Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Збирання харкотиння для виявлення бактерій туберкульозу



Збирають в кишенькову плювальницю протягом доби, якщо харкотиння виділяється мало, то протягом 3 діб (зберігають в прохолодному місці). Кількість харкотиння повинна бути не менше 50 мл.

 

Взяття мазків із зіва та носа.

Для взяття мазків використовують стерильний ватний тампон, який закріплений на металевій паличці або дротяній петлі, та вставлений у стерильну пробірку.

Мазок із зіва

Пацієнта посадити обличчям до джерела світла, нахилити голову назад і відкрити рот. Шпателем придавити корінь язика і не торкаючись слизової оболонки порожнини рота і язика провести стерильним тампоном на межі здорової та ураженої тканини, у ділянці розміщення нальоту по дужкам і ньобним мигдаликам. Горловину пробірки провести над вогнем, потім ввести в неї тампон. Пробірку і направлення пронумерувати. Штатив із пробірками ставлять у бікс або контейнер і відправляють в лабораторію.

Мазок з носа

Пацієнта посадити обличчям до джерела світла, підняти кінчик носа і ввести стерильний тампон у глибину лівої, а потім правої порожнини носа. Горловину пробірки провести над вогнем, потім ввести в неї тампон. Пробірку і направлення пронумерувати. Штатив із пробірками ставлять у бікс або контейнер і відправляють в лабораторію.

3. Фракційне зондування: показання, протипоказання, демонстрація всього необхідного для його проведення.

- РН-метричне дослідження шлункового вмісту.

Мета: визначити секреторну (кислотоутворюючу) і моторну (евакуаторну) функції шлунка.

У здорової людини шлунковий вміст натще 50 мл, загальна кислотність 10 ОД, вільна соляна кислота у багатьох відсутня. Після введення ентерального подразника загальна кислотність 40-60 ОД, вільна – 20-40 ОД, пепсин 40-60 ОД, після введення парентерального подразника показники вищі.

Показання: захворювання слизової оболонки шлунка.

Протипоказання: шлунково-кишкова кровотеча, стенокардія, гіпертонічна хвороба ІІІ стадії, розширення вен стравоходу, загострення гастриту, виразкової хвороби.

Види подразників шлункової секреції:



1) Ентеральні (використовують 300 мл, t 37-38 °C):

а) м’ясний бульйон (1 кг нежирного мяса + 2л Н2О)

б) 4% відвар сухого листя капусти.

в) 5% розчин етилового спирту.

г) кавовий сніданок (0,2 г кофеїну на 200 мл Н2О)

2) Парентеральні:

а) 0,1% розчин гістаміну (0,08 мг/10 кг маси тіла, не більше 0,5 мл), м.б. запаморочення, тахікардія, жар, почервоніння шкіри; для запобігання вводять 1 мл 1% розчину димедролу.

б) 0,025% р-н пентагастрину (0,08 мг/10 кг маси тіла).

в) інсулін (2 ОД на 10 кг маси тіла).

Дослідження проводять вранці, натще, не можна палити, вживати ліки. Увечері, напередодні хворий приймає легку їжу не пізніше 18-ї год.

Зондові методи отримання шлункового вмісту з використанням ентеральних подразників

Метод Веретенова-Новикова-М’ясоєдова

1) Взяти шприцом шлунковий вміст натще (1 порція).

2) Протягом години кожні 15 хв. взяти шлунковий вміст (2, 3, 4, 5 порції) – базальна секреція.

3) Ввести через зонд ентеральний подразник.

4) Через 10 хв. взяти 10 мл шлункового вмісту. Через 15 хв. взяти весь залишок ентерального подразника. Ці дві порції не відправляють в лабораторію, тому що вони не є чистим шлунковим соком.

5) Протягом години кожні 15 хв. взяти шлунковий вміст (6, 7, 8, 9 порції) - стимульована (максимальна) секреція.

6) Відправити пронумеровані посудини до лабораторії з направленням.

Зондові методи отримання шлункового вмісту з використанням парентеральних подразників



1) Взяти шлунковий вміст натще (1 порція).

2) Через кожні 15 хв. взяти шлунковий вміст (2,3 порція).

3) Ввести хворому п/ш 1% р-н димедролу 1 мл.

4) Через кожні 15 хв. взяти шлунковий вміст (4,5 порція).

5) 2, 3, 4, 5-та порції – базальна секреція.

6) Ввести п/ш 0,1% р-н гістаміну.

7) Протягом години через кожні 15 хв. взяти шлунковий вміст (6,7,8,9 порцій) – максимальна секреція.

8) Відправити пронумеровані посудини до лабораторії з направленням.

Примітка: при використанні 0,025% р-ну пентагастрину – димедрол не вводити.

При отриманні шлункового вмісту з використанням інсуліну може спостерігатись гіпоглікемія: відчуття голоду, озноб, неспокій, загальна слабкість, пітливість. Процедуру припиняють і пацієнтові дають випити солодкого чаю.

