Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Тема: Механізм дії та застосування водорозчинних та жиророзчинних вітамінів



Вітаміни (лат. vita – життя) – група органічних речовин різного хімічного походження, що проявляють біологічну активність у дуже малих кількостях та абсолютно необхідні для забезпечення життєвих функцій. Вітаміни надходять в організм із рослинними або тваПрепарати водорозчинних вітамінів

 

До вітамінів групи В належать тіамін (В1), рибофлавін (В2), піридоксин (В6), кислота нікотинова (В3 або РР), ціанокобаламін (В12), кислота фолієва (Вс), кислота пантотенова (В5), кислота пангамова (В15).

Тіамін – вітамін В1, або антиневритний вітамін. Природні джерела його– це дріжджі, висівки, бобові, зародки та оболонки злакових, неполірований рис, жовток, нирки та ін. Мікрофлора кишечника синтезує вітамін В1, але істотного значення для поповнення запасів його в організмі цей пул не має.

Щоденна потреба у вітаміні В1 становить 1-2 мг. Депонується у внутрішніх органах – нир­ках, мозку, серці, печінці; після всмоктування у кишечнику фосфорилюється з утворенням тіамінпірофосфату. Останній є коферментом транскетолази – ключового ферменту пентозного циклу метаболізму глюкози, кофер­ментом декарбоксилаз, які каталізують окислювальне декарбоксилювання піровиноградної та a-кетоглутарової кислот. Таким чином, вітамін В1 бере участь у регуляції вуглеводного обміну, утилізації глюкози, прискоренні метаболізму піровиноградної, молочної кислот, кетонових тіл. Сприяє ліквідації метаболічного ацидозу, є синергістом інсуліну. Він необхідний для синтезу ацетилхоліну, нуклеїнових кислот, білків, жирних кислот, утворення нікотинамідних коферментів. У мозковій тканині вітамін В1 контролює активність медіаторів ЦНС, зокрема g-аміномасляної кислоти, ацетилхоліну, серотоніну.

При недостатності тіаміну порушується функція ЦНС, здатність до концентрації уваги, пам’ять. Виникають стомлюваність, парестезії кінцівок, адинамія. У тяжких випадках розвивається хвороба бері-бері, при якій спостерігаються неврити, анорексія, блювання, судоми, серцева недостатність.

Коферментною формою вітаміну В1 є кокарбоксилаза – дифосфорний ефір тіаміну. Вводиться внутрішньом’язово або внутрішньовенно.



Застосовують препарати вітаміну В1 (тіаміну хлорид та тіаміну бромід) та кокарбоксилазу при ацидозі, поліневритах і серцевих аритміях, пов’язаних із гіповітамінозом В1, для підвищення секреції соляної кислоти в шлунку і активності ферментів кишечника, при атонії шлунково-кишкового тракту, неврозах, токсикозі вагітних, при хворобі бері-бері.

Вітамін В1 проявляє алергізуючі властивості, описані випадки розвитку анафілактичного шоку. Великі дози тіаміну мають гангліо­блокуючу і міорелаксантну дію. Швидке внутрішньовенне введення вітаміну В1 може призвести до падіння артеріального тиску, порушення скорочення смугастих м’язів, у тому числі дихальних, пригнічення ЦНС. Для усунення цих явищ застосовують препарати кальцію і прозерин.

Вітамін В1 не можна вводити в одному шприці з пеніциліном, стрептоміцином, тому що ефективність останніх знижується внаслідок утворення неактивних комплексів. Введення його в комбінації з вітаміном РР призводить до руйнування тіаміну, з вітаміном В6 – порушення перетворення його на активні форми. При комбінуванні з ціанокобаламіном зростають алергізуючі властивості вітаміну В1.

Рибофлавін – вітамін В2. Природними його джерелами є дріжджі, печінка, нирки, м’ясо, молоко, яйця, сир, зелені овочі. Синтезується мікрофлорою кишечника. Добова потреба становить 2 мг (для дорослих), 0,6-2 мг (для дітей).



Рибофлавін є складовою двох коферментів – ФМН (флавінмононуклеотиду) та ФАД (флавінаденіндинуклеотиду). Ці коферменти входять до складу флавінових ферментів (оксидаз та дегідрогеназ), які необхідні для нормального перебігу оксидаційних процесів у тканинах, білкового, вуглеводного та жирового обмінів.

