Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Стаття 24. Пенсійне забезпечення та соціальний захист наукового працівника



Держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

Пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", після досягнення чоловіками віку 62 роки за наявності стажу наукової роботи не менш як 20 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності стажу наукової роботи не менш як 15 років. До досягнення віку, встановленого цим абзацом, право на пенсію за віком мають чоловіки - наукові (науково-педагогічні) працівники 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

60 років - які народилися по 31 грудня 1952 року;

60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року;

61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються в розмірі 60 відсотків від сум заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до статті 23 цього Закону та частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та на яку відповідно до законодавства нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (внески).

Для обчислення пенсії враховується заробітна плата наукового (науково-педагогічного) працівника за основним місцем роботи за весь період страхового стажу на посадах наукового (науково-педагогічного) працівника, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі якщо період страхового стажу на посадах наукового (науково-педагогічного) працівника, починаючи з 1 липня 2000 року, становить менш як 60 календарних місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата за основним місцем роботи за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу на посадах наукового (науково-педагогічного) працівника підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.



За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків триалості наукового стажу. У всіх випадках період, за який враховується заробітна плата, з урахуванням виключення, передбаченого цим Законом, не може бути меншим ніж 60 календарних місяців.

Перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті, затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням положень статей 22-1, 22-2 цього Закону.

Різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів державного бюджету;

для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.



Для обчислення заробітку під час призначення пенсії науковому (науково-педагогічному) працівнику застосовується середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

При цьому заробіток для обчислення пенсії в усіх випадках не може перевищувати граничну суму заробітку (доходу), з якої справляється збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

У разі коли величина середньої заробітної плати в Україні за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики за минулий рік зросла, то з 1 березня кожного року розмір пенсії підвищується у порядку, встановленому частиною другою статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

При визначенні середньомісячного заробітку наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів для обчислення пенсії враховується заробітна плата, яку вони отримували під час перебування на посадах, зазначених у Переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті, затвердженому Кабінетом Міністрів України, розмір якої не перевищував:

для керівників, заступників керівників недержавних наукових установ, організацій - максимального розміру посадового окладу (ставки) керівника, заступника керівника науково-дослідної установи Національної академії наук України з урахуванням доплати за науковий ступінь та надбавки за стаж наукової роботи згідно із законодавством, обчислених із зазначеного максимального розміру посадового окладу (ставки), а для керівників, заступників керівників недержавних вищих навчальних закладів - максимального розміру посадового окладу (ставки) ректора, проректора відповідного державного вищого навчального закладу з урахуванням доплати за науковий ступінь та надбавки за стаж наукової роботи згідно із законодавством, обчислених із зазначеного максимального розміру посадового окладу (ставки);

для інших наукових працівників недержавних наукових установ, організацій, закладів - максимального розміру посадового окладу (ставки) старшого наукового співробітника науково-дослідної установи Національної академії наук України з урахуванням доплати за науковий ступінь та надбавки за стаж наукової роботи згідно із законодавством, обчислених із зазначеного максимального розміру посадового окладу (ставки), а для науково-педагогічних працівників недержавних вищих навчальних закладів - максимального розміру посадового окладу (ставки) аналогічних посад відповідного державного вищого навчального закладу з урахуванням доплати за науковий ступінь та надбавки за стаж наукової роботи згідно із законодавством, обчислених із зазначеного максимального розміру посадового окладу (ставки).

Положення цієї статті поширюються також на пенсіонерів із числа наукових працівників, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.

Пенсія науковим (науково-педагогічним) працівникам відповідно до цього Закону призначається з дня звернення за призначенням пенсії та за умов звільнення з посади наукового (науково-педагогічного) працівника, за винятком осіб, які працюють за строковим трудовим договором (контрактом), що укладений після досягнення пенсійного віку.

Пенсіонерам, які після призначення пенсії відповідно до цього Закону працювали за строковим трудовим договором (контрактом) на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників і набули не менш як 24 місяці страхового стажу, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням стажу наукової роботи після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, з якої обчислена пенсія, або із заробітної плати, визначеної в порядку, передбаченому частинами третьою - сьомою цієї статті, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Право на призначення пенсії відповідно до цього Закону поширюється також і на осіб, які на момент звернення за призначенням пенсії працюють на будь-яких посадах на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності та мають стаж наукової роботи, передбачений частиною другою цієї статті.

