Главная Обратная связь
Дисциплины:
Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)
Аналіз конкурентних пропозицій
|
|
Торгові марки чаю Pickwick та Lipton залишаються провідними на ринку чайних пакетиків, причому Lipton поступається лідируючими позиціями чаю Pickwick, особливо у секторі ароматизованого чаю. На частку цих двох торговельних марок припадає 70-80% продажу чайних пакетиків. Саме вони мають високий рівень впізнання та поширення (65% - Pickwick та 43% - Lipton).
Pickwick асоціюється у споживачів з ароматизованим чаєм і тому розцінюється деякими споживачами як “дитячий”, але більш приємний, ніж Lipton. Рекламний ролик Pickwick, у якому фрукт втілювався у чайник, дуже сподобався споживачам. Lipton є більш серйозною, але дуже відомою торговою маркою.
На теперішній час ринок чаю перенасичений. На додаток до Lipton та Pickwick активно рекламуються такі сорти чаю, як Greenfield, Dilmah, Brooke Bond, Akbar, Ahmad tea. Dilmah і Ahmad tea вміло концентрують увагу споживачів на виробництво і якість продукту: чай з Цейлону зі зйомками чайних плантацій, на той час як рекламна кампанія Pickwick націлена на Україну та демонстрування традиційного чаєпиття.
На ринку розсипчастого чаю спостерігається цілковитий безлад серед торговельних марок, які активно боряться за ринок. Старі державні фабрики з пакування чаю продовжують пакувати його, акцентуючи увагу на упаковку: “Індійський чай зі слоном”.
Проте розсипчастий чай, що продається під певними торговими марками – “Майський” або “ Ahmad tea” – є дешевими у виробництві, оскільки пакуються зразу на місці збору. Це дозволяє захопити та утримувати велику частку ринку збуту.
Місцеві компанії, які просувають інші сорти, часто не можуть змагатись з ними по ціні. З іншого боку, успіхові таких торгових марок розсипного чаю, як Brooke Bond, сприяє посилена реклама, зокрема на телебаченні.
Конкурентні переваги торгової марки Tetley
1. Компанія Tetley має вже понад 160-річний досвід роботи на світових ринках чаю.
2. Tetley – улюблений чай англійців, особливо кругленькі пакетики6 “Лімон”, “Полуниця”, “Чорна смородина” та “Персик”.
3. Компанія Tetley є експертом у технології виробництва чайних пакетиків і постійно їх удосконалює.
4. Для виробництва круглих пакетиків використовується спеціальна салфетка з 2000 дирочками для забезпечення кращого заварювання чаю.
5. Унікальний чайний пакетик Drawstring, який самовіджимається, не залишає за собою ніяких плям, забезпечуючи найбільш чисте чаєпиття.
6. З точки зору ціни круглі пакетики (стандартні “Earl Grey”) позиціонується краще: круглі пакетики на 10% дешевші, ніж пакетики чаю Lipton; пакетики, що самовіджимаються, на 15% дорожчі, ніж чай Lipton.
7. Споживачі вважають круглі пакетики та пакетики, що самовіджимаються, новинкою, яка має велику перевагу серед існуючих чайних пакетиків. 69% споживачів оцінюють товар, як “дуже добрий” та “гарний”. Після дегустації 72% споживачів заявили, що скоріш всього куплять продукт за запропонованою ціною. 80% споживачів вважають, що “ціна визначена вірно” або навіть “продукт може коштувати дорожче”.
8. Реклама круглих пакетиків та пакетиків, що самовіджимаються, була дуже добре сприйнята покупцями. Особливо сподобався мультфільм з “чайною історією”, який продемонстрував зручність продукту і його переваги з точки зору “чистоти”.
9. Круглі пакетики використовуються як для заварювання у чайнику, так й для заварювання у чашці. Це зробило їх більш првабливими для тих покупців, які не користувалсь чайними пакетиками раніше.
Конкурентні переваги компанії Tetley
1. Купує найкращий чай зі всього світу.
