Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Підсумковою формою контролю результатів практики є диференційований залік



Вступні зауваги

 

Посібник «Етнографічна практика: Методичні рекомендації та матеріали. Для студентів факультету історії та права» розроблений відповідно до Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України, затвердженого наказом Міністерства освіти України № 93 від 8 квітня 1993 року.

 

Посібник визначає основний зміст, обсяг та напрями роботи студентів під час проходження ними етнографічної практики і складається із:

вступних зауваг;

запитань до настановчого колоквіуму;

критеріїв оцінювання практики;

методичних порад щодо проведення інтерв’ю, транскрибування усного джерела та оформлення звітної документації;

запитальника «Усна історія населених пунктів Світловодського району, які були затоплені внаслідок спорудження водосховища Кременчуцької ГЕС (1954-1959 рр.)», запитальника для фіксації усних свідчень про події Другої світової війни в Україні та запитальника для записування усних свідчень про Голодомор 1932-1933 рр. в Україні;

термінологічного словника;

кодексу професійної етики етнографа;

списку літератури;

додатку.

 

Етнографічна практика є складовою частиною навчально-виробничих практик, передбачених для студентів факультету історії та права, які навчаються за спеціальністю «Історія та суспільствознавство».

На сучасному етапі все більшої популярності набуває усна історія як один із напрямків світової історичної науки, в центрі уваги якої стоять проблеми створення та використання усного джерела.

У вітчизняній історіографії потенціал усної історії тривалий час не використовувався, лише етнографія та соціологія розглядали прикладні аспекти роботи з джерелами усної історії.

Головним предметом усної історії є суб’єктивний досвід окремої людини. Це вимагає застосування нових методів – способів залучення до аналізу нової категорії джерел, поряд з писемними джерелами та матеріальними об’єктами.

Саме знайомство з цим напрямом історичних досліджень та опанування нової методики досліджень усної історії має на меті етнографічна практика, передбачена навчальним планом студентів факультету історії та права в 4-му семестрі .

Завдання етнографічної практики полягає в тому, щоб, по-перше, закріпити базові знання студентів з теорії та методики усної історії, отримані ними в ході вивчення курсу етнології, поглибити знання з історії України, етнології та етнографії України, сформувати переконання в необхідності усноісторичних досліджень; по-друге, виробити в них навички дослідницької роботи з джерелами усної історії (ведення особистих спостережень, інтерв’ювання населення, транскрибування (дослівного запису розповіді інформанта) та аналізу нових джерел.



В ході лекцій, семінарів та виконання самостійної роботи з ІІІ модуля курсу етнології студенти отримують теоретичні знання та практичні навички дослідницької роботи по збору та аналізу матеріалів усної історії. Студенти безпосередньо причетні до складання запитальників майбутніх інтерв’ю, знайомляться з методами та прийомами досліджень усної історії. Форма контролю отриманих знань та умінь – колоквіум – дозволяє виявити найбільш зацікавлених і підготовлених до практики студентів.

У ході настановчої конференції з соціально-педагогічної (етнографічної) практики студенти ознайомлюються з нормативною документацією, обсягом роботи та терміном її виконання, визначаються з об’єктом і тематикою усноісторичних досліджень, отримують індивідуальні завдання тощо.

Для проходження соціально-педагогічної (етнографічної) практики обов’язковою є наявність польового зошита, анкети-запитальника, аудіо- та відео записуючої апаратури.

В польовому зошиті фіксується назва та коротка довідка про населений пункт, в якому проводиться інтерв’ювання, дата опитування, прізвища інформантів, їхні біографічні дані та весь зміст опитування і обробки інформації.

До польового зошита додаються аудіо- та відеозаписи. Вони зберігаються окремо в папках та обов’язково супроводжуються підтекстівками.

Завершальним етапом етнографічної практики є обробка матеріалів усної історії та підготовка їх до передання в архів кафедри історії України.

Звітна документація включає:

1) польовий зошит;

2) транскрибовані та роздруковані матеріали усної історії із зазначенням особистих вражень від практики;



3) CD-RW диск з транскрибованими матеріалами у форматі документа Microsoft Word, аудіо-, фото- та відео матеріалами (імена аудіо-, графічних та відеофайлів містять П.І.Б. респондента, рік його народження, назву населеного пункту, дату запису (зйомки)).

