Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Характеристика газоаналізаторів



Самостійна робота студентів №10

Газоаналізатори та їх характеристика.На стаці­онарних пунктах спостереження за забрудненням атмо­сферного повітря (ПСЗ) найчастіше використовують га­зоаналізатори (прилади для визначення якісного та кількісного складу газової суміші), які дають змогу в автоматичному режимі визначати і записувати на діа­грамну стрічку концентрації певних речовин протягом доби. Найчастіше використовують газоаналізатори різних типів для визначення діоксиду сірки, оксиду вуглецю, оксидів азоту, вуглеводнів і озону.

Газоаналізатор ГКП-1. Автоматичний кулонополя-рографічний газоаналізатор ГКП-1 призначений для виявлення в повітрі концентрації діоксиду сірки. Ос­новним його елементом є датчик, що містить такі вузли:

— систему забору й очищення повітря від пилу (забір­ний пристрій на корпусі датчика, протипиловий фільтр ФГ-6 на каретці, дві з'єднувальні фторопластові трубки);

- електрохімічну чарунку з оргскла (рис. 3.5);

1 — вхідний штуцер; 2 — електроди; 3 — штуцер для виходу повітря; 4 — відвід для зливу кислоти; 5 — порівнювальні електроди; 6 — задня стінка чарунки; 7 — верхня мітка рівня кислоти; 8 — камера для запас­ного електроліту; 9 — вертикальний канал для заливання кислоти (3 % або 5 % водний розчин H24) та засипання електродної суміші (піролюзит с вугіллям); 10 — канал для засипання йоду (фракція 2—3 мм).

Рис. 3.5. Електрохімічна чарунка кулонополярографічного газоаналізатора

— систему підтримки постійної витрати ((50±4) л/год або (0,83±0,07) л/хв.), що забезпечує прокачування по­вітря через електрохімічну чарунку;

— систему термостатування, що забезпечує підтрим­ку всередині датчика постійної температури 18—20°С при роботі в зимових умовах.

Перед початком роботи необхідно перевірити справ­ність газоаналізатора. Після увімкнення його в мережу перемикач шкал встановлюють на діапазоні 0—10 мг/м3. При цьому можливі дві неробочі ситуації: зашкалювання стрілки потенціометра ліворуч, праворуч або встанов­лення на значеннях, близьких до крайніх праворуч (20—30 поділок). При зашкалюванні стрілки ліворуч необхідно поміняти місцями проводи робочого сигналу на затискачах чарунки, праворуч (датчик недавно за­правлений реактивами) — залишити працювати прилад на 24—36 год., встановивши перемикач в положення «КЗ». Потім слід перевірити значення витрат повітря, фонового струму, герметичність датчика, достовірність значень газоаналізатора, систему термостатування (у зимовий період).



При перевірці обсягу витрати повітря і герметичнос­ті датчика користуються заздалегідь відкаліброваним ротаметром, який під'єднують до вхідного штуцера на верхній кришці датчика. Якщо витрата нижче за нор­му, ротаметр приєднують до вихідного штуцера чарун­ки. Нормативна витрата повітря на вихідному штуцері і занижена на вхідному свідчать про порушення герметич­ності внаслідок неповного з'єднання каретки і корпусу датчика. Якщо на вихідному штуцері також виявлено за­нижену витрату повітря, потрібно приєднати ротаметр до вихідного штуцера тонкого очищення, від'єднавши по­вітровід. Нормативна витрата повітря свідчить про негерметичність системи «електрохімічна чарунка — фільтр грубого очищення», зумовлену посиленням опо­ру чарунки внаслідок забруднення отвору вимірюваль­ного електрода або фільтра грубого очищення при від­працюванні латунної стружки й осаду солі на ній. Ці де­фекти можна усунути, промивши електрод етиловим спиртом і дистильованою водою та перезарядивши фільтр грубого очищення. Якщо витрата повітря виявилася за­ниженою і на вході фільтра тонкого очищення, слід пе­ревірити, чи не забитий фільтр, чи немає тріщин в кор­пусі та ін. Не встановивши причин візуально, витрату повітря регулюють за допомогою регулювального гвин­та «Р» на корпусі СРГ-5.

