Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Шлях замикання струму через людину



Костишин В.С.

Шнурок І.Ф.

 

ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ В ЕЛЕКТРОУСТАНОВКАХ НАПРУГОЮ

ДО 1000 В І ПОНАД 1000 В

 

ЛАБОРАТОРНИЙ ПРАКТИКУМ

 

 

Для студентів спеціальності “Електротехнічні системи електроспоживання”

 

 

Івано-Франківськ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Івано-Франківський національний технічний

університет нафти і газу

 

Кафедра електропостачання та електрообладнання промислових підприємств

 

 

Костишин В.С.

Шнурок І.Ф.

 

ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ В ЕЛЕКТРОУСТАНОВКАХ НАПРУГОЮ

ДО 1000 В І ПОНАД 1000 В

ЛАБОРАТОРНИЙ ПРАКТИКУМ

 

 

Для студентів спеціальності “Електротехнічні системи електроспоживання”

 

 

Рекомендовано навчально-методичним

об’єднанням спеціальності

“Електротехнічні системи електроспоживання”

 

 

Івано-Франківськ

 

МВ 02070855-1278 -2003

Костишин В.С., Шнурок І.Ф. Основи охорони праці в електроустановках до 1000В і понад 1000В: Лабораторний практикум. - Івано-Франківськ: Факел, 2003.- 35 с.

 

Методичні вказівки до лабораторного практикуму складені згідно з програмою дисципліни “Основи охорони праці в електроустановках до 1000В і понад 1000В” спеціальності “Електротехнічні системи електроспоживання” і призначені для студентів денної і заочної форм навчання.

 

 

Рецензент канд.техн.наук, доцент кафедри

електропостачання та електрообладнання

промислових підприємств ІФНТУНГ Федорів М.Й.

 

 

ã Дане видання — власність ІФНТУНГ. Забороняється тиражування та розповсюдження.

ЗМІСТ

Стор.

Вступ ................................................................................................4

Лабораторна робота №1. Дія електричного струму на організм людини................................................................................................6 Лабораторна робота №2 Надання швидкої медичної допомоги потерпілому від ураження електричним струмом ........................17 Лабораторна робота №3 Електрозахисні засоби ...........................34
Лабораторна робота № 4 Вивчення принципу роботи

мегомметра та контроль опору ізоляції електричних машин та силових кабелів................................................................................ 50

Лабораторна робота № 5 Заземлюючі пристрої та їх профілактичні випробування ..........................................................64



Список рекомендованої літератури.................................................74

Вступ

Лабораторні роботи з курсу ”Основи охорони праці в електроустановках напругою до 1000 В і понад 1000 В” сприяють засвоєнню студентами теоретичного матеріалу, при­щепленню практичних навичок запобігання електротравматизму на електроенергетичних підприємствах, роботи з сучасною апаратурою, проведення дослідів, аналізу і узагальнення їх результатів.

Опис лабораторних робіт побудований за єдиним планом.

В них формується мета роботи, проводяться короткі теоретичні по­ложення, подається опис лабораторного устаткування. Тут же приведені порядок виконання лабораторної роботи і зміст звіту. Для самоперевірки студентів приводяться контрольні запитання і рекомендуються літературні джерела.

Лабораторні роботи можуть бути проведені якісно і виконані активно тільки при хорошій підготовці до них. Для цього необхідно ознайо­митись з лабораторним практикумом, відповідним розділом конспекту лекції і рекомендованої літератури, а також підготувати протокол звіту з описовим матеріалом та таблицями результатів вимірювання.

Підключення лабораторного устаткування до напруги джерела живлення допускається тільки після перевірки зібраної схеми викладачем.

Захист лабораторної роботи проводиться після її виконання та оформлення звіту. До кожного заняття студент представляє індивідуальний звіт з виконаної попередньої роботи, у разі відсутності якого до чергової роботи він не допускається.

Лабораторний практикум призначений для студентів спеціальності 7.090603 - Електротехнічні системи електроспоживання.

 

 

Лабораторна робота № 1



ДІЯ ЕЛЕКТРИЧНОГО СТРУМУ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ

1. Мета роботи: вивчити види уражень людини електричним струмом та фактори, що впливають на наслідки цього ураження.

Програма роботи

1. Виконати порівняльний аналіз різних видів уражень людини електричним струмом та встановити особливості його дії на живу тканину. Познайомитися з поняттями місцевої електротравми, електричного удару та клінічної смерті.

2. Вивчити фактори, що впливають на наслідки ураження електричним струмом

 

1.3 Теоретичні положення

 

В загальному числі виробничих травм, пов’язаних з тимчасовою втратою працездатності, кількість електричних травм не перевищує 1%. Однак кількість смертельно травмованих в результаті ураження електричним струмом становить 15-18% від загальної кількості загиблих.

Причини елекротравм

Людина дистанційно не може визначити - чи знаходиться установка під напругою, чи ні.

Струм, який протікає через тіло людини, діє на організм не тільки в місцях контакту та по шляху протікання струму, але і виявляє загальносистемну дію, вражаючи кровоносну, дихальну і серцево-судинну системи людини.

Можливість отримання електротравм має місце не тільки при дотику, але і від крокової напруги та електричної дуги.

Електричний струм, проходячи через тіло людини, створює термічнудію, яка приводить до набряків (від почервоніння до обвуглювання), електролітичну (хімічну),тамеханічну,якаможе привести до розриву тканин і м'язів.

Всі електротравми поділяються на місцеві та загальні (електроудари).

Місцеві електротравми

· опіки (під дією ел. струму);

· електрознаки (плями блідо-жовтого кольору);

· металізація поверхні шкіри (попадання розплавлених часток металу електричної дуги на шкіру);

· електроофтальмія (опік слизової оболонки очей).

Загальні електротравми (електроудари)

1 ступінь: без втрати свідомості,

2 ступінь: з втратою свідомості,

3 ступінь: без порушення роботи серця,

4 ступінь: з порушенням роботи серця і органів дихання.

5 ступінь: крайній випадок — стан клінічної смерті — зупинка роботи серця і порушення постачання киснем кліток мозку. Тривалість клінічної смерті людини — до 6-8 хв.

Причини ураження електричним струмом (напруга дотику і крокова напруга)

1 . Дотик до струмоведучих частин, що знаходяться під напругою;

2 . Дотик до відключених частин, на яких напруга може мати місце:

· у разі залишкового заряду;

· у випадку помилкового ввімкнення електроустановки або неузгоджених дій обслуговуючого персоналу;

· у разі розряду блискавки в установку або поблизу неї;

· дотик до металевих неструмоведучих частин або пов'язаного з ними обладнання (корпуси, кожухи, огорожі) після переходу напруги на них зі струмоведучих частин (виникнення аварійної ситуації пробою на корпус).

