Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Негативні результати у вигляді будь-яких змін



Вищевказані елементи найчастіше містять інформацію про ознаки злочину, які цікавлять криміналістів. Разом з тим для окремих видів, груп злочинів перелік названих елементів може корегуватись. Так, криміналістична характеристика ухилень від сплати податків не містить такого елементу як особистість потерпілого.

Як вбачається, криміналістична характеристика злочинів ширша за їх кримінально-правову та кримінально-процесуальну характеристики, оскільки містить не лише систему обставин, які мають кримінально-правове значення, а й ряд інших чинників. Отже, конкретизація кримінально-правової характеристики здійснюється за рахунок виділення елементів (наприклад, механізму, способу, обстановки злочину тощо), які мають вирішальне значення для розкриття злочину. При цьому деякі суміжні елементи можуть бути наповнені змістом інших характеристик. Так, елемент «суб'єкт злочину» може містити компоненти, пов'язані з такими чинниками, як психологічні, що впливають на формування та здійснення злочинної мети. Виходячи з цього, криміналістична характеристика злочинів може розглядатися як система, що складається з елементів, котрі містять окремі підсистеми — компоненти:

1)Сліди злочину – важливий елемент криміналістичної характеристики, матеріально відображений результат дій осіб, що знаходились на місці події, в першу чергу злочинця.

Під слідами злочину ми розуміємо сукупність зі:

слідів-відображень;

окремих елементів обстановки на місці події;

знарядь вчинення злочину або інших предметів, навмисно чи ненавмисно залишених злочинцем;

запахів;

звуків.

2) особа злочинця:Результати кожної злочинної діяльності містять сліди особистості людини, яка її вчинила, і, зокрема, дані про деякі її особисті соціально-психологічні властивості та якості, злочинний досвід, наявність спеціальних знань, стать, вік, особливості взаємин з жертвою злочину і т.п.

Інформація про особистість злочинця, виявлена при розслідуванні і зіставлена з даними про спосіб, механізм і обстановку вчинення злочину, створює нову самостійну інформацію, яка дозволяє правильно визначити напрямок і способи розшуку, затримання та подальшого викриття злочинця.

Дані про невідомого злочинця звичайно формуються завдяки виду, місцю, часу вчинення діяння, предмету посягання, слідах на місці події, пам'яті свідків, потерпілих та по других джерелах. Отримана в такий спосіб інформація дозволяє правильно визначити напрямок, засоби та прийоми його розшуку і затримання.



Дані про особистість затриманого, підозрюваного виходять з матеріалів справи і представляють інформацію про життєву установку, ціннісні орієнтири, дефекти правосвідомості, особливості антигромадських поглядів, а також про те, яка інформація про підозрюваного допоможе налагодити з ним необхідний контакт, вибрати найбільш ефективну тактику спілкування, визначити найбільш дієві способи одержання правдивих показань та профілактичного впливу на нього.

При вчиненні правопорушення членами організованої злочинної групи остання стає самостійним об'єктом криміналістичного вивчення і відповідно одним з елементів криміналістичної характеристики даного злочину;

3) способи готування, вчинення злочину та його приховування- у криміналістичному розумінні один з найважливіших елементів структури криміналістичної характеристики, джерело даних про якісну сторону злочинної поведінки правопорушників.

Під способом вчинення злочину в криміналістичному змісті розуміють об'єктивно і суб'єктивно обумовлений комплекс дій суб'єкта до, в момент і після скоєння ним злочину, пов'язаний з використанням відповідних знарядь і засобів, та такий, що залишає різного роду сліди, які характеризують сутність події, своєрідність поведінки злочинця, його окремі якості, навички.

Структуру способу вчинення злочину можуть складати дії по його підготовці, скоєнню і приховуванню в сукупності, або тільки скоєнню, або дії по скоєнню в сукупності з підготовкою або приховуванням. Елементи способу вчинення злочину знаходяться в просторовому, часовому і причинному взаємозв'язках між собою та з навколишнім середовищем. Їх складний характер детерміновано властивостями особистості злочинця, обстановкою вчинення злочину і предметом посягання. Знаючи типові способи вчинення злочинів того чи іншого виду (групи), можливо побудувати типову модель діяння, уявити собі зміст дій суб'єкта, механізм утворення слідів та в результаті визначити шляхи і способи розслідування.