Контроль «нуля» приладу (значення фонового стру­му) є важливим елементом експлуатації ГКП-1. Фоновий струм справного приладу по шкалі 0—1 мг/м3 повинен перебувати в інтервалі 3—30 поділок. При перевищенні 30 поділок (електрохімічна чарунка сильно забруднена) чарунку промивають і перезаряджають. Потім знов встановлюють «нуль».

Іноді внаслідок тривалої і безперервної роботи ГКП-1 чутливість електрохімічної чарунки погіршується, внаслідок чого занижуються значення концентрації діоксиду сірки в атмосферному повітрі. У цьому разі для перевірки справності приладу використовують дозатор діоксиду сірки (рис. 3.6), порівнюючи покази газоаналі­затора ГКП-1 з показами контрольного приладу або з ре­зультатами хімічного аналізу.



Підключивши за допомогою з'єднувальної трубки 9 дозатор до датчика ГКП-1, визначають «нуль» приладу.

1 — дифузійна чарунка (пробірка діаметром 20—30 мм, довжиною 100—200 мм, заповнена еквімолекулярною сумішшю кристалічних сульфіту натрію й щавлевої кислоти або насиченим водним розчи­ном діоксиду сірки); 2 — дозатор — вихідний скляний капіляр, що вводять у трійник під час подачі діоксиду сірки при перевірці прила­ду (дозатор забезпечує витрату повітря 5 мл/хв.); 3 — термостат; 4 — термометр; 5 — джерело стиснутого повітря (камера гумова); 6 — ручний насос; 7 — фільтр; 8 — газозмішуюча лінія; 9 — з'єднуваль­на трубка; 10 — заглушка, що встановлюється замість дозатора 2 після перевірки приладу.

Рис. 3.6. Дозатор діоксиду сірки

 

Спочатку це роблять при закритому заглушкою відводі трійника, а потім замість заглушки в газозмішувач вво­дять вихідний капіляр дозатора і через 15—20хв. вста­новлюють покази. Абсолютне значення концентрації визначають шляхом обчислення нуля. Дозатор поперед­ньо градуюють або контрольним приладом, або хіміч­ним методом.

Для градуювання дозатора хімічним методом (турбодиметричним) готують 5—7 пробірок з 5 мл поглинального розчину (пероксид водню або хлорат калію) в кожній. Капіляр від дозатора занурюють до самого дна в пробірку на 30—50 хв. У пробірку набирають 25—30 мкг діоксиду сірки. Відібрані проби аналізують і розрахову­ють середнє значення оптичної щільності. Розбіжність отриманих значень концентрації в 5—7 пробірках не повинна перевищувати ±15 % . За градуйованим графі­ком знаходять середню кількість діоксиду сірки в пробі (мкг) і визначають концентрацію в мкг/л або мг/м3 за формулою:

, (3.2)

де g — кількість газу, мкг; t — час відбору проби, хв.; 0,83 л/хв. — витрата повітря газоаналізатором.

Покази газоаналізатора, що перевіряється, не повинні бути нижчі від отриманих хімічним методом, в іншому разі електрохімічну чарунку необхідно перезарядити. Пе­ред перевіркою дозатор повинен бути увімкнений і працю­вати не менше 5—6 год. за безперервного пропуску повіт­ря, тобто в холостому режимі відповідно до регламенту.

При експлуатації газоаналізатора ГКП-1 необхідно своєчасно проводити профілактичні роботи. Для цього кожні 2—3 дні оглядають його ззовні, контролюють ну­льову лінію, корегують час просування стрічки. Один раз на тиждень дозаправляють чарунки електролітом, досипають суміш пиролюзита з вугіллям, перевіряють витрати повітря і правильність показників. Щомісяця, а влітку двічі на місяць, здійснюють:

