Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






УСКЛАДНЕННЯ ПРИ ПЕРЕЛИВАННІ КРОВІ



І. Механічного характеру.

1. Гостре розширення серця.

2. Повітряна емболія.

3. Тромбози і емболії.

П. Реактивного характеру.

1. Гемотрансфузійний шок.

2. Цитратний шок.

3. Пірогенні реакції.

Ш. Інфекційного характеру.

1. Передача гострих інфекційних захворювань.

2. Передача захворювань, що поширюються сироватковим шляхом.

3. Розвиток банальної хірургічної інфекції.

 

ГОСТРЕ РОЗШИРЕННЯ СЕРЦЯ

Під цим терміном розуміють гострі циркуляторні порушення, гостру серцево-су­динну недостатність.

Причиною є перевантаження серця великою кількістю швидко влитої у венозне русло крові. У системі порожнистих вен і правого передсердя виникає застій крові, порушується загальний і коронарний кровотік. Порушення кровотоку поз­начається на обмінних процесах, це призводить до зниження провідності і скорот­ливості міокарда аж до атонії та асистолії.

Клінічна картина

Під час переливання крові або після нього у хворого утруднюється дихання, він відчуває дискомфорт у грудях, біль в ділянці серця. З'являється ціаноз губ і шкіри обличчя, різко знижується АТ і підвищується ЦВТ. Спостерігаються тахі­кардія і аритмія, а потім на перший план виступає слабкість серцевої діяльності.

Лікування

1. Негайно припинити гемотрансфузію.

2. Увести внутрішньовенно кардіотонічні засоби (1 мл 0,5 % розчину строфанти­ну; 1 мл 0,06 % розчину корглікону).

3. Увести внутрішньовенно вазопресори.

4. Підвести хворого, зігріти йому ноги.

5. Увести діуретичні засоби (40 мг лазиксу).

6. Дати хворому подихати зволоженим киснем.

Профілактика

Зменшення швидкості і обсягу інфузійної терапії, контролювання ЦВТ і діу­резу.

ПОВІТРЯНА ЕМБОЛІЯ

Виникає при введенні разом із трансфузійною рідиною деякої кількості повітря. Повітря з течією крові надходить у праві відділи серця, а з них — у легеневу ар­терію, закупорюючи її основний стовбур або дрібні гілки і створюючи механічну перешкоду для кровообігу.

Причиною цього найчастіше є неправильне заповнення системи кров'ю, негерметичність монтажу.

Клінічна картина

Раптове погіршення стану хворого, збудження, утруднення дихання. Розви­вається ціаноз губ, обличчя, шиї, знижується артеріальний тиск, пульс стає нитко­подібним, частим.

Масивна повітряна емболія призводить до клінічної смерті.

Лікування

1. Увести серцеві препарати.

2. Опустити головний і підняти ножний кінець ліжка.



3. Зробити пункцію легеневої артерії і відсмоктати з неї повітря.

4. При розвитку клінічної смерті провести реанімаційні заходи в повному об­сязі.

Профілактика

Ретельне збирання системи гемотрансфузії і постійне спостереження за хво­рим під час її проведення.

ТРОМБОЗИ І ЕМБОЛІЇ

Причиною є попадання у вену хворого згустків різної величини, які утворились через неправильну стабілізацію донорської крові, порушення методики гемотранс­фузії, переливання великих доз консервованої крові тривалих термінів зберіган­ня.

Клінічна картина

Розвивається клінічна картина тромбоемболії гілок легеневої артерії: рапто­вий біль у грудях, різке посилення або поява задишки, кашлю, інколи кровохар­кання, блідість шкіри, ціаноз.

Лікування

1. Тромболітична терапія активаторами фібринолізу (стрептодеказа, урокіназа).

2. Безперервне уведення гепарину (до 24000—40000 ОД на добу).

3. Негайне струминне уведення не менше ніж 600 мл свіжозамороженої плазми під контролем коагулограми.

Профілактика

Вживання пластикових систем зі спеціальними фільтрами, правильні заго­товлення, зберігання і переливання крові.

ГЕМОТРАНСФУЗІНИЙ ШОК

Розвивається при переливанні крові, несумісної за системою АБО. Причиною роз­витку є порушення правил, передбачених інструкціями з техніки переливання крові, методики визначення груп крові АВО і проведення проб на сумісність.

Клінічна картина

І. Гемотрансфузійний шок.

Настає безпосередньо під час трансфузії або після неї, триває від декількох хвилин до декількох годин. Спочатку характеризується загальним занепокоєн­ням, короткочасним збудженням, ознобом, болем у грудях, животі, попереку, ут­рудненим диханням, задишкою, ціанозом.

Біль у поперековій ділянці — патогномонічна ознака цього ускладнення. На­далі наростають пиркуляторні порушення: тахікардія, зниження АТ, інколи пору­шення ритму серцевої діяльності.



Часто це супроводжується нудотою, блюванням, підвищенням температури. Спостерігаються мармуровість шкіри, судоми, мимовільне сечовипускання і дефе­кація.

Залежно від рівня артеріального тиску розрізняють 3 ступені шоку:

I ступінь: систолічний АТ вище 90 мм рт. ст.

