Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






ІІ. Заповнення форми оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення неповнолітньою особою



Історія Ганни (роздатковий матеріал для учасників)

 

Історія Ганни

Мене звати Ганна і мені 18 років. Я виросла в циганському таборі і присягаюсь, що ні за яких умов туди не повернуся. Повернення до табору означало би продовжувати жити тим самим життям, що в мене було до цього. Але ця дорога не приведе мене до нормального життя, як і не привела мою матір, батька, старшу сестру і так багато інших небайдужих мені людей. Пияцтво, бійки, смерть, увесь той бруд та потворність. Коли я згадую своє минуле життя, то я відчуваю лише сум, злість та, мабуть, сором. Як же я хотіла б стерти ці спогади з моєї пам'яті. Але я не можу. Таким чином, я нагадую собі, яким моє життя не повинно бути.

 

Перше, що я бачу, коли згадую своє дитинство, так це мої батьки, які сидять на кухні за столом разом з дядьком, тіткою та нашими сусідами, вони сміються та п’ють. Здається, що вони гарно проводять час, доки не починається бійка і гості вимушені піти до дому. Бійка продовжується, але вже між матір’ю та батьком, вони також продовжують пити. Я пам’ятаю як багато разів я прокидалась вранці після тих бурхливих ночей і бачила подряпане обличчя мого батька, і розбиту або розпухлу губу матері. Мені було п’ять років, коли хтось із знайомих батька випадково вбив його в бійці.

 

Мати звинувачувала в усьому батька, незважаючи на те, що він помер. Після цього випадку здавалося, що вона постійно була сумна і зла. Навіть не знаю, що було гірше, коли вона пила чи залишалася тверезою. Коли вона була твереза, то вела себе так, наче б краще мене не існувало в її житті. Коли вона була п’яна, то постійно лаяла мене, звинувачувала в тому, що я народилася на цей брудний світ, ображала і била. Все це відбувалося зазвичай вдома, доки одного разу вона не прийшла до школи після нічного пияцтва зі своєю сестрою та друзями, і не вчинила так само на людях. Здавалось, що вона збожеволіла, вона так верещала і розмахувала кулаками, що до школи викликали міліцію. Коли міліція приїхала, вона швидко підійшла до мене і почала мене бити з усією силою. Вони її заарештували, вона плакала, я також. Після цього випадку я вже більше ніколи з нею не жила. Я бачила її в суді багато разів, але з того дня ми вже разом не жили.

 

У той день школа також викликала службу у справах дітей. Згадуючи, я завжди дивуюся, чому вони не викликали раніше. Я приходила до школи з синцями, без обіду, в одязі, що не відповідав погоднім умовам. Моя мати повинна була прийти п’яною до школи і почати бійку, щоб вони викликали відповідні служби.



 

Мене перевили до інтернату, потім до іншого, коли перший закрили. Я ненавиджу змінювати місце проживання та навчання. Мені не подобається їхати від своїх друзів. Тим паче, що з віком ладнати з новими друзями все важче. З кожним днем я злилася на своє життя все більше і більше. У школі я почала потрапляти в сутички з іншими учнями. Дівчата можуть бути дуже жорстокими, особливо, коли ти не входиш до їх кола. Я ненавиділа, коли вони називали мене циганкою. Мене ображало те, що вони питали мене чому я живу саме тут, а не в таборі. Вони казали такі погані речі про мою родину, навіть не знаючи нічого про мене та моїх родичів. Ображало більш за все те, що багато з того, що вони говорили, було правдою. Я була дійсно іншою і це було очевидно. Здавалося, що над моєю головою висить табличка з написом: «Циганка. Мертвий батько. Божевільна мати. Невдаха.”

 

Втомившись від боротьби, я почала спілкуватися з молоддю, яка розважалася вживанням марихуани та інших наркотиків. Мені подобалося проводити з ними час, і причиною тому були не наркотики, а те що під кайфом вони не задавали мені питання і не хотіли, щоб я щось розповідала про своє життя. В перший раз, коли викликали міліцію, через те що ми вживали наркотики на територій школи, я почула, що один вчитель розповідав їм про мене. Вони дивилися один на одного кажучи такі речі як: «Недивно, беручи до уваги її походження. Вона завжди має багато проблем». Можливо саме таким життя і повинно бути.

Я була вимушена перейти до іншої школи через постійні сутички з іншими учнями та того випадку, коли до школи викликали міліцію. Це було рік тому. Пам’ятаю новий соціальний працівник спитав мене, чи я хочу закінчити у в’язниці як моя мати. Здається, саме ці слова щось перевернули в мені, бо я не хотіла бути схожою на свою матір ані трохи. Я не думаю, що моя мати також хотіла б, щоб я була така як вона і прожила її життя.

 

Тому зараз я зустрічаюсь зі своїм соціальним працівником і вона допомагає мені вирішувати мої проблеми. Я відвідую школу і це мій останній навчальний рік. Я не знаю, що саме буду робити після закінчення школи, але точно знаю чого не хочу робити. Я не хочу стати невдахою, не хочу вживати наркотики або алкоголь, чи бути настільки п’яною або під кайфом, що не зможу зробити правильний вибір для себе. Я не хочу бути божевільною людиною, яка застосовує кулаки для вирішення проблем. Я хочу чогось більшого і вищого за те, що я бачила в дитинстві. Просто чогось кращого.

 


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!