Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Класифікація соматопсихічних розладів



За етіопатогенетичними та клініко-динамічними ознаками соматопсихічні розлади класифікують (О.К. Напреєнко, 1995) як:

Непсихотичні - оглушення, сопор, кома, а також невротичні, психопатичні, неврозоподібні та психопатоподібні розлади (астенічний, астено-депресивний, астено-іпохондричний, астено-абулічний, астено-апатичний, тривожно-фобічний, обсесивно-фобічний, депресивний, депресивно-іпохондричний,істерико-іпохондричнийсиндроми, псевдодеменція), котрі перебігають за типом:

а)реакції;

б)стійкого стану;

в)патологічного розвитку особистості.

Психотичні - делірій, онейроїд, аменція, сутінки, а також параноїдний, депресивно-, тривожно-, маніакально- і галюцинаторно-параноїдний, кататонічний та сенесто-іпохондричний синдроми.

За перебігом:

а)гострі симптоматичні;

б)підгострі (протраговані, перехідні);

в)хронічні (затяжні).

Енцефалопатичні (дефектноорганічні) - простий психоорганічний, епілептиформний, корсаковський, псевдопаралітичний синдроми, неспецифічна органічна деменція.

За провідним етіологічним фактором соматопсихічні розлади поділяють на такі, які виникають:

1. при захворюваннях внутрішніх органів та систем;

2. при тяжких порушеннях обміну речовин;

3. при розладах інкреторної функції залоз.

 

30.Плацебо— фізіологічно інертна речовина, що використовується як лікарський засіб, позитивний лікувальний ефект якого пов'язаний зпідсвідомими психологічними очікуваннями пацієнта. Крім того, терміном «ефект плацебо» називають саме явище не медикаментозного впливу, не лише препарату, а й, наприклад, імітації деякої лікувальної процедури. За речовини для плацебо часто править лактоза. Ступінь вияву ефекту плацебо залежить від схильності людини до навіювання та зовнішніх обставин під час «лікування», наприклад, від розмірів та кольору таблетки, довіри до лікаря, авторитета клініки.

Використовується як контрольний препарат у клінічних випробуваннях нових лікарських препаратів, у процедурі кількісної оцінки ефективності ліків. Одній групі піддослідних дають препарат, що тестується,перевірений на тваринах, а іншій — плацебо. Ефект від застосування препарату має достовірно перевищувати ефект плацебо, щоб препарат вважався діючим.

Плацебо використовується також для вивчення ролі навіювання у дії лікарських препаратів.

Типовий рівень позитивного ефекту плацебо у клінічних випробуваннях у середньому становить 5-10%, при цьому його сила залежить від виду захворювання. Під час проведення більшості випробувань виявляється і негативний плацебо-ефект (ефект ноцебо): 1-5% пацієнтів відчувають деякий дискомфорт від прийому плацебо (хворий вважає, що у нього алергія тощо).



 

31. ВКХ як соматопсихічний феномен

Внутрішня картина хвороби — це сукупність не лише емоційних порушень, але й певних процесів інтелектуального та вольового порядку, пов'язаних зі свідомістю, переживан­ням і ставленням до хвороби.

Внутрішня картина хвороби - поняття, введене в ужиток російської медицини Р.А . Лурія в 1935 р. (див. Лурія Р.А. Внутрішня картина хвороби і ятрогенні захворювання (5-е изд.). - М.: Медицина, 1977. - 112 с). За визначенням Р.А. Лурія, внутрішня картина хвороби - все те, що відчуває і переживає хворий, вся маса його відчуттів, не тільки місцевих болючих, але і загальне самопочуття, самоспостереження, його уявлення про свою хворобу, про її причини, все те, що пов'язано для хворого з приходом до лікаря, весь той величезний внутрішній світ хворого, який складається з дуже складних поєднань сприйняття і відчуття емоцій, афектів, конфліктів, психічних переживань і травм.

32. Структура ВКХ

Структуру внутрішньої картини хвороби можна представити таким чином. Основним і первинним компо­нентом цієї структури є емоційна реакція хворого на факт захворювання. З часом ці емоційні порушення ускладню­ються за рахунок недостатності інформації, а також взаємо­впливів пацієнтів. Виникають стани страху, тривоги, де­пресії. Мислення хворого базуються не на логічних зако­номірностях, а на емоційній значимості тих чи інших фактів. Проблеми хвороби займають у ньому непропорційно велике місце, відтісняючи інші проблеми (робота, сім'я, суспільна діяльність). Деякі положення і висновки набувають значення надцінних ідей, які важко піддаються корекції. У людей зі слабкою волею захворювання може призвести до стану па­сивності, депресії. У людей з сильною волею спостерігається прийняття і впровадження в життя рішень, спрямованих як на боротьбу з хворобою та раціональне пристосування до життя, так і на розвиток надцінних і маячних ідей.