3 . Ураження кроковою напругою або перебування людини в полі розтікання електричного струму у разі замикання на землю.

4 . Ураження через електродугу при наближенні на недопустимо малу відстань до високовольтної (понад 1кВ) електроустановки.

5 Дія атмосферної електрики при газових розрядах.

Фактори, що впливають на наслідки ураження електричним струмом

1.Амплітуда струму

2.Частота струму

3.Час проходження струму через організм людини.

4.Шлях або петля проходження струму.

5.Фізичний стан організму людини.

6.Психологічний стан людини.

7.Умови зовнішнього середовища.

Вплив амплітуди струму на наслідки ураження

Амплітуда струму через людину залежить від прикладеної напруги дотику та повного опору петлі ураження, який складається з зовнішнього опору (взуття, підлоги) та безпосередньо опору людини. В теоретичних розрахунках зовнішнім опором зазвичай нехтують. Опір тіла людини Rлзалежить від всіх вищезгаданих факторів,що впливають на наслідки ураження електричним струмом Опір рогового (верхнього шару шкіри) змінюєтьсявід 10 до 100 кОм. Опір внутрішніх тканин 800-1000 Ом. Розрахункова величина Rл = 1000 Ом.

Очевидно, що небезпека ураження зростає з ростом струму, який проходить через людину. Це добре ілюструють значення “порогових ” струмів, приведених в табл.1.1

 

Таблиця 1.1 – Порогові струми людини

  Пороги Змінний струм (50Гц) Постійний струм
Поріг відчуття 0,6¸2 мА 2¸6 мА
Поріг невідпускання 10¸30 мА 50¸80 мА
Поріг фібриляції 50¸100 мА 100¸200 мА

Струм відчуття. Людина починає відчувати дію струму, який проходить через неї в середньому 0,6-2 мА при змінному струмі частотою 50 Гц та 2-6 мА при постійному струмі. Ця дія проявляється при змінному струмі легким пощипуванням, а при постійному струмі відчувається нагрівання шкіри.

Електричний струм, який викликає при проходженні через організм відчутні подразнення, називається струмом відчуття, а найменше його значення – порогом відчуття.

Пороговий струм відчуття в цьому випадку безпечний для людини.

Струм невідпускання. Збільшення струму більше за пороговий струм відчуття викликає в людському організмі судоми м’язів та болі, які збільшуються з ростом струму та розповсюджуються на всі частини тіла.

При струмі в середньому біля 10-30 мА біль стає достатньо сильним, а судоми м’язів рук стають настільки значними, що людина не може їх перебороти.

Електричний струм, який викликає при проходженні через людину непереборні судоми скорочення м’язів руки, в якій затиснутий провідник, називається струмом невідпускання, а найменше його значення – порогом невідпускаючого струму.

Пороговий невідпускаючий струм умовно можна вважати безпечним для людини, але при довгому проходженні струму опір тіла людини зменшується, в результаті збільшується біль і можуть виникати серйозні порушення роботи легенів і серця, а в інших випадках настає смерть.

Досліди показали, що найбільший постійний струм, при якому людина ще в змозі витримати біль, яка виникає в момент відриву рук від струмоведучої частини, становить приблизно 50-80 мА.

Фібриляційний струм. Це є струм 50 мА і більше при 50 Гц, який проходить через тіло людини і розповсюджує свою дію на серце. Ця обставина небезпечна для життя, оскільки через малий проміжок часу може настати фібриляція або зупинка серця.

Електричний струм, який викликає при проходженні через організм фібриляцію серця, називається фібриляційним струмом, а найменше його значення – пороговим фібриляційним струмом.

Струм понад 5А, як постійний, так і змінний, викликає раптову зупинку серця, минаючи стан фібриляції та одночасно спричинює параліч дихання.

Вплив частоти струму на наслідки ураження.

Змінний струм.Відомо, що через присутність в опорі тіла людини ємнісної складової, збільшення частоти прикладеної напруги супроводжується зменшенням повного опору тіла, а тому і зростанням струму, який проходить через людину. Відомо також, що небезпека ураження зростає з ростом струму, який проходить через людину.

Потрібно було б чекати, що збільшення частоти призведе до збільшення цієї небезпеки. В дійсності виявляється, що це припущення справедливе лише в діапазоні 0-50 Гц. Подальше збільшення частоти, не дивлячись на збільшення струму, який проходить через людину, супроводжується зменшенням небезпеки ураження, яка повністю зникає при частоті 450-500 кГц. Інакше кажучи, струм частою 450-500 кГц і більше не може викликати смертельного ураження в наслідок дії “поверхневого ефекту” витіснення струму на зовнішню оболонку (шкіру). Правда ці струми зберігають небезпеку шкірних опіків як при виникненні електричної дуги, так і при проходженні їх через тіло людини.

Постійний струм. Постійний струм в 4-5 раз безпечніший змінного частотою 50 Гц. Це випливає із значень порогових струмів 50-80 мА для постійного і 10-15 мА для струму частотою 50 Гц. Людина може витримати прикладену до неї напругу не більше 21-22 В при 50 Гц і не більше 100-105 В постійного струму.

Постійний струм, який проходить через тіло людини, викликає більш слабкі скорочення м’язів і менш неприємні відчуття у порівнянні із змінним струмом того ж значення.

Якщо до клітини живої тканини прикласти постійну напругу, то у внутрішньоклітинній рідині, яку можна розглядати як електроліт, виникає електролітична дисоціація – розпад молекул на позитивні і негативні іони. Ці іони почнуть переміщатися до оболонки клітини, причому позитивні іони будуть зосереджуватися біля негативного електрода, а негативні поблизу позитивного.

Звісно, що це явище викликає порушення нормального стану клітини. При змінному струмі, іони будуть рухатися то в одну то в іншу сторону, слідкуючи за зміною полярності. Очевидно, що цей процес призведе до більш важких порушень в клітині, ніж при постійному струмі.

Наведене порівняння небезпеки постійного і змінного струмів справедливе лише для напруг до 450 В. Вважається, що при більш високих напругах постійний струм стає небезпечнішим від змінного частотою 50 Гц. Характер впливу постійного і змінного струмів на організм людини ілюструє табл.1.2.

 

Таблиця 1.2 - Характер впливу постійного і змінного струмів на організм людини

I, мА Змінний (50 Гц) Постійний (0 Гц)
0,5-1,5 Відчутний. Легке тремтіння пальців рук Відчуттів немає.
2-3 Сильне тремтіння пальців рук Відчуттів немає.
5-7 Судоми в руках. Відчутний струм. Легке тремтіння пальців.
8-10 Руки з зусиллям відриваються від поверхні, при цьому – сильний біль. Посилення нагріву рук.
20-25 Параліч мускульної системи (неможливо відірвати руки). Незначне скорочення мускулів рук.
50-80 Параліч дихання. Початок фібриляції Невідпускаючий струм.
90-100 Параліч серця. Параліч дихання.
Фібриляція (разночасове, хаотичне скорочення серцевого м'яза) 300 мА, фібриляція.

