Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Підступність і кохання» Ф. Шіллера – проблематика драми



Головний конфлікт "Підступність і кохання" – зіткнення двірської кліки на чолі з усемогутнім міністром, кар’єристом й інтриганом президентом фон Вальтером з родиною бідного, приниженого, залежного музиканта Міллера. На боці придворних – необмежена влада. Міллер і його дочка можуть протиставити їй лише свою чесність, почуття власної гідності, гордість бідняків.

Історія кохання шляхетного ідеаліста Фердінанда, сина президента фон Вальтера і дочки двірського музиканта Луїзи Міллер закінчується трагічно. Та фатальні події, зображені в п’єсі, не лише розкривають жорстоку безглуздість станових передсудів, які не дозволяють вельможному юнакові одружитися з простою, незнатною дівчиною, а й показують, якими підступними та ницими методами ясновельможне панство підтримує свою владу, своє панування та привілеї. Шиллер створив справжню галерею своєрідних персонажів, наділених яскравими людськими характерами. Вони психологічно вірогідні, кожен має свої оригінальні, індивідуальні риси.

Головний володар держави не з'являється на сцені, але він також задіяний у сюжеті. Про вчинки президента фон Вальтера розповідає його фаворитка леді Мілфорд: разом зі старим камердинером вона розкриває перед глядачем історію продажу сотень юнаків в іноземне військо для того, щоб герцог міг подарувати її, леді Мілфорд, нові коштовності. Ця трагічна історія висвітлювала перед сучасниками Шиллера таємниці політичного життя не лише Вюртемберга.

Уся п'єса пройнята щирою симпатією драматурга до простих, не титулованих людей. У них вiн бачить найпривабливiшi людські якостi. Проте автор не прикрашає своїх героїв, якi належать до третього стану. Музикант Мiллер, що пiдноситься в останнiй картинi п'єси до справжньої трагічної величi, не позбавлений певних слабкостей характеру. Міллер – звичайна людина. Вiн живе i мислить, як i подібні до нього майстровi, не вирізняється анi особливим талантом, анi надзвичайними чеснотами. Це порядний чоловiк i добрий батько.

Інші барви обирає Шиллер для характеристики дружини музиканта. Це обмежена, марнославна мiщанка. Вона б дуже хотіла бачити свою дочку великою панею. Ïй лестить, що за Луiзою упадають багатi i впливові люди. На вiдмiну від чоловiка, вона не може захистити Луiзиноï честi, бо душу панi Міллер отруїли становi передсуди.



П'єса "Підступність i кохання" вийшла друком 1784 року i вiдтодi починається ïï тріумфальна хода театральними сценами усього свiту. Зворушлива історія нещасного кохання двох молодих людей, розлучених через соціальну нерiвнiсть, стала такою ж уславленою, як iсторiя Ромео i Джульєтти з трагедiï Вільяма Шекспiра.

Першi три драми Шиллера по своєму методу дуже близькі до просвітительського реалiзма, але в них багато своєрiдного: дуже насичена емоцiйна "штюрмерська" патетика, менше відчувається раціональна умовність. Шиллер-художник намагається зберегти максимальну наближеність до життя. Кращi його образи – це різко окресленi художні типи. Такi президент, гофмаршал Кальб, секретар Вурм, музикант Мiллер, його дружина Луiза, створенi на основi узагальнення живих явищ дійсності.

У той же час позитивнi герої Шиллера тісно пов'язанi з душею самого автора. Ïх мову вiн насищує своєю ненавистю до соціального гнiту, передає в нiй всоï надiï на майбутнє. Все це надає раннiй драматургiï Шиллера своєрiдний колорит. Об'єктивне розкриття протирiч життя в нiй спiвпадає з суб'єктивною авторською патетикою i романтикою. До того ж по-своєму правдивi навiть найбільш суб'єктивнi шиллерiвськi герої. Фердiнанд не типовий для свого середовища, але в його тирадах правдиво передаються почуття i думки передових людей ХVІІІ століття, що знаходилися під впливом просвітницьких iдей.



Спiввiдношення об'єктивного i суб'єктивного у творчості Шиллера-штюрмера виступає в особливо різких рамках. Його позитивнi герої то надто "природнi", то возвеличуються над прозою життя, приймаючи на себе функцiï пропагандистiв просвітницьких поглядiв. Така дволикість характерна для Карка Моора i особливо Фердiнанда.

Персонажi Шиллера діють, як правило, в певному, з певним напруженням, розмовляють метафорами. Подібний стиль, емоційно збуджений i багатокольоровий, як неможна краще передав буремним настроєм поета i передової молодi епохи Просвітництва.

Своєрідність лiтератури Європейського Просвітництва в драматургiï Шиллера-класика найбiльш яскраве втілення. Зіткнення мiж старим i новим тут відбувається не в областях економічних вiдношень, а в iдеологiчнiй сферi. Конфлікти в драмах Шиллера носять суспiльно-полiтичний i моральний характер. У них зiштовхуються герої, якi являються носiями протилежних iдейних переконань чи принципiв поведінки. Інодi ідеологічні колiзiï ускладнюються боротьбою, яка виникає у свiдомостi людини.

Шиллер великий у зображеннi духовного життя людей, i тут вiн зближується з передовими романтиками. Його улюбленi герої – борцi за свободу духу, за нацiональнi розкріпачення народу. Шиллер зображує ïх у громадському, суспiльному життi, у благородних поривах серця i душi. Навiть персонажi, не iдеальнi у своїх діях, також розкривають ïх духовному змiстi, у боротьбі за вирiшення питань великого суспiльного значення.

Людина, як особистість індивідуальна, випадає iз поля зору Шиллера, i в цьому заклечається його вагома особливість як письменника-класика, як представника "iдеальноï поезiï". У своїх драмах вiн бере життя в iстотних, духовних моментах, відволікаючись від усього дріб’язкового i житейського. Його твори створюються на конкретно-iсторичнiй основi, але реальне виступає в них у iдеологiчному заломленнi прочищеному від прозаїчних елементiв. Зображуючи реально-iсторичнi особливості, Шиллер звільняє їх від багатьох притаманних їм індивідуальних непривабливих рис, показуючи їх перш за все у громадському, загальновідомому значенні. Так він зробив при створенні образів Дон Карлоса, Валленштейна, Марії Стюарт. Зміст художнього методу Шиллера-класика складає розкриття духовних прагнень людей, показ політичної, ідейної боротьби, а також душевних, моральних конфліктів. Вейморський класицизм не ставить перед собою задачу зображення окремого існування сучасної людини, тобто її безпосередньої феодальної чи буржуазної практики. Економічні зв’язки суспільства залишаються за межами художнього бачення Шиллера, він вважає їх прозаїчними. У зв’язку з цим його творчості не вистачає історичної конкретності. Його герої живуть у сфері високих громадських прагнень, але вони погано змальовані як особистості індивідуальні, у своїй особистій життєвій неповторності.


Просмотров 1667

Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2020 год. Все права принадлежат их авторам!