2. Змішує різні сорти для досягнення найкращого смаку
3. Використовує нові технології у виробництві чайних пакетиків для досягнення найкращого заварювання.
4. Використовує нову технологію для виробництва серветки для чайного пакетика, яка забезпечує найкраще заварювання.
5. Забезпечує максимально зручне та чисте чаєпиття.
6. Виробляє широкий спектр чайної продукції (фруктовий, трав’яний).
7. Підкреслює англійську спадщину чаю Tetley.
Маркетингові цілі компанії
Впровадження чаю Tetley на ринок Києва почалось ще у жовтні 1996 року. До лютого 1997 року зона охоплення включала також Харків.
Цілі на 1997-1998 рр.:
1) забезпечити 20% дистриб’юції у Києві та Харкові;
2) забезпечити обсяг реалізації у 335 т;
3) завоювати 2% частки ринку чайних пакетиків;
4) забезпечити 50% впізнаваємості торгової марки Tetley у Києві та Харкові.
Цілі, які ставились на 2007 р.:
1) забезпечити обсяг реалізації у 1500 т;
2) завоювати 6% частки всього ринку чайних пакетиків;
3) забезпечити впізнаваємість марки марки Tetley серед споживачів та знання її основних переваг;
4) спонукати існуючих споживачів чайних пакетиків перейти на споживання пакетиків, що самовіджимаються, чаю Tetley;
5) спонукати нових споживачів чайних пакетиків користуватись круглими пакетиками чаю Tetley.
Питання до ситуації
Припустимо, що компанія Tetley обрала Вас консультантом по українському ринку.
1. Яку стратегію просування даного продукту Ви можете запропонувати?
2. Які засоби реклами будуть найбільш ефективними при просуванні чаю Tetley?
3. Складіть рекламні звернення для кожного засобу реклами, які Ви запропонували у другому питанні.
4. Яку стратегію стимулювання покупців Ви готові реалізувати у Києві (Харкові та інших регіонах)?
5. Назвіть основні статті витрат бюджету реклами для відкриття представництв компанії Tetley в Україні?
6. Розробіть рекламний слоган, який, на Ваш погляд, найбільш адаптивний до українського ринку чаю.
Завдання 9.
Проведіть аналіз практичної ситуації та дайте відповіді на питання.
Реклама United colors of BЕNЕТТОN
Свій початок історія компанії Вепеttоп бере у 1955 році у повоєнній Італії, де типова італійська сім'я змушена була заробляти
на хліб усіма можливими способами. Бенеттони мешкали у невеличкому місті Тревізо. Найстарший брат Лючіано (1935 року народження) у 15 років змушений був покинути школу та заробляти на життя спершу розносячи газети, потім працюючи продавцем у магазині чоловічого одягу. У нього було двоє молодших братів, Джильберто й Карло, яким у 1955 році виповнилося, відповідно, 14 та 12 років, та 18-річна сестра Джуліана, яка теж працювала у тревізькому магазині. Крім звичайної роботи по господарству Джуліана у вільний час плела з шерсті яскраві, різнокольорові, оригінальні светри, які дуже вирізнялися з-поміж похмурого чорно-сірого одягу, що ним торгували в магазинах.
Саме тоді Лючіано вмовив сестру спробувати працювати лише на себе. Продавши акордеон та велосипед, вони купили машину для плетіння, і робота пішла швидше. Незабаром сім'я вже мала 18 светрів, які Лючіано вигідно продав у місцеві магазини.
З цього й розпочався сімейний бізнес. Обсяги продажу швидко збільшувалися, за декілька років сім'я змогла відкрити невелику фабрику та взяти на роботу кількох робітниць, а Лючіано відвідав Велику Британію, де вивчав технологію, організацію праці, принципи збуту — тобто те, що потрібно підприємцю.
