Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Основні трудові права в зарубіжному трудовому законодавстві



Див. пит..45-46

45. Основні трудові права в конституціях зарубіжних країн.

(Тут відповідь на будь-яке питання – намагався вибрати всі основні норми з Конституцій по всім питанням до екзамену).

У конституціях Італії, Хорватії, Македонії встановлено, що працівник не може відмовитися від свого права на щотижневий відпочинок, на щорічну оплачувану відпустку (ст. 36 Конституції Італії, ст. 55 Конституції Хорватії, ст. 32 Конституції Македонії). По-різному трактується право на справедливу заробітну плату у конституціях зарубіжних країн. У конституціях Італії та Португалії — це винагорода, що відповідає кількості та якості праці (витраченій праці) і є достатньою для забезпечення працівникові (та його родині) гідних умов існування; у конституції Іспанії — це винагорода, яка є достатньою, щоб задовольнити потреби працівника та його родини, у конституції Словаччини — є достатньою для забезпечення гідного життєвого рівня.

Як правило, конституції зарубіжних країн обмежуються проголошенням загальної заборони дискримінації та рівності громадян перед законом. Але у деяких західних країнах (у Франції, Португалії, Італії, Данії), у республіках колишнього СРСР, у країнах Центральної та Східної Європи спеціально декларується заборона дискримінації у сфері праці, зокрема, при працевлаштуванні.

Право на об'єднання декларується майже усіма конституціями. Нерідко у конституціях спеціально проголошується право на об'єднання у профспілки, закріплюються і деталізуються профспілкові права. У ч. 1 ст. 30 Конституції Російської Федерації закріплено право кожного на об'єднання, включаючи створення професійних спілок для захисту своїх інтересів. Конституція також захищає право кожного, хто вступає до спілки: «Ніхто не може бути примушений до вступу до будь-якого об'єднання або перебування у ньому» (ч. 2 ст. 30)

По-різному у конституціях країн СНД визначено суб'єкта права на об'єднання. В конституціях Азербайджану (ст. 58), Вірменії (ст. 25), Російської Феде-рації (ст. 30), Таджикистану (ст. 28) визнається дане право за «кожним», Грузії (ст. 26) — для «всіх», Молдови (ст. 42) — «для будь-якого працівника». Вод-ночас багато держав: Білорусь (ст. 41), Казахстан (ст. 23), Узбекистан (ст. 34), Туркменистан (ст. 28), у тому числі Україна (ст. 36) суб'єктом права на свобо-ду об'єднання визначають лише громадян своєї держави, наділивши їх відпо-відними правами. Конституції деяких держав СНД, закріпивши право на утворення проф-спілок, не захистили прав осіб, які вирішили не вступати у профспілку або вийти з неї. Пункт а) ст. 8 Пакту надає це право «кожній людині». Конституції Азербайджану (ст. 67), Вірменії (ст. 25), Російської Федерації (ст. 30) і Таджикистану (ст. 28) визнали це право за «кожною людиною», що відповідає міжнародним стандартам. Конституція Узбекистану без зазначення суб'єкту права визначає добровільне членство у профспілках (ст. 59), що можна визнати як відповідність міжнародно-правовій нормі.



Водночас Конституції Бєла-русі, Грузії, Казахстану, Киргизстану, Молдови і Туркменистану не закріпили зазначене право для людини і громадянина. Конституція України також визначає, що усі об'єднання громадян рівні перед законом. У більшості конституцій СНД така норма відсутня. У конституціях зазначених країн закріплено низку положень щодо прав самих професійних спілок. Так, Конституція Азербайджану гарантує вільну діяльність усіх об'єднань (ст. 58). Закріплюючи свободу діяльності всіх об'єднань, Конституція Російської Федерації забороняє діяльність громадських об'єднань, цілі або дії яких спрямовані на насильницьку зміну основ конституційного ладу та порушення цілісності Російської Федерації, підрив безпеки держави, утворення військових формувань, розпалювання соціальної, расової, національної та релігійної ворожнечі (ст. 13). Вірменія, Білорусь, Грузія, Молдова у своїх конституціях також визнали положення Пакту про утворення професійних спілок і відобразили їх у своїх конституціях, хоча й не так повно як вищезазначені держави. Конституції Вірменії, Казахстану, Киргизстану і Таджикистану, закріпивши право на утворення професійних спілок і надавши їм можливість функціонувати безперешкодно, не встановили навіть мінімальні обмеження їх діяльності в цілях «державної безпеки та громадського порядку» (п. с) ст. 8 Пакту).



