Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Функції управління інноваційним розвитком на мікрорівні. Система управління інноваційним розвитком



Мікрорівень конкретизує варіанти дій окремих суб'єктів підприєм­ницької (господарської) діяльності з пошуку варіантів розвитку ринко­вих можливостей, які спираються на беззупинну і послідовну розробку і виведення на ринок різного роду новацій, з метою забезпечення тривалого виживання і стійкого розвитку в конкурентному середовищі.

Функції управління інноваційним розвитком на мікрорівні зводяться до таких:

1. Аналіз зовнішнього середовища і прогнозування його розвит­ку. Аналізується поточна кон'юнктура ринку і визначальні її фактори, складається прогноз розвитку кон'юнктури.

2. Аналіз внутрішнього середовища підприємства. Виконують аналіз сильних і слабких сторін діяльності підприємства, аналізують підсумки минулої діяльності, ефективність функціонування підприєм­ст­ва, тенденції його розвитку та інше.

3. Виділення і вибір напрямків, а в їхніх рамках варіантів інно­ва­ційного розвитку ринкових можливостей на основі зіставлення мож­ливостей і небезпек, що виходять із зовнішнього середовища, а також сили і слабкості підприємства, наприклад, методом SWOT-ана­лізу. Орієнтовний перелік можливих варіантів наведе­ний у роботі.

4. Формування цільо­вого ринку для реа­лі­зації проектів іннова­ційного розвиткупередбачає формування та вибір цільових ділянок ринку (сегментів чи ніш) для реалізації відібраних варіантів інноваційного розвитку суб'єктів господарювання, розроблення підходів до формування цільового ринку на базі виділених ділянок.

5. Аналіз і кількісна оцінка ризику на етапах інноваційного роз­вит­ку всього процесу в цілому, коригування робіт етапів за результа­тами аналізу (за необхідності).

6. Виділення пріоритетних напрямків діяльності.На основі аналізу відібраних варіантів інноваційного розвитку ринкових можливостей, з урахуванням даних сегментації формують систему цілей на поточний і довгостроковий періоди діяльності, визначають пріоритетні завдання, вирішення яких веде до досягнення поставлених цілей.

7. Формування організаційної структури управління інноваційним розвитком. Відповідно до системи цілей і складу завдань, які потрібно вирі­шити, формують матричні організаційні структури (що скла­да­ють­ся з фахівців різного профілю: маркетологів, економістів, фінан­систів, конструкторів, збутових працівників і т.д.) для управління процесами інноваційного розвитку ринкових можливостей.

8. Планування виробничо-збутової і фінансової діяльності за обраними пріоритетними напрямами. Розробляють перспективні і по­точні плани, у тому числі планують бюджети проектів (планують обсяги необхідних інвестицій у новації) і визначають джерела їхнього фінансування, формують оптимальну структуру інвестицій.



9. Контроль за виконанням заходів, спрямованих на реалізацію по­тенціалу інноваційного розвитку. Виконується збір і аналіз інформації, що характеризує процеси, які відбуваються у зовнішньому середовищі, процеси всередині самого підприємства, хід виконання запланованих науково-дослідних, дослідно-конструкторських і виробничо-збутових заходів. Виявляються причини відхилень фактично реалізованої прог­ра­ми від наміченої (за термінами, обсягами, ефективністю тощо ).

10. Підготовка рішень про своєчасну зміну пріоритетів і пошук нових напрямів інноваційної діяльності. За підсумками контролю готують рішення про коригування і зміну пріоритетів діяльності, аж до припинення робіт над неефективними варіантами розвитку, ухвалюють рішення про розроблення нових варіантів інноваційного розвитку.

 
 

Система управління інноваційним розвитком суб'єкта господарювання є відкритою системою (рис. 1.4).

 

 

Рисунок 1.3. – Схема управління інноваційним розвитком на рівні підприємства (мікрорівень управління)

 

 

Її вхід - інформація про зовнішнє середовище господарювання (економічну, політичну, соці-альну, демографічну, екологічну й інші її складові), а також про потенційні можливості підприємства. Виходом є комплекс впливів на інші функціональні підсистеми підприємства, а також на цільовий ринок, об'єднані у 4Р: товар, ціна, система розподілу (збуту), система стимулювання.

Суб'єктом управління є керівнцтво підприємства (керівники йо­го структурних підрозділів). Об'єктом управління - процес інновацій­но­го розвитку, який реалізують працівники підрозділів підприємства.



Відповідно до наведеної схеми керівництво підприємства управляє процесами інноваційного розвитку (орієнтуючи на це діяль­ність відповідних своїх підрозділів) за допомогою системи економіч­них інструментів. За допомогою окремих інструментів зі складу сис­теми (див. функцію 9) керівники одержують інформацію, яка характе­ризує результативність процесу розвитку. Необхідна для управління інформація про зовнішнє середовище і сам об'єкт управлін­ня надхо­дить через систему інформаційного забезпечення.

Наявність зворотного зв'язку між системою інформаційного забезпечення і керівництвом підприємства відображає той факт, що уп­равлінню неминуче властиві елементи адміністрування, тобто вольові установки керівника. Зворотний зв'язок з цілями управління показує, що формування й уточнення цілей виконується в процесі управління. Інноваційний розвиток конкретного підприємства має вплив на стан ринку в цілому. Зворотний зв'язок між зовнішнім середовищем і підприємством показує це.


 


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2018 год. Все права принадлежат их авторам!