При виході на пенсію з посади наукового (науково-педагогічного) працівника відповідно до цього Закону науковому (науково-педагогічному) працівнику видається грошова допомога в розмірі шести місячних посадових окладів (ставок) з урахуванням надбавок і доплат за наявності стажу роботи на посадах, зазначених у Переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті, затвердженому Кабінетом Міністрів України, не менше:

для чоловіків - 12,5 року;

для жінок - 10 років.

Пенсія по інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, а також унаслідок каліцтва чи захворювання у зв'язку з Чорнобильською катастрофою науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається в таких розмірах:

інвалідам I групи - 60 відсотків заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника;

інвалідам II групи - 60 відсотків заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника;

інвалідам III групи - 40 відсотків заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника.

Науковим (науково-педагогічним) працівникам, які визнані інвалідами I, II і III груп, призначається пенсія по інвалідності в розмірі пенсії наукового (науково-педагогічного) працівника незалежно від віку за наявності стажу наукової роботи, передбаченого частиною другою цієї статті, та страхового стажу, передбаченого статтею 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а особам із числа інвалідів з дитинства - незалежно від часу встановлення інвалідності.

Пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого наукового (науково-педагогічного) працівника (годувальника), які були на його утриманні (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), у розмірі:

60 відсотків пенсії наукового (науково-педагогічного) працівника - на трьох і більше непрацездатних членів сім'ї;

60 відсотків - на двох непрацездатних членів сім'ї;

40 відсотків - на одного непрацездатного члена сім'ї.

До непрацездатних членів сім'ї померлого наукового (науково-педагогічного) працівника належать особи, зазначені в статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Право на призначення пенсії відповідно до цього Закону поширюється на всіх осіб, які вийшли на пенсію до набрання чинності цим Законом та мають стаж наукової роботи, передбачений частиною другою цієї статті. Призначення пенсій таким працівникам здійснюється відповідно до частин третьої - сьомої цієї статті з дня звернення за призначенням пенсії та за умови звільнення з посади наукового (науково-педагогічного) працівника, за винятком осіб, які працюють за строковим трудовим договором (контрактом), що укладений після досягнення пенсійного віку.

Право на призначення пенсії відповідно до цього Закону поширюється також на непрацездатних членів сім'ї наукового (науково-педагогічного) працівника, який помер до набрання чинності цим Законом. Пенсія встановлюється в розмірах, передбачених частиною двадцять другою цієї статті.

Заява про призначення (перерахунок) пенсії та інші необхідні документи подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пенсійного забезпечення, або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Перелік необхідних документів та порядок їх подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері науки.

Для осіб, які працюють на посадах, що згідно із законодавством належать до посад державного службовця, попередній стаж наукової роботи, набутий у державних установах, організаціях, закладах, зараховується до стажу державної служби незалежно від наявності перерв у роботі, а для осіб, які працювали (працюють) на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників, попередній стаж державної служби зараховується до стажу наукової роботи незалежно від наявності перерв у роботі.

Пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), в період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування". Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на інших посадах/роботах, пенсії, призначені відповідно до цієї статті, розмір яких перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Науковим працівникам, які зробили вагомий внесок у розвиток науки, можуть встановлюватися державні стипендії, а для підтримки наукової молоді - стипендії для молодих учених відповідно до законодавства.

Науковим працівникам, які мають науковий ступінь кандидата або доктора наук, для забезпечення умов для наукової діяльності надається в установленому законодавством порядку додаткова жила площа у вигляді кімнати (кабінету) або в розмірі до 20 кв. метрів. Зазначена додаткова жила площа оплачується в одинарному розмірі.

Окремим категоріям наукових (науково-педагогічних) працівників (за переліком, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері науки, президіями Національної та національних галузевих академій наук) науковими організаціями та установами можуть надаватися службові жилі приміщення.

Дія цієї статті поширюється на наукових (науково-педагогічних) працівників наукових установ та організацій недержавної форми власності, які пройшли державну атестацію згідно із цим Законом, недержавних вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, що діють відповідно до Закону України "Про вищу освіту", міжнародних наукових організацій, відкритих на території України відповідно до міжнародних договорів, установчі документи яких затверджено Кабінетом Міністрів України, а також на наукових (науково-педагогічних) працівників наукових установ і вищих навчальних закладів, що належали партійним та громадським організаціям колишніх Української РСР, інших республік СРСР та СРСР.