II ступінь: систолічний АТ нижче 71—90 мм рт. ст.

III ступінь: систолічний АТ нижче 70 мм рт. ст.

П. Гостра ниркова недостатність.

Перебігає у вигляді трьох фаз, що змінюють одна одну:

• анурія (олігурія);

• поліурія;

• відновлення функції нирок.

Ш. Реконвалесценція.

Характеризується відновленням функції всіх внутрішніх органів, системи го­меостазу і водно-електролітного балансу.

Перша допомога

1. Переливання крові припиняють.

2. Голку з вени не видаляють, щоб не втрачати венозного доступу.

3. Підключають систему із сольовим розчином.

Лікування

1. Інфузійна терапія:

• для підтримки ОЦК, стабілізації гемодинаміки і мікроциркуляції перелива­ють кровозамінні розчини — реополіглюкін;

• для отримання лужної реакції сечі, що перешкоджає утворенню солянокислого гематину, вводять розчин соди — 4 % розчин бікарбонату натрію або лактасолу;

• для видалення вільного гемоглобіну переливають полійонні розчини.

2. Медикаментозні засоби першої черги — класична протишокова тріада:

• преднізолон 90—120 мг;

• еуфілін 2,4 % розчин — 10,0 мл;

• лазикс 100 мг.

Антигістамінні засоби — димедрол, тавегіл.

Наркотичні анальгетики — промедол.

3. Екстракорпоральні методи: плазмаферез.

4. Корекція функції органів і систем. За необхідності застосовують серцеві гліко­зиди, кардіотонічні засоби.

5. Корекція системи гемостазу:

• гепарин 50—70 ОД/кг;

• антиферментні препарати — контрикал.

Профілактика

Суворе дотримання правил виконання гемотрансфузії.

ЦИТРАТНИЙ ШОК

Розвивається при переливанні великих доз крові, заготовленої з використанням як стабілізатора цитрату натрію, особливо при великій швидкості переливання. Цитрат натрію зв'язує в кровоносному руслі вільний кальцій, зумовлюючи гіпокальціємію.

Клінічна картина

З'являються неприємні відчуття за грудниною, судомні сіпання м'язів гоміл­ки, порушення ритму дихання. Можливі зниження АТ, серцева недостатність.

Лікування

1. Припинити уведення цілісної консервованої крові.

2. Увести в/в 10—20 мл глюконату кальцію або 10 мл 10 % розчину хлориду кальцію.

Профілактика

1. Повільне уведення крові.

2. На кожні 0,5 л перелитої крові вводиться 10 мл 10 % розчину хлориду (глюко­нату) кальцію.

ПІРОГЕННІ РЕАКЦІЇ

Розвиваються внаслідок утворення в трансфузійному середовищі пірогенних ре­човин — продуктів розпаду білків донорської крові або продуктів життєдіяльності мікроорганізмів, які потрапили в кров при її заготовленні, зберіганні або внаслі­док порушення правил асептики при переливанні.

Клінічна картина

Підвищення температури, відчуття жару, ознобу. Можливі головний біль, тахікардія та інші вторинні прояви.

Розрізняють реакції трьох ступенів.

Легкі — підвищення температури тіла в межах 1°С, біль у м'язах, кінцівках, головний біль, озноб, нездужання.

Середньої тяжкості — підвищення температури тіла на 1,5—2°С, озноб, що наростає, почастішання пульсу і дихання, шкірні висипання.

Тяжкі реакції — температура підвищується більше ніж на 2°С, сильний оз­ноб, ціаноз губ, блювання, сильний головний біль, болі у м'язах і кістках, задишка, кропив'янка або набряк Квінке.

Лікування

У разі реакції легкого ступеня у спеціальних заходах немає потреби.

При середньому і тяжкому ступені необхідно:

• припинити гемотрансфузію;

• жарознижувальні засоби;

• наркотичні анальгетики;

• антигістамінні препарати.

Профілактика

Дотримання правил заготовлення, зберігання і переливання крові.

Висновок

Матеріали лекції підібрано вірно згідно теми, питання висвітлені з врахуванням останніх наукових досліджень в гемотрансфузійній терапії. В доступній формі описані компоненти і препарати крові, кровозамінники і гемо препарати. Особливу увагу приділено реакціям та ускладненням під час та після переливання крові і її препаратів.

Лекційний матеріал може бути використаний як основний лекційний.

 

Література

 

1.Кіт О.М., Ковальчук О.Л., Пустовойт Г.Т. Медсестринство в хірургії.- Тернопіль.: Укрмедкнига, 2002. – С. 149-165.

2. Ковальчук О.Л., Сабадишин О.О., Маркович О.В.Медсестринство в хірургії.- Тернопіль.: Укрмедкнига, 2002.- С. 212 – 217.

3. Усенко О.Ю., Білоус Г.В., Путинцева Г.Й.. Хірургія.- К.: ВСВ, Медицина, 2010. - С. 72 – 78.

4. Роздольський І.В. Посібник з хірургії .- К.: Здоров’я, 2003. – С. 76 – 83.

 

 


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2018 год. Все права принадлежат их авторам!