Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






ДОСЛІД 2 Відкриття вуглецю та водню



У суху пробірку з газовідвідною трубкою поміщують суміш піддослідної речовини (гліцерину або цукру) з окисом міді (1:1). Пробірку закріплюють майже горизонтально й кінець газовідвідної трубки занурюють у іншу пробірку, яка заповнена вапняною водою чи баритовою водою так, щоб її кінець був занурений у воду. Спочатку суміш нагрівають повільно, а потім сильніше. Якщо вапняна вода помутніє, це свідчить про утворення СО2 й присутності вуглецю у сполуці, а з’явлення крапель води можна відділити, пропускаючи пари, що виділяються, у пробірку з безводною СuSO4.

 

ДОСЛІД 3 Відкриття азоту.

Наявність азоту в органічних сполуках можна відкрити декількома методами:

А) при спалюванні природних органічних речовин, таких як нафта, шерсть, волосся, пір’я та ін.; азот визначається за специфічним запахом піридинових похідних (горілого пір’я чи шерсті);

Б) в органічних сполуках зі значним вмістом азоту його можна визначити, нагріваючи піддослідну речовину з рівною кількістю натронного вапна (це суміш NaOH та Ca(OH)2), при цьому видаляється аміак, який можна визначити за запахом, червоному лакмусовому паперу чи скляною паличкою, змоченою у соляній кислоті. Якщо взяти сечовину, то реакція пройде так:

 

ЗАГАЛЬНИЙ МЕТОД ВІДКРИТТЯ АЗОТУ (ПРОБА ЛАСЕНЯ).

(дослід проводити у витяжній шафі)

У пробірку поміщають біля 0,1г піддослідної речовини (сечовину, амінокислоту чи іншу азотвмістну речовину) та шматочок (з пів горошини) очищеного від керосину та окислів металевого натрію. Суміш обережно нагрівають на газовому пальнику до з’явлення білого диму, потім пробірку убирають з полум’я – проходить бурна реакція, потім ще трохи нагрівають на полум’ї. Утворюється ціаністий натрій. Пробірку охолоджують, суміш розчиняють у 3-4 мл дистильованої води, доливають свіжоприготовлений прокип’ячений насичений розчин FeSO4, потім розчин охолоджують та підкисляють соляною кислотою. Утворення берлінської лазурі (синього кольору) свідчить про наявність азоту у сполукі. Проходять наступні реакції:

 

ДОСЛІД 4 Відкриття сірки.

(дослід проводити у витяжній шафі)

А) У суху пробірку поміщають біля 0,1г піддослідної речовини (тіосечовину чи білок) та шматочок (з пів горошини) очищеного від керосину металевого натрію. Суміш нагрівають так, як при відкритті азоту. Отриманий сплав вміщує Na2S. Його охолоджують та розчиняють у 3-4 мл дистильованої води. Розчин розливають у дві пробірки: у першу наливають свіжоприготовлений 1%-й розчин нітропрусиду натрію; у другу – оцтовокислий свинець. У пробірці з нітропрусидом натрію з’являється фіолетове забарвлення, яке свідчить про наявність у розчині сірки. При цьому утворюється комплексне сполучення за реакцією:



Б) Сірку можна відкрити, нагріваючи піддослідну речовину з їдким натрієм. Дослід проводять так: у пробірку наливають 1 мл концентрованого розчину їдкого натрію та приблизно таку ж кількість яєчного білку (чи іншої речовини). Пробірку з речовиною закріплюють у штативі та обережно нагрівають на пальнику, при цьому білок (чи інша речовина) розкладається з утворенням сульфіду натрію, який визначають оцтовокислим свинцем.

В) У сполуках з великим вмістом сірки, у таких як тіосечовина, відкривати сірку можна, нагріваючи піддослідну речовину. З тіосечовиною дослід проводять так: у суху пробірку насипають 1-1,5 г тіосечовини та нагрівають. Речовина розкладається та утворюється сірководень, який можна визначити за допомогою оцтовокислого свинцю.

У присутності розчину лугу тіосечовина при нагріванні утворює сульфід натрію, який легко визначити оцтовокислим свинцем чи нітропрусидом натрію.

 

 

ВІДКРИТТЯ ГАЛОГЕНІВ.

А) Проба Бельштейна:

Беруть мідний дріт й на одному кінці роблять маленьку петлю до 2 мм, яку прожарюють до зникнення зеленого забарвлення полум’я. Потім охолоджують, поки петля ні покриється чорним окислом міді. Петельку змочують хлороформом (піддослідна речовина) чи кладуть декілька кристалів галогенвмістної твердої речовини й знов нагрівають у полум’ї. Якщо міститься галоген, то полум’я забарвлюється у зелений колір внаслідок утворення летких солей галогені дів міді

Б) Відкриття галогенів при спалюванні:



Змочений хлороформом чи іншою речовиною шматочок фільтровального паперу спалюють під мокрою склянкою. Коли папір спалиться, піддослідна речовина зруйнується та утворяться галогенводневі сполуки, які розчиняються у краплях води на стінках склянки. У склянку наливають розчин азотнокислого срібла – утворюється муть чи білий осад AgCl. Якщо спалюють бромисті чи йодисті сполуки, утворюється осад жовтуватого AgBr й жовтого кольору AgI. Цім способом можна визначити, який саме галоген міститься у піддослідної речовині.

ПРИМІТКА. Якщо досліджують тверду органічну речовину, її розчиняють у спирті чи ефірі й змочують папір розчином.

 

В) Відкриття галогенів за А.В.Степановим:

У пробірку з газовідвідною трубкою (як повітряний холодильник) наливають 1-2 мл етилового спирту, декілька крапель хлороформу чи іншої рідкої речовини, потім кладуть шматочок (з пів горошини) металевого натрію. Реакція проходить енергійно з видаленням водню. Атомарний водень відновлює хлороформ до хлористого водню, який реагує з алкоголятом натрію. Утворюючи хлористий натрій. Коли увесь металевий натрій прореагує реакційну суміш роздавлюють водою, підкисляють азотною кислотою й приливають азотнокисле срібло. Відбуваються реакції:

 

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 3

ТЕМА:ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЧНОЇ ХІМІЇ.

БУДОВА ОРГАНІЧНИХ РЕЧОВИН.

Мета роботи: ознайомитися з основними положеннями теорії хімічної будови О.М. Бутлерова, визначити тип хімічного зв’язку в органічних сполуках, розглянути типи хімічних реакцій.

1.Теорія хімічної будови органічних сполук О.М. Бутлерова.

Основною теорією органічної хімії є теорія хімічної будови органічних речовин О.М. Бутлерова.

Основні положення теорії будови зводяться до наступного:

1. У молекулах атоми з’єднани один з одним у визначеної послідовності у відповідності з їх валентністю. Черга зв’язку атомів називається хімічною будовою.

2. Властивості речовини залежать не тільки від того які атоми та у якої кількості входять до складу його молекули, а й від того, у якої черзі вони зєднани між собою. Тобто від хімічної будови молекули.

3. Атоми чи групи атомів, які утворили молекулу, взаємно впливають один на одного, від чого залежить реакційна здатність молекули.


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2018 год. Все права принадлежат их авторам!