаменитий принцип “laissez faire”.

2.Теорія «природного порядку», пов’язана з визнанням об’єктивного та закономірного характеру розвитку ринкової економіки. Основу природного порядку вони вбачали в екон. свободі та недоторканності приватної власності. У зв’язку з цим французькі дослідники стверджували, що будь-яке втручання у природний хід речей порушує «природний порядок», завдаючи шкоди суспільному відтворенню.

3. Концепція «чистого прибутку». Під чистим прибутком фізіократи розуміли отриманий у землеробстві надлишок продукції, що перевищує витрати вир-ва. Цей надлишок вважався унікальним даром природи, створеним землею завдяки природній родючій силі. На думку французьких дослідників, отримати цей дар можна лише у с/г. Відтак лише землеробська праця, проголошувалась продуктивно, а джерелом суспільного багатства і процвітання нації вважалось с/г. Всі інші галузі були корисними,але не продуктивними. Єдиною формою чистого продукту проголошувалась рента.

4. Класовий поділ сусп-ва. Відповідно до концепції «чистого продукту» фізіократи вперше в історії економічної думки поділили сусп-во на класи, взявши за основі ек критерій: участь великих соціальних груп у створенні та розподілі суспільного багатства. Відтак вони виокремили продуктивний та непродуктивний класи та клас землевласників. Очевидною істиною для французьких дослідників було те, що продуктивною є лише праця, прикладена до землі.

Ф. Кене – відомий французький економіст XVIII ст., засновник нової наукової школи. Його економічні погляди знайшли відображення у славнозвісній «Економічній таблиці», яка вийшла друком у 1758 р.,а також у працях «Загальні принципи економічної політики держави» (1760 р.)

Економічна таблиця Ф. Кене втілила в собі основні положення учення фізіократів і стала першою моделлю процесу суспільного відтворення. Учений показав, що основу економічного життя сусп-ва становить постійне відновлення кругообігу сукупного суспільного продукту, який виробляється, розподіляється і обмінюється між класами таким чином, що створюються передумови для продовження їх діяльності знову і знову.

Особливості«Економічної моделі»: 1)єдиним продуктивним класом уважав клас фермерів, який орендує землю у землевласників, володіє капіталом і здійснює товарне виробництво. 2) ігнорував вплив міжнародної торгівлі на відтворення, яке здійснюється у національному масштабі, а також обмін, який відбувається у межах одного класу 3) досліджував економіку за умов «природного порядку»: вільної конкуренції, еквівалентного обміну та стабільності цін.

«Економічна таблиця» Ф. Кене стала справжнім проривом у світовій економічній науці, започаткувавши: економічне моделювання, макроаналіз та осмислення економічної ролі капіталу (як необхідної основи безперервного функціонування національної економіки).


37. Дайте хар-ку меркантилізму: передумови виникнення, суть та особливості на різних етапах його розвитку.

Меркантелізм – перша економ. концепція доринкової економічної теорії, предметом дослідження- сфера товарно-грошового обміну, а об’єктом – гроші. Головною умовою його виникнення стали розпад феодальних і зародження ринкових відносин. Головну увагу приділяли розгляду питань про гроші і багатство.

Ідеологію меркантилізму розкрив. такі положення.

1.багатством є лише те, що може бути реалізованим і справді реалізується у грошах; тобто нагромадження грошей.

2.виробництво створює потрібні передумови для утворення багатства, а тому потребує постійного заохочення й розвитку.

3.безпосереднім джерелом багатства е сфера обігу.

4.сфера обігу е водночас і джерелом прибутку, що утворюється завдяки продажу товарів за більш високою ціною, ніж ціна купівлі: Г — Г'

5. Джерелом багатства е лише зовнішня торгівля.

6. треба менше купувати в іноземців і більше їм продавати .

Меркантилізм пройшов два етапи у своему розвитку. Це ранній меркантилізм, (монетарний) , і розвинутий меркантилізм (мануфактурний).

Представниками цього напряму були Вільям Стаффорд в Англії таГаспар Скаруффі в Італії.