При недостатності вітаміну В2 спостерігаються анорексія, головний біль, біль в очах, тріщини в ділянці кутків рота (ангулярний стоматит), дерматит, себорейна екзема та фолікулярний гіперкератоз. Характерними є васкулярний кератит (розширення кон’юнктивальних судин навколо рогівки), сльозотеча, світлобоязнь, зменшення гостроти сутінкового зору. Язик стає яскраво-червоного кольору із згладженими сосочками, може розвиватися анемія.

Вітамін В2 застосовується у всіх випадках, коли порушується його всмок­тування. Призначають при гострій і хронічній гіпоксії, опіках, обмороженнях, недостатності білкового і надлишку вуглеводного харчування, при лікуванні антибіотиками. Рибофлавін також показаний у комплексному лікуванні гіпотрофій, анемій, гепатитів, при гострих інфекційних захворюваннях, особливо при дифтерії (підвищує стійкість організму до дифтерійного токсину). При призначенні хворим аміназину, імізину, амітриптиліну може розвиватися гіповітаміноз В2, тому що ці препарати є антивітамінами В2 (порушують його включення до складу ФМН і ФАД). У цьому випадку, разом із вказаними засобами, обов’язково призначають рибофлавін всередину в таблетках. Для парентерального введення використовується ампульований препарат – рибофлавін-мононуклеотид.

Піридоксин – вітамін В6. Ця назва об’єднує групу речовин, до складу якої входять піридоксин, піридоксаль та піридоксамін. У великій кількості міститься у молоці, м’ясі, рибі, печінці, нирках, дріжджах, зернах злаків, бобових. Добова потреба у вітаміні становить 1-2 мг.

У печінці вітамін В6 перетворюється на активну форму – піридоксальфосфат, який бере участь у метаболізмі оксиамінокислот, триптофану, сірковмісних амінокислот, у процесах дезамінування, трансамінування, декарбоксилювання амінокислот, їх транспорті через клітинні мембрани та ін. У центральній нервовій системі вітамін використовується для перетворення глутамінової кислоти (стимулюючий фактор) на g-аміномасляну кислоту (гальмівний фактор), синтезу серотоніну. Він бере участь у синтезі трансферину, який транспортує іон заліза у крові, в утворенні КоА у печінці, у синтезі пуринів, піримідинів, нуклеїнових кислот, утворенні гему.

Явища гіповітамінозу В6 можуть спостерігатися при призначенні протитуберкульозних засобів – похідних гідразиду ізонікотинової кислоти (ізоніазид та ін.), які є його антивітамінами.

Піридоксин у вигляді піридоксину гідрохлориду застосовують при ранніх токсикозах вагітності, при призначенні антибіотиків, препаратів – похідних ГІНК. Він показаний при колагенозах, при гіпохромних анеміях, гепатитах, холециститах, для підсилення скоротливої діяльності міокарда, при рахіті. Його призначають також при патології центральної і периферичної нервової системи, дерматитах, цукровому діабеті. Призначають всередину або парентерально (підшкірно, в м’язи, у вену).

З обережністю піридоксин необхідно застосовувати у хворих на виразку шлунка та дванадцятипалої кишки (підвищує кислотність шлункового соку), при тяжких ураженнях печінки, ішемічній хворобі серця.

Кислота нікотинова – вітамін РР, або вітамін В3, протипелагричний вітамін. У великих кількостях міститься у дріжджах, арахісі, є в овочах, фруктах, м’ясі, молоці, рибі, гречаній крупі. У цих продуктах кислота нікотинова міститься переважно у вигляді аміду. Добова потреба становить 15-20 мг.

Кислота нікотинова входить до складу НАД (нікотинамідаденін­динуклеотиду) і НАДФ (нікотинамідаденіндинуклеотидфосфату). Ці кофактори входять до складу великої кількості різних дегідрогеназ, що забезпечують перебіг численних метаболічних процесів. Вітамін РР сприяє вивільненню у тканинах гістаміну, активує систему кінінів, що призводить до покращання процесів мікроциркуляції. У великих дозах кислота нікотинова викликає короткочасне розширення судин, особливо верхньої половини тіла, зниження артеріального тиску.

При гіповітамінозі РР розвивається пелагра – захворювання, яке характеризується дерматитом, діареєю, деменцією, глоситом, гастритом тощо.