Право на страйк закріплено і досить докладно розкрито у ст. 43 Констиції Азербайджану: «Кожен має право страйкувати самостійно або сумісно з іншими. Право на страйк працюючих на підставі трудового договору може бути обмежене тільки у випадках, передбачених законом. Індивідуальні та колективні трудові спори вирішуються у порядку, встановленому законом». ). У даній статті звужено коло осіб даного права: «Не можуть страйкувати військовослужбовці та цивільні особи, службовці у Збройних Силах та інших військових формуваннях Азербайджанської Республіки». Досить докладно право на страйк закріплено і у ст. 44 Конституції України. Конституція Російської Федерації, на відміну від Конституції Азербайджану, в частині закріплення права на страйк обмежилася лише стислим формуванням: «Визнається ...право на страйк» (ст. 37).

Що стосується суб'єкта права на страйк, то в конституціях Азербайджану і Російської Федерації ним визнається «кожний», України — «працюючий»,тоді як в Білорусі таким правом володіє тільки «громадянин» держави. Право на страйк, за умови його здійснення відповідно до закону, в Конституції відобразив Киргизстан, визнавши це право тільки за громадянами своєї держави.

Республіка Білорусь — єдина з держав-учасниць СНД, яка закріпила в Конституції (ст. 41) норми, зафіксовані в п. а) (і) ст. 7 Пакту, про забезпечення задовільного існування для працівників та членів їх сімей. У ст. 42 Конституції Білорусі закріплено певний захист від дискримінації у праві на рівну винагороду за працю рівної цінності. В Конституції Російської Федерації (ст. 7) встановлюється гарантований мінімальний розмір оплати праці. Що стосується умов праці, що відповідають вимогам безпеки і гігієни (п. b) ст. 7 Пакту), то зазначене право повністю відображено в конституціях Білорусі, України, Російської Федерації, лише з тією відмінністю, що суб'єктом права в Білорусі є «громадянин», в Росії та Україні — «кожен» працюючий. Право кожного на однакову для всіх можливість просування по роботі виключно на підставі трудового стажу та рівня кваліфікації (п. с) ст. 7 Пакту) у розгорнутому вигляді передбачено тільки в Конституції Білорусі.

В конституціях інших держав-учасниць СНД — Азербайджану, Вірменії, Киргизстану, Молдови, Таджикистану і Туркменистану — право на справедливі та сприятливі умови праці не отримало такої докладної регламентації, як у конституціях Білорусі, України, Російської Федерації. Втім, за деякими виключеннями, це право закріплено у конституціях зазначених держав у відповідності з міжнародними стандартами. Так, ст. 35 Конституції Азербайджану визнано право кожного отримувати винагороду за свою працю без будь-якої дискримінації не менш мінімального розміру заробітної плати, встановленого державою. Конституції Вірменії (ст. 29), Киргизстану (ст. 29), Молдови (ст. 43) і Таджикистану (ст. 35) схожими формулюваннями закріпили право трудящих на справедливу зарплату і рівну винагороду за працю рівної цінності. Суб'єктами даного права за конституціями зазначених держав стали «кожен» трудящий (Вірменія, Таджикистан), «громадяни» (Киргизстан), «працівники» (Молдова). Грузія, Казахстан і Узбекистан досить стисло відобразили права, які є елементами права на справедливі та сприятливі умови праці. Пункт а) (і) ст. 7 Пакту відображений в ст. 30 Конституції України в досить лаконічному формулюванні: «Справедлива оплата...визначається законом», і в ст. 24 Конституції Казахстану: «Кожен має право на...винагороду за працю без будь-якої дискримінації».

У багатьох країнах (Франції, Італії, Японії, Іспанії, Туреччині, Португалії, Словаччині, Польщі) у конституціях закріплено право на колективні переговори і договори, частіше у зв'язку з профспілковими правами.

Особливо широке коло профспілкових прав проголошує Конституція Португалії, згідно з якою профспілки, зокрема, вправі брати участь у підготовці законів про працю, висловлювати свою точку зору із законопроектів, що розробляються.

У деяких конституціях (Франції, Італії, Португалії, Хорватії) проголошується право на участь працівників в управлінні організацією. Особливо докладно це право регулюється у ст. 54 Конституції Португалії.

Конституцією Російської Федерації серед основних трудових прав передбачає право на вирішення індивідуальних та колективних трудових спорів, включаючи право на страйк (ст. 37).


Просмотров 396

Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2020 год. Все права принадлежат их авторам!