Ранній меркантилізм грунтувався на теорії грошового балансу. Ця теорія мала два завдання: по-перше, залучити в країну якомога більше грошей з-за кордону; по-друге — зберегти гроші в самій цій країні. В країні була політика максимального зменшення імпорту.

Монетарний меркантилізм був досить примітивною формою пізнішого меркантилізму. Властиві заходи — заборона вивезення грошей, обмеження імпорту, збільшення видобутку золота та срібла там, де це було можливим, встановлення високого імпортного мита не дали очікуваних результатів

У другій пол ХУІст. система монетарного меркантилізму змінюеться системою меркантилізму мануфактурного, що досягла свого розквіту у ХУІІ ст. Основними представниками його булиТомас Мен у Англії,Антуан Монкрегьсн у Франції,Антоніо Серра в Італії. Для цієї системи характерною е теорія торгового балансу. Пізні меркантилісти центр ваги перенесли зі сфери грошового обігу у сферу товарного обігу. Вони ставили своїм завданням скасування заборони вивезення грошей, обмежень імпорту іноземних товарів; форсування експорту національної продукції передовсім промислової; завоювання ринків, у тім числі колоніальних, і забезпечення активного торгового сальдо, тобто перевищення вартості вивезених з країни товарів над вартістю товарів, увезених у країну. 3 ціею метою заохочувався розвиток промисловості, що виробляла товари на експорт. На перший план висувалася політика протекціонізму, що розглядалася як найліпший засіб для забезпечення інтенсивнішого розвитку експорту. Держава запроваджувала систему митних заходів.

Ранні меркантилісти вважали, що будь-яка купівля зменшуе їхню кількість, а будь-який продаж — збільшуе. Пізні ж меркантилісти розуміли, що гроші «породжують» гроші і для цього вони мають бути в постійному русі.

38. Охар-йте особливості госп. розвитку українських земель у ХVІ-ХVІІ ст.

Розвиток України другої половини ХІУ - середини ХУІІ ст. був зумовлений її бездержавним статусом. На початку ХУІ ст. українські землі належали Великому князівству Литовському, Польському та Угорському королівствам, Молдавському князівству. Внаслідок об'єднання Великого князівства Литовського і Польського королівства (Люблінська унія 1569 р.) утворилася держава - Річ Посполита.

Протягом ХУІ ст. відбулося обезземелювання селян та їх остаточне закріпачення. Литовський статут 1529 року заборонив селянам без дозволу панів купувати або брати у заставу землю. За Литовським статутом 1566 року за селянами визнавалося лише обмежене право на рухому власність, а продаж землі допускався тільки між селянами одного маєтку.

На українських землях відбулися значні зміни у земельних відносинах. Виникла і поступово збільшувалася земельна власність литовських, польських, угорських, молдавських феодалів. У Великому князівстві Литовському земельна власність була умовною, тимчасовою і пов'язаною з військовою службою. Великий князь вважався господарем усієї землі, що складалася з князівських і волосних земель, які надавалися удільним князям. Після ліквідації уділів наприкінці ХУІ ст. землі отримували князівські намісники (старости), призначені на землі - воєводства. Ті, в свою чергу, розподіляли землі між місцевими князями і боярами, повітовими воєводами і старостами. Так встановлювалися васальні відносини. Васальна залежність визначалася в угодах і присяжних грамотах. Володар землі міг її передавати у спадщину лише з дозволу уряду, якщо наступний власник продовжував служити у війську.

Разом із магнатською і шляхетською зростала власність церковних феодалів: католицької, православної, уніатської церков. Великокнязівський і королівський уряди підтримували церкву, визначаючи її важливу роль у захисті інтересів феодалів.

У другій половині ХУІ - на початку ХУІІ ст. фільварки створювалися у тих воєводствах, де їх до того ще не було. Розвиток фільваркової системи зміцнив феодальну власність на землю. Фільварки - багатогалузеві товарні госп-ва, в яких, крім землеробства, займалися також різними промислами.