У структурі способу вчинення злочину певне значення має співвідношення дій по вчиненню та приховуванню злочину.

Приховування злочину являє собою цілеспрямовану поведінку людини, яка усвідомлює, що її дії дезорієнтують правоохоронні органи в пошуках інформації про обставини події, утруднюють розслідування та встановлення істини.

Розкриття злочинів значною мірою залежить від способів їх приховування.

Серед прийомів приховування варто виділити наступні:

1) утаювання – активне чи пасивне залишення в неведенні правоохоронних органів щодо обставин злочину або джерел інформації про нього (наприклад: приховування викраденого майна; неповідомлення окремих фактів);

2) знищення слідів злочину або слідів злочинця результатів його дій

(може бути повним або частковим), знищення інформації, ;;

3) маскування – зміна уявлення про спосіб вчинення злочину, особистість винного, маскування інформації, прийоми якого спрямовані на викривлення уявлення про особу злочинця, спосіб його дій та інші обставини злочину (зміна зовнішнього вигляду особи, яка вчинила злочин, зміна звичайного розташування предметів тощо) (наприклад: скоєння злочину в рукавичках; зміна почерку);

4) фальсифікація – (підроблення) інформації, створення неправдивої інформації, що виходить від заявників (свідомо неправдива заява, донос), учасників кримінального процесу (свідомо неправдиві показання), створення фальшивих слідів, предметів, документів, їх підміна тощо;підробка, створення помилкової інформації (наприклад: створення неправдивих слідів; виготовлення підроблених документів; неправдиве повідомлення про місцезнаходження викраденого майна);

5) інсценування – створення штучної картини події, інсценування злочинів (удаване створення обстановки, яка не відповідає події, що відбулась, з метою приховати злочин і спрямувати розслідування у помилковому напрямі); (інсценування події в цілому; її наслідків; часу протікання; місця; об'єкта посягання тощо).

Для навмисних (на відміну від необережних) злочинів дані про спосіб їх вчинення мають першорядне значення.

Криміналістичне значення способів вчинення (а також приховування) злочину засновано на властивості їх повторювання при скоєнні однорідних діянь однією й тією же особою (особами). Однак варто враховувати, що аналогія між способами вчинення різних злочинів однією особою не може бути повною. Можливе сполучення (комплекс) певних ознак, повторення якого в діях інших осіб малоймовірно, або ж у способі вчинення злочину проявляються навички або інші властивості (так званий «почерк»), що індивідуалізують особистість злочинця. Виділення ознак способу при аналізі однорідних злочинів дозволяє висувати версії про вчинення даних діянь однією особою або про приналежність злочинця до певної групи осіб;

4) особа потерпілого:Між потерпілим (жертвою) і злочинцем найчастіше просліджується певний взаємозв'язок, внаслідок чого злочинці зазвичай не випадково обирають окремих осіб об'єктами свого кримінального посягання. Тому і виявлення злочинця може відбуватися залежно від даних про потерпілого. Особливо важливе виявлення і вивчення зв'язку між ними на початку розслідування.

В цілому, дані про особу потерпілого можуть бути використані:

1)для висунення версій про злочинця, визначення кола осіб, серед яких треба його шукати;

2)для прогнозування поведінки потерпілого на слідстві й у суді;

3)для визначення тактики слідчих дій за участю потерпілого;

4)для встановлення всіх обставин події з урахуванням взаємозв'язку злочинця з потерпілим;

5)для встановлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину;

5) предмет злочинного посягання:грошові кошти, цінні папери, матеріальні цінності у вигляді сировини, палива, матеріалів, напівфабрикатів, готових виробів з урахуванням їх споживчої цінності, які можуть належати до різних джерел посягання (підзвітні цінності, невраховані цінності, створені при їх виробництві за рахунок лишку, який надійшов зі сторони (сторонні цінності), від співучасників, майно, приховане від оподаткування);

6) обстановка вчинення кримінального правопорушення: Подія злочину, підготовка, що йому передує, та приховування слідів діяння протікають у конкретних умовах місця, часу, освітлення, проявів природно-кліматичних факторів, виробничої діяльності, побуту та ін. Зазначені умови у певні моменти по різному проявляються та впливають на протиправну подію. При цьому вони складаються незалежно або залежно від волі учасників злочинної події та в основному характеризують певне зовнішнє середовище, деякі інші фактори реальності, та в сукупності називаються обстановкою вчинення злочину.