Шлях замикання струму через людину

Практикою і досвідом встановлено, що шлях проходження струму через тіло людини грає велику роль в наслідках ураження. Так, якщо на шляху струму знаходяться життєво важливі органи – серце, легені, головний мозок, то небезпека ураження дуже велика, оскільки струм діє на ці органи. Якщо струм проходить іншими шляхами, то дія його на життєво важливі органи може бути лише рефлекторною, а не безпосередньою. При цьому небезпека тяжкого ураження хоч і зберігається, але імовірність його різко зменшується. Можливих шляхів проходження струму через тіло людини дуже багато, але характерними, які зустрічаються на практиці, є не більше 15, показаних на рис.1.1.

 

 

1  
6    
11  

Рисунок 1.1 – Характерні шляхи проходження струму через тіло людини

Найбільш часто коло струму через людину виникає по шляху рука-ноги і рука-рука. Найбільш небезпечними є петлі голова-руки і голова-ноги, коли струм може проходити через головний і спинний мозок. Найменш небезпечний шлях нога-нога, який є нижньою петлею, спричинений “кроковою напругою”. Ця напруга навіть невеликого значення 50 – 80 В викликає судому скорочення м’язів ніг і падіння людини на землю. В цей момент припиняється дія на людину “крокової напруги” і виникає інша, більш тяжка ситуація. В результаті створюється реальна загроза смертельного ураження струмом.

Вплив часу проходження струму через організм людини та початкового моменту на наслідки ураження

Ріст струму зі збільшення часу його дії пояснюється зменшенням опору тіла людини. В свою чергу зменшується значення порогового фібриляційного струму 50 Гц, що ілюструє рис.1.2.

Рисунок 1.2 – Залежність порогового фібриляційного

струму 50 Гц від часу його проходження через тіло людини

Чим більша дія струму, тим більша імовірність тяжкого і смертельного ураження. Ця залежність пояснюється тим, що зі збільшення часу дії струму на живу тканину, його значення збільшується і під кінець зростає ймовірність збігу моменту проходження струму через серце з фазою Т сердечного циклу (рис.1.3) .

 

Рисунок 1.3 – Кардіограма серця

 

На кардіограмі виділяють окремі ділянки, які відповідають різним фазам роботи серця. Зубець Р виникає при скороченні передсердя, пік QRS – при скороченні шлуночків, зубець Т – період, коли закінчується скорочення шлуночків серця. Найбільш вразливим серце виявляється у фазі Т, яка триває біля 0,2 секунд. Тому, якщо під час фази Т через серце проходить струм, то виникає фібриляція серця, а у іншому випадку ймовірність її виникнення різко зменшується. Якщо час проходження струму більший або рівний часу кардіоциклу 0,75-1с, то струм “зустрічається” з усіма фазами роботи серця, що є дуже небезпечним для організму.

Вплив зовнішніх факторів на наслідки ураження

До зовнішніх факторів належать: температура, тиск та вологість.

Температура. Із збільшенням температури, збільшується імовірність ураження людини електричним струмом, оскільки починається потовиділення і шкіра людини покривається своєрідним електролітом (провідником струму).

Тиск. У порівнянні з температурою, збільшення тиску призводить до полегшення наслідків ураження людини електричним струмом, так як покращуються умови кровообігу (насиченість крові киснем).

Вологість. Вологість негативно впливає на степінь ураження людини електричним струмом, оскільки через негативну екологічну ситуацію кислотні та лужні дощі, які потрапляють на людське тіло, діють як електроліт, зменшуючи захисні властивості шкіри.

Вплив фізичного стану людини на наслідки ураження

Фізичний стан людини характеризується її віком, статтю та станом здоров’я.

Вік. Хоча з віком опір людини і збільшується, загальні захисні функції організму послаблюються. Тому найбільша небезпека ураження струмом є у дітей та людей похилого віку.

Стать. За середньостатистичними даними опір тіла у жінок, як правило, менший, ніж у чоловіків (орієнтовно 75%).

Здоров’я. Хвора людина значно важче переносить ураження струмом, ніж здорова. Особливо люди у яких хвора дихальна система, система кровообігу, неврастеніки та епілептики. Вони можуть померти від струму, який є безпечний для здорових людей. Кардіологічні захворювання, захворювання нервової системи і наявність алкоголю в крові знижують опір тіла людини

Вплив психологічний стану людини на наслідки ураження

Фактор уваги – найважливіший фактор. Справа в тому, що неочікуваний електричний удар навіть при невеликих напругах призводить до важких наслідків ураження. Якщо людина підготовлена до ураження, то степінь небезпеки різко зменшується. “Вбити людину електричним струмом важко, а загинути від нього легко” (Еллінек).

Порядок виконання роботи

1. Вивчити теоретично і засвоїти практично фізичну суть всіх видів уражень електричним струмом.

2. Вивчити теоретично і засвоїти практично фізичну суть факторів, що впливають на наслідки ураження електричним струмом.

 

1.5 Зміст звіту

1. Привести опис тих видів уражень електричним струмом, які будуть задані викладачем.

2. Привести опис факторів, що впливають на наслідки ураження електричним струмом, які будуть задані викладачем

3. Обгрунтувати теоретично наслiдки однофазного ураження людини в низько­вольтнiй мережi із заземленою нейтраллю .

4. Обгрунтувати теоретично наслiдки однофазного ураження людини в низько­вольтнiй мережi з iзольованою нейтраллю.

 

1.6 Контрольні запитання

1. Поняття " електротравми" та її класифiкацiя.

2. Вiд чого залежить амплiтуда струму ураження людини та її вплив на наслiдки електротравми.

3. Як впливає на наслiдки електротравми шлях протiкання струму через тiло людини. Поняття "електрорецепторiв".

4. Який стан людини пiсля електротравми називається шоковим? Назвiть його прикмети.

5. Як впливає частота на електробезпеку?

6. Поняття " електричного удару"

7. Якi пороговi струми Ви знаєте ? Пояснiть їх фiзичний змiст.

8. Вiд чого залежить електричний опiр людини? Яке його розрахункове значення.

9. Як впливає тривалiсть електротравми на її наслiдки.

10. Назвiть фактори, що впливають на наслiдки ураження людини електричним струмом.

11. Як впливає на наслiдки електротравми температура та вологiсть зовнiшнього середовища?

12. Як впливає фiзичний стан людини на наслiдки електротравми ?

13. Що таке " фактор уваги " ?

14. Якi зовнiшнi фактори впливають на наслiдки електротравми? Зокрема, пояснiть вплив тиску зовнiшнього середовища.