З цієї подорожі Бенеттон привіз кілька вдалих ідей, завдяки яким його сімейне підприємство стало крупною корпорацією. Завдяки певним змінам сімейна продукція, якість якою була вищою від середньої, продавалася за відносно низькими цінам — цієї політики компанія дотримується й нині. Врешті-решт, усім добре відомий такий бенеттонівський винахід як фарбування готового виробу замість фарбування ниток.
Проте найреволюційніші інновації Лючіано стосувалися збуту. Так, власники магазину отримували 10 відсоткову знижку, купуючи продукцію, якщо розплачувалися одразу ж готівкою, коли надходила продукція.
1963 року ще одна ідея Лючіано була реалізована, коли відкрився перший власний магазин Бенеттонів у Тревізо, а потім ще декілька в інших містах, де продавалася лише продукція сімейного підприємства. 1965 року сім'я відкриває першу фабрику в селищі Понзано, що неподалік від Тревізо.
1966 року до сімейного підприємства приєднався французький дизайнер Лісон Бонфілс, під керівництвом якого створювалися нові моделі.
Кількість магазинів поступово збільшувалася, 1969 року Лючіано відкрив магазин у Парижі. Проте надії не зовсім виправдалися, і Бенеттони зосередилися на італійському ринку, де вже на початку 1978 року було близько 200 магазинів. Одним із секретів успіху компанії була безліч торгових марок. Продукція випускалася під марками Sislеу, Тотаtо, О-12, Меrcerіа та ін. Це дозволяло захоплювати різні сегменти ринку одягу та водночас зберігало від серйозних втрат.
На початку 80-х років компанія почала широку кампанію експансії в Західну Європу. Фірмові магазини відкривалися в багатьох країнах, одяг від Бенеттонів носили британська принцеса Діана та принцеса Кароліна з князівства Монако, що принесло фірмі всесвітню славу. На кінець 1983 року кількість фірмових магазинів у Західній Європі перевищувала дві з половиною тисячі, а обсяг продажу становив близько $351 млн.
За Європою настала черга й інших континентів. На кінець 1983 року торгові точки Бенеттона з'явилися в 31 японському універмазі та 27 пасажах США. У 1986 році компанія була реорганізована в акціонерне товариство, а потім стала першою у світі децентралізованою компанією, що почала працювати за принципом аутсорсингу (передача другорядних функцій стороннім підрядникам).
Бенеттони залишили три фабрики з семи (за основними напрямами виробництва), інші продали підрядникам. Власних магазинів у компанії було не більше 20 по всьому світу, майже уся продукція продавалася через незалежних торговців, проте франчайзингові угоди ніколи не підписувалися. Продавці не виплачують ні роялті за використання торгової марки, ні відсотків від прибутків. Проте вони мають виконувати певні обов'язкові вимоги.
По-перше, це — ексклюзивність. У магазинах Вепеttоп має а
продаватися одяг лише цієї фірми. По-друге, усі магазини мають
дотримуватися фірмової концепції мерчандайзингу, що передбачає украй аскетичний дизайн магазину та викладку яскравих і кольорових предметів одягу на відкритих полицях. По-третє, оформлення магазину підлягає жорстким правилам. І, нарешті, особливі вимоги висуваються до продавців.
Крім того, у збутовій мережі Вепеttоп проводиться жорстка централізована політика в ділянках асортименту, ціноутворення та реклами. Рекламні матеріали в магазинах Вепеttоп завжди однакові, незалежно від того, в якій країні розміщена торгова точка. Роздрібні торговці мають право розміщувати рекламу в місцевих ЗМІ (переважно в газетах), проте уся вона має бути попередньо схвалена центральним правлінням. Ціни на всю продукцію також визначаються централізовано і при відправленні вже вказуються на ярличках у місцевій валюті. Ця система дозволяє керівництву компанії здійснювати керівництво усією своєю міжнародною виробничо-збутовою системою як єдиним підприємством.
