Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Яку роль в розвитку суспільства відіграють традиції?



Соціальні відносини, сутність основні складові.

Для задоволення своїх потреб і інтересів людина завжди вступає у взаємозв'язок з іншими членами суспільства.

Соціальні відносини — це відносно стійкі зв'язки між індивідами і соціальними групами, обумовлені їх неоднаковим положенням в суспільстві та роллю в суспільному житті, які виникають переважно у невеликих соціальних групах (у сім'ї, фірмі, між сусідами тощо).

На думку більшості соціологів, суто соціальні відносини завжди відображають положення людей і соціальних груп в суспільстві, бо це завжди відносини рівності і нерівності.

Головним чинником виникнення і функціонування соціальних відносин є соціальний статус кожного з індивідів, розподіл цих статусів у суспільстві, у межах яких і з позицій яких вступають у взаємодію між собою та з суспільством індивіди, наповнюючи свої відносини реальним змістом статусної взаємодії.

Суб'єктами соціальних відносин виступають різноманітні соціальні спільноти й окремі індивіди.

Соціальні відносини виникають між людьми у процесі їхньої діяльності та спілкування . Вони характеризують життєдіяльність людини і поділяються на економічні, соціально-політичні, ідеологічні, культурні, побутові, сімейні Суспільство протягом усієї своєї історії існує, створюючи різного роду спільноти . Це зумовлено біологічною взаємозалежністю людей, перевагами співробітництва і розподілу праці, а також винятковою здатністю встановлювати взаємини через символічні комунікації Спільна діяльність людей породжує складну систему соціальних зв'язків, яка згуртовує індивідів у єдине соціальне ціле - соціальну спільноту і через неї у соціальну систему

 

Яку роль в розвитку суспільства відіграють традиції?

Традиції виникли давно і безперечно відіграють важливу роль у розвитку суспільства. Ще в давні століття вони визначали суспільне й особисте життя людини. Традиції містили настанови, морально-естетичні норми, правила та навички господарської діяльності, пристрої житла, способи виховання дітей, надання допомоги хворим, використання лікарських засобів. Стійкість, повторюваність, закріплення в звичаях - все це зробило традицію засобом передачі культури народу. Традиції функціонують в усіх соціальних системах і є необхідною умовою їх життєдіяльності. Погане ставлення до традицій призводить до порушення спадкоємності у розвитку суспільства і культури, до втрати цінних досягнень людства.



Традиції, що виступають як колективна пам'ять, є в той же час елементом етнічної самосвідомості. Вони сприяють виникненню у людей національно-етнічного «тяжіння», зміцнюють почуття патріотизму і національної гордості.


57. Соціальні типи особистості.

Соціальний тип особистості — певний фіксований набір суттєвих, таких, що повторюються, соціальних властивостей особистості, що виявляються у її свідомості та поведінці. Поєднання соціальних та індивідуальних властивостей особистостей, які знаходяться у конкретних умовах життєдіяльності, дозволяють виявити основу для типологізації особистостей.

Соціологія як наука виокремлює кілька типологій особис­тості.Одна з відомих належить Е. Фромму:

традиціоналісти - орієнтовані на цінності обов'язку, по­рядку, дисципліни, законослухняності;

ідеалісти - досить критичні до традиційних норм, неза­лежні, зневажають авторитети, мають установку на само­розвиток;

фрустрований тип - орієнтований на низьку самооцінку, при­гнічення; для нього характерне відчуття відчуженості від життя;

реалістичний тип - поєднання устремління до самореалізаціїз розвинутим почуттям обов'язку, здорового скептицизму із самодисципліною та самоконтролем;

гедоністичні матеріалісти — орієнтовані на отримання задоволення, гонитву за насолодами, пріоритет споживацьких інтересів.

Іншу типологію подає український учений-соціолог Є. Головаха, що виокремлює три типи особистості:

• особистість, розчинена в масі, суспільстві — соціальні конформісти (пристосуванці);

• особистість, відчужена від суспільства (тип особистості за умов застою);

• перехідний тип особистості, для якої характерне амбі­валентне (подвійне) ставлення до суспільства, недовіра до влади, потяг до релігії та містифікації.



Відомою є також типологія особистості російського соціо­лога В. Ядова, згідно з якою існують три типи особистості:

• нормативний тип (базовий) - тип особистості, що най­більш відповідає потребам суспільства та є об'єктивно необ­хідним для розвитку суспільства;

• ідеальний тип - тип особистості, що сприймається як бажаний ідеал, до якого слід прагнути;

• модальний (реальний) - переважний тип особистості в суспільстві (під модою у статистиці розуміють найбільш часто повторювану величину будь-якого знака).

 


58. Соціологічне пояснення девіантної поведінки.

Людство не знає такого суспільства, у якому всі його члени поводять себе відповідно до загальних нормативних вимог.

У суспільстві завжди існують особи чи групи, що по­рушують встановлені суспільством правила.

Поведінка індивіда або групи, яка не відповідає загаль­ним нормам, називається девіантною.Люди, котрим при­таманна така поведінка, - девіантами.Пояснити сутність і причини девіацій намагалися такі відомі соціологи, як Е. Дюркгейм, Т. Парсонс.

Девіація може існувати на індивідуальному рівні, коли окремий індивід порушує норми своєї групи чи суспільства, а також на груповому рівні, коли яка-небудь група відмов­ляється від встановлених суспільством правил.

Девіантна поведінка завжди оцінюється з позицій тих норм, які існують у суспільстві. Це набуває прояву в тому, що одні відхилення засуджуються, а інші - схвалюються.