Можливі ускладнення.

Блювотні рухи та кашель. Зонд треба вийняти, дати хворому відпочити, при повторенні – провести анестезію слизової оболонки глотки 2%р-ном новокаїну або 1%р-ном дикаїну.

Спазм стравоходу та глотки можна зняти, якщо через зонд влити трохи теплої води.

Поява у шлунковому вмісті свіжої крові у вигляді прожилок говорить про пошкодження дрібних судин слизової оболонки стравоходу або шлунку. Зонд виймають, хворого заспокоюють, укладають у ліжко, дають випити 10% р-н кальцію хлориду, 5%р-н амінокапронової кислоти, на ділянку живота кладуть міхур з льодом.

Зомління може виникнути в емоційно лабільної особи. Дослідження припиняють, хворому надають горизонтального положення, на обличчя бризкають холодною водою, дають понюхати тампон з нашатирним спиртом.

 

Сучасний метод дослідження кислотності шлункового соку (внутрішньошлункова рН-метрія)

Проводять за допомогою зонда, на кінці якого розміщена олива з вмонтованими в неї сурм’янокаломелевими електродами.

- Пацієнта садять на стілець.

- У ротову порожнину вводять фіксатор-слиновідвід.

- По каналу слиновідводу вводять рН-мікрозонд на глибину 40 см від нижніх різців.

- Приєднують зонд до вимірювального приладу (іонометра ЕВ-74).

- Реєструють рН по шкалі іонометра на глибині 40 см.

- Визначають рН через кожний 1 см на всьому протязі шлунка від входу до виходу(від 40 до 60 см)

- Зондування продовжують повільним витягуванням зонда з реєстрацією рН через кожні 2 см до початкової глибини введення зонда – 40 см, після чого зонд виймають.

Беззондовий метод дослідження секреторної функції шлунка за допомогою методики «Ацидотест»

Показання:

- Неможливість провести зондування шлунка з ентеральним подразником;

- Захворювання слизової оболонки шлунка.

Протипоказання:

- Гіпертонічна хвороба;

- Алергічна реакція на іонообмінну смолу.

Проведення:

- Попередити пацієнта, що напередодні і в день дослідження він не повинен вживати ліки та продукти, які можуть змінити колір сечі.

- Проводять натще.

- Вранці пацієнт звільняє сечовий міхур в унітаз.

- Дають випити 2 таблетки кофеїну (ентеральний подразник).

- Через 1 год. пацієнт випорожняє сечовий міхур – «Контрольна порція»

- Пацієнт вживає 3 жовтих драже і запиває невеликою кількістю води.

- Через 1-1,5 год. випорожнює сечовий міхур «Сеча для дослідження».

- Сечу відправляють в лабораторію.

4. Дуоденальне зондування: показання, протипоказання, демонстрація всього необхідного для його проведення.

- Діагностичне значення промивних вод шлунка, вмісту шлунка, отриманого при фракційному зондуванні; вмісту дванадцятипалої кишки, отриманого при дуоденальному зондуванні.

Мета:

1) діагностична:

а) дослідження жовчі на наявність запальних процесів, паразитів, жовчного піску, біохімічне дослідження;

б) визначення динаміки жовчовиділення;

в) визначення функціонального стану 12-палої кишки.

2) лікувальна:

а) звільнення жовчного міхура та печінкових ходів від жовчі, що запобігає утворенню каменів та запального процесу;

б) введення лікарських засобів в 12-палу кишку.

Протипоказання: гострий холецистит, загострення виразкової хвороби шлунка і 12-палої кишки, звуження стравоходу, варикозне розширення вен стравоходу, шлункова-кишкова кровотеча.

ПІДГОТОВКА ХВОРОГО: за 2-3 дні до дослідження з раціону хворого вилучають продукти, які призводять до виникнення метеоризму (капуста, картопля, молоко, чорний хліб, солодощі), за призначенням лікаря протягом 3 днів до зондування всередину або підшкірно ввести хворому 1 мл 0,1%р-ну атропіну сульфату. Напередодні дослідження о 1900 легка вечеря, з’їсти ложку меду, на ніч покласти пацієнту теплу грілку на ділянку правого підребер’я (для усунення спазмів жовчовивідних шляхів). Дослідження проводять натще.

Подразники:

- Ентеральні: 33% р-н магнію сульфату 40-50 мл, 40% р-н глюкози 40-50 мл, 40% р-н ксиліту або сорбіту 50мл, кукурузна або оливкова олії – 50 мл;

- Парентеральний - 5 ОД пітуїтрину (вводять внутрішньом’язово).

3-х фазне дуоденальне зондування

1. При попаданні оливи дуоденального зонда в 12-палу кишку виділяється рідина жовтого кольору (порція А) із 12-палої кишки і загальної жовчної протоки; за 20-30 хв. виділяється близько 15-40мл. Якщо жовч не виділяється – за призначенням лікаря ввести в зонд 1 мл 0,1% р-ну атропіну сульфату.