Нині компанія представлена більше ніж у 120 країнах світу, має близько 5 тисяч магазинів, її дохід сягє близько 2 млрд (з них — понад 200 млн прибутку). Крім основних видів продукції Вепеttоп випускає взуття під торговою маркою Тір-Тор, парфуми Соlоr та Тrіbи. У 90-х роках фірма почала продукувати спортивний одяг і знаряддя під торговими марками «Принц» (тенісні ракетки), «Нордіка» (лижне взуття), «Роллерблейд» (роликові ковзани), а також «Касл», «Байкс», «Асоло», «Ектелон», які спеціалізуються на велосипедах, сноубордінгу, фітнесі тощо.
Бенеттонам належить мережа швидкого харчування А (9 країн Європи) та фінансова компанія, що інвестує в малі та середні компанії країн Західної Європи.
Компанія виступала спонсором регбійного клубу в рідному місті, баскетбольної та волейбольної команд, які потім отримали її назву. Крім того, Вепеttоп заснувала власну конюшню «Форму-ли-1» під своїм іменем. 1994 та 1995 роках пілот «Бенеттона» Міхаель Шумахер став чемпіоном світу, а 1995 року команда завоювала ще й кубок конструкторів.
Проте на думку багатьох, однією з найцікавіших сторін компанії є її реклама. На ранніх етапах своєї діяльності Вепеttоп користувалася рекламними послугами місцевих агенств, проте 1972 року Лючіано Бенеттон вирішив передати всі функції до рук однієї компанії— паризького агенства Eldoradо. Десять років потому з компанією Вепеttоп почав співпрацювати талановитий фотограф Олів'єро Тоскані. Так було покладено початок одному з найефективніших співробітництв в історії світової реклами.
Спершу рекламні матеріали компанії мали традиційний характер — моделі демонстрували зразки продукції компанії. Проте 1982 року було запропоновано пов'язати торгову марку Вепеttоп з поняттям кольору, підкреслити розмаїття фарб продукції, поставити на перший план різноманітність та екстравагантність. Символізувати усі ці речі мали люди різних народів із різним кольором шкіри.
Рекламна компанія 1984 року стартувала під гаслом «Аll the world’s colors». На зроблених Тоскані макетах, призначених для постерів і друкованої реклами, були фотографії шістьох дітей та шістьох дорослих у барвистих національних строях. Наступного року поодинокі фото змінили образи: двох дівчинок, що ділять один светр на двох; двоє темношкірих дітей, які цілуються, з намальованими на щічках прапорцями СРСР і США; дві жінки та імпозантні светри п'яти різних відтінків... Завдяки одному з урядовців ЮНЕСКО, який, побачивши продукцію компанії, вигуку нув: «Тhis is the United Colors here!», у Веnetton з'явився слоган «United colors». Нова рекламна компанія 1986 року стартувала вже під новим девізом.
Проте реклама Вепеttоп дедалі менше нагадувала рекламу. Зображення сорочок і светрів узагалі зникли з постерів, а натомість почали з'являтися інтернаціональні пари, що тримали глобус (єврей і німець, іранець та іракець); тварини (вовк і ягня, кіт і собака), руки людей з різним кольором шкіри.
З 1989 року постери Вепеttоп являли собою фотографії, що зробив Олів'єро Тоскані. Про компанію нагадував лише її логотип і знизу кадру. Чорне та біле поєднувалося у неймовірних варіаціях — гра на піаніно у чотири руки (великі чорні руки допомагають маленьким білим), два малюки (чорний і білий) на горщиках один проти одного хлібопекар та шахтар...
З 1991 року сюжети Тоскані стають провокаційними, епатажними, соціально та політично некоректними. Різнокольорове опале листя на поверхні брудної нафтової плями говорило про забруднення навколишнього середовища, ряди хрестів на американському військовому кладовищі нагадували про смерть. Неоднозначну реакцію викликали постери із зображенням священика, який цілується з черницею, та новонародженої дитини в крові з неперерізаною пуповиною. Останні навіть були заборонені в окремих країнах, розміщення деяких було не рекомендовано на білбордах.
