Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Соціальна профілактика виникнення та розповсюдження проблеми безпритульності



 

У профілактиці потребується все населення, особливо люди, що входять до груп підвищеного ризику: малолітні діти, підлітки, особи похилого віку, а також люди, які ведуть асоціальній спосіб життя. Підході до цих категорій людей, що розробляються соціальними службами в області профілактики, повинні спиратися на позитивний потенціал.

Це відображає тенденцію до зміни, відходу від колишньої медичної моделі, орієнтованої лише на лікування хвороби. У центрі нової моделі знаходиться індивід, що передбачає пошук причин хвороби, соціальних і психологічних травм.

Профілактика не заперечує біологічних або генетичних факторів, але розглядає їх в більш широкому психологічному и культурному контексті.

Сутність змін, що відбуваються полягає не тільки в переорієнтації з лікування (втручання) на профілактику; новий підхід ще більшою мірою проявляється в самій організації профілактики. Слово «профілактика» (від грецького «запобіжний») зазвичай асоціюється із попередження якоїсь несприятливої події.

З цього випливає, що профілактика повинна проводитись у формі запланованих дій, націлених головним чином на досягнення бажаного результату, но в той же час і на запобігання можливих негативних явищ.

Об'єктами соціально-профілактичного впливу є ті негативні фактори життєдіяльності людей, які сприяють вчинення правопорушення, а також недоліки у виховній діяльності та стереотипи поведінки, які тягнуть за собою антигромадські вчинки.

Об'єкти соціально-профілактичного впливу можна умовно поділити на чотири основні групи:

негативні сторони об'єктивних умовах життєдіяльності людей (матеріальна и соціально-культурна база, рівень добробуту и житлово-побутові умови, технічна оснащеність виробництва, технологічний процес, умови праці);

негативні сторони організаційно-управлінської діяльності державних и громадських органів самоврядування (система Загальної и спеціальної освіти, соціально-побутове обслуговування, засоби масової інформації та культурно-масова робота);

негативні сторони у міжособистісних стосунках і поведінці людей (відношення між людьми в процесі трудової діяльності, в побуті і на відпочинку, сімейні відношення);

запобігання негативним явищам в правосвідомості і соціально-правовому мисленні.

Суб'єктами соціальної профілактики правопорушень є державні і господарські органи, громадські організації, трудові колективи, посадові особи та громадяни, які беруть участь в діяльності по запобіганню правопорушень. У профілактичній роботі покликані також брати участь засоби масової інформації.



Вплив на соціально-профілактичні об'єкти здійснюється тісно пов'язаними між собою спільними, спеціальними та індивідуальними заходами.

Спільними є заходь, що не призначені виключно для профілактики правопорушення, вони об'єктивно сприяють їх попередження або скорочення (поліпшення умов праці, відпочинку та побуту трудящих, підвищення освітнього и культурного рівня населення, вдосконалення виховної та культурно-масової роботи серед різних соціальних груп, особливо серед неповнолітніх.)

Спеціальні заходи призначені виключно для профілактики шкільного різновиду правопорушення (дисциплінарних, адміністративних, цивільних и кримінальних) і спрямовані безпосередньо на фактори, що впливають на скорочення правопорушення (проступків і злочинів).

Індивідуальні заходи призначені для впливу на осіб, схильних до порушення правопорядку (посилення охорони громадського порядку, поліпшення виховної роботи, підвищення рівня соціального контролю за поведінкою осіб, Які раніше вчинили правопорушення, особливо злочини.)

Соціально-профілактичні заходи можуть бути спрямовані:

на підвищення рівня правосвідомості населення регіону, працівників галузі сільського господарства, членів трудового колективу, їх соціальної активності в сфері боротьби з правопорушеннями;

на попередження будь-яких питань комерційної торгівлі видів правопорушення окремим соціальним групами;

на становлення нового соціально-правового мислення, що дозволяє правильно вирішувати завдання комплексного планування профілактики правопорушення.

За змістом загально профілактичні заходи розподіляються на:

економічні, спрямовані на Підвищення життєвого рівня населення, поліпшення умов праці и побуту, забезпеченості житлом;



соціально-культурні, сприяють задоволенню культурних запитів, організації дозвілля, духовного и фізичного розвитку людей;

організаційно-правові, що передбачають розробку нових профілактичних служб або вдосконалення діяльності у справах для неповнолітніх;

виховні, призначені для забезпечення морального, трудового, правового виховання різних категорій громадян, розвитку їх громадської активності.

