Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Роль МФО у вивозі капіталу на сучасному етапі



Вивіз капіталу являє собою одностороннє переміщення за кордон вартості в товарній або грошовій формах з метою отримання підприємницького прибутку або процентів.

Відповідно розрізняють експорт підприємницького та позичкового капіталів.

Вивіз підприємницького капіталу являє собою довгострокові зарубіжні інвестиції, що ведуть до створення за кордоном філіалів, дочірніх компаній та змішаних підприємств. Капіталовкладення в зарубіжні підприємства, що забезпечують контроль над ними з боку інвестора, називаються прямими іноземними інвестиціями.

Роль МФО у даному випадку полягає у тому, що саме через канали цих організацій проходить значна частка світових інвестицій, купівля та продаж валюти для фінансування експорту й імпорту.

Зокрема, спільне фінансування є одним із важливих напрямів діяльності МБРР, Саме спільне фінансування є одним з основних засобів залучення іноземного капіталу до країн, що розвиваються. І якщо у 80-ті роки лише близько 1/3 проектів, що фінансуються Банком, мали ту чи іншу форму спільного фінансування, то в 90-ті роки ХХ ст. спільне фінансування охопило половину всіх проектів і програм Банку. Найбільшим джерелом спільного фінансування є офіційні дво- і багатосторонні організації розвитку, такі як Міжамер банк розвитку, ЄІБ, ЄБРР та ін. Разом вони надають до 70 % загального обсягу спільного фінансування проектів. МФК за рахунок власного капіталу здійснює інвестиції в акціонерний капітал та квазічасткові інструменти приватних підприємств, а також сприяє залученню приватних іноземних інвестицій шляхом . Деякі МФО, такі як БАГІ, МБРР, наприклад, заохочують іноземне інвестування через надання гарантій або участі в інших інвестиціях приватних кредиторів.

Рух позичкового капіталу в сфері зовнішньоекономічних зв’язків виступає у вигляді міжнародного кредиту. Одним з найпоширеніших механізмів реалізації цілей МФО є надання кредитів на різноманітних умовах.

Вивіз державного капіталу спрямовується здебільшого до країн, що розвиваються, та здійснюється головним чином у вигляді пільгових кредитів та дарунків, що отримали назву «офіційна допомога розвитку». Її основна мета полягає не в одержанні максимального прибутку, а в забезпеченні довгострокових економічних та політичних інтересів капіталістичних держав у країнах, що розвиваються

Допомога розвитку пройшла довгий шлях від двосторонніх програм допомоги до багатосторонніх кредитів через МВФ, Міжнародний і регіональні банки розвитку, МФК і потім - до нинішніх стабілізаційних та адаптаційних програм МВФ. Неокейнсіанці розглядають допомогу розвитку як процес, зумовлений взаємодією попиту на допомогу країною-реципієнтом і пропозицією допомоги країною-донором. На їх думку, допомога розвитку відіграє таку роль:



1) веде до розширення співробітництва країн-кредиторів і позичальників, забезпечує істотний і прямий ринок для експорту товарів і послуг з країн-донорів в країни-боржники;

2) заохочує розвиток нових ринків в світовій економічній системі;

3) стимулює економічне зростання в країнах-донорах.

Це - з позиції країн - донорів допомоги. З позицій же країн-одержувачів такої допомоги, вона (тобто допомога) виступає як форма передачі прибутку від багатої нації до бідної і служить чинником прискорення економічного розвитку останньою. Але це, природно, саме загальне трактування необхідності імпорту капіталу.

Економічно менш розвинена країна стикається, як правило, в процесі накопичення капіталу з трьома проблемами:

1) недостача заощаджень в фінансовому значенні, оскільки національна схильність до заощаджень настільки мала, що не може забезпечити формування необхідних фондів для економічного розвитку;

2) недостача заощаджень в їх реальному значенні, оскільки у населення немає схильності використати частину ресурсів для продуктивного інвестування;

3) недостача іноземної валюти для придбання імпортних ресурсів внаслідок хронічного негативного сальдо платіжного балансу.

Імпорт капіталу до цієї країни (і відповідно експорт капіталу з країн більш розвинених) дозволяє частково вирішити дані проблеми.

 


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2018 год. Все права принадлежат их авторам!