— промивання допоміжних електродів і засипання свіжої суміші. Йод засипають маленькими порціями че­рез спеціальний канал доти, поки його шар не торкнеть­ся нижньої поверхні електрода, а дистильовану воду до­ливають в камеру із запасним електродом до верхньої помітки. Оскільки після цього фоновий струм може зрости, перевіряють нульове значення приладу. Якщо воно більше 20 малих поділок шкали «0—1», прилад вмика­ють вхолосту на кілька годин до зменшення нульового значення (перемикач поставити в положення «КЗ»). Піс­ля установки постійної нульової лінії необхідно перевіри­ти чутливість чарунки за допомогою дозатора;

— повне перезарядження чарунки і перевірка її фо­нового струму, перезарядження фільтра грубого очи­щення, профілактичний ремонт потенціометра.

Крім того, один раз у квартал перезаряджають фільтр тонкого очищення і промивають зовнішні і внутрішні за­бірні лінії розчином будь-якого синтетичного миючого засобу, гарячою водою, спиртом, холодною водою.

Концентрації діоксиду сірки, що вимірюють за до­помогою ГКП-1, записують на стандартній спеціаль­ній стрічці самописця. Для діапазону вимірювань 0—10 мг/м3 ціна поділки на стрічці дорівнює 0,01 мг/м3, для діапазону 10—100 мг/м — 0,1 мг/м3.

Для того щоб обробити стрічку самописця, її треба відрізати. На ній повинні бути зафіксовані: наймену­вання міста, номер поста спостережень, рік, місяць, число. Ці дані записуються у сітки, які вказують поча­ток доби, між ординатами в 24 або 01 год. Операції по обробці стрічки самописця і форма заповнення журналу аналогічні до таких процедур для ГМК-3.

Метрологічне обслуговування ГКП-1 здійснюється відповідно до вимог «Тимчасової інструкції по організа­ції обслуговування газоаналізатора ГКП-1 на мережі спостережень Держкомгідромету».

Газоаналізатор 667ФФ.

Автоматичний газоаналіза­тор 667ФФ призначений для забезпечення інструмен­тального контролю за концентрацією діоксиду сірки. Принципом його роботи є флюоресцентний метод, суть якого полягає в реєстрації флюоресцентного випроміню­вання молекул діоксиду сірки, яке виникає під дією ульт­рафіолетового випромінювання. Збудження молекул ді­оксиду сірки відбувається в спектральній області 220— 240 нм, яка виділяється за допомогою первинного світло­фільтра із спектра випромінювання імпульсної ксеноно­вої лампи ІСК 20-1. У спектральній області 220—240 нм молекули води й оксидів азоту не впливають на флюорес-ценцію. Процес збудження описується формулою:

де h — постійна Планка, v1 — частота коливань збуджую­чого випромінювання.

Збуджена молекула переходить в основний стан піс­ля випромінювання кванта світла:

де v2 — частота коливань випромінювання при флюоресценції в діапазоні довжини хвиль 200—400 нм. Ін­тенсивність випромінювання пропорційна концентрації діоксиду сірки.

Реєструють флюоресцентне випромінювання моле­кул діоксиду сірки за допомогою фотоелектронного помножувача (ФЕД) у спектральній області 260 — 370 нм, що виділяється повторним світлофільтром. Для зменшення впливу засвічування ФЕД збуджуючим ви­промінюванням, а отже, зменшення адитивної похибки реєстрація флюоресценції здійснюється під кутом 90° до напрямку збуджуючого випромінювання. Повну ком­пенсацію фонового випромінювання ФЕД забезпечує циклічний режим роботи газоаналізатора. Періодично (через 30 с) підпалюють лампи ІСК 20—1. При відсут­ності підпалу реєструють тільки фоновий сигнал, який виникає за рахунок темнового струму ФЕД; під час під­палу реєструють фоновий сигнал ФЕД плюс сигнал флюоресценції. Різниця сигналів дає інформацію, віль­ну від похибки, яка може бути спричинена темновим струмом ФЕД.

Градуюють газоаналізатор за допомогою вбудовано­го мікродозатора на основі термостатної ампули з рід­ким діоксидом сірки (градуйований газ) і атмосферного повітря, очищеного від діоксиду сірки за допомогою спеціального фільтра (нульовий газ).