Другим психологічним моментом є підтримання надії на успіх лікування. Емоційне обнадіювання має поєднуватись з поясненням хворому основних типів перебігу захворюван­ня. Це застереже хворого від розчарувань у лікуванні при можливому погіршенні його стану. Пацієнт знатиме, що деяке загострення захворювання закономірне, передбачене лікарем і що воно не стане на перешкоді сприятливого перебігу хвороби.

33. Чинники, які впливають на формування ВКХ

 

1) особливості хвороби; 2) обставини при яких протікає хвороба; 3)преморбід особистості; 4) соціальне становище хворого; 5) характер хворого; 6) відношення хворого до своєї хвороби.

Особливості хвороби: гостра, хронічна, яка необхідна допомога або лікування (амбулаторне чи стаціонарне, консервативне чи хірургічне), чи мають місце сильні болі, обмеження рухливості, неприємні косметичні симптоми.

 

34. Типи ставлення до хвороби (Типи ВКХ)

> >Гармонический – правильна, твереза оцінка стану, небажання обтяжувати інших тяготами догляду у себе.

> >Эргопатический – «ухиляння від хвороби і роботу», бажання зберегти працездатність.

> >Анизогнозический – активне відкидання думку про хвороби, «обійдеться».

> Тривожний – безнастанне неспокій і помисливість. Віра прикметам і ритуали.

> >Ипохондрический – крайня зосередженість на суб'єктивних відчуттях і перебільшення їх значення, страх на побічну дію ліків, процедур.

> >Неврастенический – поведінка на кшталт «дратівливою слабкості».Нетерпеливость і спалахи роздратування на першого зустрічного (особливо в болях), потім – сльози і.

> Меланхолійне – невіру респондентів у одужання, пригніченість хворобою, депресивний настрій (загроза суїциду).

> >Апатический – повна байдужість до своєї долі, пасивне підпорядкування процедурам та лікуванню.

> >Сензитивний – чутливий домежличностним відносинам, сповнений побоювань, що оточуючі його уникають через хворобу, страх стати тягарем для близьких.

> >Эгоцентрический – «зануренням у хворобу» з винесенням напоказ страждань, вимогу до собі особливого ставлення.

> >Параноидальний - впевненість, що хвороба є наслідком чийогось наміру, а ускладнення потяг результат халатності медичного персоналу.

> >Дисфорический – домінуємрачно-озлобленное настрій, заздрість сусідам ненависть до здоровим. Спалахи гніву з вимогою від ритму близьких догоди в усьому.

 

35. Методи діагностики ВКХ.

- клінічний (метод спостереження);

-психодіагностичний:

· Тест Лобі (особистісний опитувальник - Бехтерев-Лічко А.Е., Іванов М.Я.)( Особистісний Опитувальник Бехтерівського інституту (ЛОБИ) розроблений з метою діагностики типів ставлення до хвороби та інших пов'язаних з нею особистісних відносин у хворих хронічними соматичними захворюваннями. Діагностується патерн відносин до самої хвороби, до її лікування, лікарів та медперсоналу, рідних і близьких, оточуючих, роботі (навчанні), самотності і майбутньому, а також до своїх вітальних функцій (самопочуття, настрій, сон, апетит).Діагностуються типи відносин. За допомогою ЛОБИ можуть бути діагностовані наступні типи відносин:Гармонійний (Г),Тривожний (Т),Ипохондрический (І), Меланхолійний (М),Апатичний (А),Неврастенічний (Н),Обсесивно-фобический (О), Сенситивний (С),Егоцентричний (Я),Ейфорійний (Ф),Анозогнозіческій (3),Ергопатіческій (Р), Паранойяльний (П).

· Тест Тобол (тест ставлення до хвороби – Вассерман Л.І., Карпова Е. Б.) Текст опитувальника включає 12 тем: самопочуття, настрій, сон, апетит, ставлення до хвороби, ставлення до лікування, ставлення до медперсоналу, ставлення до родичів, ставлення до роботи, ставлення до оточуючих, ставлення до самотності, ставлення до майбутнього.

Кожне із тверджень співвідноситься з певним типом ставлення до хвороби, в основі цих типів лежить класифікація А.Є. Личко. У ході обробки результатів оцінюється вираженість кожного типу, будується профіль і визначаються найбільш характерні для випробуваного типи ставлення до хвороби.

Для чого потрібно досліджувати ВКХ:

- уникнення спотворюю чого впливу ВКХ на оцінку об’єктивного стану хворого під час обстеження (лікар, який не враховує ВКХ, може бути обманутий великою кількістю або відсутністю скарг);

- своєчасне виявлення не адаптивних типів ВКХ з метою здійснення своєчасних психокорекцій них впливів.

