Главная Обратная связь

Дисциплины:

Архитектура (936)
Биология (6393)
География (744)
История (25)
Компьютеры (1497)
Кулинария (2184)
Культура (3938)
Литература (5778)
Математика (5918)
Медицина (9278)
Механика (2776)
Образование (13883)
Политика (26404)
Правоведение (321)
Психология (56518)
Религия (1833)
Социология (23400)
Спорт (2350)
Строительство (17942)
Технология (5741)
Транспорт (14634)
Физика (1043)
Философия (440)
Финансы (17336)
Химия (4931)
Экология (6055)
Экономика (9200)
Электроника (7621)






Українські представники націології і їхні ідеї: Бочковський, Донцов, Липинський



Наприкінці XVIII ст. Іоганн Готфрід Гердер вперше розглянув проблему нації, передбачаючи її майбутню роль і значення як культурного та громадського чинника в новітній історії Європи, Нація для Гердера - природний орган людства, тоді як держава - його “штучний витвір”. Гердер стверджував, держави, в яких об’єднано декілька народів, розпадуться, а ідеал всесвітньої людяності здійсниться в національних державах. Цей німецький філософ першим належно відрізнив поняття “нація” від поняття “держава”, і це є незаперечною його заслугою.

Розвиток досліджень про нації відбувався шляхом міждисциплінарного багатовекторного аналізу цього питання. Мова про виникнення окремої науки, яка б самостійно досліджувала би проблему націотворення, не йшла. Соціолог Питирим Сорокін, свого часу взагалі виключив націю з числа суспільних колективів. Нація, на його думку, це нетипово суспільна, хоча і збірна група, яку неможливо визначити ані на підставі поодиноких ознак, ані на основі так чи інше комбінованих її властивостей. Через те нація, як така, не є суспільною групою, так само, як, напр., “дичина” - зоологічною, “овочі” - ботанічною.

Одиніз перших дослідниківнаціональноїпроблєми - Фрідріх Іоганн Нойман, автор праці “Народ і нація” (1888), визначив список тих наук, для яких національне питання буде предметом вивчення: народознавство (етнографія), антропогеографія, народне господарство, соціологія, правознавство (особливо державне і міжнародне право). Цей реєстр був пізніше розширений його послідовниками низкою інших наук, які також можуть займатися вивченням національних питань - це антропологія, етнологія, історія, естетика, мовознавство, політологія). Саме Ф Нойман створив передумови для того, щоб націологія стала окремою наукою.

Але повноправним засновником націологїї вважається французький журналіст, публіцист Шарль Моррас. Теоретичні погляди ПІ. Морраса щодо природи нації носили досить реакційний

СПІрний характер (зрештою його звинуватили у фашизмі) і не Отримали продовження в подальшому розвитку націології, ставши, ІЗ інпшій мірі, “тупиковою гілкою”

Теорія “модерної нації”

Ольгерд Бочковський так тлумачив поняття нації: віддаючи належне об’єктивним ознакам нації (спільна територія, спільне походження, спільні мова, релігія, звичаї), вирішальним він усе Ж називав суб’єктивний чинник. Формування модерної нації Неможливе без “національної свідомості” і “національної волі”, які виявляються у прагненні нації до політичної та державної самостійності. Нація - це воля бути нацією! Що ж до ролі мови, то нація нетотожна з мовою, проте й без національної мови вона у творитися не може.



Модерні нації- "масові нації”. Тобто вони апелюють до всього народу, і піднімаючи “народ” до рівня нації, теоретично об’єднують у суверенну націю всі верстви певного населення. Навіть якщо кілька століть іде на те, щоб повністю реалізувати це на практиці, у тому числі емансипувати жіноцтво на початку XX ст. Паралелі в античності чи середньовіччі рідкісні, можливо, стародавні євреї становлять помітний виняток. Модерна нація відрізняється під маленьких елітарних угруповань, які зазвичай вважаються "націями” в античності й середньовіччі і, що охоплюють лише вищі прошарки. У модерній “масовій нації” кожен індивідуальний член є громадянином, існує теоретична рівність громадян у спільноті. Псі громадяни рівні перед законами нації. В теорії немає проміжних утворень між громадянином і національною державою. Це означає також, що громадяни масових націй загалом набагато чисельніші, ніж політично активні члени домодерних етносів чи міст-держав.

Модерна нація - не тільки історично-культурна, а й “легально- політична" спільнота. Тут існує два аспекти. Перший - внутрішній.

Модерна нація - це спільнота, упорядкована загальними кодексами законів, членство в таких спільнотах є правовим і соціальним статусом. Громадянин - той, хто на основі поділяння спільної громадської культури нації, має певні права і виконує певні обов'язки щодо своїх співгромадян.

Ці права і обов'язки сформульовані в офіційних конституціях чи у звичаєвому праві (або і там, і там), які вважаються кодифікаціями національної волі, виражаючи набір спільних цінностей і традицій спільноти.

Зовнішній аспектмодерних націй відкривається в поняттях автономії і суверенітету.

Модерна нація є "політичною спільнотою"завдяки здійсненню самоврядування й автономії стосовно інших націй - чи то в межах федерації націй, чи то як суверенна національна держава серед інших суверенних держав.

Вона є національною політичною спільнотою, оскільки прагне врядування, яке було б національним самоврядуванням усієї спільноти.


Эта страница нарушает авторские права

allrefrs.ru - 2018 год. Все права принадлежат их авторам!