Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Творчі пошуки та новаторські відкриття в драматургії кінця ХІХ – початку ХХ ст. (на матеріалі одного з творів Г.Ібсена, Б.Шоу або А.П.Чехова)



Середина XIX ст.- епоха домінування епосу і, зокрема, реалістичного ро­ману. Театр, про який уже протягом століття казали, що він гине, був на периферії літ-ного розвитку. Так, твори Шекспіра поступово починали перетворюватися на пересічний театральний крам, який єу кожній трупі. Забулись великі класицист трагедії з їх високим конфліктом почуття і обов'язку. Моду в театральн світі диктувала франц "школа здор глузду"; виникає як опозиція до романт п'єси з її незвичним героєм, сильною особистістю, тираноборством та уславленням свободи. Герої - звичайні люди з пересічними конфліктами. Знову примушує згада­ти про себе комедія. Серед письменників, що обстоювали принципи школи здор глузду були Понсар, Ож'є, Скриб, Дюма-син, які приділ увагу роз­робці техніки сценічної дії і вмінню будувати стрімку інтригу та живий, гострий діалог, створ цікавих персонажів "як у житті". На сцені того часу переважали комедії(Скриб "Склянка води"), мелодра­ми(Дюма-син "Дама з камеліями"), водевілі(Скриб, Лабіш). Близькою до франц "школи здор глузду" була англ "добре зроблена п'єса", взірцем якої є комедії Уайльда. Романтична п'єса мала пев­ний успіх насамперед в творч Ростана ("Сірано де Бержерак"), в Німеччині, в Норвегії в межах "національн романтизму", в ранніх п'єсах Г. Ібсена. Торував собі шлях на сцену і натуралізм, передусім, в творчості Г. Гауптмана ("Перед сходом сонця"). Особл розквіту реаліст п'єса набула в драматичн доробку рос драматурга Островського, який зміг піднести тривіальний конфлікт чоловік - дружина - коханець до масштабів соціальн узагальн (драма "Гроза"). Улюбл героями Островського стають купці, для яких у цьому світі існує один Бог, ім'я якому - гроші. Тож і осн конфлікт у п'єсах Островського зводиться до цієї проблеми: людина і гроші, людина і її право бути особистістю. П'єси Островського, першого рос професійн драматурга, носять яскраво вираж соц характер, що, зрештою, обумовлюється загальною літ-ною тенденцією цієї епохи. Театрзавжди відігравав неабияку роль у суспільн житті. У другій половині XIX ст. театр починає виконув роль провідника пев­них націон ідей, береться сприяти націон самоусвідомленню народу. Це х-но для театру корифеїв на Україні, для театрів Норвегії, Германії. Але все ж таки у тогочасній драматургії відчув "криза жанру". Оскільки серед серйозної читаючої аудиторії очевидним фаворитом був роман, то і з'явл перші спроби перекласти популярні епічні твори на "мову" театру.Особливо в цьому віднош поталанило Ф.Достоєвському. З'явл спроба поєднання різних родів літератури. Звичайно, це не абсолютне новаторство. Але тенденція поєдн ліричного і драматург начала у другій пол 19 ст стала продуктивнішою, особливо в ранній творчості Г.Ібсена (період "національного романтизму"), твор­чості Лесі Українки (драма-феєрія „Лісова пісня"). Але відродження театру у другій половиш 19ст. пов'язують не з мо­дерністським, а з реалістичним театром. І найперше - з іменами Ібсенаі Чехова.Вони не тільки виводять на театральні підмостки нового героя, піднімають нові теми і намаг приверн увагу до нових проблем, але і реформують саму форму театральної дії. Вони ств п'єсу-діалог, яку згодом Шоу перетворить на п'єсу-дискусію, де домінувати буде внутр дія, яка переросте в творах Чехова у підтекст. Саме з іменем Ібсена пов'язаний початок реформув театру. П'єса "Ляльковий дім" була написана у 1879 році і тоді ж надрукована. І зразу ж викликала гостру полеміку стосовно своєї ідейної спрямованості. На нім і рос сцені вона йшла під назвою "Нора". Конфлікт п'єси яскраво вираж і, на перший погляд, простий: Нора, благородна дружина, що врятувала життя коханого чоловіка, і покидьок (так про нього говорить,лікар Ранк), брудний шантажист Крогстад. Але тоді нам незрозумілим буде фінал п'єси: якщо Крогстад вирішив почати нове життя і пере­дав вексель Норі, то чому вона кидає дім? Сценічна техніка на той час набула високої майстерності і, з цієї т.з, Ібсен - ніби школяр, що не вміє скомпонувати частини драми. В цій п'єсі є два сюжети, дві дії і два конфлікти. Один - зовнішній-розв'язка історії, що почалась вісім років тому, коли Нора підробила вексель. І вона закінчується тоді, коли вексель опинився у Нори. Ця сюжетна лінія має свою струк­туру: зав'язка - втрата Крогстадом місця в банку; кульмінація - отримання Хельме-ром листа від Крогстада; розв'язка - отрим назад векселя. Конфлікт обумовле суто соц проблемами: полож жінки у сусп - мала б Нора право взяти сама гроші, то не потрібно б було їй нічого підробляти. Але справжній сюжет не в зовнішній дії - це стосункиу домі Хельмерів: пізнання Норою справжнього обличчя чоловіка і свого. І кульмінацією буде рішення Нори покинути дім Хельмера, який виявився ляльковим. А розв'язка - попереду. Чи не тому так багато полеміки викликав цей твір? Рушійна силазовндії - історія з векселем, рушійна сила внутрдії - психолог стан Нори: страх, близькість до самогубства, очікування чуда. Тож у новітній літ-рі Ібсен започатковує новий тип драми соц-психолог. Але пошуки драматургів були б малоперспективними, якби не було спроби ств не тільки нову п'єсу, але й новий театр з новою театральною школою системою. Пошуки цього театру відбув скрізь на європ континенті: у Німеччині, Франції, Англії намаг відкрити нові театри (у Франції, наприк-іад, він отримав назву художнього), щоб ставити насамперед п'єси Ібсена, який ;тає театральним лідером. Отже, до осн тенденцій розвитку др пол ХІХ ст. можна віднести: домінування в середині століття "школи здорового глузду" з "добре зробленою п’єсою; розквіт оперети та водевілю; синтез драматургії з іншими родами літератури (театральна постановка епічних творів, поява ліро-драматичних творів); поява модерн (натуралістичн та символічн) драми; домінування діалогу, зведення до мінімуму монологу (аж до повної "відмови від мови" - появи "театру мовчання"); поява і зросташга питомої ваги внутр дії; поява нової театральн системи Станіславського.




Просмотров 843

Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2020 год. Все права принадлежат их авторам!