Науковий (науково-педагогічний) працівник, звільнений з роботи у зв'язку із засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або притягненням до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, позбавляється права на одержання пенсії, передбаченого цією статтею. У таких випадках пенсія науковим (науково-педагогічним) працівникам призначається на загальних підставах.

 


КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ (рішення) Справа N 1-32/2009

у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності)положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" м. Київ 7 жовтня 2009 року N 25-рп/2009

розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування Приводом для розгляду справи відповідно до статей 39, 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" стало конституційне подання Верховного Суду України.

Підставою для розгляду справи згідно зі статтями 71, 82 Закону України "Про Конституційний Суд України" є
наявність тверджень щодо неконституційності зазначених положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

у с т а н о в и в:

1. Верховний Суд України у конституційному поданні порушив питання про визнання неконституційними положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон) щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов'язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України.
Реалізація конституційного права громадян на соціальний захист, як вважає суб'єкт права на конституційне подання,
законодавчо поставлена в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Оспорюваними положеннями Закону створено правову ситуацію, у якій громадяни, які працювали на території України, сплачували страхові внески і отримали право на пенсію, але обрали постійним місцем проживання державу, з якою Україна не уклала міжнародний договір щодо виплати громадянам України пенсій, зароблених в Україні, позбавлені можливості їх одержувати. При цьому наголошується, що вказані положення Закону суперечать приписам Конституції України щодо неможливості скасування конституційних прав і свобод, рівності конституційних прав і свобод громадян незалежно від місця проживання, гарантування піклування та захисту громадянам України, які перебувають за її межами, права громадян на соціальний захист у старості (стаття 22, частини перша, друга статті 24, частина третя статті 25, частина перша статті 46.

2. Свої позиції щодо порушених у конституційному поданні питань висловили Голова Верховної Ради України, Прем'єр-міністр України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Міністерство юстиції України, Міністерство закордонних справ України, Міністерство праці та соціальної політики України, Пенсійний фонд України, Генеральна прокуратура України, науковці Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Одеської національної юридичної академії.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за
вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний
захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України,
відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (частина третя статті 25 Конституції України)

3.2. Передбачене Основним Законом України право громадян на соціальний захист (стаття 46) конкретизоване у
Законі та Законі України "Про пенсійне забезпечення" якими встановлено порядок нарахування та виплати
пенсій. Однак стосовно громадян, які виїхали на постійне проживання за кордон, визначено особливий порядок виплати пенсій. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону виплата пенсії припиняється на весь
час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Винятки встановлені для громадян, які проживають за кордоном, якщо пенсія їм призначена внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання. У цих випадках пенсія виплачується і за відсутності міжнародного договору (частина друга статті 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення"). При цьому держава визначила відповідний механізм виплати таких пенсій (Постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок переведення пенсій громадян, які виїхали на постійне проживання до інших країн" Така диференціація на законодавчому рівні на різні категорії
пенсіонерів, які проживають за межами України, не відповідає конституційним засадам соціального захисту громадян.

3.3. Оспорюваними нормами Закону конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту
укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в
Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

З наведених підстав положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону щодо
припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання (перебування) за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір, суперечать приписам
Конституції України стосовно утвердження і забезпечення прав і свобод людини, неприпустимості обмеження конституційних прав і свобод, рівності конституційних прав громадян незалежно від місця проживання, гарантування піклування та захисту громадянам України, які перебувають за її межами, права на соціальний захист у старості (стаття 3, частини перша, друга статті 24, частина третя статті 25, частина перша статті 46,
частина перша статті 64 Основного Закону України)

Разом з тим Конституційний Суд України зазначає, що визнання оспорюваних положень Закону неконституційними має
наслідки лише для пенсіонерів, які проживають (перебувають) у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, і не перешкоджає подальшому унормуванню питань соціального захисту пенсіонерів шляхом укладення міжнародних договорів з цими державами та виплаті пенсій у порядку, встановленому чинними міжнародними договорами.

Оскільки це конституційне провадження ініційоване судом загальної юрисдикції у зв'язку з розглядом конкретної справи, Конституційний Суд України зазначає, що згідно з частиною другою статті 152 Конституції України частиною другою
статті 73 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші правові акти або їх окремі положення,
що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до частини третьої статті 152 Конституції України матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку. Тому
позитивним обов'язком держави є прийняття відповідного закону, який має визначати порядок та умови такого відшкодування.