Допоміжним, але необхідним, вузлом газоаналізато­ра є осушувач газової проби. Волога, що знаходиться в повітрі, спричиняє часткове гасіння флюоресценції, що зумовлює зниження чутливості приладу, а отже, збіль­шення основної приведеної похибки. Осушення газової суміші відбувається в дифузійному осушувачі.

Для забезпечення функціонування дифузійного осушувача і створення необхідної витрати проби, що про­ходить через реакційну камеру, в газових трактах бло­ку аналізу розрідження становить до 400 гПа. Постійне розрідження підтримують за допомогою регулювальни­ка тиску.

Газоаналізатор 667ФФ01

Газоаналізатор 667ФФ01 вимірює масову концен­трацію діоксиду сірки в діапазонах: 0—0,5; 0—1,5; 0—5,0 мг/м3 (допустима основна похибка приладу не перевищує ±20 %).

Вимоги до експлуатації газоаналізатора й обробки ре­зультатів вимірювань викладені в «Методичних вказів­ках експлуатації автоматичних газоаналізаторів діоксиду сірки на мережі Держкомгідромету РД 52.04—138—87».

Газоаналізатор ГМК-3.

Автоматичний оптико-акустичний газоаналізатор ГМК-3 (рис.3.7) призначений для визначення в повітрі концентрації оксиду вуглецю.

 

1- джерело випромінювання; 2 — порівнювальна кювета; 3 — кювета з газо­вою сумішшю, що аналізу­ється; 4 — оптико-акустичний приймач; 5 — мікро­фон; 6 — обтюратор.

Рис. 3.7. Принципова схема оптико-акустичного газоаналізатора

Оптико-акустичний метод вимірювання оксиду вуг­лецю ґрунтується на фізичному принципі поглинання випромінювання інфрачервоного діапазону хвиль з цен­тром смуги поглинання 4,7 мкм приймачем—замк­нутою камерою, заповненою сумішшю оксиду вуглецю з аргоном. При поглинанні випромінювання оксиду вуг­лецю в приймачі виникають пульсації температури і тиску, які сприймаються мікрофоном і перетворюються на електричні сигнали. Пульсації тиску виникають внаслідок модуляції випромінювання механічним обтюратором. При цьому амплітуда коливань пропорцій­на вмісту оксиду вуглецю в газовій суміші, що аналізу­ється.


Коефіцієнт поглинання є визначається за формулою:

де Р і Т — тиск і температура; m, n — коефіцієнти, що залежать від умов вимірювання і газу, що аналізується; Т0, Р0 і e0 — температура, тиск і коефіцієнт поглинання за нормальних умов.

Оскільки коефіцієнт поглинання залежить від тиску і температури, то для зменшення ймовірності помилок, зумовлених впливом температури, внутрішній об'єм га­зоаналізатора термостатують. На результати вимірю­вань впливають також діоксид вуглецю (вуглекислий газ) і пари води, оскільки їх спектри поглинання пере­кривають спектри поглинання оксиду вуглецю. З газо­вої суміші вологу видаляють за допомогою пристрою підготовки проб (рис. 3.8).

 

1 — скляний резервуар ємністю 100—150 мл з ангідроном; 2 — скля­ний резервуар ємністю 200—300 мл (для дискретних проб) або 2000—3000 мл (для безперервної реєстрації) з силікагелем, насиче­ним хлористим кобальтом.

Рис. 3.8. Пристрій підготовки проб

Перед початком вимірювань необхідно встановити системи осушування повітря, що досліджується, і виста­вити нульові значення; перевірити вплив пристроїв під­готовки проб і каталізатора на покази газоаналізатора.

Для отримання нульової газової суміші замість про­дування азотом іноді використовують фільтруючі ко­робки від спеціальних протигазів (типу «CO» або «М»), заповнені гопкалитом (гопкалитові патрони), які встановлюють між фільтрами 1 і 2 на період перевірки ну­льового значення. Підключають пристрої підготовки проб і гопкалитові патрони за допомогою поліхлорвінілової трубки (якомога коротшої).