1992 року на одній з фотографій з'явилася людина, яка помирає від СНІДу, зі своїми родичами, на іншій — солдат якоїсь африканської повстанської армії з автоматом Калашникова та людською кісткою в руках. На постерах з'являлися все більш провокаційні сюжети, викликаючи суспільне невдоволення.
На звинувачення у свій бік Олів'єро Тоскані відповідав: «Реклама має значити набагато більше, ніж просто продаж товарів. Це верх цинізму — сприймати людей винятково як споживачів, продавати їм удавані мрії, запевняти їх, що вони стануть красивішими, якщо куплять той чи інший продукт». Здається, сам Тоскані сприймав свої сюжети виключно як мистецтво. Що ж до Лючіано Бенеттона, то для нього, мабуть, усе вирішували цифри. За 18 років співпраці з Тоскані обсяг продажу компанії зріс у 20 разів. Досягнута ціль виправдовувала засоби.
2000 року компанія Вепеttоп випустила постери із зображенням 26 смертників із в'язниць США. Напис на них був таким:
“We on Death Row”. На думку Тоскані, вони виражали протест проти смертної кари. Після цього вибухнув скандал, причиною якого — за версією захисників прав постраждалих — було проголошення компанією Вепеttоп героями вбивць, забуваючи про їхні жертви. Безліч судових процесів та публічних протестів призвела до офіційного вибачення перед родичами загиблих від рук злочинців, зображених на постерах, та певних виплат до фонду захисту жертв злочинів. Рекламна компанія, що коштувала $ 20 млн, довелося згорнути, проте ще серйознішою втратою для Веnetton стало розірвання зв'язків з однією з найбільших торгових компаній США Sears, Roebuck & Со, яка після появи постерів з обличчями злочинців відмовилася продавати одяг від Вепеttоп. Після цих подій Тоскані перейшов працювати до нью-йоркського журналу, а компанія повернулася до «спокійнішої» реклами.
Сьогодні Вепеttоп продовжує нарощувати свої прибутки та обсяги продажу, на рекламних постерах компанії — обличчя людей різних народів. Щодо соціальної спрямованості — Вепеttоп підтримує добровольців ООН. Проте колишнього благородного божевілля, що було у Тоскані, в роботах не простежується...
Питання до ситуації:
1. Які методи міжнародного маркетингових комунікацій використовує компанія Вепеttоп?
2. Як Ви вважаєте, чи можна назвати рекламу компанії справді
«рекламою» (відповідно до маркетингового визначення)?
3. Чи була рекламна кампанія Вепеttоп ефективною? Завдяки
чому?
4. Як би Ви вирішили ситуацію, яка склалася після виходу
останніх рекламних сюжетів Олівє'ро Тоскані?
5. Дайте пораду компанії щодо подальшої рекламної діяльності.
Завдання 10.
Проведіть аналіз практичної ситуації та дайте відповіді на питання.
Українські страуси
Чудовий зимовий день... Консультанти з вирощування екзотичних птахів заповідника Асканія-Нова та Київського зоопарку приїхали в селище Садове, що на Київщині, на запрошення голови правління місцевої птахофабрики. Микола Єпіфанович Жеребов, зустрівши гостей, відразу запросив їх подивитися на своїх вихованців. Пара австралійських страусів виглядала з накритого плівкою вольєра. Декілька хвилин вони оторопіло спостерігали за снігом, що кружляв і падав на землю...
Ідея зайнятися вирощуванням страусів в Україні з'явилася у Миколи Єпіфа-новича 1996 року, коли він, перебуваючи на навчанні в Ізраїлі, відвідав процвітаючу ферму, де вирощували цих найбільших у світі птахів. На той час ЗАТ «Березанське» переживало не найкращі часи: скорочувалося поголів'я птиці, знижувалася її продуктивність, з'явилося багато закордонних конкурентів, у результаті зменшилися обсяги збуту продукції. Щоб закріпити свої позиції, підприємство розширювало діяльність. Було створено додаткові цехи з виробництва яєчного порошку, хлібобулочної та макаронної продукції, ковбасний цех. Але все це не вирішило проблеми, востаннє робота була рентабельною 1998 року. В умовах зростання цін на корм, енергоносії, паливно-мастильні матеріали ціни на продукцію птахівництва залишалися незмінно стабільними.