. У процесі розгляду справи встановлено, що в інших правових актах, крім оспорюваного суб'єктом права на конституційне подання, містяться посилання на статті 49, 51 Закону або вказується, що пенсійне забезпечення деяких категорій громадян,
які проживають за межами України, здійснюється лише на підставі міждержавних договорів. Зокрема, такі положення є у статті 3 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування частині третій статті 1, частині другій
статті 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" частині першій статті 59-1 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

в и р і ш и в:
1. Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини
першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 2. Положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визнані неконституційними,
втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

3. Звернути увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України
положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.

4. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.


ОКРЕМА ДУМКА судді Конституційного Суду України Шишкіна В.І.

Конституційний Суд України визнав неконституційними положення пункту 2 частини першої статті 49 про те, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на
обов'язковість якого надана Верховною Радою України, положення другого речення статті 51 (під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України) Закону України "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування"
Стосовно Рішення висловлюю таку думку:
Верховна Рада України, врегульовуючи питання, які були предметом аналізу в цій справі, керуючись положеннями пункту 3 частини першої статті 85, пунктів 6, 9 частини першої статті 92 Конституції Україн , має комплексно встановлювати
норми, що регулюють пенсійне питання осіб, які отримали право на соціальне забезпечення.
Конституційне право громадян, визначене в статті 46 КУ ,має дві площини реалізації - внутрішню (регулювання всередині держави Україна), зовнішню
(регулювання поза межами територіальної юрисдикції України). Конституційною основою останнього є положення статті 9 Конституції України Оскільки ці питання не можна вирішити без взаємодії з компетентними органами держави нового перебування суб'єкта пенсійного забезпечення, їх регулювання потребує врахування на міждержавному рівні низки різноманітних особливостей, притаманних внутрішньому праву окремо визначеної держави. Вказане виключає уніфікацію у вирішені питань пенсійного
забезпечення осіб, які обрали місцем проживання різні країни світу, а обумовлює конкретизацію у їх розв'язанні на основі міждержавних договорів, що й передбачалося оспорюваними положеннями.
Виходячи саме з цього Верховна Рада України в статтях 49, 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановила норми, які були предметом перевірки Конституційним Судом України на конституційність, тобто законодавець діяв відповідно до зазначених приписів Конституції України