До обстановки належать також чинники регулятивного характеру, що визначають порядок діяльності, фактори поведінки людей у побуті й трудовій діяльності;

7) негативні результати у вигляді будь-яких змін, викликаних кримінальним правопорушенням, які виражені у фізичній матеріальній шкоді, відображеній у матеріальній обстановці злочину (характерні сліди пошкоджень, викликані злочинними діями, їх локалізація і взаємозв'язок), та моральній шкоді, заподіяній злочином.

Криміналістична характеристика як накопичувач і джерело відомостей про певні види злочинів, виконуючи інформаційну функцію, являє собою єдину інформаційну систему. Використання такої системи можливе шляхом одержання та аналізу відомостей щодо окремих елементів і встановлення зв'язків між ними. У цьому розумінні всі елементи системи теоретично рівнозначні, тому поділяти їх на основні та другорядні недоцільно. У той же час використання такої інформаційної системи вимагає в кожному конкретному випадку визначення ключового елемента, через який можна здійснити «вхід» до системи з метою одержання необхідної інформації. Визначення ключового елемента для конкретного випадку залежить від слідчої ситуації, що склалася на даному етапі розслідування, від того, які вихідні дані має слідчий і які з них необхідно встановити. Аналіз кримінальних справ щодо злочинів різних категорій показує, що значна частина їх вчиняється способами, ознаки яких не завжди очевидні. Тому їх виявлення і пояснення вимагають насамперед знання і використання систе­матизованого опису злочинних способів.

Великого значення набувають рекомендації, побудова­ні на аналізі закономірних зв'язків, які складаються між елементами криміналістичної характеристики. У дослідженні таких зв'язків міститься перш за все практичне призначення криміналістичної характеристики злочинів. Принципові можливості використання у розслідуванні закономірних зв'язків між елементами криміналістичної характеристики полягають у тому, що за наявності відомостей щодо одних типових обставин передбачається існування інших. Це важливо не тільки для розслідування злочи­ну на початковому його етапі, пов'язаному із встановленням особи, яка вчинила злочин (вбивство, крадіжку тощо), а й для ситуації, коли на початку розслідування, наприклад, у справах про економічні злочини, особа, причетна до злочину, відома, але не відомі способи його вчинення.

Розглянуті закономірні зв'язки можуть бути однозначними і багатозначними (ймовірними). У першому випадку складається такий зв'язок, коли за наявності одних обставин можна з певною долею категоричності вважати існуючими обставини, що належать до іншого елемента характеристики. У другому випадку закономірні зв'язки мають ймовірний характер, встановлюють більший або менший ступінь вірогідності, що визначається на підставі даних статистичного обліку типових ознак масиву вивчених кри­мінальних справ відповідного виду злочину (певного регіону, періоду).

Криміналістичне дослідження закономірних зв'язків обставин, які характеризують злочини певного виду, вимагає застосування спеціально розроблених програм з ме­тою отримання статистичних даних про взаємозв'язки таких обставин. У деяких випадках простежується закономірний зв'язок між особами, які можуть бути причетними до даного виду злочину, і способом його вчинення і приховування, застосування певних знарядь злочину. Такий зв'язок має вірогідний характер і може бути підста­вою для побудови системи типових версій, що використовуються з урахуванням фактичних даних у справі, яка розслідується, для висунення та перевірки робочих слідчих версій.

Кожний з елементів системи пов'язаний з іншими пря­мо та опосередковано, що значною мірою визначає характер зв'язків між ними. Залежно від рівня та обсягу слідчо­го завдання аналіз таких зв'язків може охоплювати різну кількість елементів. У будь-якому випадку можна простежити прямий зв'язок між елементами «особа злочинця» і «спосіб злочину», який виявляється у тому, що лише особи з певними характерологічними даними або ті, що займають певну посаду, можуть використовувати певний злочинний спосіб. У той же час на даний зв'язок впливають побічні обставини, що стосуються предмета злочинного посягання та обстановки злочину.

ВИСНОВКИ:

 

Криміналістична характеристика – динамічна наукова категорія, що обслуговує окрему методику розслідування виду (групи) кримінальних правопорушень; представлена трьома видами, аналогічними типам окремих методик; має визначену структуру, яка може корегуватись залежно від виду характеристики або типу окремої методики.


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!