 

Тест-перевірка знань теоретичних положень по темі:”Дія електричного струму на організм людини”

Варіант -завдання № запитання
1, 10, 14
2, 9, 13
3, 8, 12
4, 7, 11
5, 6, 10
6, 10, 11
7, 9, 12
8, 7, 13
9, 6, 14
10, 5, 1
11, 4, 2
12, 2, 5
13, 1, 4
14, 2, 6
1, 3,7

 

Лабораторна робота № 2

 

НАДАННЯ ШВИДКОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОТЕРПІЛОМУ ВІД УРАЖЕННЯ ЕЛЕКТРИЧНИМ СТРУМОМ

 

2.1 Мета роботи: вивчити особливості звільнення потерпілого від дії струму в електроустановках до і понад 1000В, послідовність оживлення організму потерпілого при використанні методів штучного дихання.

 

Програма роботи

 

1. Вивчити особливості звільнення потерпілого від дії струму в електроустановках до і понад 1000В.

2. Засвоїти послідовність оживлення організму потерпілого при використанні методу штучного дихання „із роту в рот” та “із роту в ніс”.

3. Засвоїти послідовність оживлення організму потерпілого при використанні методу штучного дихання „зовнішній масаж серця ”.

2.3 Теоретичні положення

 

Звільнення потерпілого з електричного кола низької напруги (до 1000В)

В електроустановках дотик до струмоведучих частин, що знаходиться під напругою, викликає в більшості випадків мимовільне судорожне скорочення м'язів. Унаслідок цього пальці, якщо потерпілий тримає провід у руках, так сильно стискуються, що звільнити провід з його рук стає неможливим.

Якщо потерпілий залишається в зіткненні зі струмоведучими частинами, то необхідно насамперед швидко звільнити його від дії електричного струму. При цьому необхідно пам'ятати, що без застосування належних запобіжних заходів доторкатися до людини, що знаходиться під струмом, небезпечно для життя.

Першою дією повинне бути швидке відключення тієї частини установки, до якої торкається потерпілий. Вимкнення проводиться з допомогою вимикачів, рубильників (рис.2.1), а також шляхом зняття або викручування плавкої вставки запобіжника.

Рисунок 2.1 – Звільнення потерпілого від дії струму шляхом вимкнення електроустановки

 

При цьому необхідно враховувати, що:

а) у випадку перебування потерпілого на висоті відключення установки і звільнення потерпілого від струму можуть визвати його падіння, а тому необхідно повинні бути прийняті заходи щодо попередження падіння, інакше необачне відключення може привести до більш складних наслідків, ніж ураження електричним струмом;

б) при відключенні установки може одночасно згаснути електричне світло і треба мати напоготові інші джерела освітлення (ліхтар «кажан», смолоскип, свічки, аварійне освітлення, акумуляторні ліхтарі, тощо), щоб не затримувати відключення установки і надання допомоги потерпілому.

Якщо відключення установки не може бути зроблене досить швидко, то необхідно прийняти заходи для відділення потерпілого від струмоведучих частин, до яких він доторкається.

Для відділення потерпілого від струмоведучих частин варто скористатися палкою, дошкою, або іншим сухим ізолюючим предметом (рис.2.2). Не можна вживати в таких випадках металеві або вологі предмети. Можна також відтягнути його за одяг (якщо одяг сухий і відстає від тіла), наприклад, за поли піджака або пальта, за комір, уникаючи при цьому дотику до навколишніх металевих предметів і до оголених частин тіла потерпілого (рис.2.3).

Відтягаючи потерпілого за ноги, не слід торкатися його взуття без гарної ізоляції рук, тому що взуття може бути вологими, а цвяхи, що знаходяться в ній, чи гачки для шнурівки є провідниками струму.

Для ізоляції рук при порятунку, особливо, якщо необхідно торкнутися оголеного тіла потерпілого, треба одягнути діелектричні рукавички, калоші чи обмотати руки шарфом, відпустити на руку рукав, тощо, чи накинути на потерпілого гуму, прогумовану матерію (плащ) чи просто суху матерію. Можна також стати на суху дошку, яку-небудь суху підстилку чи згорток одягу.

Рекомендується діяти по можливості лише однією рукою (рис.2.4), тримаючи другу в кишені, або за спиною. При низькій напрузі, коли струм проходить у землю через людину, яка судорожно стискає в руках один провід, простіше перервати струм, відокремивши потерпілого від землі (наприклад, підсунути під потерпілого суху дошку, відтягнути ноги від землі чи мотузкою одягом), чим намагатися розтиснути руку, дотримуючись при цьому вищевказаних запобіжних заходів. У разі потреби слід перерубати провід сокирою із сухою дерев'яною рукояткою (рис.2.5), або перекусити їх інструментом з ізольованими ручками (кусачки, пасатижі). Робити це потрібно з належною обережністю (не доторкуватися проводів, рубати кожен провід окремо, використовувати діелектричні рукавички і калоші).

Якщо людина виявилася під напругою знаходячись на висоті, одночасно з відключенням напруги необхідно попередити її падіння. З цією метою можна рекомендувати:

1. За допомогою кількох людей приготуватися і впіймати на руки людину (якщо висота не дуже велика); натягнути брезент чи яку-небудь іншу тканину людину, або підкласти на місце передбачуваного падіння який-небудь м'який матеріал (оберемок сіна, бавовну, купу тканин, тощо).

2. Якщо є помічник, то йому варто піднятися до потерпілого й утримувати його від падіння.

 

Рисунок 2.2 - Звільнення потерпілого від дії струму в електроустановках до 1000 В відкиданням проводу сухою дошкою

Рисунок 2.3 - Звільнення потерпілого від дії струму в електроустановках до 1000 В відтягуванням за сухий одяг

Рисунок 2.4 - Від’єднання потерпілого від струмоведучої частини, яка знаходиться під напругою до 1000 В

Рисунок 2.5 - Звільнення потерпілого від дії струму в електроустановках до 1000 В перерубуванням проводів

Звільнення потерпілого з електричного кола високої напруги (понад 1000В)

Для відділення потерпілого від землі чи від струмоведучих частин варто надягти боти, діелектричні рукавички і діяти штангою чи кліщами, розрахованими на відповідну напругу (рис.2.6).

Рисунок 2.6 - Звільнення потерпілого від дії струму в електроустановках більше 1000 В відкиданням проводу ізолюючою штангою

 

При цьому треба пам’ятати про небезпеку крокової напруги, якщо струмоведуча частина (провід) лежить на землі, і після звільнення потерпілого від дії струму необхідно винести його з небезпечної зони.

На лініях електропередачі, коли звільнення потерпілого від струму одним із зазначених вище способів не може бути здійснене досить швидко і безпечно, необхідно удатися до штучного короткого замикання усіх проводів лінії та до надійного їх заземлення.