НЕДЕРЖАВНЕ ПЕНСІЙНЕ СТРАХУВАННЯ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ТА ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ В УКРАЇНІПостановка проблеми та її зв'язок з важливими нау- ковими чи практичними завданнями. Солідарна пенсійна система є залежною від демо- графічного ризику, стабільність такої системи залежить, головним чином, від співвідношення між чисельністю пенсіонерів і платників пенсійних внесків. Сучасна демо- графічна ситуація в світі та в Україні характеризується тенденцією "старіння нації", що відображає постійне збі- льшення чисельності пенсіонерів в структурі населення. Тобто, з кожним наступним роком зайнятий працівник буде "утримувати" відносно більшу кількість пенсіонерів. В Україні демографічна ситуація одна з найскладніших в Європі. Якщо на початку 60-х років минулого століття населення України старше 60 років складало 11 %, то сьогодні ця кількість майже подвоїлась, і вже, починаючи з 2011 року, почне різко зростати до рівня 30 % населен- ня України. Саме тому, на сьогодні є актуальним вивчен- ня питання стану розвитку недержавного пенсійного за- безпечення, як форми страхування додаткової пенсії в Україні, з врахуванням зарубіжного досвіду. Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких запо- чатковано розв'язання даної проблеми. Вивчення питань розвитку недержавного пенсійного забезпечення в Україні, як основи страхування додат- кової пенсії, не є новим у економічних дослідженнях. На сьогодні вітчизняні вчені економісти: Базилевич В.Д., Базилевич К.С., Бігдаш В.Д., Говорушко Т.А., Карлін М.І., Колот А.М., Лібанова Е.М., Опарін В.М., Юрій С.І. та ін. підкреслюють складність проблем державних со- ціальних програм пенсійного забезпечення та питання важливості реформування пенсійної системи України. При цьому відзначають необхідність розвитку недержа- вного пенсійного забезпечення, що базується на заса- дах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами недержавних пенсійних ви- плат, які є додатковими до пенсій з системи загально- обов'язкового державного пенсійного страхування. Формулювання цілей статті (постановка завдання). Основною ціллю означеної статті є спроба визначи- ти основні аспекти розвитку недержавного пенсійного страхування в Україні як основної форми додаткового страхування пенсії. Для досягнення результату дослі- дження необхідно визначити зміст та функції недержа- вного пенсійного забезпечення, окреслити його особли- вості реалізації в умовах трансформаційного періоду та визначити перспективи розвитку, враховуючи досвід країн Східної Європи. Виклад основного матеріалу дослідження. Згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , який набрав чинності з 1 січня 2004 р., визначено три рівні системи пенсійно- го забезпечення: солідарну систему загальнообов'язкового пен- сійного страхування; накопичувальну систему загальнообов'язкового страхування; систему недержавного пенсійного страхування. ССистема недержавного пенсійного страхування (за- безпечення) (НПЗ) становить третій рівень пенсійної сис- теми України і відноситься, як і другий рівень до накопи- чувальної системи пенсійного забезпечення. Вона за- проваджена Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення" додатково до загальнообов'язкового пен- сійного страхування. В системі НПЗ фізичні особи та роботодавці можуть брати участь добровільно. Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється: 1) недержавними пенсійними фондами – шляхом укладання пенсійних контрактів між адміністраторами фондів та вкладниками; 2) страховими організаціями – шляхом укладання договорів страхування довічної пенсії, страхування ри- зику настання інвалідності або смерті учасника фонду; 3) банківськими установами – шляхом укладання договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків. При вище зазначеній структурі системи пенсійного забезпечення, як зазначає Базилевич В.Д., страхування додаткової пенсії здійснюється страховими компаніями та пенсійними фондами, а гарантована (основна) пен- сія виплачується державою і залежить від здатності держави акумулювати необхідні для цієї мети грошові засоби [1, с. 116]. Виходячи із методології дослідження [1, с. 116; 2, с.87; 3, с. 67-84] для недержавного пенсійного забезпе- чення характерні ряд переваг: розмір недержавної пенсії, періодичність її ви- плати не залежить від демографічної ситуації в країні, а також від співвідношення працюючих та пенсіонерів; можливість учасника фонду за своїм бажанням забезпечити собі пенсію необхідного розміру; розміри внесків, і їх періодичність не лімітуються; відсутня необхідність в трудовому стажі і постій- ній заробітній платі; пенсійні накопичення, задіяні в інвестиційних програмах фонду, що забезпечує кожному учаснику реальний інвестиційних доход; робота недержавного пенсійного фонду (НПФ) є абсолютно прозорою і чітко регламентується законом; вкладник може контролювати стан індивідуаль- ного пенсійного рахунка на протязі всього терміну дії пенсійного договору; пенсійні накопичення є власністю учасників (НПФ). Як зазначає Говорушко Т.А., добровільна накопичу- вальна система буде реалізовуватись через страхові компанії та недержавні фонди, зокрема, згідно Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" пе- редбачається три типи схем організації недержавних пенсійних фондів: корпоративні пенсійні фонди, засно- вані одноосібними роботодавцями або холдинговими компаніями з багатьма дочірніми підприємствами; про- фесійні схеми, засновані профспілками і роботодавця- ми; фонди, засновані підприємствами галузі фінансових послуг, такими як банки і страхові компанії [2, с. 87]. На відміну від процесу реформування пенсійного за- безпечення в Україні, який розпочався з 1 січня 2004 року, розвиток накопичувальної системи недержавного © добровільного пенсійного страхування в більшості країн Східної Європи розпочався на початку 90-х років ХХ сто- ліття. Як зазначає Карлін М.