Необхідною процедурою є перевірка герметичності газових систем. Для цього вихід системи, що перевіря­ється, закривають заглушкою, до входу підключають манометр і балон з азотом. У системі створюють тиск приблизно 29,4 кПа. Якщо протягом 30 хв. перепад тис­ку не перевищує 0,49 кПа, то система герметична, в ін­шому разі вона вважається не герметичною. За таких обставин необхідно знайти за допомогою мильного роз­чину місця витоку газу й усунути розгерметизацію сти­ків системи.

Для перевірки впливу пристроїв підготовки і каталі­затора на покази газоаналізатора слід після прогрівання подати на його вхідний отвір нульову суміш і встановити на реєструючому приладі нульове значення; за наявності каталізатора перекрити порівняльну кювету, подати на вхід газоаналізатора контрольну суміш оксиду вуглецю (за ТУ 6—21—31—78) з балона і зняти покази N1 відтак відкрити порівняльну кювету і через 5 хв. зняти покази N2. Якщо різниця цих показів (N1-N2) перевищує поло­вину межі основної похибки газоаналізатора (±2 мг/м3), слід провести регламентні роботи з каталізатором.

З метою контролювання впливу повітрозаборного тракту на покази газоаналізатора необхідно подати по­чергово контрольну суміш з оксидом вуглецю з балона на вхід газоаналізатора і на вхід повітрозаборного трак­ту з пристроєм пробопідготовки. Якщо різниця показів перевищує половину межі допустимої основної приведе­ної похибки газоаналізатора, промивають газовий тракт, перевіряють герметизацію системи або вдаються до інших заходів щодо зниження різниці показів (N1-N2).

Для визначення нестабільності напруги джерела живлення (220 В) протягом тижня по три рази на добу (всього 21 вимірювання) за допомогою вольтметра вимі­рюють рівень напруги в мережі. Якщо її зміни переви­щують встановлені значення (220±22/ЗЗВ), то необхід­но встановити стабілізатор напруги.

Газоаналізатор ГМК-3

Газоаналізатор ГМК-3 можна використовувати для аналізування дискретних (разових) проб повітря і для безперервної реєстрації рівня забруднення атмосферно­го повітря оксидом вуглецю (діапазон його вимірюваних концентрацій: 0—40 мг/м3 (±10%); 0—80 мг/м3 (±5%)) в районі розташування лабораторії «ПОСТ», за умови, що температура навколишнього середовища для датчика приладу становить 10—35°С, вміст вологи в аналізовано­му повітрі — 1 г/м3, вміст механічних домішок — 1 г/м3. Аналізують дискретні проби повітря у такій послі­довності:

1) приєднання до робочої кювети пристрою пробо­підготовки, перекриття (з метою зменшення об'єму про­би) порівняльної кювети;

2)продування газоаналізатора азотом (з балона) або повітрям (через пристрій) з метою отримання нульової газової суміші;

3)встановлення за допомогою ручки «Встановлен­ня нуля» стрілки реєструючого приладу на поділку 1—2 мг/м3. Це значення приймають за нульове;

4)приєднання пробовідбірника з пробою, що аналі­зується (наприклад, з камерою, яка містить приблизно 1,5 л повітря, що аналізується);

5)пропущення аналізованої газової суміші протягом З—4 хв. через газоаналізатор, проведення вимірювання;

6)від'єднання пробовідбірника, продування робочої кювети азотом (з балона) або повітрям, заздалегідь пропу­щеним через пристрій отримання нульової газової суміші;

7) підключення наступного пробовідбірника після повернення стрілки вимірювального приладу у вихідне нульове положення;

8)фіксування номера проби, місця (номер поста), да­ти і часу її відбору, концентрації оксиду вуглецю в про­бі на діаграмній стрічці (праворуч від лінії виміряної концентрації);

9)розрахування концентрації домішки множенням ціни поділки шкали на кількість поділок. Результат за­округлюють до десятих мг/м3 і записують на стрічці са­мописця. Ціну поділки визначають за даними останньо­го калібрування приладу. Наприклад, при продуванні газоаналізатора перевірювальною газовою сумішшю концентрацією 37 мг/м3 відхилення пера самописця становило 90 поділок. Звідси ціна поділки становить: 37: 90=0,41 мг/м3.