Крім цього, потрібно мати на увазі наступне:

1) якщо потерпілий знаходиться на висоті, то треба попередити або убезпечити його падіння;

2) якщо потерпілий доторкнувся одного проводу, що зустрічається часто, то досить заземлити тільки цей провід;

3) здійснюючи заземлення і замикання, необхідно спочатку провід з'єднати з землею (надійно заземлити), а потім накинути його на лінійні проводи, що підлягають заземленню;

4) необхідно також пам'ятати, що і після вимкнення лінії на ній (у випадку достатньої ємності) може зберегтися небезпечний для життя заряд, нейтралізувати який може лише надійне заземлення лінії.

Визначення стану потерпілого

При ураженні людини електричним струмом насамперед потрібно швидко визначити його стан, для чого необхідно наступне:

1) звільнити потерпілого від дії електричного струму;

2) негайно покласти його на спину;

3) перевірити, чи дихає він, що видно по підйому грудної клітки, по відхиленню нитки чи смужки паперу, піднесеної до рота чи носа потерпілого;

4) перевірити наявність пульсу (на променевій артерії в зап’ясті чи на сонній артерії на шиї);

5) подивитися на стан зіниці (вузький чи широкий). Широка зіниця вказує на різке погіршення кровопостачання мозку.

Усі маніпуляції з визначення стану потерпілого повинні бути проведені на протязі 15—20 сек.

При наявності дихання і пульсу в потерпілого, його треба тепло укрити і чекати прибуття лікаря, який визначить подальші лікувальні заходи.

Виклик лікаря повинний бути зроблений негайно у всіх випадках ураження електричним струмом.

Ні в якому разі не можна дозволяти потерпілому рухатися і тим більше продовжувати роботу, тому що відсутність важких симптомів після ураження не виключає можливості наступного погіршення його стану.

У випадку відсутності дихання і пульсу варто негайно зробити 2—3 глибокі вдмухування повітря в рот чи ніс потерпілого, після чого знову перевірити, чи не з’явився в нього пульс. При відсутності пульсу варто продовжувати штучне дихання й одночасно проводити зовнішній масаж серця.

Надання першої долікарської допомоги при ураженнях електричним струмом

При ураженні електричним струмом у потерпілого може припинитися дихання і серцева діяльність, що швидко (протягом декількох хвилин) приводить до настання незворотних явищ у нервових клітках головного мозку, які керують життєво важливими функціями організму. Тому дуже важливе негайне надання допомоги на місці події. Необхідно, щоб усі, хто професійно зв'язаний із використанням електроенергії, були знайомі з сучасними методами оживлення організму при ураженні електричним струмом і могли в разі потреби надати кваліфіковану долікарську допомогу потерпілому.

Сучасні методи оживлення організму містять у собі два основних прийоми, що не вимагають для цього ніякої апаратури і тому можуть бути здійснені негайно після установлення факту відсутності дихання і пульсу в результаті ураження електричним струмом:

1) проведення штучного дихання ритмічним вдмухуванням повітря зі свого роту в рот чи ніс потерпілого;

2) підтримка в нього штучного кровообігу ритмічними натисненнями на передню частину грудної клітки. Цим прийомом, названим зовнішнім (закритим, непрямим) масажем серця, виштовхують кров з його порожнин у кровоносні судини й у такий спосіб сприяють збереженню достатнього кровообігу в організмі при відсутності самостійної серцевої діяльності.

Штучне дихання проводиться в тих випадках, коли потерпілий не дихає, або дихає дуже погано (рідко), а також коли його дихання постійно погіршується.

Найбільш ефективним методом штучного дихання є метод „з роту в рот” або „з роту в ніс”, так як при цьому забезпечується поступлення достатньої кількості повітря в легені потерпілого. Вдмухування повітря можна проводити через марлю, хустку, спеціальний пристрій – повітровід.

Цей метод дозволяє легко контролювати поступлення повітря в легені потерпілого: за розширенням грудної клітки після вдмухування і наступним спаданням її в результаті пасивного видиху

Для проведення штучного дихання потерпілого необхідно покласти на спину, розстебнувши верхній одяг.

Особа, що надає допомогу до початку штучного дихання повинна забезпечити вільне проходження повітря в легені через дихальні шляхи, які можуть бути закриті запалим язиком. Крім того в порожнині рота можуть знаходитись сторонні предмети (зубні протези, пісок, трава, тощо) чи пінистий слиз, які необхідно видалити пальцем, обгорнутим хусткою (тканиною) або бинтом (рис.2.7).

Рисунок 2.7 – Очищення рота і гортані

 

Голову потерпілого закидають назад, підкладаючи одну руку під шию, а іншою рукою надавлюючи на лоб (рис. 2.8). При цьому корінь язика піднімається, звільняючи вхід в гортань, а рот потерпілого відкривається. Той, хто надає допомогу, нахиляється до обличчя потерпілого, робить глибокий вдих відкритим ротом, щільно охоплює губами відкритий рот потерпілого і робить енергійний видих, з деяким зусиллям вдмухує повітря в його рот; одночасно він закриває ніс потерпілого щокою або пальцями руки, розміщеної на лобі (рис.2.9). При цьому потрібно обов’язково спостерігати за грудною кліткою потерпілого. Як тільки вона піднялась, вдмухування повітря призупиняють, той хто надає допомогу повертає обличчя вбік, при цьому відбувається пасивний видих потерпілого.

Рисунок 2.8 – Положення голови потерпілого при проведенні штучного дихання

 

Рисунок 2.9 – Проведення штучного дихання способом „з рота в рот”

 

Вдмухування повітря роблять кожні 5-6с, що відповідає частоті дихання 10-12 разів у хвилину. Після кожного вдмухування звільняють рот і ніс потерпілого для вільного видиху. Якщо після вдмухування повітря грудна клітка не розширюється, необхідно висунути нижню щелепу потерпілого вперед. Для цього чотирма пальцями обох рук захоплюють нижню щелепу потерпілого ззаду за кути і, впираючись великими пальцями в її край нижче рота, відтягують і висувають щелепу вперед так, щоб нижні зуби стояли спереду верхніх (рис.2.10).Якщо щелепи потерпілого щільно стиснуті і відкрити рот не вдається, слід проводити штучне дихання способом ”з рота в ніс” (рис. 2.11).

Рисунок 2.10 - Висування нижньої щелепи руками

 

Рисунок 2.11 - Проведення штучного дихання способом „з рота в ніс”

 

При відсутності самостійного дихання, але за наявності пульсу штучне дихання можна виконувати і в положенні “сидячи” або “вертикальному”, якщо нещасний випадок стався в корзині телескопічної вишки, на опорі або на щоглі (рис.2.12 і 2.13). При цьому, якомога більше закидають голову потерпілого назад або висовують вперед нижню щелепу. Подальші прийоми аналогічні.