І., розвиток пенсійної про- грами для робітників і службовців, заснованої роботода- вцем, інвестиційні фонди, різні форми накопичування індивідуальних заощаджень на забезпечення старості в рамках добровільного страхування в Польщі розпочався з середини 90-х років. Саме за умови розвитку Ш рівня системи пенсійного забезпечення, наголошує автор, в Польщі забезпечено високий – за поняттями ринкової економіки – рівень надійності системи [3, с. 221-223]. В Угорщині заснування та діяльність добровільних пенсій- них кас розпочато з 1994 року на основі прийнятого в 1993 році закону "про каси добровільного взаємного страхування", однак державна солідарна система зали- шалася незмінною ще до кінця 1997 р. Протягом 90-х років чисельність учасників добровільних кас постійно зростала, а також зростала вартість їх пенсійних активів. Стратегія розвитку приватного пенсійного забезпечення в Угорщині полягає у використанні вже існуючих фінан- сових інститутів (страхових компаній, банків, компаній з управління активами, брокерів) для заохочення їх до надання послуг пенсійним касам [3, с. 254-255]. Аналізуючи пенсійні реформи, що були проведені в 90-х роках, в інших країнах Східної Європи, варто за- значити, що частина змін була викликана необхідністю захистити пенсіонерів від зубожіння в умовах різкого зменшення реального розміру пенсій, зумовлених зме- ншенням загальних обсягів пенсійних внесків і неспро- можністю держави фінансувати попередні пенсійні зо- бов'язання. Реальним шляхом зменшення фінансового навантаження на роботодавців та державу в умовах солідарної пенсійної системи став розвиток П та Ш рів- нів пенсійної системи, а саме накопичувальної системи загальнообов'язкового страхування та системи недер- жавного пенсійного страхування. Оцінюючи основні показники діяльності в сфері не- державного пенсійного забезпечення в Україні станом за перше півріччя 2005 року, варто окреслити основні аспекти розвитку страхування додаткової пенсії та ви- значити основні проблеми. По-перше, протягом 2004 року та першого півріччя 2005 року до Державного реєстру фінансових установ України внесено 38 недержавних пенсійних фондів, створених відповідно до Закону "про недержавне пен- сійне забезпечення", – 31 відкритий, 5 – корпоративних та 2 професійних. Проте, лише 19 з цих фондів мають право укладати пенсійні контракти та отримувати пен- сійні внески, оскільки уклали договори про адміністру- вання, управління активами та обслуговування фонду зберігачем, що свідчить про затяжний процес. Як за- значає Опарін В.М., подальше відтягування пенсійної реформи веде лише до поглиблення існуючих проблем у пенсійному забезпеченні населення України, а тому потрібно звернути увагу на накопичений досвід пенсій- них реформ в світі, який цілком може бути використа- ний в нашій державі [4, с. 84]. По-друге, Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України видано 22 ліцензії на прова- дження діяльності з адміністрування пенсійних фондів. По-третє, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку видано 59 ліцензій на провадження діяльності з управління активами пенсійних фондів [5]. Виходячи із змісту та функцій недержавного пенсій- ного страхування у найближчому майбутньому в Україні недержавний пенсійний фонд має стати основним дже- релом для пенсійних виплат. Так звана солідарна сис- тема внесків у Пенсійний фонд, яка діє і нині, перестає себе виправдовувати в умовах вкрай несприятливої, як зазначалось вище, демографічної ситуації в Україні (чисельність працюючих та пенсіонерів приблизно рів- на). Тому питома вага коштів, які в майбутньому випла- чуватиме державна структура , зменшиться десь утричі на користь нової системи. За оцінками економічних екс- пертів, до 2010 року в поповненні активів недержавного пенсійного фонду візьме участь до 50 % зайнятого на- селення України, що принесе близько 25 млрд. гривень у державну казну і понад 15 млрд. – до реального сек- тора економіки [6, 7]. Сьогодні проблема розвитку недержавного пенсій- ного страхування полягає у недостатній обізнаності людей із нововведеннями. Негативно також впливає на діяльність недержавного фонду те, що за своєю струк- турою та принципами роботи він нагадує кредитні та страхові компанії, рівень довіри до яких серед населен- ня України сьогодні не є надто високим. З ціллю сприятливого розвитку недержавного пен- сійного страхування в Україні, на законодавчому рівні впроваджено систему гарантій, пов'язаних із забезпе- ченням контролю і нагляду з боку держави. Ставка ро- биться також на взаємний контроль між фінансовими структурами, котрі здійснюють капіталовкладення у структуру недержавного пенсійного фонду та підтриму- ють інформаційну прозорість роботи фондів. Перевірку їхньої діяльності здійснюватиме Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг та Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку . Виходячи із вище вказаного, на сьогодні працююче населення України повинно розуміти, що яку пенсію ви отримаєте в майбутньому, залежатиме від розміру вне- сків до активів недер

 


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!