Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Які жанри вокальної музики вам відомі?



Вокальна музика – це музика, в якій голос є головним або рівноправним з інструментальним супроводом чи «a cappella».

Головними жанрами вокальної музики є:

Пісня– музично-поетичний твір, призначений для співу( народна, класична, естрадна).

Романс( від латинської «по-романськи») – так називали народною мовою в Іспанії невеликий за обсягом музичний твір для сольного співу з акомпанементом.

Арія(з італійської перекладається як «повітря») - композиція для співака-соліста з інструментальним супроводом в опері, кантаті, ораторії. Порівняно з піснею та романсом, арія має більш складну та багаточастинну будову.

Основними жанрами вокального мистецтва у класичній музиці є:

опера та оперета , де у єдиному музично- театральному дійстві поєднуються вокал (соло), ансамбль(хор), симфонічний оркестр, драматургія, декорації, хореографія;

камерний спів – концертне виконання арій, романсів, пісень;

кантати, ораторії, меси, літургії – великі вокально-симфонічні твори з солістами, хором та симфонічним оркестром.

Основними вокальними жанрами популярної музики є:

Джаз – форма музичного мистецтва, що виникла в кін. 19 ст. – на поч.. 20 ст. у США, в наслідок синтезу африканської та європейської культур .

Естрада – різновид сценічного музичного мистецтва, як окремий жанр та синтез жанрів(спів, танець) та синтез музичних напрямків – ритм-енд-блюз, соул, фанк( різні напрямки афроамериканської музики, представниками якої є Сем Кук, Джеймс Браун та ін.), рок-н-рол (Елвіс Преслі), електронна музика(Depeche Mode) та ін.

Вокальна музика епохи бароко.

 

Бароко (з італ. перекладається як «химерний», «дивний») – стиль європейської культури і, зокрема, музичної культури з кін. 16ст. – перша пол. 18 ст., центром якої була Італія. В історії вокального мистецтва епоха бароко характеризується розквітом виконавських шкіл європи та, насамперед, італійської школи belcanto.

Це також період розквіту високої майстерності співаків – кастратів, серед яких найвидатнішими були Сенезіо (Франческо Бернарді) та Фарінеллі (Карло Броскі).

Вокальна музика бароко - це особлива манера виконання та чітка передача її стилістичних особливостей. Цей особливий стиль вимагає ряд умінь та навичок у вокаліста, це:

- наявність рівного діапазону та м`якого звуковидобування;

- спів на опорі (глибоке дихання) і також уміння використовувати різні види співочого дихання;



- застосування усіх видів атаки звуку;

 

- володіння різною вокальною технікою (використовування мелізмів у вигляді форшлагів, нахшлагів, групетто, трелей і.т.д. Тобто повне володіння мелодичною орнаментикою та імпровізацією в вокальних творах епохи бароко).

 

Критерієместетичної оцінки педагогів з вокалу того часу, був музичний слух, орієнтований на мистецтво гри на струнних та духових інструментах, які вирізнялись свободою звукоутворення, рухливістю, гнучкістю та повною свободою звучання. Тобто вокал епохи бароко – це, в деякій мірі, момент імітації музичного інструменту людським голосом. Музика у цьому стилі писалась, як правило, для невеликих оркестрових складів , частіше струнних чи духових, а також клавесину та м`якого регістру органа, сила звучання яких не була дуже високою(старовинні інструменти), тому звукова подача голосу вимагала повноцінного, м`якого, польотного, тембрально забарвленого вокального звуку на опорі.

Провідне місце в бароковій культурі посіли музично- театральні жанри, зокрема – опера. Опери писались переважно на героїко-міфологічні чи легендарно – історичні сюжети. Серед інших монументальних жанрів – жанр ораторії, який досяг піку свого розвитку в роботах Й.С.Баха. та Г. Ф.Генделя. В операх та ораторіях часто використовувались схожі музичні форми - арія dacapo. Окрім концертних арій, канцон, мотетів, мадригалів, стиль бароко торкнувся і таких музичних творів з вокальними номерами як: меси, кантати.

Для стилю бароко характерно контрастність, динамічність образів, прагнення до величі . Вокальні твори бароко найчастіше зображували якусь одну конкретну емоцію – сум, радість, гнів, набожність, любов та ін.

 

Композитори епохи бароко:

А. Скарлатті (опери «Флавіо», «Грізельда»);



К. Монтеверді (опери «Орфей», «Коронація Помпеї»);

Г.Ф. Гендель (опери «Нерон», «Альміра»);

Дж. Каччині (опера «Евридіка»); К.В. Глюк (опери»Орфей та Евридіка», «Альцеста»); А. Вівальді (опера «Торжествуюча Юдиф») ; Й.С. Бах кантата «Страсті за Матвієм» та ін.

Співаки епохи бароко: кастрати – Пістоккіо (Франческо Пістоні), Фарінеллі (Карло Броскі), АннібалєФабрі, Сенезіо(Франческо Бернарді) та ін., і також сучасні співаки стилю бароко – це ЧічеліяБартолі (сопрано, меццо-сопрано), Магдалена Кожена( меццо-сопрано ), Марко Біслі (тенор) та ін.

 


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2017 год. Все права принадлежат их авторам!