Рисунок 2.12 - Проведення штучного дихання на робочому місці в положенні потерпілого “сидячи”

Рисунок 2.13 - Проведення штучного дихання на робочому місці в вертикальному положенні потерпілого

 

Припиняють штучне дихання при відновленні у потерпілого достатньо глибокого і ритмічного самостійного дихання. У разі відсутності не тільки дихання але і пульсу на сонній артерії роблять підряд два штучних вдмухування і приступають до зовнішнього масажу серця.

Зовнішній масаж серця підтримує штучно кровообіг в судинах організму як при зупинці, так і при фібриляції серця.

Ознаками припинення серцевої діяльності є: поява блідості і синяви шкіри тіла, втрата свідомості, відсутність пульсу на сонних артеріях, зупинка дихання.

Якщо допомогу надає одна людина, то вона кладе потерпілого на спину на тверду поверхню (лаву, підлогу), оголює його грудну клітку, розташовується збоку від потерпілого. Нахилившись, вона робить два швидких енергійних вдування (по методу „з рота в рот” або „з рота в ніс”), потім піднімається, залишаючись на тій же стороні від потерпілого. Визначивши місце розташування нижньої частини грудини, вона кладе на неї долоні максимально розігнутої кисті, а долоню іншої руки накладає поверх першої і починає ритмічно (60-70 разів у хвилину) надавлювати на нижній край грудини (рис. 2.14-2.17). На кожні два вдування проводиться 15 надавлювань на грудину.

Рисунок 2.14 – Положення особи, що надає допомогу при проведенні зовнішнього масажу серця

Рисунок 2.15 – Місце розташування рук при проведенні зовнішнього масажу серця

 

За 1 хвилину необхідно зробити не менше 60 надавлювань і 12 вдувань. Досвід показує, що найбільше часу витрачається на використання штучного дихання. Тому не можна затримувати вдування - як тільки грудна клітка потерпілого розширилась, вдування зупиняють.

Рисунок 2.16 – Положення рук при проведенні зовнішнього масажу серця і визначення пульсу на сонній артерії

Рисунок 2.17 – Проведення штучного дихання і зовнішнього масажу серця однією особою

 

Коли участь у реанімації беруть дві особи (рис.2.18), то співвідношення „дихання-масаж” складає 1:5. Під час штучного вдмухування особа, яка проводить масаж серця надавлювання не проводить, так як зусилля, які розвиваються при натискуванні, значно більші, ніж при вдуванні.

Варто остерігатися натиснення на закінчення ребер, тому що це може привести до їх перелому. Ні в якому разі не можна надавлювати нижче краю грудини на м'які тканини, оскільки можна пошкодити розташовані в черевній порожнині органи, у першу чергу печінку.

Рисунок 2.18 – Проведення штучного дихання і зовнішнього масажу серця двома особами

Обов'язковою умовою для достатнього забезпечення організму киснем при відсутності роботи серця є одночасне (з масажем серця) проведення штучного дихання.

Правильне проведення штучного дихання перевіряють по розширенню грудної клітки, викликаної вдмухуванням повітря, її спаданню і характерному шуму при виході повітря з легень потерпілого через рот і ніс. При утрудненні вдмухування треба перевірити, чи вільні дихальні шляхи в потерпілого.

Ефект зовнішнього масажу серця виявляється в першу чергу в тому, що кожне натиснення на грудину викликає появу пульсу — на променевій артерії чи зап'ясті, на сонній артерії на шиї (перевіряється особою, що робить вдмухування повітря).

При правильному проведенні штучного дихання і масажу серця в потерпілого виявляються наступні ознаки оживлення:

- поліпшується колір обличчя, що набуває рожевого відтінку замість сіро-землистого кольору із синюватим відтінком, що був до початку надання допомоги;

- з'являються самостійні дихальні рухи, що стають усе більш і більш рівномірними в міру продовження заходів з оживлення;

- звужуються зіниці.

Ступінь звуження зіниць є одним з найбільш важливих показників ефективності наданої допомоги. Вузькі зіниці вказують на достатнє постачання мозку киснем. Додатковий корисний захід — підняти ноги потерпілого на 0,5м від підлоги і залишити їх у цьому положенні протягом усього часу масажу (для цього під ноги можна що-небудь підкласти). Це сприяє кращому припливу крові в серце з вен нижньої частини тіла.

Штучне дихання та зовнішній масаж серця варто проводити до появи самостійного дихання і роботи серця в потерпілого. Поява слабких подихів навіть при наявності пульсу в потерпілого не дає підстави для припинення штучного дихання. У цьому випадку варто лише проводити вдмухування повітря одночасно з початком власного вдиху потерпілого.

Про відновлення діяльності серця в потерпілого судять за появою в нього самостійного регулярного пульсу. Для цієї мети переривають масаж на 2—3 с. і якщо пульс зберігається, то це вказує на появу самостійної роботи серця. При відсутності пульсу під час перерви варто негайно відновити масаж.

Тривала відсутність пульсу з появою інших ознак оживлення організму (самостійне дихання, вузькі зіниці, спроби потерпілого рухати руками, ногами) може служити ознакою наявності фібриляції серця. У цьому випадку необхідно більш тривале проведення заходів щодо оживлення аж до прибуття лікаря.

Припинити міри долікарської допомоги можна тільки у випадку наявності ознак настання біологічної (необоротної) смерті. Такими ознаками є:

1) відсутність власних дихальних рухів у потерпілого понад одну годину;

2) наявність різко розширених зіниць, що залишаються без змін, незважаючи на тривале (понад годину) проведення реанімаційних заходів.

 

Порядок виконання роботи

1. Вивчити особливості і порядок звільнення потерпілого від дії струму в електроустановках до 1000В.

2. Вивчити особливості і порядок звільнення потерпілого від дії струму в електроустановках понад 1000В.

3. Скласти технологічну карту (послідовність) оживлення організму потерпілого при використанні методу штучного дихання „із роту в рот, із роту в ніс”.

4. Скласти технологічну карту оживлення організму потерпілого при використанні методу штучного дихання „зовнішній масаж серця”.

5. Вивчити критерії ефективності допомоги що надається потерпілому.

 

2.5 Зміст звіту

 

1. Привести опис особливостей і порядку звільнення потерпілого від дії струму в електроустановках до 1000В.

2. Привести опис особливостей і порядку звільнення потерпілого від дії струму в електроустановках понад 1000В

3. Привести технологічну карту (послідовність) оживлення організму потерпілого при використанні способів штучного дихання “з рота в рот” та, “з рота в ніс”.

4. Привести технологічну карту оживлення організму потерпілого при використанні способу оживлення людини „зовнішній масаж серця”.