Закрите акціонерне товариство "Агрофірма «Березанська птахофабрика»" знаходиться за 65 км від м. Києва та за 3 км від станції Березань Південно-Західної
залізниці. Чисельність працівників - 860 осіб. Загальна земельна площа - 1137 га. Має 34 виробничі цехи та підрозділи. Спеціалізується на виробництві м'яса птиці, дієтичних яєць, вирощуванні курячого молодняку. Також виробляє яєчний порошок, хлібобулочні та макаронні вироби, трав'яне борошно, копчену ковбасу і консерви з курей. Крім того, підприємство має два кормоцехи, цех з виробництва комбінованих кормів для собак, розплідник для розведення службових собак (німецькі вівчарки), цех переробки молока, тваринницький комплекс, пасіку, теплиці. Для забезпечення власних потреб побудовано машинно-тракторний парк, автопарк, майстерню для ремонту машин і обладнання, створено зоолабораторію та ветеринарну службу.
І ось тоді Микола Єпіфанович і висунув на зборах правління свою екзотичну ідею. «Справа ця економічно вигідна, - розповідав він на зборах. - М'ясо страусів, що має дуже низький уміст холестерину, вважають делікатесом, і коштує воно $12-15 за 1 кг. А виростає дорослий страус до 2 м і важить до 150 кг. Птахи швидко набирають вагу та невибагливі в харчуванні. Один страус з'їдає корму на $75 на рік (вони їдять траву, капусту, моркву та звичайний курячий корм). Отже, якщо купити восьми-дев'ятимісячних племінних страусенят за $600-900, виходить, що страус у 20 разів вигідніший, ніж корова. До того ж попит має не тільки м'ясо страусів, але також яйця, шкіра, пір'я, навіть кігті можна використовувати для виготовлення прикрас. Але це довгострокове вкладання капіталу, окупатися страуси почнуть не раніше, ніж через кілька років».
Продукція страусівництва
Вирощування страусів - безвідходний бізнес. Не тільки м'ясо, але й інші продукти страусівництва мають попит на ринку.
1. Пір'я. Страуси, єдині серед усіх птахів, мають пір'я з опахалом однакової довжини з усіх боків від стрижня. Високоякісне перо (ціною $20-80) можна використовувати для створення одягу, театральних костюмів та різних прикрас. З пір'я нижчої якості виготовляють щітки для чищення електронного обладнання, де потрібна абсолютна чистота, а також валики для попереднього фарбування кузова автомобілів.
2. Шкіра. Страусова шкіра на світовому ринку конкурує зі шкірою диких алігаторів, її дуже цінують у швейній та взуттєвій промисловості за її шагреневу поверхню, красивий візерунок, м'якість та пластичність. Разом з тим вона дуже міцна. З неї можна робити чудові туфлі, сумки, куртки, гаманці.
3. Яйця. їх використовують як у кулінарії, так і в декоративних цілях. Ресторатори в усьому світі замовляють їх для гігантських омлетів. Одне яйце страуса за обсягом відповідає 25 курячим. Кожна страусиха дає близько 70 яєць на рік.
4. Жир використовують для приготування фармацевтичних та косметичних препаратів (креми, бальзами для шкіри, гелі для волосся тощо).
Нарешті, ще однією можливістю для страусоводів є туристичний бізнес: екскурсії на ферми, прогулянки верхи (дорослий страус спокійно витримує людину, і сідла не треба, адже під вершником - "перина").
- Але як же страуси виживуть у наших умовах? Чи бачив хто, щоб страуси бігали по снігу? А якщо вони будуть голови в елі: ховати? - сипалися запитання з усіх боків.