Нікотинову кислоту застосовують для покращання процесів мікроциркуляції при судинній патології, гіпоксії, спазмах судин кінцівок, головного мозку, нирок. Здатність вітаміну РР покращувати мікроциркуляцію та його гепатопротекторна дія використовується при лікуванні гепатитів, холециститів. Препарат показаний для усунення проявів пелагри, алкоголізму та ін.

Препарат призначають при атеросклерозі, ранах, виразках, які погано загоюються, гастритах зі зниженою кислотністю, інфекційних захворюваннях, ентероколітах, спазмах гладеньких м’язів кишечника, жовчо-, сечовивідних шляхів, при гіпоксії, ацидозі.

При тривалому застосуванні кислоти нікотинової для попередження ожиріння печінки необхідно призначати метіонін та інші ліпотропні засоби. При швидкому внутрішньовенному введенні препарату може розвиватися колаптоїдний стан. Тому краще застосовувати нікотинамід, який не викликає подібних явищ. Внутрішньом’язові та підшкірні ін’єкції кислоти нікотинової болючі. При поєднаному застосуванні препарату та антигіпертен­зивних засобів можливий розвиток ортостатичного колапсу. Кислота нікотинова при прийомі натще та в осіб із підвищеною чутливістю може спричинити почервоніння обличчя та верхньої частини тіла, відчуття жару, кропивницю, парестезії.

Із обережністю препарат призначають при ішемічній хворобі серця та гіпертонічній хворобі. Кислота нікотинова протипоказана при загостренні виразкової хвороби, алергічних реакціях тощо.

Ціанокобаламін, або вітамін В12 (стор. 425), широко використовують для лікування мегалобластичної анемії. Препарат отримують із печінки тварин, де він міститься у значних кількостях, з культур деяких бактерій та грибів. Добова потреба – 1-2 мкг.

Кислоту фолієву, або вітамін Вс (стор. 427), застосовують для лікування мегалобластичної та макроцитарної анемій, хронічних гастроентеритів. Міститься у значній кількості в пивних дріжджах, зеленому горошку, моркві, шпинаті, яйцях, картоплі тощо. Добова потреба становить 2 мг.

Кислота пантотенова – вітамін В5. Джерелами його є дріжджі, печінка, яєчний жовток, ікра, зерна злакових, цвітна капуста. Синтезується мікрофлорою кишечника.

Кислота пантотенова бере участь у синтезі ацетилкоензиму А. Цей кофермент необхідний для нормального перебігу багатьох обмінних процесів: син­тезу кортикостероїдів, ацетилхоліну, декарбоксилювання кетокислот (піровиноградної, a-кетоглутарової). За його участю здійснюється синтез жирних кислот, які необхідні для утворення фосфоліпідів, синтез холестерину. Завдяки цьому ацетилкоензим А сприяє підтриманню нормальної структури клітинних мембран усіх тканин, у тому числі слизової оболонки кишечника, міокарда, печінки, нирок.

Кислоту пантотенову застосовують у вигляді кальцію пантотенату. Призначають усередину або парентерально при невритах, невралгіях, цукровому діабеті, атонії кишечника, сечового міхура, при ревматизмі, у ситуаціях, коли збільшена потреба у вітаміні (тяжкі інфекції, травми, операції, підвищене фізичне навантаження). Показаний також для лікування алергічних захворювань: бронхіальної астми, сінної лихоманки, дерматитів тощо.

Кислота пангамова – вітамін В15 – належить до вітаміноподібних сполук. У значній кількості міститься у печінці, дріжджах, зернах злакових культур. Явища гіпо- та авітамінозу в людей не описані. У механізмі дії цієї сполуки відіграє роль здатність постачати різні обмінні процеси активними метильними групами. Вітамін В15 покращує ліпідний обмін, проявляє антигіпоксичні властивості. Під його впливом активується біосинтез холіну, метіоніну та креатину, збільшується вміст креатинфосфату у м’язовій тканині, відбувається накопичення глікогену в м’язах і печінці. Використовують у вигляді кальцію пангамату в лікуванні ішемічної хвороби серця, атеросклерозу судин нижніх кінцівок, склерозі мозкових судин. Показаний також при емфіземі легень та пневмосклерозі, при жировій дистрофії печінки, хронічних гепатитах, алкоголізмі, при шкірних та венеричних захворюваннях.