5. Описати критерії ефективності допомоги, що надається потерпілому.

 

2.6 Контрольні запитання

 

1. Порядок надання першої допомоги у випадку електротравми.

2. Як звiльнити людину вiд протiкання електричного струму в мережi U>1000 В?

3. Як звiльнити людину вiд протiкання електричного струму в мережi U<1000 В?

4. Які способи оживлення організму у випадку клінічної смерті?

5. Як проводиться штучне дихання потерпілому способом “з рота в рот” ?

6. Як проводиться штучне дихання потерпілому способом “з рота в ніс” ?

7. Що є прикметою правильного проведення реанімаційних заходів?

8. Коли слід припинити реанімацію?

9. По яких факторах визначають стан потерпілого при ураженні електричним струмом?

 

 

Тест-перевірка знань теоретичних положень по темі:”Дія електричного струму на організм людини”

Варіант -завдання № запитання
1, 6, 9
2, 5, 8
3, 4, 7
4, 2, 6
5, 6, 8
6, 7, 8
7, 8, 9
8, 1, 2
9, 2,3
8, 3, 4
7, 4, 5
6, 1, 3
5, 1, 4
4, 9, 2
3, 5, 9

 

 

Лабораторна робота № 3

ЕЛЕКТРОЗАХИСНІ ЗАСОБИ

3.1 Мета роботи: вивчити конструктивні особливості електрозахисних засобів і їх використання в електроустановках.

Програма роботи

1. Вивчити конструкції та функціональне призначення ізолювальних штанг, ізолювальних кліщів, електровимірювальних кліщів та покажчиків напруги.

2. Ознайомитись з індивідуальними захисними засобами і вивчити їх функціональне призначення при проведенні робіт в електроустановках

3. Вивчити призначення та вимоги до конструкції тимчасових переносних заземлень, огороджень при проведенні робіт в електроустановках.

4. Ознайомитись з різними групами плакатів та знаків безпеки і вивчити порядок їх застосування в електроустановках.

 

3.3 Теоретичні положення

 

Під час обслуговування електроустановок повинні застосовуватися засоби захисту від ураження електричним струмом (електрозахисні засоби),від впливу електричного поля, а також засоби індивідуального (ЗІЗ) та колективного захисту згідно з ГОСТ 12.4.011.

Розрізняють основні і додаткові ізолювальні захисні засоби. Вони наведені відповідно в табл.3.1 та 3.2. Основні призначені для довготривалої роботи на струмовідних частинах, що знаходяться під напругою, в той час як додаткові самі по собі не можуть за даної напруги забезпечити захист від ураження електричним струмом. Їх можна застосовувати лише як допоміжні до основних ізолювальних засобів і захисту від крокової напруги та напруги дотику.

Крім наведених в табл.3.1 та 3.2 засобів захисту в електроустановках повинні застосовуватися такі засоби індивідуального захисту:

 

- захисні каски – для захисту голови;

- захисні окуляри та щитки – для захисту очей та обличчя;

- протигази та респіратори – для захисту органів дихання;

- рукавиці – для захисту рук;

- запобіжні пояси та страхувальні канати.

Таблиця 3.1 – Основні електрозахисні засоби

До 1000 В включно Понад 1000 В
Ізолювальні штанги (рис3.1) Ізолювальні штанги
Ізолювальні кліщі (рис. 3.2 і 3.3) Ізолювальні кліщі
Електровимірювальні кліщі (рис.3.4) Електровимірювальні кліщі
Покажчики напруги (рис.3.5-3.7) Покажчики напруги
Діелектричні рукавички (рис. 3.9) Пристрої для створення безпечних умов праці під час проведення випробувань і вимірювань в електроустановках (Покажчики напруги для фазування, покажчики пошкодження кабелів, тощо)
Інструмент з ізолювальним покриттям (рис.3.12)

Таблиця 3.2 – Додаткові електрозахисні засоби

До 1000 В включно Понад 1000 В
Діелектричне взуття (рис. 3.9) Діелектричне взуття
Діелектричні килими (рис. 3.9) Діелектричні килими
Ізолювальні підставки (рис. 3.10) Ізолювальні підставки
Ізолювальні накладки (рис. 3.14) Ізолювальні накладки
Ізолювальні ковпаки (рис. 3.15) Ізолювальні ковпаки
Сигналізатори напруги Сигналізатори напруги
Захисні огородження (щити (рис. 3.13), ширми) Захисні огородження (щити, ширми)
Переносні заземлення (рис.3.8) Переносні заземлення
Плакати і знаки безпеки (рис.3.16) Плакати і знаки безпеки
Інші засоби захисту Діелектричні рукавички
Штанги для вирівнювання потенціалу

 

 

Рисунок 3.1 – Конструкції ізолювальних штанг

 

Рисунок 3.2 – Конструкції ізолювальних кліщів для електроустановок до 35 кВ

Ізолювальні оперативні штанги служать для виконання оперативних вмикань (вимикань) роз’єднувачів, відокремлювачів напругою понад 1000 В з ручним приводом, установлення деталей розрядників, тощо. Для виконання різних операцій (наприклад, для заміни запобіжників) слід застосовувати універсальні оперативні штанги зі змінними головками.

Рисунок 3.3 – Установка (зняття) трубчатого патрона плавкої вставки запобіжника під напругою вище 1000 В за допомогою ізолювальних кліщів

Ізолювальні кліщі для установки і зняття запобіжників високої напруги (до 10 кВ) та для знімання огороджень і накладок (до 35 кВ) застосовують тільки в тому випадку, коли працівник одяг діелектричні рукавички.

Для визначення струму в колі високої напруги без відключення самого кола при напрузі до 10 кВ включно застосовують електровимірювальні кліщі (рис.3.4), принцип дії яких полягає в тому, що струм вимірюють приладом, увімкненим у вторинну обмотку трансформатора струму, а первинною є шина або провід зі струмом, що підлягає вимірюванню. Ця процедура теж проводиться лише при одягнутих діелектричних рукавичках.

Рисунок 3.4 – Електровимірювальні кліщі

Ізолювальні штанги і електровимірювальні кліщі заборонено застосовувати у відкритих установках під час вологої погоди, дощу і снігу. Штанги, які постійно знаходяться на місці, для установок напругою понад 1000 В піддають періодичним електричним випробуванням один раз у 2 роки. Вимірювальні штанги і кліщі випробовують один раз в рік.

Покажчики (індикатори) напруги контактного та безконтактного типів служать для визначення наявності або відсутності напруги в електроустановках до і понад 1000 В. Режим “напруга наявна” фіксується візуальною індикацією або звуковою сигналізацією. Контактні покажчики напруги понад 1000 В (рис.3.5) складаються зі звичайної газорозрядної лампи та ізолювальної штанги. Їх принцип дії грунтується на протіканні ємнісного струму через електричну схему в разі дотику до струмовідної частини. При користуванні індикатором високої напруги обов’язково застосовують діелектричні рукавички, а в зовнішніх установках – ізолювальну підставку.