Під час аналізу дискретних проб атмосферного по­вітря необхідно дотримуватися таких рекомендацій:

— вимикати збудник витрати при продуванні робо­чої кювети азотом;

— продувати порівняльну кювету азотом перед по­чатком вимірювань (але не рідше одного разу на добу);

— якщо наступні вимірювання планується провести раніше ніж через 24 год., після аналізу проб повітря не вимикати прилад з мережі, оскільки час його нагріван­ня перед аналізом становить не менше 3 год.;

— замкнути вихід системи із входом пристрою про-бопідготовки, а стрічкопротяжний механізм вимкнути, якщо прилад залишився увімкнутим.

За безперервної роботи газоаналізатора (найефек­тивніший і найдоцільніший режим) на його діаграмній стрічці записують назву газу, що вимірюється, вказують номер поста, його місцезнаходження, тип і заводський номер приладу, швидкість протягування стрічки, дату і час встановлення стрічки. Під час регламентних робіт на стрічці самописця роблять відмітки про їх початок і за­кінчення, записують дані перевірки і настройки нульо­вого значення і чутливості, зауваження до роботи при­ладу. Ці дані дублюють у журналі спостережень, в який заносять також відомості про перелік виконаних при відвідуванні поста робіт.

Обробляють результати безперервної реєстрації концентрації оксиду вуглецю на стаціонарних постах у такій послідовністі: проведення лінії нуля; розмітка часу; визначення концентрацій, усереднених за 20 хв.; визначення максимального значення концентрації; визначення часу існування концентрацій вище за 1,5 і 10 ГДК.

При проведенні лінії нуля з'єднують дві найближчі нульові помітки. Якщо лінія концентрації перетина­ється з лінією нуля, то покази, які лежать нижче лінії нуля, вибраковують. При обробленні стрічок потрібно відняти нульові значення. Якщо відмітки часу збіга­ються з відмітками на стрічці, кожний часовий інтер­вал буде відповідати відстані на стрічці в сантиметрах після розподілу добового запису на стрічці на 24 части­ни. Середні значення концентрації оксиду вуглецю (за 20 хв.) обчислюють як середнє арифметичне з п даних. Максимальне значення концентрації оксиду вуглецю вибирають з 20-хвилинних інтервалів, записують на стрічці і підкреслюють червоним олівцем.

Усі значення концентрації відмічають на діаграмній стрічці з точністю до 1 мг/м3 у середині інтервалу, до якого вони належать. Визначають інтервал часу з концентрацією оксиду вуглецю, вищою ГДК, за піками, які перетинають лінію відповідного значення ГДК. Для цього до піків прикладається палетка з прозорої плів­ки. Час перевищення рівня ГДК визначають з точністю до 5 хв. Якщо таких випадків кілька, їх підсумовують за кожним п'ятихвилинним інтервалом (1,5 і 10 ГДК) за добу, дані записують на діаграмній стрічці. Палетку прикладають до діаграмної стрічки так, щоб верти­кальні лінії 0, 1, 2, 3 збігалися з часовими поділками, а осьова лінія поділяла площу під кривою на дві рівні частини.

Газоаналізатор 645-ХЛ.

Газоаналізатор 645-ХЛ. Автоматичний хемілюмі­несцентний газоаналізатор 645-ХЛ всіх модифікацій призначений для інструментального контролю оксиду азоту NO, діоксиду азоту NO2 і суми оксидів азоту NOx.