2. Ввести подразник, підігрітий до Т 380С (спричинює рефлекторне скорочення жовчного міхура з одночасним розслабленням м’яза – замикача спільної жовчної протоки).

3. Затиснути зонд на 5-10хв.

4. Виділяється густа темно-маслинового кольору (порція В), вміст жовчного міхура у кількості 50-60мл протягом 20-30хв. В середині порції В взяти 2-3 мл жовчі в стерильну пробірку для бактеріологічного дослідження.

5. Через 20-30 хв. з’являється світло-лимонна жовч з печінкових протоків (порція С).

6. Швидко відправити пробірки з направленням в біксі до лабораторії, щоб не зруйнувалися клітинні елементи. При підозрі на лямбліоз пробірки з жовчю порції В ставлять в банку з теплою водою і відправляють в лабораторію теплою.

5-ти фазне дуоденальне зондування

1. Виділяється жовч світло-жовтого кольору 15-45 мл протягом до 20-40 хв. із 12-палої кишки і загальної жовчної протоки (І фаза – порція А). Консистенція в’язка, відносна густина – 1003-1016, реакція нейтральна або лужна.

Зменшення кількості жовчі у І фазі, а також виділення більш світлої жовчі спостерігається при ураженні печінкової паренхіми, холециститі.

Збільшення жовчі у І фазі можливе після холецисектомії, при гемолітичній жовтяниці і за умови нефункціонування жовчного міхура.

2. Ввести подразник, підігрітий до Т 380С.

3. Затиснути зонд на 3-6 хв. – фаза закритого сфінктера Одді (ІІ фаза).

Скорочення ІІ фази може бути зумовлене гіпотонією сфінктера Одді або підвищенням тиску в загальній жовчній протоці.

Подовження ІІ фази може бути зумовлене гіпертрофією сфінктера Одді, стенозом дуоденального сосочка, жовчнокам’яною хворобою.

4. Виділяється вміст 12-палої кишки, залишок подразника (ІІІ фаза – порція А) протягом 3-5 хв. до початку виділення темно-оливкової жовчі. Кількість жовчі 3-5мл, консистенція в’язка, відносна густина 1005-1007.

Подовження ІІІ фази може спостерігатися при атонії жовчного міхура. Кількість жовчі цієї фракції зменшується при тяжких ураженнях печінки і збільшується при розширенні загальної жовчної протоки.

5. Виділяється густа в’язка жовч темно-маслинового кольору 20-50 мл протягом 25-30хв. з жовчного міхура (ІV фаза – порція В). Відносна густина – 1016-1032, реакція лужна. В середині ІV фази взяти 5 мл для посіву на стерильність.

Скорочення часу виділення жовчі порції В при її темному забарвленні свідчить про передчасне послаблення скорочення загальної жовчної протоки або про гіпермоторну дискінезію жовчного міхура при збереженні його нормального об’єму.

Триваліше виділення жовчі, переривчасте її виділення при збільшеній кількості спостерігається при гіпомоторній дискінезії жовчного міхура.

Зменшення кількості виділеної жовчі може бути пов’язане зі зменшенням об’єму жовчного міхура.

Відсутність жовчі порції В може спостерігатись при закупорені міхурової протоки каменем або новоутворенням, порушенні скоротливої здатності жовчного міхура внаслідок запальних змін; втраті жовчним міхуром здатності концентрувати жовч унаслідок запальних змін, відсутності «міхурового рефлексу», тобто випорожнення жовчного міхура у відповідь на введення ентеральних подразників.

6. Виділяється світло-золотиста, прозора жовч 10-30 мл протягом 10-20 хв. із печінкових протоків (V фаза – порція С).

7. Пробірки з порціями жовчі, дані про тривалість фаз і кількість виділеної жовчі відправляють до лабораторії у біксі з направленням.

 

Беззондове дуоденальне зондування (тюбаж)

Показання: сприяє відтоку жовчі з міхура, зменшенню застою жовчі в ньому та зменшенню запального процесу.

Проведення:

- Вранці натще дають пацієнтові випити один з ентеральних подразників: 30г ксиліту або сорбіту розчиняють у 50мл теплої перевареної води; 2 сирих курячих жовтки; 2 столових ложки рослинної олії.

- Пацієнтові пропонують лягти у ліжко на правий бік з грілкою біля правого підребер’я.

- Через 40-60хв можна дати ще один жовчогінний засіб (вирішує лікар). Тривалість процедури 1,5-2 год.

5. Діагностичне значення лабораторних методів дослідження сечі: загального, бактеріологічного, за методами Нечипоренка та Зимницького, на діастазу, 17-кетостероїди, глюкозу.


Просмотров 1374

Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2020 год. Все права принадлежат их авторам!