Отже, протягом ХУІ - першої половини ХУІІ ст. на українських землях відбулися істотні зміни в аграрних відносинах. Розширення внутрішнього та зовнішнього ринків призвело до формування й утвердження фільварково-панщинної системи госп-ва. Зросло магнатсько-шляхетське землеволодіння. Завершилося юридичне закріпачення селян, які потрапили в поземельну, особисту і судово-адміністративну залежність від феодалів.

39. Охар-йте економічні погляди В. Петті та П. Буагільбера.

За загальноприйнятою оцінкою, класична політична економія була започаткована у кінці XVII – на поч ХVIII ст. В. Петті в Англії та П. Буагільбером у Франції. Теоретико-методологічні особливості становлення та розвитку класичної політичної економії у Франції знайшли відображення у працях групи французьких учених другої половини XVIII ст., які утворили першу наукову школу економічної думки – школу фізіократів (природовладдя). Як виразники інтересів класу капіталістів, що саме формувався, представники класичної політичної економії гостро критикували паразитичний спосіб життя феодалів, піддали ревізії хибні погляди меркантилістів, які відображали інтереси торгового капіталу, гальмували розвиток вир-ва. Класики політичної економії предметом дослідження вважали не сферу обігу, а виробництво.

В.Петті започаткував новий напрям економічної науки – класичну політичну економію. Петті вважають засновником трудової теорії вартості.Петті висловив відміну від меркантилістської думки, що багатство утворюють не тільки дорогоцінні метали та камені, включаючи гроші, але й землі, будівлі. Товари. Він висловив переконання, що праця є батьком і активним принципом багатства, а земля – його матірю. Одним з перших В. Петті висловив ідею про наявність в економіці об’єктивних, пізнавальних закономірностей. Досліджуючи заробітну плату, В. Петті зрозумів, що робітник не отримує всієї величини створеної ним вартості. Різницю між створеною вартістю і заробітною платою вчений називав рентою (а не додатковою вартістю) і вказував на обернено пропорційну залежність між цими величинами. Отже, рента охоплює весь прибуток, весь надлишок над витратами вир-ва, хоча насправді рента є лише однією а конкретних форм додаткової вартості. Величину заробітної плати В. Петті визначав як "природну ціну праці", а її рівень — як мінімум, що забезпечує існування найманого працівника і членів його сім'ї.

П. Буагільбер був родоначальником класичної політичної економії у Франції.– ідеї природного порядку, невтручання держави в господарську діяльність, природної ціни і ринкового саморегулювання. У кількох книгах він виклав систему реформ буржуазно-демократичного характеру, які пропонувалися як шляхи подоланняинегативних явищ в економіці.


40. З’ясуйте суть і значення демократичної та освітньої революції для ринкових перетворень в країнах Європейської цивілізації.

Демократичні (буржуазно-демократичні) революції докорінно змінили політичну та соціальну системи сусп-ва. Як правило, ініціювала і очолювала революції буржуазія, яка не мала можливості в умовах ієрархічного сусп-ва здійснювати свою підприємницьку діяльність. Єдиним виходом з даної ситуації була зміна політичної системи сусп-ва шляхом приходу до влади буржуазії. Легітимність влади останньої забезпечувалася залученням до боротьби за зміну політичної системи всіх верств нас-ння проти привілеїв аристократії, за утвердження соціальної рівності. Боротьба велася за відміну феода-

льних повинностей, кріпацтва, інших форм особистої залежності і часто супроводжувалася національно-визвольною боротьбою.

Демократичні революції були направлені на зміну існуючої системи влади.

Вони передбачали: 1)участь народу у політичній системі сусп-ва, тобто становлення його демократичних засад; 2)створення незалежних гілок влади — законодавчої, виконавчої та судової. 3)формування громадянського сусп-ва; 4) особисте звільнення людей, ліквідацію привілеїв. 5)створення умов для господарської діяльності незалежних індивідів. 6)прояв раціонального індивідуалізму, тобто реалізацію здібностей вільних членів сусп-ва.

