Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Загальна характеристика творчості Дж. Байрона (на матеріалі твору „Паломництво Чальд-Гарольда”)



Над поемою "Паломництва Чайльд Гарольда"Байрон працював кілька років. Він розпочав її ще під час подорожі під враженням побаченого в Іспанії та Греції. Завершивши перші дві пісні в Англії і видавши їх у 1812 р., автор не полишав, працюючи інад іншими творами, виконання свого великого задуму. У Швейцари в 1816 р. він написав третю пісню, в Італії в 1817 р. — четверту. Вони були видані відповідно в 1817 і 1818 рр. Між ранніми і пізнішими піснями є суттєва відмінність, адже третя і четверта пісня написані Байроном у роки вигнання. Згідно із своїми класицистичними уподобаннями Байрон використав популярну в попередників спенсерову дев'ятирядкову строфу з її гнучким п'ятистопним ямбом і міцним римуван­ням. Жанрові особливості поеми дозволяють віднести її до ліроепічного поетичного щоденника подоро­жі. Герой поеми, чиї враження і почуття, спостереження і роздуми, спогади і пригоди складають її зміст, молодий аристократ, глибоко розчарований у своєму суспільстві, від якого він тікає в інші краї, там шукає незайманої природи, щирих і чистих людей, неспотворене буржуазною цивілі­зацією життя, гармонійну красу. Він схильний до саморефлексії, скоріше замріяний меланхолік, ніж активний учасник навколишнього життя. Байрон сам вказував, що багато віддав своєму героєві з власної біографії і духовного досвіду. Але це ліричний герой, не ідентичний в усьому своєму авторові, він окрема і відмінна особистість, хоча і схожа із своїм творцем типологічно. Новаторським було в поемі двоголосся ліричного висловлення, майже непомітні переходи від одного голосу до іншого, або орга­нічне злиття обох, коли автор і герой майже не відрізня­ються один від одного. Чайльд Гарольд охоплений світовою скорботою, як і слід істинному романтикові. Однак причини цієї скорботи досить тьмяні, підґрунтя самотності — непрояснене, роз­чарування у батьках, друзях, коханій — надто загальні. Інтерес для англійських і зарубіжних читачів складав не лише головний герой, його почуття і думки, висловлені з величезною ліричною силою і сугестією, а й картини життя тих країв, у яких побував молодий ман­дрівник. Він не учасник подій, що відбуваються в спусто­шеній наполеонівським нашестям Іспанії, або поневоленій Османською імперією колись прекрасній і героїчній Греції – він лише їх спостерігає. Героя хвилює думка про залежність людини від сил, що стоять над нею, про нетривкість люд­ського щастя. Байрон слідом за просвітниками вбачав при­чини суспільного зла і нещасть у самій людині, її неосві­ченості, зажерливості, жорстокості і байдужості до своїх ближніх, схильності принижуватися перед владою і багат­ством, боягузстві. Іноді він схильний однак вбачати нещастя країн і народів у злому фатумі, фатальному збігу обставин, які не залежать від волі людей. Але поряд з такою фаталіс­тичною і загалом песимістичною думкою в поемі звучить і переконання в необхідності і можливості боротьби проти тиранів і загарбників, приклад якої поет бачить у мужніх діяннях іспанців, у волелюбності хоробрих борців Албанії. Таким чином, погляди Байрона на роль людини в історії віддзеркалюють суперечності часу. З одного боку, розча­рування в ідеях просвітителів і наслідках Французької революції, з іншого — заперечення тотального песимізму щодо можливостей окремих індивідів і цілих народів впли­вати на хід історії. Можна назвати точку зору Байрона "героїчним бунтівним песимізмом". "Паломництво Чайльд Гарольда" було новаторським твором завдяки своєрідному сполученню епічного і лірич­ного елементів. Навіть, здавалося б, об'єктивні картини побаченого в різних країнах, сцени національного життя, відтворення національних характе­рів, розмаїті пейзажі тощо — все пройнято ліричним почуттям поета, забарвлено його особистим ставленням, його захопленням або гнівом, симпатією або відразою. Написані в Швейцарії та Італії дві останні пісні поеми особливо повно передають думки і почуття Байрона, який насправді відмовившися від посередництва вигаданого ге­роя, говорить від власного імені. Оповідь у поемах будується не лінійно у хронологічно­му й логічному порядку, а найчастіше складається з ок­ремих епізодів найдраматичнішого характеру, спеціально перемішаних у примхливий спосіб так, що пізніші події згадуються перед більш ранніми. Це робить сюжет напруженішим, драматичнішим. Непрояснені, випущені мо­менти лишають простір для читацьких домислів. Недомов­леності, пробіли в біографії центральних персонажів, глухі згадки про якісь страшні, трагічні події в їхньому мину­лому, двозначні натяки на якісь їхні злочини чи гріхи створюють навколо них ореол загадковості, навіюють три­вожне почуття, віщують нещастя, драматичний чи жах­ливий перебіг подій. І так воно насправді відбувається. Майже в усіх поемах головні персонажі гинуть чи вмира­ють від душевного болю.




Просмотров 706

Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2020 год. Все права принадлежат их авторам!