36. Нозогенії та шпиталізм. Їх профілактика.

Нозогенії – дезадаптивні психогенні реакції, що виникають під психотравмуючим впливом соматичного захворювання.

Чинники виникнення нозогеній:

-психогенні чинники:

· семантика діагнозу;

· поведінка лікаря;

· обмеження, що накладаються захворюванням на побутову і професійну діяльність.

-соматичі чинники:

o клінічні особливості захворювання (порушення життєвих функцій).

Шпиталізм – комплекс несприятливих наслідків(у першу чергу психологічного характеру) тривалого перебування людини в лікарні ( соціальна дезадаптація і погіршення контакту з навколишніми, втрата інтересу до праці і трудових навичок, зниження настрою, посилення характеропатичних проявів).

Чинники виникнення шпиталізму:

- зміна ритму життя індивіда в стаціонарі;

- тривала залежність від допомоги інших;

- сенсорна й емоційна депривація.

 

37. Моделі взаємин «лікар-пацієнт», їх переваги та недоліки

1) інженерна – лікар- механік, що виправляє відхилення у несправному фізіологічному механізмі. Пацієнт відіграє пасивну роль. Основний недолік – неврахування ролі психологічних чинників в лікувальному процесі;

2) патерналістська – лікар- наставник, що турбується за пацієнта та бере на себе відповідальність за результат лікування. Основний недолік – позбавлення пацієнта активної позиції в лікувальному процесі;

3) колегіальна – лікар і пацієнт партнери, які сумісно прагнуть поліпшення здоров*я пацієнта. Отанній сам приймає найважливіші рішення, ґрунтуючись на інформації лікаря. Осн. недолік – рішення пацієнта можуть зашкодити його здоров*ю;

4) контрактна – лікар- професіонал, найнятий пацієнтом для вирішення проблем з його здоров*ям. Осн. недолі к – комерціалізаці відносин лікаря і пацієнта.

38. Пихологічні аспекти діагностичного інтерв*ю. Стилі інтерв*ю, їх переваги та недоліки.

Діагностичне інтерв*ю

Для формування діагностичнихх гіпотез лікареві необхідна інформація про скарги пацієнта, анамнез його хвороби і анамнез життя.

Мета: збір інформації, встановлення з пацієнтом продуктивних відносин, передача пацієнтові необхідної інформації.

Стилі дагностичного інтерв*ю:

- доктор-центрований: патерналістський, сухий, знеособлений, спрямований на збір інформації про симптоми і зв*язок між ними, при цьому використовують переважно закриті питання, припиняються спроби пацієнта обговорити почуття або особисті проблеми;

- пацієнт-центрований: емоційно насичений, припускає відношення до пацієнта як до особистості, лікар використовує в основному відкритіі питання, заохочує пацієнта викладати додаткову інформацію, в тому числі про його почуття.

Переваги доктор-центрованого-дозволяє зекономити час, зосередитись на тому, що лікар вважає важливим. Недоліки – перешкоджає повному і достовірному викладенню пацієнтом свої проблем.

Переваги пацієнт-центроваого – дозволяє отримати більш повну інформацію та встановити правильний діагноз.

 

39.

Психологічеі барєри

1.Небажання предавати лікарю повну і правдиву анамнестичну інформацію внаслідок:
-Специфічних соціальних установок пацієнта стосовно хвороби ( симуляція, агравація,диссимуляция
-Неготовності пацієнта відверто говорити про інтимні аспекти життя або здоровя, стрес соціального осудження.
-Невіра пацієнта в позитивний результат лікування і в наслідок цього – пасивної позиції взаємодії з лікарем.
2. Нездатність пацієнта передавати лікарю повну правдиву анамнестичну інформацію внаслідок:
-Перекрученого сприйняття пацієнтом свого стану
-Нерозуміння пацієнтом того, яка саме інформація може виявитися важливою для успішного лікування
-Труднощів зазнаних пацієнтом у викладенні своїх думок
3.Нездатність лікаря адекватно сприйняти інформацію від пацієнта внаслідок:
-Труднощів зазнаних лікарем у правильній інтерпретації почутого і формулювання уточнюючих питань
-Намагання лікарем робити поспішні висновки без одержання додаткової інформації, що може бути зв’язано як і з його особистісними відносинами.


