Основні трудові права в актах регіональних організацій

Міжнародні угоди, які є джерелами трудового права, дуже часто укладаються на регіональному рівніНаприклад, Європейська соціальна хартія, яка представляє собою багатосторонній регіональний договір, який встановлює механізм міжнародного захисту економічних і соціальних прав людини для держав ­ членів Ради Європи. Ця Хартія доповнює в рамках Ради Європи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає захист громадянських і політичних прав. Безпосередньо право­ве регулювання в даній сфері здійснюється на основі прецедентного права Європейського комітету соціальних прав, в основі якого й лежить Європейська соціальна хартія.

Найвпливовішим європейським актом у сфері прав людини є Європейська соціальна хартія (переглянута) 1996 p., в якій відображено загалом 31 соціально-економічне право. Серед них у царині регулювання трудових відносин слід вирізнити такі права: на працю; на ЇЇ справедливі умови; на ЇЇ безпечні та здорові умови; на справедливу винагороду; на укладання колективних договорів; на захист дітей і підлітків; працюючих жінок - на охорону материнства; на професійну орієнтацію; на професійну підготовку; інвалідів - на самостійність, соціальну інтеграцію та участь у житті суспільства; трудящих мігрантів і членів їх сімей - на захист і допомогу; на рівні можливості і рівне ставлення у вирішенні питань щодо працевлаштування і професії без дискримінації за ознакою статі; на інформацію і консультації; участь у визначенні і поліпшенні умов праці та виробничого середовища; на захист у випадках звільнення; працівників - на захист їх прав у разі банкрутства роботодавця; на гідне ставлення на роботі; працівників із сімейними обов'язками на рівні можливості і рівне ставлення до них; представників працівників - на захист на підприємстві і умови, які мають створюватися для них; на інформацію і консультації під час колективного звільнення; на захист від бідності і соціального відчуження.

На європейському рівні право на працю та інші трудові права відображені також у низці інших нормативно-правових актів, як-от: директивах Європейського парламенту та Ради - № 2003/88/ЄЕС від 4 листопада 2003 р. "Про деякі аспекти організації робочого часу"; № 2002/73/ЄЕС від 23 вересня 2002 р. "Про застосування принципу рівного ставлення до чоловіків і жінок у питаннях зайнятості, підвищення кваліфікації та просування по службі, а також умов праці";

№ 89/391/ЄЕС від 12 червня 1989 р. "Про впровадження заходів для заохочення вдосконалень у сфері безпеки і охорони здоров'я працівників під час роботи"; № 89/654/ЄЕС від 30 листопада 1989 р. "Про мінімальні вимоги щодо безпеки і охорони здоров'я в робочих зонах"; № 75/117/ЄЕС від 10 лютого 1975 р. "Про наближення законів держав-членів щодо застосування принципу рівної оплати праці для чоловіків і жінок"; № 80/987/ЄЕС від 20 жовтня 1980 р. "Про захист працівників в разі неплатоспроможності їх роботодавця"; № 91/533/ЄЕС від 14 жовтня 1991 р. "Щодо зобов'язання роботодавця повідомляти працівників про умови, які застосовуються при укладенні угод працевлаштування або до трудових відносин" та ін.

Останнім часом падає активність участі в міжнародних договорах у рамках СНД країн­учасниць, і України в тому числі, у засіданнях галузевих Міждержавних комісій, рад і комітетів. Але ж спочаткудіяльність нашої держави була досить активною. Підтверджується це великою кількістю багатосторонніх и двосторонніх договорів. На­ приклад, Тимчасова Угода між Урядом Російської Федерації і Урядом України про гарантії прав громадян, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях,прирівняних до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року, 15 квітня 1994 р. 12 держав­учасниць СНД, у тому числі Україна, підписали

Угоду про співробітництво в галузі трудової міграції і соціального захисту трудящих­ мігрантів .

Найпоширенішим видом закріплення міжнародно-правових норм с угоди між державами. Такими угодами є: Угода між Урядом України і Урядом Республіки Вірменія про трудову діяльність та соціальний захист громадян України і Республіки Вірменія, які працюють за межами своїх держав; Угода між Урядом України та Урядом Словацької Республіки про взаємне працевлаштування громадян; Угода між Урядом України та Урядом Чеської Республіки про взаємне працевлаштування громадян України та громадян Чеської Республіки та ін.