Різновиди девіантної поведінки:

злочинність - найбільш небезпечне відхилення від соціаль­них норм, набуває особливого поширення в молодіжному середовищі;

пияцтво й алкоголізм також набули значного поширення серед молоді. За даними досліджень, 70-80 % опитуваних уже пробували вживати алкоголь у віці 13-15 років;

самогубство, рівень скоєння котрих, як свідчать до­слідження, підвищується в період економічних і соціальних криз. Різкі зміни в суспільстві призводять до зниження адаптив­них можливостей людини. Підлітки та молоді люди здійс­нюють самогубства через непорозуміння з батьками, конф­лікти у сім'ї, нещасливе кохання тощо. Багато самогубств по­в'язані з асоціальною поведінкою особистості (наркоманією, алкоголізмом, проституцією та ін.).


59. Які етапи в розвитку людства виокремлюв Д.Рісман?

Рісмен розглядає історичну лінійку розвитку людства з епохи середньовіччя. Зміну способів формування соціального характеру і конформності Рісмен асоціює з певним епохами , т. н . революціями , які приводили до зовсім нового способу підтримки конформності .

Рісмен концентрує увагу на відмінності , з одного боку , умов і характеру тих соціальних страт , які в даний час найбільшою мірою піддаються впливу другої революції , а з іншого боку , умов і характеру аналогічних страт під час першої революції.

Відправним пунктом аналізу Рісмена виступає історичний демографічний аналіз та історичний генезис соціального характеру. Концепція демографічного переходу розглядає і пояснює історичну зміну типів відтворення населення. Відомо , що в період Середньовіччя в Західній Європі значну частину населення становила молодь , крім того , була характерна висока народжуваність і висока смертність. Про таких суспільствах говорять , що вони знаходяться на стадії « високого потенціалу приросту населення» ; так як у випадку зниження дуже високого рівня смертності ( внаслідок більшого виробництва продуктів харчування , поліпшення санітарних умов , нових методів лікування і т. п. ) відбудеться «демографічний вибух » і населення буде рости дуже швидко. По суті саме це і відбувається на Заході з 17 століття. Різкий приріст населення був відзначений в Європі і країнах , населених європейцями в 19 столітті.

Суспільство високого потенціалу приросту населення формує у своїх типових представників соціальний характер , відповідність якому досягається завдяки їх тенденції слідувати традиції. Рисмен називає такий тип суспільства обумовленим орієнтацією - на - традицію.

У своєму дослідженні Рісмен виходить як із сукупності технологічних та інституційних факторів в якості причини і наслідки, пов'язаних із зростанням населення , так і самих демографічних фактів . Рісмен намагався простежити зв'язки між типом відтворення населення , економічним і технологічним розвитком регіону і робить висновок про те , що не можна розглядати ні перше , ні друге в якості причини або слідства , але досліджувати дані процеси слід комплексно. Однак тип соціального характеру він ставить у залежність від демографічного , технологічного та економічного розвитку регіону , в цьому і укладає економічний і технологічний детермінізм Д.Рисмен . Оскільки, на думку Рісмена , ісоріческій тип соціального характеру залежить від 3 факторів:

- Типу відтворення населення

- Економічного розвитку

- Стану техніки і технології


60. Етапи соціалізації.

Соціалізація являє собою процес становлення особистості, поступове засвоєння нею вимог суспільства, придбання соціально значимих характеристик свідомості і поведінки, які регулюють її взаємини із суспільством.

Соціалізація особистості починається з перших років життя і закінчується періодом громадської зрілості людини, хоча, зрозуміло, повноваження, права й обов'язки, набуті нею, не говорять про те, що процес соціалізації цілком завершений: по деяких аспектах він продовжується все життя.

П. Бергер і Т. Лукман розрізняють два етапи соціалізації - первинний і вторинний.

Первинна соціалізації відбувається в дитинстві. Цей процес має виражене емоційне забарвлення. Під час первинної соціалізації не виникає проблем з ідентифікацією, тому що немає вибору "значущих інших". Первинна соціалізація закінчується, коли в дитини формується поняття "узагальненого іншого".

Вторинна соціалізація - входження людини в нові сектори суспільства, у якому живе. Вона може сама обирати об'єкт для ідентифікації, цей вибір більш раціональний2.

На думку соціологів, соціалізація ніколи не буває повною і ніколи не завершується.

Первинна соціалізація - (сфера міжособистісних відносин) превалює в першій половині життя. Агенти соціалізації - безпосереднє близьке оточення людини: сім'я, родичі, однолітки, учителі.

Вторинна соціалізація - (сфера соціальних відносин). Превалює в другій половині життя. Агенти соціалізації - всі, що знаходяться за близьким оточенням людини: адміністрація, ВНЗ, ЗМІ, політичні партії...

Г. Андрєєва розрізняють три етапи соціалізації: дотрудовий, трудовий та післятрудовий.

ДОТРУДОВА

Рання - від народження до вступу дитини до школи.

Стадія навчання, що поєднує весь період юнацтва в широкому розумінні цього терміна

ТРУДОВА - охоплює весь період трудової діяльності людини.

ПІСЛЯТРУДОВА - пенсійний вік.

Е. Еріксон розрязняє вісім етапів в життєдіяльності людини, кожен з яких ставить перед особистістю виняткове завдання щодо формування певних психологічних характеристик. Криза, яка загрожує індивіду на кожному з етапів, може успішно розв' язатися чи ні. Суспільству та людині визначені рівнозначні ролі у формуванні особистості. Однак результати перших чотирьох періодів переважно детерміновані соціальним середовищем, а останніх чотирьох - внутрішніми, суб' єктивними факторами.


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2017 год. Все права принадлежат их авторам!