Як подолати барєри:


- допомогти перебороти хвилювання ( при першому відвідуванні )
-завоювати довіру пацієнта (переконати, що лікар може допомогти ) сформувати професійний імідж.
-усилити позитивне ставлення (переконати, що лікар хоче допомогти) – сформувати особистісний імідж


40. Збір соціологічної інформації — важливий та трудомісткий процес в соціологічному дослідженні. У своїй практиці психологи використовують різноманітні методи — від найпоширенішого анкетування до складнішого експерименту


Можна виділити наступні види:
Анкетування - Серед розповсюджених методів опитування респондентів важливе місце займає метод анкетного опитування. Надзвичайна популярність цього методу пояснюється різноманітністю і якістю соціологічної інформації, яку можна одержати за його допомогою. Цей метод засновується на висловлюваннях окремих осіб і проводиться з метою виявлення найтонших нюансів в думках респондентів.

Соціометричний метод — це метод опитування, націлений на виявлення міжособистісних відносин шляхом фіксації взаємних почуттів симпатії і неприязні серед членів групи (наприклад, студентської групи).

Інтерв'ю — це метод одержання необхідної інформації шляхом безпосередньої цілеспрямованої бесіди інтерв'юера з респондентом. Напрям бесіди визначається тією проблемою, яка цікавить інтерв'юера і є предметом прикладного соціологічного дослідження.


Спостереження як метод збирання соціологічної інформації не можна віднести до специфічних методів соціології. Остання запозичила його ще з часів перших соціологів із раніше сформованих галузей емпіричного знання і в кінцевому рахунку із природничих наук. В соціологічно-природничому симбіозі спостереження можна в першому наближенні визначити як планомірне цілеспрямоване сприйняття явищ, результати якого в тій або іншій формі фіксуються дослідником і потім перевіряються.
При цьому збирається і фіксується за допомогою технічних приладів (кінокамера, фотоапарат, магнітофон, телевізійна та інша техніка) лише та інформація, яка може бути використана для опису, а потім і пояснення проблемної ситуації, яка досліджується.


Експеримент — це загальнонауковий метод одержання в контролюючих і управляючих умовах нового знання. В соціологію він прийшов із галузі наук про природу. Точиться низка дискусій про можливості проведення соціологічних експериментів, їх- етичність. Саме через ці причини проведення експерименту поставлене в жорсткі рамки.

 

41. Психологічні явища, що супроводжуються лікарськими рішенням

 

Страх професійної невдачі
стань підвищеної відповідальності
співчуття пацієнту ( при невротичній особистості)
побічні наслідки

 

42. Евристики:

1. сукупність методів пошуку розв'язку задачі

2. спосіб навчання, який бере свої початки від Сократівської маєвтики.

Евристичний метод[

Полягає у взаємодії викладача й учнів на основі створення інформаційно-пізнавальної суперечності між теоретично можливим способом вирішення проблеми і неможливістю застосувати його практично, з метою організації самостійної роботи учнів щодо засвоєння частини програми за допомогою проблемно-пізнавальних завдань. Викладач, визначивши обсяг, рівень складності навчального матеріалу, викладає його матеріал у формі евристичної бесіди, дискусії чи дидактичної гри, поєднуючи часткове пояснення нового матеріалу з постановкою проблемних питань, пізнавальних завдань чи експерименту. Це спонукає учнів до самостійної пошукової діяльності, оволодіння прийомами активного мовленнєвого спілкування, постановки й вирішення навчальних проблем.

 

43. Хайндсайт, Ефект виправдання важких рішень, ілюзія.

ХайндсайтабоПовзучий детермінізм — схильність розглядати події, що вже стались, як більш передбачувані, ніж вони були до того, як трапились. Повзучий детермінізм може спричинювати спотворення пам'яті, коли пригадування та відтворення може призвести до неправильних теоретичних висновків. Припускається, що ефект може спричинити надзвичайні методологічні проблеми при спробі проаналізувати, зрозуміти та проінтерпретувати результати експериментальних досліджень. Сучасними прикладами ефекту «Я так і знав!» є роботи істориків, які описують наслідки битв, лікарі, які пригадують клінічні випробування, і судові системи, які намагаються покласти відповідальність за нещасні випадки через їх передбачуваність.

Ефект виправдання важких рішень стосується оцінки привабливості альтернативних варіантів поведінки й має місці після прийняття важкого рішення. Важким рішенням називається випадок, коли альтернативні варіанти, мало різняться за привабливістю. Після прийняття важкого рішення людина відчуває емоційний дискомфорт, який спричинено тим, що, з одного боку, вибраний варіанті має негативні риси, з іншого боку, в відкинутому варіанті є щось позитивне: прийнятий варіант частково поганий, але це прийнято; відкинутий варіант частково гарний, але це відкинуто. Прагнучи позбутися пережитого протиріччя, людина переконує себе, що той варіант, що він вибрав, непросто трохи краще відкинутого, а набагато краще, він би розсовує альтернативні варіанти: обране тягнеться вгору за шкалою привабливості, відкинуте — вниз. Наслідком є зміни оціночних суджень, що стосуються привабливості альтернативних варіантів поведінки.


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!