Метод ґрунтується на вимірюванні кількості виділе­ного світла в хімічній реакції фотографічним методом. Використовують реакцію озону з оксидом азоту, внаслі­док якої утворюється діоксид азоту в збудженому стані:

Необхідний для перебігу цієї реакції озон виникає в генераторі озону газоаналізатора внаслідок реакції кис­ню, очищеного від пилу, і вологи атмосферного повітря при високовольтному розряді. Із збудженого діоксид азоту переходить в основний стан з віддачею енергії інф­рачервоного випромінювання, яке знаходиться в облас­ті спектра 620—2500 нм з максимумом при 1200 нм:

Приймачем випромінювання є фотоелектронний помножувач ФЕД. Інтенсивність випромінювання про­порційна кількості взаємодіючих молекул, тобто кон­центрації оксиду азоту.

Першим етапом визначення концентрації діокси­ду азоту в суміші, що аналізують, є відновлення діоксиду азоту до оксиду азоту в спеціальному конверторі газо­аналізатора на каталізаторі, нагрітому до 200°С. У цьо­му режимі роботи конвертора вимірюється випроміню­вання сумарної концентрації оксидів азоту (NO + N02). Потім концентрація діоксиду азоту визначається за різ­ницею електричних сигналів:

Отже, газоаналізатор 645-ХЛ дає змогу трьома кана­лами вимірювати концентрації оксиду азоту, діоксиду азоту та суми оксиду і діоксиду азоту. З метою підви­щення його чутливості в реакційній камері створюється оптимальне розрідження (600—800гПа).

Газоаналізатори 645-ХЛ можуть працювати в складі автоматичних станцій контролю забруднення атмо­сферного повітря, в автономному режимі у лабораторі­ях типу «ПОСТ» та інших лабораторних приміщеннях. При виконанні вимірювань температура навколишньо­го середовища повинна бути 10—35°С. Різкі зміни тем­ператури, що зумовлюють конденсацію вологи, недо­пустимі. Для уникнення коливань напруги в мережі живлення необхідно встановити стабілізатор СИ-500М АЕЗ. 232.002 ТУ.

Установлення й експлуатація газоаналізатора 645-ХЛ повинні відбуватися згідно з вимогами «Технічного опису й інструкції по експлуатації Ра 2.840.138 ТО» і методичних вказівок «Експлуатація автоматичних га­зоаналізаторів оксидів азоту на мережі Держкомгідро­мету РД 52.04-141 87».

Обробляють стрічку газоаналізатора відповідно до загальних вимог.

Газоаналізатор 623НН.

Автоматичний газоаналіза­тор 623НН призначений для забезпечення інструмен­тального контролювання суми вуглеводнів. Його робота ґрунтується на полуменево-йонізаційному методі. Кон­центрацію вуглецю в повітрі визначають за зміною струму полуменево-йонізаційного детектора (ПІД), який збільшується при введенні в полум'я водню орга­нічних речовин. Високоомний вимірювальний перетво­рювач перетворює струм іонізації на вихідну напругу.

Газоаналізатор зроблений за двоканальною схемою: потік атмосферного повітря, що аналізується, ділиться на дві однакові частини. На один ПІД, де реєструється загальна сума вуглеводнів, повітря надходить без змін. Інша частина потоку проходить через пристрій розді­лення вуглеводнів, де відбувається відокремлення мета­ну від інших вуглеводнів. Другий ПІД реєструє тільки метан. Значення концентрації суми вуглеводнів за ви­рахуванням метану є різницею електричних сигналів з обох датчиків.

Вимоги до експлуатації газоаналізатора й обробки ре­зультатів вимірювань викладені в методичних вказівках «Експлуатація автоматичних газоаналізаторів вуглевод­нів на мережі Держкомгідромету. РД 52.04-139 — 87».

Отже, методи відбору проб повітря, їх аналізу в хі­мічній лабораторії, без сумніву, важливі і необхідні для ефективного функціонування системи спостережень за забрудненням атмосферного повітря. Однак при отри­манні інформації про стан забруднення атмосферного повітря цілодобово ефективніше застосовувати газоана­лізатори, які вимірюють в автоматичному режимі кон­центрації певних забруднюючих речовин, фіксують їх максимальні й мінімальні значення, формують базу да­них про місячне, квартальне, річне забруднення атмо­сферного повітря, що є основою для оцінювання і прог­нозування стану приземного шару повітря.


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2018 год. Все права принадлежат их авторам!