Цілями організаційно профілактичних заходів є:

розробка необхідних громадських Формувань, визначення їх завдання і функцій;

координація зусиль всіх суб'єктів соціальної профілактики правопорушень;

забезпечення єдності дій суб'єктів профілактики правопорушень;

вдосконалення організації профілактичної роботи за місцем проживання (поліпшення діяльності громадських пунктів охорони порядку, профілактики правопорушень районів и мікрорайонів, Підвищення їх впливу на організацію дозвілля населення, особливо молоді);

вдосконалення інформаційного забезпечення потреб державних органів, посадових осіб, громадських організацій, в процесі діяльності з профілактики правопорушень.

У систему профілактики бездоглядності та правопорушення неповнолітніх входять комісії у справах для неповнолітніх і захисту їх прав, утворені в порядку, встановленим законодавством України, органи управління соціальним захистом населення, органи управління освітою, органи опіки та піклування, органи у справах дітей, органи управління охороною здоров'я, органи служби зайнятості, органи внутрішніх справ.

Основним завданням діяльності по профілактиці бездоглядності і правопорушення неповнолітніх є:

- попередження бездоглядності, безпритульності, правопорушення і антигромадських дій неповнолітніх, виявлення та усунення причин і умів, що сприяють цьому;

- забезпечення захисту прав та інтересів неповнолітніх;

- соціально-педагогічна реабілітація неповнолітніх, які перебувають в соціально небезпечному положенні;

- виявлення та припинення випадків залучення неповнолітніх до скоєння злочинів і антигромадських дій.

Діяльність по профілактиці бездоглядності неповнолітніх грунтується на принципах законності, демократизму, гуманної поведінки з неповнолітніми, підтримки сім'ї та роботи з нею, індивідуального підходу до неповнолітніх з дотримання конфіденційності отриманої інформації, державної підтримки діяльності органів місцевого самоврядування та громадських об'єднань з профілактики бездоглядності та правопорушень неповнолітніх, забезпечення відповідальності посадових осіб і громадян за порушення прав закону.

Профілактика бездоглядності та безпритульності серед неповнолітніх є істотною передумови виховання підростаючого покоління. Як правило, антисоціальні властивості особистості формуються поступово і задовго до залишкового розриву з сім'єю, школою і переходу до безпритульності.

У попередженні бездоглядності та безпритульності неповнолітніх велику роль відіграє соціальна система профілактики та раннє попередження бездоглядності та безпритульності.

До загально-профілактичних заходів належать:

а) швидке ухвалення та виконання закону про молодь, який повинен бути націлений на пом'якшення економічних, духовних, правових проблем неповнолітніх:

б) вирішення проблем сім'ї, материнства, бездоглядності та безпритульності неповнолітніх і и неблагополучних сім'ях;

в) істотне скорочення підлітковому та молодіжному труду;

г) матеріальне забезпечення дитячого спорту, творчості, ремісництва, дозвілля;

д) морально-духовна спрямованість виховної роботи з підлітками з рішучим усуненням кримінально-ринкової психології, відродженням психології колективізму, співчуття, справедливості заради вищих соціальних інтересів;

е) організація правового «лікнепу» Засоби масової інформації, що дозволяє в доступній бажано захоплюючій формі засвоювати правові знання, норми слухняної поведінки;

ж) припинення пропаганди засобами масової інформації культу насильства, сексуальної збоченості і вседозволеності;

з) Посилення індивідуальної результативності профілактики бездоглядності та безпритульності підлітків з психічними аномаліями.

Об'єктами соціально-профілактичного впливу є ті негативні фактори життєдіяльності людей, Які сприяють вчиненню правопорушень, а також недоліки у виховній діяльності та стереотипи поведінки, які тягнуть за собою антигромадські вчинки.

Коло об'єктів соціально-профілактичного впливу Надзвичайно широке. Тому конкретні об'єкти соціально-профілактичного впливу визначаються в процесі вивчення стану правопорядку в регіоні, галузі народного господарства, трудовому колективі.

Об'єкти соціально-профілактичного впливу можна умовно поділити на чотири основні групи:

негативні сторони у об'єктивних умовах життєдіяльності людей (матеріальна и соціально-культурна база, рівень добробуту и житлово-побутові умови, технічна оснащеність виробництва, технологічний процес, умови праці);

негативні сторони організаційно-управлінської діяльності державних та громадських органів місцевого самоврядування (система загальної і спеціальної освіти, соціально-побутове обслуговування, засоби масової інформації, ідейно-виховна та культурно-масова робота);

негативні сторони у міжособистісних стосунках і поведінці людей (відношення між людьми в процесі трудової діяльності, в побуті і на відпочинку, сімейні відношення);

Соціальні відхилення обумовлюються багатьма причинами і проявляються в різних формах, тому профілактичні заходи різноманітні.