Французька буржуазно-демократична революція. Класичним варіантом буржуазно-демократичної революції вважається Велика французька революція 1789 р., яка задекларувала свободу і рівність усіх громадян держави. Теоретичною основою революційного руху у Франції стали погляди Ж.-Ж Руссо. Будучи прихильником природного права (природної рівності), він вважав, що існуючу протиприродну нерів-

ність у сусп-ві необхідно усунути за допомогою революційних заходів і

привести до повної відповідності споконвічній природі людини — природ-

ній рівності. Буржуазно-демократична революція у Франціїбула однією з найбільш радикальних революцій у Західній Європі.

Англійська буржуазно-демократична революція. Внаслідок Реформації в сусп-ві Англії більшість являла собою пуритан, які вели поміркований спосіб життя, покладалися на свою працелюбність, проповідували рівність перед Богом, шанобливо ставилися до сім’ї монарха. Але політика монарха на користь дворянства розходилася з інтересами більшості громадян країни, особливо представників великого капіталу.

Під час буржуазно-демократичної революції 1640—1659 рр.було встановлено конституційну монархію, яка офіційно допустила до влади представників буржуазії та середнього класу. Ця революція мала поміркований характер. Небажання короля кардинально змінювати політичну систему влади призвело до «Славної революції» 1688—1689 рр. — державного перевороту в Англії, який остаточно відсторонив абсолютизм і закріпив у політичному житті досягнення боротьби революційних сил країни в 40—60-ті

роки ХVІІ ст. Результати «Славної революції» були закріплені в 1689 р. «Біллем про права».

Німецька буржуазно-демократична революція. Головною метою буржуазно-демократичної революції 1848 р.було перетворення Німецького союзу у конституційну федеративну монархію, лібералізація економіки та захист інтересів нижчих верств нас-ння. Але феодальна роздробленість країни, неузгодженість дій політичних сил, боротьба між королями Пруссії й Австрії за можливість стати центром єднання нації призвели до планомірного придушення революційних дій. Наслідком революції стало створення конституційної федеративної монархії та прихід до влади військової еліти, що тривалий час визначав шлях розвитку країни, спрямований на її мілітаризацію, створення військових союзів, ведення війн з іншими країнами.

Зміни в політичній, соціальній сферах та промислова революція зумовили необхідність у здійсненні першої освітньої революції, яка припадає на кінець ХVІІІ — середину ХІХ ст.

Її суть полягає у переході від майже суцільної безграмотності до масової початкової освіти, виникнення й розвитку професійної та вищої професійної освіти, поширення знань серед широких верств нас-ння.

Потреби нового сусп-ва вимагали підняття рівня освіти всього нас-ння, підготовки кваліфікованих спеціалістів для нових політичних, соціальних, економічних, духовно-культурних організацій.

Безграмотність, низька кваліфікація та переважно фізична праця стали гальмом не лише у розвитку вир-ва, але й здібностей кожної людини, у зростанні її добробуту.

Освіта вплинула на всі підсистеми сусп-ва: підвищила рівень культури сусп-ва, стала однією з причин виникнення середнього класу, змінила культуру взаємовідносин держави і сусп-ва, дала поштовх до стрімкого розвитку науки і техніки. Щодо економічної підсистеми, то масштаби й ха-

рактер змін були ще суттєвішими — зростання рівня кваліфікації економічних суб’єктів, поліпшення добробуту нас-ння, впровадження нової техніки і технологій, культури управління госп-в, формування досконалішого інституційного середовища тощо.

41. Промислова революція: передумови, суть та значення для розвитку ринкового госп-ва в країнах Європейської цивілізації.