Кінцевий термін здачі звітної документації – 15 вересня. В останній декаді вересня проводиться конференція за підсумками практики.

Підсумковою формою контролю результатів практики є диференційований залік.

 

Запитання до настановчого колоквіуму

1. Методологічні вимоги до організації польового соціально-етнографічного дослідження. Принципи та правила організації наукового дослідження. Види польових досліджень в етнології. Якісна парадигма польових етнографічних досліджень. Структура та основні етапи усноісторичного дослідження. Підготовка дослідження (розробка програми). Критерії відбору місця проведення польового дослідження. Формування дослідницької групи. Етап збору первинної інформації. Транскрибування. Етап обробки та інтерпретації даних. Етап складання наукового звіту.

2. Розробка програми (стратегії) польового дослідження. Що таке програма чи стратегія дослідження? Структура та логіка побудови програми. Компоненти дослідницької стратегії: формулювання проблеми та визначення об’єкта та предмета дослідження; визначення цілей і завдань дослідження; інтерпретація основних понять; висування та побудова робочих гіпотез; складання календарного плану дослідження.

3. Загальна характеристика методів збору первинної інформації. Проблема вибору методів збору інформації в етнології. Класифікація методів. Традиційні методи дослідження (спостереження, вивчення джерел та опитування). Використання нових методів збору інформації в польовому дослідженні. Методи інтерактивного діалогу.

4. Спостереження як основне джерело інформації. Вимоги до спостереження. Наукове та повсякденне спостереження. Типи наукового спостереження в етнології. Специфіка польового (включеного) спостереження. Включене спостереження як метод етнографічного опису об’єкта. Труднощі мовного і понятійного бар’єру між дослідником і об’єктом спостереження. Найважливіші аспекти методу спостереження: що спостерігати (об’єкти спостереження)? Де здійснюватиметься процес спостереження (місце спостереження – фізичні та соціальні умови)? Методика, прийоми та техніка польового спостереження. Технічні засоби фіксації спостережуваних фактів. Фотографії. Відео зйомки і відеофільми. Правила ведення польового щоденника. Опис конкретних прикладів польового спостереження.

5. Якісні методи польового дослідження. Теоретичні витоки якісних методів. Гуманістична, розуміюча, інтерпретативна парадигми. Метод емпатії. Макс Вебер, Пол Томпсон, Дж. Мід, А. Шюц. Дослідження окремої спільності або окремого випадку (кейс-стаді). Етнографічний опис і його різновиди. Методи історичного дослідження (метод «усної історії»). Метод історії життя (життєпису). Біографічна оповідь як предмет аналізу колективного досвіду «проживання» певної соціальної ситуації. Побудова типологій на основі порівняльного аналізу біографічних матеріалів усної історії. Історія родини як метод вивчення малої спільності. Етичні аспекти якісного дослідження.

6. Актуальна проблематика усно історичних досліджень. Усна історія Голодомору 1932-1933 рр., Голокосту, Другої світової війни і життя українців на окупованих територіях. Тоталітаризм і структури пам’яті. Створення «усних архівів» про розкулачування і колективізацію, сталінські репресії в Україні, про життя українців у різні періоди радянської історії. Усна історія міста, містечка, навчального закладу, заводу тощо. Аналіз соціально-історичного контексту. Залучення додаткових джерел інформації: мемуарів, щоденників, листів, офіційних історичних джерел. Гендерні, етнічні, соціальні проблеми в усній історії. Обробка та аналіз джерел усної історії. Методи інтерпретації усної інформації. Валідність отриманих результатів дослідження. Адекватність спогадів, можливості пам’яті.

7. Вимоги до складання наукового звіту. Можливості використання джерел усної історії у науковій діяльності. Проблеми зберігання та оприлюднення джерел усної історії. Написання наукової роботи (курсової, кваліфікаційної тощо).

 


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2019 год. Все права принадлежат их авторам!