Рисунок 3.5 – Покажчик напруги для установок до 10 кВ

 

В електроустановках до 1000 В застосовуються покажчики напруги двох типів: двополюсні (рис.3.6), що працюють за умови протікання активного струму і повинні бути оснащені автоматичним захистом від пошкодження випробною напругою, і однополюсні (рис.3.7), що працюють за умови протікання ємнісного струму. Забороняється застосовувати контрольні лампи для перевірки наявності (відсутності) напруги.

 

Рисунок 3.6 – Двополюсний покажчик напруги для електроустановок змінного струму УННУ-1

В

 

 

Рисунок 3.7 – Однополюсний покажчик напруги до 1000 В

 

В електроустановках під час виконання робіт на вимкнених струмовідних частинах для захисту працівників від помилково поданої напруги необхідно застосовувати переносні заземлення (рис. 3.8), що складаються зі штанги; провідників – для заземлювання і закорочування між собою струмовідних частин усіх фаз електроустановки; затискачів – для закріплювання заземлювальних провідників на струмовідних частинах, а також наконечника або струбцини – для приєднання до заземлювальних провідників або до конструкцій.

Рисунок 3.8 – Накладання тимчасового переносного заземлення на шини електроустановки з допомогою ізолювальної штанги

Переносне заземлення з’єднують спочатку із землею, а потім зі струмовідними шинами, які у місцях з’єднання повинні бути очищені від фарби і змазані вазеліном. Провідники переносних заземлень повинні бути виготовлені з гнучкого мідного проводу перерізом не менше 25 мм2 та 16 мм2 у електроустановках відповідно понад та до 1000 В.

До діелектричних засобів захисту (рис.3.9 - 3.15) відносяться: діелектричні рукавички, спеціальне діелектричне взуття, килими, ізолювальні підставки, захисніогородження, щити, ізолювальні накладки та ковпаки, інструмент з ізолювальними рукоятками.

 

Рисунок 3.9 – Діелектричні гумові рукавички, калоші, боти, килим і чоботи

 

В електроустановках напругою до 1000 В включно діелектричні рукавички є основним, а понад 1000 В – додатковим електрозахисним засобом від дотику руками до частин електроустановки, що перебувають під напругою. Рукавички регулярно (один раз у шість місяців) піддають спеціальним електричним випробуванням напругою 6 кВ протягом 60 с. Крім цього, перед застосуванням необхідно уважно оглянути, чи немає на них тріщин, порізів і проколів. Для цього закручують кожну рукавичку до пальців (рис.3.11).

Якщо є дефекти, то через ушкоджені місця буде виходити повітря. Один раз на три місяці рукавички дезінфікують і затрушують тальком. Надіваючи рукавички, їх натягають на рукави верхнього одягу.

Діелектричні калоші і боти виготовляють із спеціальних сортів гуми і не лакують; вони мають ясно-сірий або бежевий колір. Калоші і боти зберігають у темному сухому, приміщенні при температурі від 5 до 20 0 С (на відстані не менше 1 м від печей і опалювальних приладів). Калоші і боти піддають електричним випробуванням один раз на 6 місяців.

Рисунок 3.11 – Перевірка рукавичок на відсутність суцільних отворів і глибоких надривів гуми

Діелектричні гумові килими і доріжки виготовляють для установок напругою понад 1000 В. Килими і доріжки повинні мати відповідне клеймо, тільки при наявності якого їх можна застосовувати в якості захисних засобів. Електричні випробування килимів і доріжок виконують один раз на два роки. Крім випробувань їх один раз на три місяці піддають зовнішньому огляду і не допускають в експлуатацію при виявленні тріщин, пухирів та подряпин .

Ізолювальні підставки (рис.3.10) складаються з дерев'яного настилу, установленого на скляних опорних ізоляторах. Висота підставки від підлоги до нижньої поверхні настилу повинний бути не менше 100 мм. Настил роблять із планок добре висушеного дерева й фарбують олійною фарбою або подвійним прошарком лаку. Проміжок між планками повинен не перевищувати 25 мм.

 

Рисунок 3.10 – Ізолювальна підставка

Слюсарно-монтажний інструмент з ізолювальними рукоятками(рис.3.12) використовують при виконанні робіт на струмовідних частинах, які знаходяться під напругою до 1000 В. Ізолювальні рукоятки інструмента повинні бути довжиною не менше 10 см і мати упори – збільшення товщини ізоляції, яке перешкоджає дотику руки працівника до неізольованих металічних частин інструмента.

У випадку експлуатації інструменту з ізолювальними рукоятками на струмовідних частинах, які знаходяться під напругою, працівникповинен одягти діелектричні калоші або стояти на ізолювальній підставці чи діелектричному килимі. Він також має бути в одязі з опущеними рукавами.

 

Рисунок 3.12 – Інструмент слюсарно-монтажний з ізолювальними ручками

Тимчасові переносні огородженнявикористовуютьдля захисту персоналу, який працює в електроустановках від випадкового дотику і наближення до струмовідних частин, які знаходяться під напругою. Огородженнями є спеціальні щити, клітки, ізолювальні накладки та ізолювальні ковпаки.

Щити виготовляють з дерева або других ізолювальних матеріалів без металічних кріплень. Суцільні щити (рис 3.13) використовують для огородження працівників від випадкового наближення до струмовідних частин, що знаходяться під напругою, а решітчасті – для огородження входів камери та проходів у сусідні приміщення.

Ізолювальні накладки – пластини з гуми (для установок до 1000 В), гетинаксу, текстоліту (для установок понад 1000 В) застосовують для запобігання наближення до струмовідних частин в тих випадках, коли неможливо огородити місце роботи щитами. Наприклад, для огородження нерухомих контактів відключеного роз’єднувача, які знаходяться під напругою (рис.3.14, а). В установках до 1000 В накладки застосовують також для запобігання помилкового включення рубильника (рис. 3.14, б).

Ізолювальні ковпаки виготовляють з гуми і використовують в електроустановках напругою10 кВ для ізолювання ножів однополюсних роз’єднувачів, що знаходяться в відключеному стані, з метою запобігання їх помилкового включення (рис.3.15).

Рисунок 3.13 - Тимчасова переносна огорожа - суцільний дерев’яний щит

Рисунок 3.14 – Ізолювальні накладки:

а - накладка з твердого ізоляційного матеріалу (текстоліту, гетинаксу, тощо), яка закриває ножі відключеного роз’єднувача;

б - накладка гумова, яка закриває ножі відключеного рубильника


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2017 год. Все права принадлежат их авторам!