Промислова революція (промисловий переворот) стала наступною складовою масштабних змін, що відбулися в сусп-вах Європейської цивілізації другої половини ХVІІІ—ХІХ ст. Суть її полягає у переході від ручної праці до великого машинного вир-ва, від мануфактури до фабрики. Батьківщиною першого промислового перевороту була Англія — в останній третині XVIII — середині XIX ст. Соціально-економічні передумови для його здійснення визріли в цій країні у середині XVIII ст. Важливим чинником промислового перевороту стала буржуазно-демократична революція середини XVII ст., яка ліквідувала основні перепони розвитку підприємництва, розчистила шлях для становлення індустріального сусп-ва. Цьому сприяв і аграрний переворот XVI — XVII ст., внаслідок якого прискореними темпами розвивалося високотоварне, базоване на фермерській основі, сільське госп-во. Англійські фермери інтенсивно господарювали, поліпшуючи агротехніку і агрокультуру. Поширилася сівозмінна система, травосіяння. Широко застосовували парові плуги, машини, дренажні роботи, використовували мінеральні добрива. Аграрні зрушення сприяли вивільненню великої кількості людей і створили резерв дешевої робочої сили, необхідної для розвитку фабрично-заводської промисловості.

У становленні машинного вир-ва виокремлюють три етапи: 1-й етап — поява робочої машини (спочатку в текстильній промисловості, а потім в інших галузях); 2-й етап — винахід парової машини як двигуна для робочих машин; 3-й етап — створення робочих машин для вир-ва інших робочих машин.

Перехід до машинного вир-ва викликав глибокі зміни в класовій структурі сусп-ва. Висока продуктивність машинної праці і як наслідок нижча вартість фабричних товарів спричинили масове розорення дрібних товаровиробників, що не витримали конкуренції: селян, ремісників, дрібної буржуазії. Вони перетворилися у найманих робітників на капіталістичних фабриках.

Промислова революція по-різному впливала на класи буржуазного сусп-ва. Підприємцям та фабрикантам вона несла значне зростання багатства, зміцнення її позицій у боро-

тьбі із залишками феодальних відносин. Для найманих робітників промис-

лова революція означала підвищення інтенсивності праці: збільшення робочого дня, введення нічних змін, погіршення умов праці, втягування в процес вир-ва жіночої та дитячої робочої сили, яка була дешевшою.

Ще одним фундаментальним результатом промислового перевороту, окрім парового двигуна, стало використання нових методів обробки металу, які звільнили чорну металургію

від залежності від деревного вугілля, ціни на який зростали в міру вирубки величезних лісових масивів. Об’єднавши всі ці операції на одному підприємстві, як правило, поруч з місцем видобування вугілля, металурги досягли значної економії на масштабах вир-ва, у зв’язку з чим випуск заліза за допомогою кам’яного вугілля значно зріс.

Епоха великої промисловості настає, коли машини почали виготовляти не

ремісники, а машини і виникає машинобудівна галузь. А коли основний ка-

пітал переміщується в центр бізнесу, з’являється ринок засобів вир-ва. Утвердження машинного вир-ва у машинобудуванні привело до перебудови всього госп-ва країн, до його індустріалізації.

Під індустріалізацією розуміють перехід економіки на промисловий шлях розвитку — виробництво, яке здійснюється за допомогою системи машин, а їх створення забезпечується розвитком важкої промисловості. Промислова революція суттєво змінила галузеву структуру госп-в країн Європейської цивілізації.

Зі створенням та впровадженням нових видів транспорту, з використанням парового двигуна промислова революція вступає у завершальну стадію.

Будівництво залізниць стало одним з провідних факторів економічного піднесення і одним з показників промислової революції.

42. Порівняйте риси промислового перевороту в Англії та Німеччині (передумови, періоди, особливості та наслідки).

Переломним моментом у розвитку продуктивних сил світу стає промисловий переворот (або промислова революція). Такий промисловий переворот стався в Європі внаслідок впровадження машинної праці та переходу від мануфактурного вир-ва до фабричного. Це великий стрибок в розвитку людства. Винайдення парового двигуна та впровадження його в виробництво дозволило значно полегшити процес вир-ва, зробити його менш трудомістким та суттєво зменшити фінансові витрати на виробництво. Іншою причиною промислової революції може стати перехід від одного способу організації вир-ва до іншого, наприклад від мануфактури до фабрики.


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!