Кислота аскорбінова – вітамін С. Харчовими джерелами вітаміну є чорна смородина, шипшина, агрус, цитрусові, петрушка, перець, капуста тощо.

Аскорбінова кислота синтезується в організмі всіх тварин, за винятком людини, мавпи і морської свинки. Добова потреба становить 50-80 мг. Вона зростає при фізичній і розумовій праці, інфекційних захворюваннях, вагітності і лактації, але навіть у цих випадках не перевищує 150-200 мг. ринними продуктами. Деякі вітаміни синтезуються мікрофл Препарати жиророзчинних вітамінів

 

До жиророзчинних вітамінів, як зазначалось, належить А (антиксерофтальмічний), Д (антирахітичний), Е (антистерильний), К (антигеморагічний).

Вітамін

А – це об’єднана назва групи ретиноїдів: ретинолу (вітаміну А1), 3-дегідроретинолу (вітамін А2), ретиналю та ретиноєвої кислоти. Вказані сполуки відрізняються за фізіологічними властивостями. Зокрема, окислена форма вітаміну А – ретиналь бере участь у забезпеченні нормального функціонування органа зору. Ріст та інші функції організму підтримує ретиноєва кислота. Для процесів репродукції необхідний ретинол. Природними джерелами вітаміну А є печінка, яєчний жовток, вершкове масло. Особливо велика кількість його міститься у печінці деяких морських риб (тріска, морський окунь) та ссавців (кит, тюлень, морж). Багато продуктів рослинного походження містить провітамін А – каротин. Це морква, петрушка, шпинат, зелена цибуля, червоний перець, томати, обліпиха, абрикоси, чорниці, персики та ін.

Добова потреба у вітаміні становить: у чоловіків 5000 МО, в жінок 4000МО (в період вагітності і лактації – 6000 МО), у дітей, залежно від віку, від 1500 до 3500 МО.

У стінці кишечника b-каротин, що міститься у рослинних продуктах, може перетворюватись на вітамін А. Цей процес відбувається за участю жовч­них кислот під впливом ферменту b-каротин-11, 12-диоксигенази, яка локалізується у ядерно-мембранній фракції клітин слизової оболонки кишечника. Незначна кількість вітаміну А з каротину може також утворюватись у шкірі та печінці.

У продуктах тваринного походження ретинол міститься у вигляді ефірів з жирними кислотами, переважно пальмітиновою.

Після всмоктування у кишечнику ретинолу пальмітат транспортується ліпопротеїнами плазми крові у печінку, в якій депонується. До органів-мішеней ретинол надходить у зв’язаному із специфічним білком вигляді. Ретинол-зв’язуючий білок (РЗБ) синтезується у печінці, тому при порушеннях її функ­ції зв’язування ретинолу і перенесення його в органи страждає.

У клітинних мембранах органів-мішеней міститься клітинний ретинол-зв’язуючий білок (КРЗБ) – специфічний рецептор, який розпізнає комплекс ретинол + РЗБ. Комплекс рецептор-ретинол проникає у ядро, де відбувається розгальмування генів, що призводить до активації білкового синтезу.

Ретинол необхідний для росту і диференціювання тканин, особливо епітеліальної, процесів репродукції. За його участю відбувається утворення компонентів сполучної тканини, хрящів, кісток, синтез клітинних та субклітинних мембран. Ретиноєва кислота бере участь у процесах росту, сприяє реалізації дії активних форм вітаміну Д. Ретиналь необхідний для нормальної функції сітківки ока, для прояву дії зорового пурпуру родопсину, забезпечує сутінковий зір.

Молекулярний механізм фоторецепції, яка відбувається за участю ретиналю, включає такі моменти. У специфічних клітинах сітківки ока, які називаються паличками і є особливо чутливими до світла слабкої інтенсивності, міститься фоточутливий пігмент родопсин (комплекс ретиналю та білка опсину). При поглинанні фотону ретиналь індукує ферментативну активність опсину. При цьому зростає активність фосфодіестерази, під впливом якої зменшується кількість цГМФ, що призводить до закриття натрієвих каналів у плазматичній мембрані паличок. Виникає гіперполяризація мембрани, і у синаптичному закінченні генерується нервовий імпульс. орою кишечника.

 

 


Просмотров 807

Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2020 год. Все права принадлежат их авторам!