Вплив на соціально-профілактичні об'єкти здійснюється тісно пов'язаними між собою спільними, спеціальними та індивідуальними заходами.

Спільними є заходь, що не призначені виключно для профілактики бездоглядності та безпритульності, але об'єктивно сприяють їх попередження або скорочення (поліпшення умов праці, відпочинку та побуту трудящих, Підвищення освітнього и культурного рівня населення, вдосконалення виховної та культурно-масової роботи серед різних соціальних груп, особливо серед неповнолітніх.)

Спеціальні заходи спрямовані безпосередньо на фактори, що впливають на скорочення бездоглядності та безпритульності.

Індивідуальні заходи призначені для впливу на осіб, схильних до бездоглядності и безпритульності (посилення охорони громадського порядку, поліпшення виховної роботи, підвищення рівня соціального контролю за поведінкою осіб які вчинили правопорушення, втечі з дому и ін.).

Соціально-профілактичні заходи можуть буті спрямовані:

на підвищення рівня правосвідомості населення регіону, працівників галузі народного господарства, членів трудового колективу, їх соціальної активності в сфері боротьби з бездоглядністю и безпритульністю неповнолітніх;

на попередження будь-яких питань комерційної торгівлі видів бездоглядності та безпритульності окремим соціальним групам;

на становлення нового соціально-правового мислення, що дозволяє грамотно вирішувати завдання комплексного планування профілактики бездоглядності та безпритульності.

Крім того, проведення акцій які нейтралізують и компенсують та попереджають виникнення обставин, які сприяють соціальним відхиленням. Система профілактики обов'язково повинна включати заходи здійснення подальшого контролю за проведеною роботою та її результатами.

Принципи превенції бездоглядності та безпритульності:

- планування як обов’язковий метод роботи;

- системність: навчання людей новим навички, які допомагають їм досягти поставлених цілей;

- конкретність;

- реальність - забезпеченість ресурсами;

- законність.

Спеціальні заходи попередження бездоглядності та безпритульності неповнолітніх здійснюються, перш за все, комісіями у справах для неповнолітніх и захисту їх прав, інспекціями у справах для неповнолітніх, підрозділами для попередження бездоглядності підлітків у роботі з неблагополучними сім'ями за місцем проживання.

В основу діяльності профілактики бездоглядності и безпритульності неповнолітніх мають бути фундаментальні положення: людина не тільки проявляється, формується, розвивається, складається як особистість під час реалізації провідної активності діяльності та спілкування. У старших підлітків провідною активністю є спілкування. Включення неповнолітніх в суспільно корисні види діяльності є важливою профілактичною мірою.

Однією з найважливіших і найбільш складних завдання профілактики для соціального працівника в області правопорушень, сімейних відносин, виховання дітей є робота з сім'єю.

Необхідно враховувати, що на розвиток сім'ї впливають різноманітні фактори:

- соціально-економічні (низький матеріальний рівень життя, погані житлові умови, безробіття батьків);

- медико-санітарні (шкідливі з точки зору екології умови праці та побуту, хронічні захворювання батьків, погана спадковість, неправильна репродуктивна поведінка сім'ї і особливо матері);

- соціально-демографічні (неповна або багатодітна сім'я, родина із старими батьками, сім'ї з повторним шлюбом);

- соціально-психологічні (деструктивні відношення між батьками, між батьками і дітьми, педагогічна неспроможність батьків та їх низький освітній рівень, деформовані ціннісні орієнтації, небажаним батьків займатися вихованням дітей);

- криміногенні чинники (алкоголізм, наркоманія, аморальний спосіб життя, наявність судимості членів сім'ї);

- порушення прав дитини в області освіти, оздоровлення, отримання професії та житла;

- збільшення числа біженців та переселенців.

Тому фахівці із соціальної роботи повинні вміти збудувати довірчі відношення з метою профілактичних заходів відносно виникнення соціальних відхилень дітей.

Основні напрямки соціальної роботи з неповнолітніми та їх сім'ями це надання екстреної соціальної, юридичної, медичної допомоги дітям (проживання на повному державному забезпеченні, медичне обстеження, навчання, соціальна та психологічна реабілітація).

2.3

Висновки до розділу II

ВИСНОВКИ


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2018 год. Все права принадлежат их авторам!