- Виявляється, птахи зовсім не бояться зими, - продовжував далі директор, - незважаючи на голі ноги, вони можуть витримувати температуру до мінус 25-30°. їх успішно вирощують не тільки в теплих країнах (таких, як Ізраїль, Бельгія, Кіпр), але й у країнах з досить холодним кліматом (Фінляндія, Японія, Канада). У Росії також успішно розводять страусів. Як розповідав директор однієї російської ферми, страуси - дуже витривалі птахи, за два роки страуси жодного разу не хворіли, смертність серед пташенят найнижча. їм не погрібні величезні пасовища з хорошою травою. Та й їдять вони небагато: дорослий страус з'їдав близько кілограма зерна на день.
Зарубіжний досвід
Розведенням страусів займаються в багатьох країнах світу. Але якщо в Австралії, США або Канаді бізнес уже давно є популярним серед фермерів, у Європі він став поширювати порівняно недавно і відразу ж завоював популярність. В Угорщині, Польщі, Словаччині і навіть у таких північних країнах, як Норвегія або Фінляндія, страусові ферми ростуть як гриби. У сусідній Росії вже створено понад 30 ферм, на яких успішно розводять страусів загальним поголів'ям 1000 птахів. Причому ці ферми знаходяться як під Москвою, так і в Брянську, Челябінську, Курську, Сахалінській області, а також на Крайній Півночі (м. Сургут Тюменської області, 62° північної широти).
- Але хто знає, чи будуть наші українські споживачі купувати м'ясо страусів, адже вони зовсім не звикли до такого продукту? - цілком слушно запитав один із тваринників.
- М'ясо страусів нагадує за смаком яловичину, але містить набагато менше холестерину. Хоча, звичайно, є певна невизначеність щодо того, як сприйме цей екзотичний товар український споживач.
Цікаві факти
Страусове м'ясо - дуже високоякісне. Рівень холестерину в ньому в 20 разів менший, ніж у будь-якому іншому м'ясі домашніх тварин і птахів, але воно містить таку саму кількість протеїну, як і яловичина, свинина, баранина, куряче м'ясо. М'ясо страусів містить лише 1 % жиру. За своїм виглядом та смаком воно нагадує яловичину або телятину з присмаком дичини - соковите та ніжне.
З такого м'яса готують біфштекси, ростбіфи, паштети. Його можна готувати, зажарюючи в лимонній олії з подрібненим мигдалем або маринуючи в оливковій олії з лимоном та чорним перцем, а потім посипати тертим сиром. У ресторанах популярні такі страви: котлети відбивні із страусового м'яса, м'ясо страуса тушковане або смажене з грибами та ростками бамбука, м'ясо страуса з йогуртом.
У перспективі можна просувати цей товар для масового споживання до кінцевого споживача. Але для початку - пропонувати ресторанам та спеціалізованим магазинам. Велика проблема - ціна, адже для того, щоб просувати товар для широких мас, треба істотно знизити ціну. Досить висока ціна і недоступність широким верствам населення зумовлені нерозвиненістю галузі, і це слід розглядати як фактор часу.
Не можна не враховувати той факт, що на сьогодні в Європі склалися пєені труднощі зі збутом яловичини у зв'язку з поширенням захворюваності великої рогатої худоби. Отже, є всі підстави вважати, що подальший розвиток забезпечить страусівництву в нашій країні гідне місце серед інших галузей тваринництва.
Питання до ситуації:
1. Проаналізуйте особливості маркетингового середовища щодо просування на український ринок нового продукту - страусового м'яса.
2. Визначте етапи охоплення українського ринку новим продуктом.
3. Запропонуйте можливі елементи комплексу просування на кожному з цих етапів з урахуванням визначених цільових аудиторій.
4. Проаналізуйте можливості позиціонування нового товару на етапі масового маркетингу.
Завдання 11.
Проведіть аналіз практичної ситуації та дайте відповіді на питання.
|
Просмотров 1252 |
|
|
